Рішення № 137338838, 12.06.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/303/26

Провадження № 2/364/312/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026 , Володарський районний суд Київської області у складі:

головуюча суддя Моргун Г.Л.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,

розглянувши в селищі Володарка, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом

ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (ЄДРПОУ 39493634, адреса 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ел. пошта ppr@fkpozyka.com.ua тел. 380671207225),

представник позивача Мінковська Анастасія Володимирівна (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса 03117, місто Київ, пров. Берестейський, 65, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_2 )

до

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , № тел. НОМЕР_4 )

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

23.03.2026 представниця позивача звернулася до суду через електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд». У позовній заяві зазначає, що відповідач порушує умови договору про надання кредиту та посилаючись на ст. ст. 525, 526, 530, 610, 626, 628, 1049, 1050 Цивільного Кодексу України та у відповідності до положень ст. ст. 4, 27, 175 Цивільного Процесуального Кодексу України, ст. 60-62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», просить суд:

- прийняти позовну заяву ТОВ «ФК «ПОЗИКА» про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 та відкрити провадження по справі;

- стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 55102089 від 12.11.2021 у розмірі 14160 грн;

- у порядку розподілу судових витрат стягнути із відповідача судовий збір у розмірі 2662.40 грн;

- стягнути із відповідача на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн;

- розглянути дану цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних доказів та матеріалів;

- провести розгляд цивільної справи - без участі представника ТОВ «ФК «ПОЗИКА»;

- у разі неявки у судове засідання належним чином повідомленого відповідача провести заочний розгляд справи без участі представника позивача та ухвалити заочне рішення;

- оприлюднити в електронній формі рішення ухвалене по даній справі і внести його до Єдиного державного реєстру судових рішень;

- надіслати електронну копію рішення ухваленого по даній справі за електронною адресою: ppr@fkpozyka.com.ua;

- листування із позивачем здійснювати виключно за адресою: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул.Симона Петлюри, буд. 21/1 та за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 .

31.03.2026 судом відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 30.04.2026. Суд зобов`язав позивача надати оригінали письмових (електронних) доказів, які містяться в кредитній справі відповідача. Роз`яснено наслідки неподання до суду витребуваних доказів, які передбачені п. 9 ч.1 ст.257 ЦПК України.

30.04.2026 судовий розгляд не відбувся та був відкладений на 08.06.2026, у зв`язку з поновленням ТОВ «ФК «Позика» процесуальних строків для подання клопотання про витребування доказів. Суд частково задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів та витребував від Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо: ОСОБА_1 , про належність відповідачці банківського карткового рахунку та зарахування кредитних коштів.

Позивач та представниця позивача про відкриття провадження та про час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, в електронному кабінеті в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» (а.с.58-61, 80-81).

Учасникам провадження роз`яснено, що згідно положень визначених ч. 7 ст. 14 ЦПК України, що перегукується з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідачка належним чином повідомлена про відкриття провадження, час та місце розгляду справи, шляхом направлення процесуальних документів на адресу її зареєстрованого місця проживання, про що свідчать поштові відправлення (а.с.87) та шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному сайті «Судова влада України» ( а.с. 78).

Так, Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі №908/3468/13 зробив висновок, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20).

Наведене свідчить, що відповідачка належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі та про час і місце розгляду.

У відповідності до ст.178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, ознайомившись із позовною заявою, взявши до уваги позицію позивача викладену у позові за відсутності заперечень відповідачки, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 12.11.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 55102089 (а.с.34-39). Відповідно до умов договору товариство надало кредит у розмірі 4000 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору. За користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта. Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 10.02.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання клієнтом зобов`язань.

ТОВ «ФК «ІРБІС» виконало взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачці кредит у розмірі 4000,00 грн, відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується довідкою про перерахування 12.11.2021 суми на платіжну картку № НОМЕР_5 , через платіжну систему iPay.ua (а.с.46) .

Зарахування коштів у розмірі 4000,00 грн на належну ОСОБА_1 банківську картку № НОМЕР_6 стверджено інформацією та випискою з рахунку відповідачки наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 19.05.2026 ( а.с. 82-86).

Відповідачка перестала виконувати кредитні зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту № 55102089 від 12.11.2021, внаслідок чого утворилася заборгованість. Згідно з розрахунком ТОВ «ФК «ІРБІС» заборгованість відповідачки за договором про надання фінансового кредиту № 55102089 від 12.11.2021 станом на 10.02.2022 складає 14160,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 4000,00 гривень; заборгованість за нарахованими відсотками - 10160,00 гривень (а.с.11-12).

01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» укладено договір факторингу №01092025/1. Згідно умов договору відбулося відступлення права вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 55102089 від 12.11.2021 (а.с. 40-44). Відповідно до договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «ПОЗИКА» є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 14160 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн; заборгованість за відсотками становить 10160 грн; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0 грн ( а.с.28).

Суд, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, дійшов наступного висновку.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Водночас, статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина перша статті 526 ЦК України визначає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги. Відповідно до положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розмір заборгованості відповідачки за договором підтверджується наданими суду розрахунками та останньою не оспорені.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за вищевказаним за договором про надання фінансового кредиту № 55102089 від 12.11.2021 було здійснено шляхом укладення договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про визнання договору відступлення права вимоги недійсним або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.

За такого, враховуючи вказане, право вимоги до боржниці за договором про надання фінансового кредиту № 55102089 від 12.11.2021 перейшло до ТОВ «ФК «ПОЗИКА», що дає останньому право на стягнення з відповідачки в судовому порядку неповернуту суму заборгованості.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18)).

Жодних даних, які свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за вказаним вище кредитним договором у добровільному порядку, відповідачкою за час розгляду справи до суду не надано.

Також, відповідачка не надала заперечень проти наданих позивачем розрахунків заборгованості.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 Цивільного кодексу України.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ПОЗИКА» за договором про надання фінансового кредиту № 55102089 від 12.11.2021 у розмірі 14160,00 грн.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідачкою не надано суду жодних доказів на спростування факту укладення кредитного договору, або факту перерахування та отримання ним кредитних коштів. Будь яких доказів, які б спростували укладення самого договору, так і отримання відповідачкою коштів матеріали справи не містять. Також відповідачкою не надано суду доказів погашення кредитної заборгованості. За таких обставин, враховуючи порушення позичальником умов кредитних зобов`язань, суд приходить до висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню з відповідачки кредитної заборгованості, підлягає судовому захисту, тому позов ТОВ «ФК «ПОЗИКА» про стягнення заборгованості є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 5500 грн.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано ( а.с. 13-14, 26, 29, 31-33):

- договір №39493634/03 від 02.01.2026 про надання правової допомоги;

- додаткова угода № 25770537496 від 20.12.2025 до договору правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025;

- акт надання послуг №55102089 від 16.02.2026;

- детальний опис робіт (наданих послуг ), виконаних Горобей Р.Г., необхідних для надання правничої допомоги;

- свідоцтво адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- довіреності адвоката.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд має брати до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, а також чи відповідають вони ціні позову.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, суд вважає доцільним стягнути з відповідачки на користь позивача витрати за надання правової допомоги в сумі 3000 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та обсягу виконаної адвокатом роботи.

Враховуючи, що вимоги про стягнення заборгованості за кредитними зобов`язаннями суд задовольняє повністю, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають також стягненню судові витрати в розмірі 2662,40 грн по сплаті судового збору за подачу позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 611, 625-631,1046,1049,1054 ЦК України, ст.ст.12,13,141, 258-259, 263, 264, 265, 272, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» ЄДРПОУ: 39493634, адреса 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1:

-заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 55102089 від 12.11.2021 - у розмірі 14160,00 грн;

- витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн;

- судовий збір у сумі - 2662,40 грн.

Усього - 19822 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять два) гривень 40 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 12.06.2026.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г. Л. Моргун