Рішення № 137335514, 02.06.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 рокуСправа № 912/641/26

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Філіповій А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №912/641/26 від 23.03.2026

за позовом: Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області, код ЄДР 02910025, вул. Є. Чикаленка, 11, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25002, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

позивача: Кропивницької міської ради, код ЄДР 26241020, вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25006

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Конан-плюс" (далі - ТОВ "Конан-плюс"), код ЄДР 24709542, пров. Водостічний, 13, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25006

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ПРЕДСТАВНИКИ:

від прокуратури - Петрікеєва О.І., посвідчення №078765 від 18.12.2023;

від позивача - Татарко Д.А. (в порядку самопредставництва), виписка з ЄДР;

від відповідача - участі не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Кропивницької міської ради до ТОВ "Конан-плюс" з вимогами:

1. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Конан-Плюс" (код ЄДРПОУ 24709542) на земельну ділянку загальною площею 0,1766 га з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016, що розташована по вул. Острівській у м. Кропивницькому, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2034415935101, номер запису про інше речове право 60843543.

2. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Кропивницького в особі Кропивницької міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Конан-Плюс" (код ЄДРПОУ 24709542) повернути територіальній громаді міста Кропивницького в особі Кропивницької міської ради земельну ділянку загальною площею 0,1766 га з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 по вул. Острівській у м. Кропивницькому.

3. Стягнути з відповідачів на користь Кіровоградської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 25006, м. Кропивницький, пр. Європейський, 4, код ЄДРПОУ 02910025, МФО 820172, p/рUА848201720343100001000004600 в ДКСУ в м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) понесені судові витрати.

Про дату і час судового засідання повідомити Кропивницьку окружну прокуратуру та Кіровоградську обласну прокуратуру.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда (зараз - Фортечний районний суд міста Кропивницького) від 11.07.2024 у справі №404/6449/23, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 02.04.2025, задоволено позовні вимоги виконуючого обов`язки керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кропивницької міської ради. Вирішено усунути перешкоди власнику - Кропивницькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Швець Світлану Євгеніївну звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 та демонтувати металевий паркан, будку охорони, металеві навіси, стенд рекламної продукції, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 площею 0,1766 га у Державному земельному кадастрі. Рішення суду набрало законної сили 02.04.2025.

У той же час, під час виконання рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 11.07.2024 у справі №404/6449/23 встановлено, що 17.07.2025 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 площею 0,1766 га товариства з обмеженою відповідальністю "Конан-Плюс" (номер запису про інше речове право 60843543).

Для проведення державної реєстрації подано: державний акт на право постійного користування землею І-КР №000669 виданий 18.08.2000 та лист Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.06.2025.

Державна реєстрація права постійного користування ТОВ "Конан-Плюс" на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 площею 0,1766 га по вул. Острівській у м. Кропивницькому, яка знаходиться в межах прибережної захисної смуги р. Інгул та законом віднесена до земель водного фонду, суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, Земельного, Водного кодексів України, а також унеможливлює виконання рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 11.07.2024 у справі №404/6449/23.

Ухвалою від 23.03.2026 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/641/26, ухвалив справу №912/641/26 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 21.04.2026 - 11:00, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Поштовий конверт із вкладенням - копією ухвали від 23.03.2026, що направлявся судом на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернутий органом поштового зв`язку, трек - номер R067129155490, з відміткою "адресат відсутній".

У зв`язку із зазначеним, 07.05.2026 судом перевірено інформацію, розміщену на сайті АТ "Укрпошта" в розділі "Відстежити" за трек-номером R067129155490. Згідно з відомостями, що є публічно доступними за посиланням https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html, станом на 07.05.2026 підтверджується, що поштове відправлення №R067129155490- 29.03.2026 повернуто відправнику (одержувач відсутній за вказаною адресою).

Крім того, 15.04.2026 господарський суд намагався зв`язатись з відповідачем за телефоном 0522 36 11 18 (номер, вказаний в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у розділі "Інформація для здійснення зв`язку"), проте такий номер телефону не відповідає, що підтверджується телефонограмою №б/н від 15.04.2026.

Відповідно до абз. 1 п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, дата невдалої спроби вручити поштовий конверт з ухвалою від 23.03.2026 вважається днем вручення судового рішення ТОВ "Конан-плюс".

У зв`язку з повітряною тривогою 21.04.2026, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 07.05.2026 об 11:30 год.

Поштовий конверт із вкладенням - копією ухвали від 21.04.2026, що направлявся судом на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернутий органом поштового зв`язку, трек - номер R067152500472, з відміткою 26.04.2026 - "адресат відсутній".

Ухвалою від 07.05.2026 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.06.2026 о 14:30 год.

Поштовий конверт із вкладенням - копією ухвали від 07.05.2026, що направлявся судом на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернутий органом поштового зв`язку, з відміткою 14.05.2026 - "адресат відсутній".

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позов.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 02.06.2026 за відсутності представника відповідача.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив таке.

З позовом до ТОВ "Конан-плюс" до господарського суду звернувся Керівник Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Аналогічні положення містяться у ст. 1-2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), відповідно до яких земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 2 Закону України "Про охорону земель" визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Незаконна передача у користування узбережжя р. Інгул, є порушенням установлених державою вимог земельного та водного законодавства, призводить до нераціонального використання територій та створює передумови безперешкодної забудови прибережної захисної смуги, загрозу невідворотної зміни її цільового призначення, а також порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

У спірних правовідносинах суспільний інтерес у поверненні земельної ділянки територіальній громаді міста спрямований на задоволення соціальних потреб: у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права комунальної власності на цю ділянку; відновленні її цільового призначення як землі водного фонду; збереженні прибережної захисної смуги.

Дотримання пропорційності між заходами втручання у право відповідача мирно володіти землею і легітимною метою такого втручання підтверджується наростанням суспільної значимості захисту водних ресурсів в Україні.

Так, масштабність проблем у даній сфері спричинила необхідність у розробці та схваленні розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.12.2022 №1134-р "Водної стратегії України на період до 2050 року" (далі - Водна стратегія) - документу, що визначає основні засади державної політики у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, спрямованої на досягнення взаємної узгодженості та підвищення рівня водної безпеки.

Згідно з Водною стратегією основними проблемами в Україні є "задовільний", "поганий" і "дуже поганий" екологічний стан переважної більшості поверхневих водних масивів - джерела питної води для 80% населення України, а також зменшення обсягів прісних водних ресурсів. Відсутність документації із землеустрою, містобудівної документації щодо визначення меж водоохоронних і прибережних захисних смуг, забудова прибережних захисних смуг та інше посилюють негативний вплив паводків і повеней. В Україні посухи повторюються кожні два - три роки, наслідком чого є опустелювання: площа сухої та дуже сухої зони збільшилася на 7% і становить майже третину території. Наслідки військових дій призвели до посилення зазначених проблем.

Викладене вище свідчить про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у розумінні ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Фактичне повернення земельної ділянки водного фонду у володіння Кропивницької міської ради відповідає критерію законності: воно здійснюється у зв`язку з порушенням відповідачем вимог Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначеного нормативно-правового акту є публічними та загальнодоступними.

Правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

За п. 76-77 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно з п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. (п. 81 постанови)

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

У комунальній власності, зокрема, перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. (абз. а ч. 2 ст. 83 ЗК України)

Відповідно до ст. 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Спірна земельна ділянка перебуває у комунальної власності, а функції власника та розпорядника щодо неї належать Кропивницькій міській раді, як представницькому органу територіальної громади.

Кропивницька міська територіальна громада, як власник спірної земельної ділянки делегує Кропивницькій міській раді повноваження щодо здійснення права власності від ії (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Отже, органом, уповноваженим захищати законні інтереси держави та територіальної громади у правовідносинах пов`язаних з порушенням права на земельні ділянки є Кропивницька міська рада.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Кропивницькою окружною прокуратурою на адресу Кропивницької міської ради 13.08.2025 та 12.01.2026 скеровувалися листи щодо виявлених порушень вимог чинного законодавства.

Згідно відповіді Кропивницької міської ради №6046/15 від 25.08.2025 про розгляд листа, інформація про стан виконання рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 11.07.2024 року у справі №404/6449/23 не надходила; про реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку за ТОВ "Конан-Плюс" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в Кропивницькій міській раді стало відомо 12.08.2025 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №78493777.

Кропивницька міська рада листом №2411-26 від 12.02.2026 повідомила, що спірна земельна ділянка обгороджена металевим парканом, на ній розміщена будка охорони, металеві навіси, стенд рекламної продукції. Відомості про земельну ділянку площею 0,1766 га з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 наявні у Державному земельному кадастрі. Вказані обставини перешкоджають територіальній громаді в особі Кропивницької міської ради у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою.

Кропивницькою окружною прокуратурою на виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено позивача про звернення з цим позовом до суду (повідомлення від 17.02.2026 №51-81-1911ВИХ-26).

Наведені обставини свідчать про об`єктивну наявність передбачених ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" виключних підстав для реалізації прокурором представницьких повноважень в інтересах держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду з цим позовом.

Щодо суті спору та обставин, що є предметом доказування у справі.

Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 27.03.1998 №294 "Про надання земельної ділянки ТОВ "Конан" надано за рахунок земель загального користування міста товариству з обмеженою відповідальністю "Конан" в постійне користування земельну ділянку площею 0,2 га по вул. Островського (біля мосту через р. Інгул) під розміщення торговельного комплексу з літніми майданчиками-кафе.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 18.08.2000 серія І-КР №000669 товариству з обмеженою відповідальністю "Конан-Плюс" (вул. Тімірязєва, 55) надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,17659 га для розміщення торговельного комплексу з літніми майданчиками-кафе по вул. Островського відповідно до рішення виконкому Кіровоградської міської Ради народних депутатів від 27.03.1998 №294. Державний акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1382.

Пунктом 61 рішення Кіровоградської міської ради №112 від 26.09.2006 "Про розгляд звернень фізичних та юридичних осіб з питань регулювання земельних відносин" вирішено припинити товариству з обмеженою відповідальністю "КОНАН ПЛЮС" право користування земельною ділянкою площею 1765,90 кв м по вул. Острівській, надане на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 27.03.1998 №294 під розміщення торговельного комплексу з літнім майданчиком (за його згодою).

Пунктом 62 зазначеного рішення ради надано Мандриці (Швець) Світлані Євгеніївні в оренду на 49 років земельну ділянку площею 1765,9 кв м. земель, які використовуються в комерційних цілях, в межах, конфігурацією та цільовим призначенням, наданих попередньому землекористувачу, по вул. Острівській в місті Кіровограді (Кропивницькому).

На підставі вказаного рішення Кіровоградською міською радою та Мандрикою (Швець) С.Є. 12.06.2009 укладено договір оренди землі №138-а, на підставі якого Мандриці (Швець) С.Є. передано у користування зазначену земельну ділянку під розширення торгівельного комплексу з літнім майданчиком.

Цільове призначення земельної ділянки згідно п. 5 Договору - землі житлової та громадської забудови.

Договір зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" при Держкомземі України за №040938700040 від 27.07.2009.

Отже, укладенням 12.06.2009 Кіровоградською міською радою та Мандрикою (Швець) С.Є. договору оренди землі засвідчено перехід права користування земельною ділянкою площею 1765,9 кв м. по вул. Острівській в місті Кіровограді (Кропивницькому) від ТОВ "Конан-Плюс" до Мандрики (Швець) С.Є. та припинення права постійного користування на земельну ділянку ТОВ "Конан-Плюс".

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 31.03.2015 у справі №404/3878/2014 задоволено позов прокурора, визнано недійсними п. 62 рішення Кіровоградської міської ради №112 від 26.09.2006, договір оренди №138-а від 12.06.2009 та зобов`язано Швець С.Є звільнити земельну ділянку площею 1765,9 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 шляхом припинення на ній господарської діяльності. Додатковим рішенням від 04.08.2015 апеляційний суд Кіровоградської області доповнив резолютивну частину рішення від 31.03.2015 у даній справі згідно якого зобов`язав Швець С.Є звільнити земельну ділянку площею 1765,9 кв.м., що розташована по вул. Острівській в місті Кіровограді шляхом припинення на ній господарської діяльності та приведення її у стан, в якому вона була одержана у користування.

Судом встановлено, що з технічного плану про геодезичні роботи щодо інвентаризації спірної земельної ділянки, убачається, що її межі розташовані на відстані 6,54 метри від тротуару, який пролягає вздовж р. Інгул.

Судом зроблено висновок, що всупереч ст. ст. 85, 89 Водного кодексу України, ст. 59 Земельного кодексу України спірна земельна ділянка передана в оренду неправомірно, оскільки її частина є прибережною захисною смугою і, відповідно до встановлених законом обмежень, не могла бути передана у користування у комерційних цілях.

Вказане рішення суду набрало законної сили.

22.10.2019 Міська рада міста Кропивницького та Швець Світлана Євгеніївна уклали додаткову угоду №84 про внесення змін до Договору оренди землі від 12 червня 2009 №138-а.

Згідно зазначеної додаткової угоди внесено зміни до договору оренди землі від 12 червня 2009 №138-а у частині уточнення об`єкту оренди (вказано кадастровий номер, нормативна грошова оцінка), орендної плати, прав та обов`язків орендаря.

Згідно п. 2.-3. Додаткової угоди №84 всі інші умови договору оренди землі від 12 червня 2009 №138-а залишаються незмінними. Дана Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та скріплення печатками Сторін і є невід`ємною частиною Договору №138-а від 12.07.2009.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 площею 0,1766 га зареєстроване за Швець С.Є. на підставі договору оренди землі від 12.06.2009 №138-а та Додаткової угоди №84 строком до 27.07.2058 17.02.2020.

14.06.2023 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення речового права користування земельною ділянкою Швець С.Є., індексний номер рішення 68048752.

Не зважаючи на відсутність правових підстав спірна земельна ділянка і надалі використовувалась Швець С.Є., що стало підставою для звернення у 2023 році Кропивницької окружної прокуратури з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 площею 0,1766 га та її звільнення.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда (зараз - Фортечний районний суд міста Кропивницького) від 11.07.2024 у справі №404/6449/23, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 02.04.2025, задоволено позовні вимоги Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кропивницької міської ради. Вирішено усунути перешкоди власнику - Кропивницькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Швець Світлану Євгеніївну звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 та демонтувати металевий паркан, будку охорони, металеві навіси, стенд рекламної продукції, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 площею 0,1766 га у Державному земельному кадастрі.

Рішення суду набрало законної сили 02.04.2025.

Судом встановлено, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на вказаній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомості, проте згідно акту обстеження земельної ділянки, складеного Управлінням земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища 31.05.2023, встановлено, що земельна ділянка огороджена парканом, розташована сторожова будка, установлені навіси автостоянки.

За викладених обставин, подальше використання земельної ділянки Швець С.Є., розміщення на ній стоянки автомобілів є порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги річки Інгул та законом віднесена до земель водного фонду.

Таким чином, спірна земельна ділянка починаючи з 2009 року, не зважаючи на рішення судів, використовувалась Швець С.Є. для розміщення стоянки автомобілів.

Під час виконання рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 11.07.2024 у справі №404/6449/23 встановлено, що 17.07.2025 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 площею 0,1766 га товариства з обмеженою відповідальністю "Конан-Плюс" (номер запису про інше речове право 60843543).

Для проведення державної реєстрації подано: державний акт на право постійного користування землею І-КР №000669 виданий 18.08.2000 та лист Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.06.2025.

За твердженням прокурора, державна реєстрація права постійного користування ТОВ "Конан-Плюс" на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 площею 0,1766 га по вул. Острівській у м. Кропивницькому, яка знаходиться в межах прибережної захисної смуги р. Інгул та законом віднесена до земель водного фонду, суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, Земельного, Водного кодексів України, а також унеможливлює виконання рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 11.07.2024 у справі №404/6449/23.

Реєстрація у 2025 році за ТОВ "Конан-Плюс" речового права - права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 площею 0,1766 га по вул. Острівській у м. Кропивницькому на підставі державного акту на право постійного користування землею І-КР №000669 від 18.08.2000 є такою, що здійснена з порушенням вимог законодавства.

Так, оскаржуваний державний акт на право постійного користування на спірну земельну ділянку підлягає скасуванню, оскільки ним посвідчено право постійного користування спірною земельною ділянкою юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Конан-Плюс", якому зазначена земельна ділянка у користування не передавалася.

Крім того, право постійного користування ТОВ "Конан-Плюс" на земельну ділянку було припинено на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 26.09.2006 №112 (п. 61 рішення) за згодою самого підприємства.

Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ст. 7 ЗК України від 18.12.1990 (чинного на момент видачі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою) користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об`єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об`єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Відповідно до ст. 9 ЗК України від 18.12.1990 (чинного на момент видачі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; погодження проектів землеустрою; припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЗК України від 18.12.1990 сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Відповідно до ч. 6, 11, 14 ст. 19 ЗК України від 18.12.1990 надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка. Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Частиною 1 ст. 22 ЗК України від 18.12.1990 (чинного на момент видачі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ч. 1 ст. 23 ЗК України від 18.12.1990).

Отже, міські Ради народних депутатів уповноважені вирішувати питання щодо надання земельних ділянок у постійне користування. При цьому право постійного користування землею посвідчувалося державними актами, які видавалися і реєструвалися цими ж міськими Радами народних депутатів. Набуттю особою державного акта на право користування землею передувала процедура відведення земельної ділянки, яка здійснювалася за рішенням відповідної Ради.

Таким чином, порядок надання земельних ділянок у користування передбачав процедуру відведення земельної ділянки, прийняття відповідним органом місцевого самоврядування в межах своєї компетенції рішення про надання цієї земельної ділянки в постійне користування, посвідчення державним актом набутого права користування та реєстрацію державного акта тією ж Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про надання земельної ділянки у постійне користування.

Як зазначено вище, рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 27.03.1998 №294 "Про надання земельної ділянки ТОВ "Конан" надано за рахунок земель загального користування міста товариству з обмеженою відповідальністю "Конан" в постійне користування земельну ділянку площею 0,2 га по вул. Островського (біля мосту через р. Інгул) під розміщення торговельного комплексу з літніми майданчиками-кафе.

Зазначене рішення прийнято на підставі заяви виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Конан" (код ЄДРПОУ 20635321) від 05.11.1997.

Водночас, державний акт на право постійного користування землею серії І-КР №000669 виданий 18.08.2000 щодо іншої юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Конан-Плюс".

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю "Конан-Плюс" (код ЄДРПОУ 24709542) зареєстроване 09.02.1998 місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Кіровоград (м. Кропивницький), пров. Водостічний, 13.

Таким чином, підприємство, яке зареєстроване у 1998 році (09.02.1998) не могло подати заяву про отримання у користування земельної ділянки у 1997 році, а саме 05.11.1997.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999 (чинної на час виникнення спірних правовідносин) державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів АРК, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Оскільки рішення про передачу у постійне користування ТОВ "Конан-Плюс" (код ЄДРПОУ 24709542) земельної ділянки площею 0,1766 га по вул. Острівській радою не приймалося відсутні підстави для набуття права постійного користування зазначеної юридичної особи на спірну земельну ділянку та видачі державного акту на право постійного користування землею серії І-КР №000669.

Крім того, п. 61 рішення Кіровоградської міської ради №112 від 26.09.2006 "Про розгляд звернень фізичних та юридичних осіб з питань регулювання земельних відносин" вирішено припинити товариству з обмеженою відповідальністю "КОНАН-ПЛЮС" право користування земельною ділянкою площею l765,90 кв м по вул. Острівській, надане на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 27.03.1998 №294 під розміщення торговельного комплексу з літнім майданчиком (за його згодою).

Відповідно до п. 299 рішення Кіровоградської міської ради №112 від 26.09.2006 Кіровоградському міському управлінню земельних ресурсів доручено внести зміни до земельно-кадастрової документації.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Статтею 142 ЗК України (у відповідній редакції) врегульовано порядок припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови від такого права.

Так, згідно ч. 3-4 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1765,90 кв м по вул. Острівській, надане ТОВ "Конан-Плюс" під розміщення торговельного комплексу з літнім майданчиком, припинено 26.09.2006 на підставі зазначеного рішення Кіровоградської міської ради за згодою самого підприємства - відповідача.

Відповідно до п. 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999 (чинної на час виникнення спірних правовідносин) у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа.

Відповідно, починаючи з 26.09.2006 право постійного користування ТОВ "Конан-Плюс" на спірну земельну ділянку припинилося за згодою підприємства на підставі відповідного рішення ради, у зв`язку з чим до Книги реєстрації державних актів на землю мали бути внесені відомості про припинення Державного акту на право постійного користування землею І-КР №000669, виданого ТОВ "Конан-Плюс", а державний акт - повернутий ТОВ "Конан-Плюс" до архіву відповідного державного органу земельних ресурсів. Відсутність відмітки про припинення права постійного користування земельною ділянкою у Книзі реєстрації державних актів не впливає на втрату чинності (припинення) зазначеного Державного акту.

Так, державна реєстрація припинення права постійного користування земельною ділянкою є лише засвідченням державою факту припинення права, з підстав, визначених законом (у даному випадку на підставі рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого у зв`язку з добровільною відмовою землекористувача). Не можна ототожнювати факт припинення права постійного користування з фактом державної реєстрації такого припинення.

Внесення 17.07.2025 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право постійного користування ТОВ "Конан-Плюс" на земельну ділянку площею 0,1766 га з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 на підставі державного акту на право постійного користування землею І-КР №000669 від 18.08.2000, право за яким припинено за рішенням ради ще у вересні 2006 року, суперечить вимогам закону.

Відповідач, будучи обізнаним про припинення права постійного користування, що ним же і було ініційоване, не повернув державний акт на право постійного користування, як цього вимагали приписи діючого на той час законодавства, що унеможливило "погашення" акта у встановленому законом порядку.

ТОВ "Конан-Плюс" спірну земельну ділянку не використовувало, земельний податок за неї не сплачувало, що підтверджується інформацією Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

З моменту укладення та державної реєстрації договору оренди землі між Кіровоградською міською радою та Мандрикою (Швець), тобто з 12.06.2009, відбулось переоформлення права постійного користування на строкове користування земельною ділянкою за договором від 12.06.2009.

Спірна земельна ділянка площею 0,1766 га з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Інгул, у зв`язку з чим реєстрація права постійного користування на вказану земельну ділянку як земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням - під розміщення торгівельного комплексу суперечить режиму використання земель водного фонду.

Інженером-геодезистом ФОП Смоліним СЮ. проведено проектно-вишукувальні роботи на території Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Острівська (біля мосту через річку Інгул), а саме: накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 на ортофоплан масштабу 1:10 000 Х-38-60-Г-в-3 СК-63. За результатами проведених робіт виготовлено звіт. У результаті проведених робіт встановлено, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016, а саме площею 0,1682 га знаходиться в межах 50-ти метрової зони від урізу води річки Інгул.

Накладення спірної земельної ділянки на законодавчо визначену прибережну захисну смугу річки Інгул підтверджується також даними карт програмного забезпечення програми Google Earth PRO.

Отже спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги річки Інгул, є територією з обмеженим режимом господарської діяльності, а тому не могла бути відведена у користування для комерційного використання.

Протиправне використання Швець Світланою Євгеніївною спірної земельної ділянки прибережної захисної смуги річки Інгул під розміщення автостоянки було предметом декількох судових справ за позовами прокурора.

Так, рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 31.03.2015 у справі №404/3878/2014 встановлено та судом підтверджено, що межі спірної земельної ділянки розташовані на відстані 6,54 метри від тротуару, який пролягає вздовж річки Інгул в місті Кіровограді та знаходиться в межах прибережної захисної смуги.

Крім того, рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда (зараз - Фортечний районний суд міста Кропивницького) від 11.07.2024 у справі №404/6449/23, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 02.04.2025, задоволено позовні вимоги виконуючого обов`язки керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кропивницької міської ради. Вирішено усунути перешкоди власнику - Кропивницькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Швець Світлану Євгеніївну звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 та демонтувати металевий паркан, будку охорони, металеві навіси, стенд рекламної продукції, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 площею 0,1766 га у Державному земельному кадастрі.

Рішення суду набрало законної сили 02.04.2025.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт віднесення зазначеної земельної ділянки до земель водного фонду та її розташування в межах прибережної захисної смуги р. Інгул відповідно до ст. 75 ГПК України є обставиною, яка не потребує доказуванню.

За змістом ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Згідно з положеннями ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду, ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно зі ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

До складу земель водного фонду ст. 58 ЗК України, яка кореспондує зі ст. 4 Водного кодексу України (далі - ВК України) віднесено землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Для створення сприятливого режиму вздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водних об`єктів встановлюються водоохоронні зони, межі яких зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях. Відомості про межі водоохоронних зон вносяться до Державного земельного кадастру.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в таких зонах встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Вказаний висновок знайшов своє вираження у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 №469/1393/16-ц; від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц; від22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц; від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц; від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц; від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц; від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц; від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, постановах Верховного Суду від 02.02.2022 №707/1924/20; від 19.01.2022 у справі №707/1933/20, від 25.01.2023 у справі №372/190/19, від 10.05.2023 у справі №707/1919/20, від 14.06.2023 у справі №707/1923/20.

Частиною 4 ст. 59 ЗК України, встановлено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом (ч. 5 ст. 88 ВК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЗК України, ч. 1 ст. 88 ВК України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Частиною 2 ст. 60 ЗК України, ч. 2 ст. 88 ВК України визначено прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЗК України, ч. 3 ст. 88 ВК України (у чинній на даний час редакції) межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті.

За приписами ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; 7) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об`єктів.

У постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №545/1100/20 зазначено, що землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених Земельним кодексом України та Водним кодексом України. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, ст. 59, підп. "ґ" ч. 3 ст. 83, підп. "г" ч. 3, підп. "д" ч. 4 ст. 84, ч. 3 ст. 93 ЗК України, ст. 85, ч. 5 ст. 88 ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимог законодавства, не впливає на її правовий режим.

Отже, з огляду на приписи ст. 59, п. "ґ", "е" ч. 4 ст. 83, п. "д" ч. 4 ст. 84, ч. 3 ст. 93 ЗК України, ст. 85, ч. 5 ст. 88 ВК України, цивільний оборот земельних ділянок, які знаходяться у межах прибережних захисних смугах, є обмеженим законодавчо.

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц.

Отже, реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права постійного користування спірною земельною ділянкою суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки частина спірної земельної ділянки знаходиться в межах прибережної захисної смуги р. Інгул.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда (зараз - Фортечний районний суд міста Кропивницького) від 11.07.2024 у справі №404/6449/23, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 02.04.2025 скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 площею 0,1766 га у Державному земельному кадастрі.

Рішення суду набрало законної сили 02.04.2025.

Таким чином, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.07.2025 за заявою представника ТОВ "Конан-Плюс" Швеця О.М. зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016, державну реєстрацію якої скасовано на підставі рішення суду, яке набрало законної сили 02.04.2025.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту можуть бути у тому числі відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Частиною 3 ст. 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки, зокрема захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 155 ЗК України визначає відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок.

У силу ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, визнання недійсним державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Як неодноразово зазначалось Верховним Судом, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями), стосовно яких діє чітка заборона на зміну цільового призначення та надання у користування, всупереч вимог Земельного, Водного кодексів України є неможливим (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладено у постановах від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, п. 51-52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №359/33732/16-ц).

Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/1б-ц, а також п. 81,90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №911/3574/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3579/17, від 04.02.2020 у справі №911/3311/17, від 04.02.2020 у справі №911/3897/17, від 05.02.2020 у справі №911/3310/17, від 03.09.2020 у справі №911/3449/17).

За змістом ст. 80, 83 ЗК України, ч. 1 ст. 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, якими уповноважена розпоряджатися Кропивницька міська рада, то остання має право вимагати усунути перешкоди у користуванні належним їй майном.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд.

За змістом ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають із дня такої реєстрації.

На даний час спірна земельна ділянка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Кропивницькою міською радою, у зв`язку з чим територіальна громада позбавлена можливості розпоряджатися нею як землями водного фонду прибережної захисної смуги р. Інгул.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду у п. 63 Постанови від 02.07.2019 у справі №911/3594/17 зазначила, що відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовану презумпцію права такої особи.

У постанові від 24.02.2021 у справі №367/4613/18 Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Отже, право або інтерес позивача, який є власником спірної земельної ділянки, порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права постійного користування ТОВ "Конан-Плюс".

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 (далі - Закон №1952-ІV) та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2015 №1127 (в редакції постанови Кабінету міністрів України від 23.08.2016 №553, зі змінами) (далі - Порядок №1127).

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та Порядком №1127.

Відповідно до п. 6 Порядку №1127 від 25.12.2015, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

У разі, коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 812 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

Отже, при здійсненні державним реєстратором Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області Шведенко О.Ю. реєстраційних дій з державної реєстрації права постійного користування за ТОВ "Конан-Плюс" не були дотримані вимоги, передбачені п. 81 Порядку №1127, оскільки для проведення державної реєстрації рішення органу місцевого самоврядування не подавалось. Натомість, для проведення реєстрації подано державний акт на право постійного користування землею та лист Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, що вимогам Порядку №1127 не відповідає.

Вказане свідчить про відсутність у поданих для державної реєстрації документів статусу документів, достатніх для здійснення державної реєстрації права постійного користування.

Частина 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав: 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно із ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Чинна редакція ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/2589/19.

Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №917/553/17 та від 05.08.2022 у справі №922/2060/20.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

поділу чи об`єднання земельних ділянок;

якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;

ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Таким чином, для відновлення становища, що існувало до порушення, зважаючи на скасування на підставі рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 11.07.2024 у справі №404/6449/23 державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, необхідним є припинення права постійного користування ТОВ "Конан-Плюс" земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016.

У постанові від 03.09.2020 у справі №911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні Інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок.

Реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку водного фонду з визначенням її цільового призначення, як земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням - під розміщення торгівельного комплексу здійснювалась всупереч вимог чинного законодавства.

Факт розміщення спірної земельної ділянки в межах земель водного фонду, у тому числі в межах 50 метрів від урізу води р. Інгул та встановлено рішеннями Апеляційного суду Кіровоградської області від 31.03.2015 у справі №404/3878/2014 та Фортечного районного суду міста Кропивницького від 11.07.2024 у справі №404/6449/23.

Вказане стало підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Отже, спірна земельна ділянка не може надалі відноситися до земель житлової та громадської забудови, а реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права постійного користування нею є протиправною.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Отже, прокурором обрано ефективний спосіб захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, який узгоджується з положеннями ст. 16, 391 ЦК України та ст. 152, 155 ЗК України, а саме усунення перешкод територіальній громаді міста Кропивницького у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування ТОВ "Конан-Плюс" та повернення територіальній громаді в особі Кропивницької міської ради земельної ділянки площею 0,1766 га з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016.

На підставі повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, встановивши усі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Конан-Плюс" (код ЄДРПОУ 24709542) на земельну ділянку загальною площею 0,1766 га з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016, що розташована по вул. Острівській у м. Кропивницькому, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2034415935101, номер запису про інше речове право 60843543.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Кропивницького в особі Кропивницької міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Конан-Плюс" (код ЄДРПОУ 24709542) повернути територіальній громаді міста Кропивницького в особі Кропивницької міської ради (код ЄДР 26241020, вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25006) земельну ділянку загальною площею 0,1766 га з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 по вул. Острівській у м. Кропивницькому.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конан-плюс" (код ЄДР 24709542, пров. Водостічний, 13, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25006) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 25006, м. Кропивницький, пр. Європейський, 4, код ЄДРПОУ 02910025, МФО 820172, p/рUА848201720343100001000004600 в ДКСУ в м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 6 656,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити учасникам справи через систему "Електронний суд", крім відповідача, якому направити засобами поштового зв`язку.

Повне рішення складено 12.06.2026.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.