Ухвала суду № 137335280, 10.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"10" червня 2026 р. Справа № 911/10/25

за заявою Головного управління ДПС у Київській області, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіта", Київська область, м. Обухів, код ЄДРПОУ 42685680

про банкрутство

Суддя Лопатін А.В.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області від Головного управління ДПС у Київській області надійшла заява про відкриття провадження у справі про банкрутство відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіта".

Ухвалою господарського суду від 20.01.2025 р. прийнято заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіта" до розгляду; підготовче засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича про участь у даній справі призначено на 05.02.2025 р.; викликано для участі в засіданні уповноважених представників заявника та боржника; зобов`язано боржника у строк до 04.02.2025 р. подати до суду відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з доказами направлення його копії заявнику.

23.01.2025 р. через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2025 р., крім іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіта"; визнано грошові вимоги Головного управління ДПС України у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіта" у розмірі 3 327 882,16 грн. (з яких: заборгованість 3 225 602,16 грн., судові витрати 30 280,00 грн., авансування винагороди 72 000,00 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіта"; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіта"; призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіта" арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича; попереднє засідання суду призначено на 26.03.2025 р.

05.03.2025 р. через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого надійшов звіт за лютий 2025 р.

17.03.2025 р. через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого надійшла заява про долучення доказів.

18.03.2025 р. через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого надійшло повідомлення про відсутність заяв з кредиторськими вимогами до боржника, повідомлення щодо вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, повідомлення на виконання вимог ч. 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства та клопотання про проведення засідання без його участі.

Ухвалою господарського суду від 26.03.2025 р. підсумкове засідання суду призначено на 25.06.2025 р., розпоряднику майна боржника ? внести до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіта" грошові вимоги Головного управління ДПС у Київській області на загальну суму 3 327 882,16 грн., з яких: 102 280,00 грн., які підлягають задоволенню у першу чергу, 2 503 156,00 грн. у третю чергу; 722 446,16 грн. у шосту чергу.

Ухвалою господарського суду від 29.04.2025 р. розгляд заяви Головного управління ДПС у Київській області про визнання кредиторських вимог призначено на 25.06.2025 р.

29.05.2025 р. через систему "Електронний суд" від розпорядника майна боржника надійшло клопотання про припинення процедури розпорядження майном боржника і повноважень розпорядника майна, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та заява про згоду на участь у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду від 03.06.2025 р. розгляд клопотання розпорядника майна боржника про припинення процедури розпорядження майном боржника і повноважень розпорядника майна, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та розгляд заяви про згоду на участь у справі про банкрутство призначено на 25.06.2025 р.

19.06.2025 р. через систему "Електронний суд" розпорядником майна боржника подано клопотання про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди.

Ухвалою господарського суду від 20.06.2025 р. розгляд клопотання розпорядника майна боржника про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди призначено на 25.06.2025 р.; встановлено строк для подання учасниками у справі заперечень, аргументів, пояснень та міркувань щодо предмету розгляду в судовому засіданні, що відбудеться 25.06.2025 р. до 24.06.2025 р.

20.06.2025 р. через систему "Електронний суд" розпорядником майна боржника подано висновок про фінансовий стан боржника.

Постановою господарського суду від 25.06.2025 р., крім іншого, припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіта" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича; визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Аделіта"; господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіта" завершено; призначено ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіта" арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича.

Ухвалою господарського суду від 25.06.2025 р. заяву Головного управління ДПС у Київській області б/н від 11.04.2025 р. про визнання кредиторських вимог залишено без розгляду; розгляд клопотання розпорядника майна боржника б/н від 19.06.2025 р. про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди відкладено на 24.09.2025 р.; зобов`язано арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича організувати та провести засідання комітету кредиторів боржника для розгляду кредитором Головним управлінням ДПС у Київській області звіту про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіта", а Головному управлінню ДПС у Київській області розглянути наведений звіт, прийняти рішення за результатами його розгляду.

18.07.2025 р. через систему "Електронний суд" від представника Головного управління ДПС у Київській області надійшла заява про визнання кредиторських вимог.

Ухвалою господарського суду від 21.07.2025 р. розгляд заяви Головного управління ДПС у Київській області про визнання кредиторських вимог призначено на 24.09.2025 р.

28.07.2025 р. через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута надійшла заява про дострокове припинення повноважень ліквідатора банкрута.

Ухвалою господарського суду від 29.07.2025 р. розгляд заяви ліквідатора ТОВ "Аделіта" арбітражного керуючого Усачова О.М. про дострокове припинення повноважень ліквідатора банкрута призначено на 24.09.2025 р.

12.08.2025 р. через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута надійшло клопотання про затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди та заява про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 14.08.2025 р. розгляд клопотання клопотання ліквідатора ТОВ "Аделіта" арбітражного керуючого Усачова О.М. про нарахування і виплату грошової винагороди призначено на 24.09.2025 р.

23.09.2025 р. через систему "Електронний суд" представником заявника було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 24.09.2025 р. розгляд клопотання ліквідатора ТОВ "Аделіта" арбітражного керуючого Усачова О.М. від 12.08.2025 р. б/н про нарахування і виплату грошової винагороди та залишення без розгляду клопотання ліквідатора банкрута від 19.06.2025 р. про нарахування і виплату грошової винагороди, розгляд заяви ліквідатора ТОВ "Аделіта" арбітражного керуючого Усачова О.М. про дострокове припинення повноважень ліквідатора банкрута, розгляд заяви Головного управління ДПС у Київській області про визнання кредиторських вимог, розгляд клопотання розпорядника майна боржника б/н від 19.06.2025 р. про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди відкладено на 05.11.2025 р.

03.10.2025 р. через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута надійшов поточний звіт.

16.10.2025 р. через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута надійшло клопотання про залишення без розгляду заяви про дострокове припинення повноважень ліквідатора банкрута.

04.11.2025 р. через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута надійшло клопотання про проведення засідання без його участі.

Ухвалою господарського суду від 05.11.2025 р. визнано кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіта" у сумі 943 048,16 грн., з яких: 4 844,80 грн. підлягають задоволенню в першу чергу; 938 203,36 грн. у шосту чергу, клопотання арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича від 19.06.2025 р. № 02-34/135 про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення виплати грошової винагороди залишено без розгляду, клопотання арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича від 12.08.2025 р. № 02-34/358 про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому Усачову Олегу Миколайовичу за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Аделіта" у справі № 911/10/25 за період з 05.02.2025 р. по 24.06.2025 р. задоволено, затверджено звіт арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому Усачову Олегу Миколайовичу за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Аделіта" у справі № 911/10/25 за період з 05.02.2025 р. по 24.06.2025 р. на загальну суму 72 000,00 грн., здійснено виплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому Усачову Олегу Миколайовичу.

13.11.2025 р. через систему "Електронний суд" ліквідатором банкрута подано клопотання про витребування доказів, в якому останній просить зобов`язати Обухівську районну державну адміністрацію Київської області направити ліквідатору боржника повну копію реєстраційної справи, а також установчі документи ТОВ "АДЕЛІТА", в тому числі копії документів, що підтверджують персональні дані (паспортні дані, РНОКПП, дати народження, адреси проживання, засоби зв`язку тощо) всіх керівників та засновників товариства здати його реєстрації.

Ухвалою господарського суду від 17.11.2025 р. розгляд клопотання ліквідатора банкрута про витребування документів призначено на 10.12.2025 р.

08.12.2025 р. через систему "Електронний суд" від ліквідатора ТОВ "Анхеліта" надійшла кредиторська заява.

Ухвалою господарського суду від 10.12.2025 р. задоволено клопотання ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Усачова Олега Миколайовича № 02-34/667 від 13.11.2025 р. про витребування доказів, витребувано у Обухівської районної державної адміністрації Київської області повну копію реєстраційної справи, а також установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіта", в тому числі копії документів, що підтверджують персональні дані (паспортні дані, РНОКПП, дати народження, адреси проживання, засоби зв`язку тощо) всіх керівників та засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіта" з дати його реєстрації, задоволено клопотання ліквідатора ТОВ "Анхеліта" арбітражного керуючого Литвиненка С.С. про відстрочення сплати судового збору, відстрочено ліквідатору ТОВ "Анхеліта" арбітражному керуючому Литвиненка С.С. сплату судового збору за подання кредиторської заяви до винесення судового рішення у справі № 911/10/25, розгляд кредиторської заяви ТОВ "Анхеліта" призначено на 28.01.2026 р.

17.12.2025 р., 08.01.2026 р. через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута надійшов поточний звіт.

15.01.2026 р. через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута надійшло повідомлення про розгляд кредиторських вимог.

28.01.2026 р. через систему "Електронний суд" від ліквідатора ТОВ "Анхеліта" надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього.

28.01.2026 р. через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього.

Ухвалою господарського суду від 28.01.2026 р. розгляд кредиторської заяви ТОВ "Анхеліта" відкладено на 15.04.2026 р.

05.02.2026 р. через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута надійшов поточний звіт.

13.02.2026 р. на офіційну електронну адресу суду від Обухівської районної військової адміністрації Київської області надійшов лист-повідомлення.

05.03.2026 р. через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута надійшов поточний звіт.

02.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута надійшов поточний звіт.

13.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього.

14.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого Литвиненка С.С. надійшла заява про розгляд справи без участі останнього.

Ухвалою господарського суду від 15.04.2026 р. розгляд кредиторської заяви ТОВ "Анхеліта" відкладено на 10.06.2026 р.

02.06.2026 р. через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута надійшла заява про діяльність ліквідатора.

09.06.2026 р. через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута надійшло клопотання про проведення засідання без його участі.

У судове засідання з`явилися представник заявника та представник ТОВ "Анхеліта", інші представники учасників у справі, належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи не з`явилися.

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представників учасників у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання у відповідності до положень процесуального законодавства не перешкоджає розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення даного судового засідання.

Здійснивши аналіз наявних в матеріалах справи документів та проаналізувавши чинне законодавство, суд

встановив:

В матеріалах справи міститься заява ліквідатора ТОВ "Анхеліта" про визнання конкурсних грошових вимог до ТОВ "Аделіта".

Відповідно до приписів статті 1 КУзПБ кредитор юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною чотирнадцять ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Як встановлено судом, відповідні грошові вимоги заявлені кредитором з пропуском тридцятиденного строку з дня відкриття провадження у справі про банкрутство. Крім того, станом на момент звернення із заявою у справі вже введено ліквідаційну процедуру (постанова суду від 25.06.2025 р.). Водночас це не позбавляє суд обов`язку надати оцінку заявленим вимогам та розглянути їх у межах даної справи.

Обґрунтовуючи подану заяву, кредитор зазначає, що у межах ліквідаційної процедури ТОВ "Анхеліта" ліквідатором (арбітражним керуючим) було направлено запит до Головного управління ДПС у Київській області, за результатами розгляду якого отримано відомості з Єдиного реєстру податкових накладних, складених зазначеним товариством.

За результатами аналізу вказаних відомостей встановлено, що у період з 18.11.2019 р. по 04.12.2019 р. ТОВ "Анхеліта" здійснило поставку товару (картоплі) на користь ТОВ "Аделіта" на загальну суму 70 705 602,59 грн. На підтвердження наведеного кредитором надано витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, а також відповідні податкові накладні.

Крім того, згідно з інформацією Головного управління ДПС у Київській області, ТОВ "Анхеліта" мало відкритий рахунок в АТ "Комінбанк", однак, відповідно до відповіді банківської установи, операції по зазначеному рахунку не здійснювалися, що, на думку кредитора, свідчить про відсутність оплати за поставлений товар.

Як вказує ліквідатор ТОВ "Анхеліта", з метою отримання первинних бухгалтерських документів він звернувся із відповідним запитом до ліквідатора ТОВ "Аделіта", однак останній повідомив про відсутність у нього бухгалтерської та іншої документації боржника у зв`язку з її непереданням, що унеможливлює надання запитуваних документів.

Кредитор також вказує, що наявність зареєстрованих податкових накладних, складених на користь ТОВ "Аделіта", підтверджує факт здійснення господарських операцій та існування договірних відносин між сторонами, оскільки відповідно до вимог податкового законодавства податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов`язань, яка пов`язується з фактом постачання товару або отримання оплати.

З огляду на викладене, кредитор вважає доведеними обставини поставки товару боржнику та виникнення у нього обов`язку з його оплати. Оскільки заборгованість у розмірі 70 705 602,59 грн. залишається непогашеною, кредитор звернувся до суду із відповідною заявою та просить визнати зазначені грошові вимоги у межах справи про банкрутство.

Разом з тим, від ліквідатора ТОВ "Аделіта" надійшло повідомлення про результати розгляду грошових вимог, у якому викладено заперечення проти заяви кредитора.

Зокрема, ліквідатор зазначає, що заявник обґрунтовує наявність заборгованості виключно посиланням на податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН, а також на відсутність руху коштів по рахунку, водночас до заяви не додано жодних первинних документів (договорів, видаткових накладних, актів приймання-передачі, платіжних документів, судових рішень тощо), які б підтверджували фактичне здійснення господарських операцій.

Ліквідатор також вказує, що у нього відсутні первинні документи боржника у зв`язку з їх непереданням, що унеможливлює перевірку та підтвердження факту поставки товару від ТОВ "Анхеліта".

Посилаючись на приписи Господарського процесуального кодексу України, ліквідатор наголошує, що обов`язок доказування обставин, на які посилається сторона, покладається саме на заявника грошових вимог, а ненадання належних і допустимих доказів створює ризик відмови у їх задоволенні.

Крім того, ліквідатор звертає увагу суду на правові висновки Верховного Суду щодо підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство, відповідно до яких кредиторські вимоги мають підтверджуватися сукупністю належних доказів, зокрема первинними документами, що свідчать про існування господарських відносин та заборгованості.

Окремо ліквідатор зазначає обставини, які, на його думку, викликають обґрунтовані сумніви у реальності заявлених господарських операцій. Так, встановлено, що ТОВ "Анхеліта" та ТОВ "Аделіта" у відповідний період мали спільного засновника та керівника, а також відсутні дані про здійснення реальних розрахунків між сторонами. При цьому заявлений обсяг поставки (понад 4 млн. кг картоплі у стислий проміжок часу), за відсутності підтверджуючих документів та руху коштів, може свідчити про нереальність таких операцій.

Також ліквідатор наголошує, що сама по собі реєстрація податкових накладних не є безумовним доказом фактичного здійснення господарських операцій, оскільки визначальним є реальний рух активів.

З урахуванням наведеного, ліквідатор дійшов висновку, що заявлені грошові вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, є необґрунтованими та такими, що не підлягають визнанню у справі про банкрутство.

Надаючи оцінку доводам кредитора та запереченням ліквідатора, суд виходить із такого.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту здійснення господарських операцій з поставки товару ТОВ "Аделіта" кредитор долучив до матеріалів справи податкові накладні, складені та зареєстровані в установленому законодавством порядку. При цьому будь-яких інших документів, які б підтверджували фактичне здійснення поставки товару, його передачу боржнику, прийняття останнім, а також виникнення у нього обов`язку щодо оплати поставленої продукції, до заяви не додано. Тобто податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН та в яких ТОВ "Аделіта" зазначено як отримувача (покупця) товару, фактично є єдиними документами, на які посилається кредитор на підтвердження існування господарських відносин між сторонами та заявлених грошових вимог.

Водночас суд звертає увагу, що доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця. Висновок про вказане зроблено Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 р. у справі № 804/15389/15.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства (аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 р. у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 р. у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 р. у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 р. у справі № 924/233/18).

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому, доказування полягає не лише у поданні доказів, а й у доведенні їх переконливості (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 р. у справі № 910/17819/17).

Відповідно до частини першої ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, за своєю правовою природою видаткова накладна є первинними документами, що містять відомості про здійснену господарську операцію щодо поставки товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого міністерством транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Верховний Суд у постанові № 520/223/20 від 13.07.2022 р. визначив, хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 р. у справі № 910/3105/21 зазначив: заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 р. у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 р. у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 р. у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 р. у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 р. у справі № 918/99/19, від 23.09.2021 р. № 910/866/20, від 21.10.2021 р. у справі № 913/479/18, від 02.06.2022 р. у справі № 917/1384/20).

Отже, обставини наявності кредиторських вимог до боржника можуть бути доведені лише первинними бухгалтерськими документами, які є належними доказами для встановлення обставин, що підтверджують кредиторські вимоги.

Водночас, як вбачається з матеріалів заяви, ТОВ "Анхеліта" не надало належних та допустимих доказів на підтвердження факту виникнення заявленої заборгованості. Зокрема, до заяви не додано видаткових та товарно-транспортних накладних, які підтверджували б фактичне здійснення поставки товару, його перевезення та прийняття боржником, а відтак і реальність відповідних господарських операцій. Також відсутні акти приймання-передачі товару, акти звірки взаєморозрахунків чи інші первинні документи, які б підтверджували обсяг поставленого товару, факт його отримання боржником та наявність непогашеної заборгованості. Крім того, у матеріалах справи відсутній договір поставки, укладений між сторонами, який визначав би підстави, умови та порядок виникнення взаємних прав та обов`язків сторін.

Щодо поданих кредитором зареєстрованих податкових накладних.

Податкова накладна не є первинним бухгалтерським документом, який доводить факт здійснення господарської операції та поставки товару.

Органи податкової служби (ЗІР, категорія 101.17; ІПК ГФС от 16.03.2020 р. № 1092/6/99- 00-07-03-02-06/ІПК), зазначають, що дані податкової накладної/розрахунку коригування (далі ПН/РК) формуються на підставі первинних документів. Тобто, спочатку складається первинний документ (видаткова накладна), що підтверджує факт здійснення операції, а потім на його підставі виписується ПН.

Верховний Суд у постанові № 520/223/20 від 13.07.2022 р. зазначив:

51. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

52. Водночас cам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 р. у справі № 916/922/19, від 04.11.2019 р. у справі № 905/49/15.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Але, як вбачається із зазначених положень законодавства, первісною обставиною для складання податкової накладеної є здійснення господарської операції з постачання товарів/послуг та оформлення зазначеної господарської операції первинною бухгалтерською документацією, та як наслідок проведення такої операції складання податкової накладної та її реєстрація.

Таким чином, наявність податкової накладної та її реєстрація, за відсутності належним чином оформлених інших первинних бухгалтерських документів, жодним чином не підтверджує факт поставки товару, а тим більше факт існування правовідносин за конкретним договором поставки.

Тобто надані ТОВ "Анхеліта" до матеріалів справи податкові накладні не можуть свідчити про наявність заборгованості боржника перед заявником кредиторських вимог, оскільки вони не підтверджують факту отримання боржником товару та наявності у нього заборгованості перед ТОВ "Анхеліта".

В свою чергу під час розгляду заявлених грошових вимог, арбітражний керуючий та суд користуються правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 р. у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 р. у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 р. у справі № 904/9024/16).

Розглядаючи кредиторські вимоги арбітражний керуючий та суд зобов`язані належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності) та з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 р. у справі № 909/146/19).

За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (п. 2 частина друга ст. 47 КУзПБ).

Відповідно до частин першої-четвертої ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Відповідно до частини першої ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Оцінивши подані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що ТОВ "Анхеліта" не доведено належними та допустимими доказами наявність заявлених грошових вимог до боржника. Зокрема, до заяви не додано підписаних боржником видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, договору поставки, а також інших первинних документів, які б підтверджували фактичне здійснення господарських операцій, передачу товару боржнику та виникнення у нього обов`язку щодо його оплати.

Надані кредитором податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, за відсутності інших первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій, самі по собі не можуть бути достатнім доказом виникнення та існування заборгованості у заявленому розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені ТОВ "Анхеліта" грошові вимоги у розмірі 70 705 602,59 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак є необґрунтованими та не підлягають визнанню у справі про банкрутство.

Щодо сплати судового збору.

Згідно положень підпункту 2-1 пункту 2 частини другої ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (станом на дату подання заяви з грошовими вимогами) прожитковий мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року складає 3028 гривень.

При цьому відповідно до частини третьої ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, при поданні заяви з грошовими вимогами до боржника кредитор мав сплатити судовий збір у розмірі 4 844,80 грн. (6 056,00 грн. x 0,8).

Водночас 08.12.2025 р. ліквідатором ТОВ "Анхеліта" арбітражним керуючим Литвиненком С.С. подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду від 10.12.2025 р. зазначене клопотання задоволено, у зв`язку з чим ліквідатору ТОВ "Анхеліта" арбітражному керуючому Литвиненку С.С. відстрочено сплату судового збору за подання кредиторської заяви до ухвалення судового рішення у справі № 911/10/25.

Разом з тим, з огляду на те, що заява про визнання грошових вимог до боржника відхилена судом, судовий збір підлягає сплаті за рахунок заявника.

Керуючись ст. 234 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, суд

ухвалив:

1. Кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Анхеліта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіта" на суму 70 705 602,59 грн. відхилити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анхеліта" (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Промислова, буд. 4, код ЄДРПОУ 42685915) в дохід Державного бюджету України 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп. судового збору.

Копію ухвали надіслати учасникам у справі про банкрутство, у тому числі ТОВ "Анхеліта".

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена у строки та в порядку, визначеному § 1 глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Дата підписання повного тексту ухвали 12.06.2026 р.

Суддя А.В. Лопатін