Рішення № 137335258, 10.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2026Справа № 910/9223/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні технології плюс"

про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки та стягнення 397 632,47 грн.,

За участі представників:

від прокуратури: Ткаченко Ю.С. за службовим посвідченням від 13.08.2025 № 081774;

від позивача: Буханистий О.В. (у порядку самопредставництва);

від відповідача: Тетеря С.І. за ордером від 13.08.2025 серії АІ № 1974015.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач, Рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні технології плюс" (далі - відповідач, Товариство) про:

- розірвання договору оренди земельної ділянки площею 3,9004 га (кадастровий номер 8000000000:66:480:0002), що розташована біля об`їзної дороги міста Бровари у Дніпровському районі міста Києва, укладеного між сторонами та посвідченого 24.04.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Кравченко Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 580, а також зареєстрованого 24.04.2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міське державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів за № 66-6-00474, з урахуванням договору про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, який 15.11.2021 року посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за № 1056;

- зобов`язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 3,9004 га (кадастровий номер 8000000000:66:480:0002), що розташована біля об`їзної дороги міста Бровари у Дніпровському районі міста Києва у стані, придатному для її подальшого використання;

- стягнення 397 632,47 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за землю.

Ухвалою від 28.07.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/9223/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 28.08.2025 року.

13.08.2025 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства від 13.08.2025 року, в якому останнє вказало про те, що у тому, що на спірній земельній ділянці не було розпочато будівництво у строк, визначений пунктом 8.4 договору оренди землі у новій редакції, відсутня вина відповідача, що виключає наявність правових підстав для розірвання наведеного правочину і застосування положень пункту 4.3 договору щодо збільшення розміру орендної плати. Також, повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну після укладення сторонами договору оренди землі на новий строк і визначення в ньому нового строку забудови спірної земельної ділянки негативно вплинуло на діяльність усієї будівельної галузі в Україні та, відповідно, істотно ускладнило для орендаря виконання його обов`язку розпочати будівництво на цій ділянці у строк, погоджений сторонами до початку такого вторгнення. Крім того, Прокурор не довів факту систематичної несплати відповідачем орендної плати за договором оренди землі і наявності підстав для його розірвання у зв`язку з означеними обставинами.

19.08.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення Ради від 18.08.2025 року, в яких остання вказала про наявність, на її переконання, правових підстав для задоволення вимог Прокурора у даній справі.

До початку призначеного підготовчого засідання 28.08.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Прокурора від 28.08.2025 року на відзив на позовну заяву, в якій останній навів додаткові мотиви на підтвердження обґрунтованості пред`явлених до Товариства позовних вимог.

У підготовчому засіданні 28.08.2025 року суд, зокрема, встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень до 12.09.2025 року, а також відклав підготовче засідання на 17.09.2025 року.

12.09.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Товариства від 12.09.2025 року, в яких останнє навело додаткові мотиви на спростування позовних вимог Прокурора.

16.09.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 16.09.2025 року № 910/9223/25, в якому останній просив суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/11318/25.

У підготовчому засіданні 17.09.2025 року суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/9223/25 на 30 днів, а також відклав підготовче засідання на 15.10.2025 року.

30.09.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Прокурора від 29.09.2025 року № 15/1-9294-25 проти задоволення клопотання Товариства про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні 15.10.2025 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 12.11.2025 року.

07.11.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

У підготовчих засіданнях 12.11.2025 року та 10.12.2025 року суд постановив протокольні ухвали про відкладення підготовчого засідання відповідно на 10.12.2025 року та на 21.01.2026 року.

12.01.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли доповнення Товариства від 12.01.2026 року до клопотання про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні 21.01.2026 року господарський суд міста Києва постановив протокольну ухвалу про залишення без задоволення клопотання відповідача від 16.09.2025 року № 910/9223/25 про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 21.01.2026 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/9223/25 та призначив її до судового розгляду по суті на 11.02.2026 року.

05.02.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства від 05.02.2026 року про долучення до матеріалів справи копії рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2026 року в справі № 910/11318/25 за позовом Товариства до Ради про внесення змін до спірного договору оренди землі.

Разом із тим, судове засідання, призначене на 11.02.2026 року, не відбулось, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ломаки В.С.

Ухвалою від 24.03.2026 року господарський суд міста Києва призначив судове засідання у справі № 910/9223/25 на 15.04.2026 року.

09.04.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства від 09.04.2026 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судових засіданнях 15.04.2026 року та 21.04.2026 року оголошувалися перерви відповідно до 21.04.2026 року та до 12.05.2026 року.

08.05.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства від 08.05.2026 року про долучення до матеріалів справи копії постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 року в справі № 910/11318/25.

До початку призначеного судового засідання 12.05.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Прокурора від 12.05.2026 року про долучення до матеріалів справи доказів.

У судовому засіданні 12.05.2026 року оголошувалася перерва до 26.05.2026 року.

19.05.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення Прокурора від 19.05.2026 року.

19.05.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення Товариства від 19.05.2026 року щодо судових рішень у справі № 910/11318/25, до яких останнє, зокрема, долучило витяг з інформаційно-комунікаційної системи ДПС про стан розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, в розрізі платежів відносно Товариства.

22.05.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 22.05.2026 року про долучення до матеріалів справи копії довідки від 21.05.2026 року № 19669/АП/26-15-51-03-04-Е про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Вищенаведені докази долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.05.2026 року оголошувалася перерва до 10.06.2026 року.

27.05.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Прокурора від 26.05.2026 року № 15/1-9294-25 про долучення до матеріалів справи копії касаційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2026 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 року в справі № 910/11318/25.

05.06.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Прокурора від 05.06.2026 року № 15/1-9294-25 про долучення до матеріалів справи копії листа Ради від 26.05.2026 року № 225-КР-187.

У судовому засіданні 10.06.2026 року Прокурор та представник позивача підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у вказаному судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 13.08.2025 року та запереченнях від 12.09.2025 року.

У судовому засіданні 10.06.2026 року суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Прокурора та представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.04.2008 року між Радою (орендодавець) та Товариством (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Ради від 27.12.2007 року № 1593/4426 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) визначену цим договором земельну ділянку з наступними характеристиками:

- місце розташування - біля об`їзної дороги м. Бровари у Дніпровському районі м. Києва;

- розмір - 39 004 м2;

- цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та об`єктів соціальної інфраструктури і комплексного обслуговування населення;

- кадастровий номер - 8000000000:66:480:0002.

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін, скріплений відбитками печаток цих юридичних осіб та 24.04.2008 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим № 580 і зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації), про що у книзі записів державної реєстрації договорів зроблено запис за № 66-6-00474.

На виконання умов цієї угоди 24.04.2008 року орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування вищенаведену земельну ділянку.

За умовами пункту 3.1 вказаного договору останній укладено на 10 (десять) років.

Пунктом 11.7 цієї угоди передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

10.06.2021 року Рада прийняла рішення № 1478/1519 "Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельні технології плюс" договору оренди земельної ділянки від 24 квітня 2008 року № 66-6-00474", яким вирішила поновити на 10 років договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:66:480:0002, площа 3,9004 га) від 24.04.2008 року № 66-6-00474, укладений між Радою та Товариством для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та об`єктів соціальної інфраструктури і комплексного обслуговування населення біля об`їзної дороги м. Бровари у Дніпровському районі (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ - 02.07, справа № 573005334).

На виконання вказаного рішення 15.11.2021 року між Радою (як орендодавцем) та Товариством (як орендарем) був укладений договір про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим № 1056.

У пунктах 1, 2 цього правочину його сторони погодили поновити на 10 (десять) років договір оренди земельної ділянки, укладений між орендодавцем та орендарем, посвідчений Кравченко Н.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.04.2008 року за реєстровим № 580, та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) 24.04.2008 року за № 66-6-00474, строк дії якого закінчився, а також викласти договір оренди в новій редакції (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору орендодавець на підставі рішень Ради від 27.12.2007 року № 1593/4426, від 10.06.2021 року № 1478/1519 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та об`єктів соціальної інфраструктури і комплексного обслуговування населення.

Відповідно до пункту 2.1 Договору об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішень Ради від 27.12.2007 року № 1593/4426, від 10.06.2021 року № 1478/1519 та цього Договору є земельна ділянка розміром (площею) 3,9004 га з кадастровим номером 8000000000:66:480:0002, розташована біля об`їзної дороги м. Бровари у Дніпровському районі; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - 02.07 для іншої житлової забудови (для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та об`єктів соціальної інфраструктури і комерційного обслуговування населення).

За умовами пункту 3.1 Договору цей правочин укладений на 10 (десять) років (тобто до 15.11.2031 року).

Пунктами 4.1, 4.2 Договору передбачено, що визначена цим правочином орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Згідно з розрахунком розміру орендної плати за земельну ділянку від 02.08.2021 року № НГО/2021-26422 (за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 року № 1724) річна орендна плата за земельну ділянку становить 1 249 614,76 грн. на рік.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України (пункт 4.7 Договору).

Згідно з пунктом 4.8 цієї угоди орендна плата сплачується орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом тридцяти календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Питання сплати податку на додану вартість та інших податкових платежів, що пов`язані з виконанням Договору, вирішуються орендарем в установленому законодавством України порядку.

У пункті 6.1 Договору його сторони підтвердили, що земельна ділянка, яка є об`єктом за цим Договором, передана в оренду у придатному для її використання стані орендареві з 24.08.2008 року.

Відповідно до пункту 8.4 Договору орендар зобов`язаний, зокрема:

- розпочати будівництво об`єкта не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки;

- використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення;

- своєчасно вносити орендну плату;

- у випадку зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки у десятиденний термін замовити в установленому порядку витяг з технічної документації (довідку) про нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2021 року за Товариством було здійснено державну реєстрацію права оренди вищенаведеної земельної ділянки із внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про інше речове право (право оренди) під номером 45054866.

Отже, відповідач взяв на себе обов`язок розпочати будівництво об`єкта на отриманій в оренду за Договором земельній ділянці не пізніше 15.11.2024 року.

Відповідно до пункту 11.5 Договору останній може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього Договору.

Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини (пункт 12.3 Договору).

Обґрунтовуючи пред`явлені у даній справі вимоги, Прокурор посилався на те, що у грудні 2023 року Київська міська прокуратура вже зверталася до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Ради до Товариства про розірвання Договору та повернення земельної ділянки. В якості підстав для задоволення означених вимог прокуратура посилалася на неналежне виконання Товариством умов Договору в частині дотримання визначених ним строків забудови земельної ділянки, що за положеннями цієї угоди є підставою для її дострокового розірвання та повернення земельної ділянки орендодавцеві.

Рішенням від 24.06.2024 року в справі № 910/20105/23 господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні вищевказаного позову Київської міської прокуратури.

Однак, постановою від 09.10.2024 року Північний апеляційний господарський суд скасував вищевказане рішення суду першої інстанції в справі № 910/20105/23 та прийняв нове, яким позов задовольнив повністю; розірвав Договір та зобов`язав Товариство повернути Раді спірну земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання.

У той же час, постановою від 26.02.2025 року Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 року в справі № 910/20105/23, залишивши рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2024 року в силі.

У наведеній постанові суд касаційної інстанції виходив з того, що строк виконання Товариством умов Договору щодо забудови спірної земельної ділянки (який з урахуванням укладеного сторонами договору про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк був встановлений до 15.11.2024 року) на момент звернення Прокурора з позовом у справі № 910/20105/23 не закінчився, що виключає правові підстави для задоволення відповідних вимог.

Разом із тим, обґрунтовуючи пред`явлені в рамках справи № 910/9223/25 вимоги, Прокурор вказував, що незважаючи на вищенаведені висновки Верховного Суду, Товариство так і не розпочало здійснення забудови земельної ділянки у передбачений Договором строк, що підтверджує неналежне виконання відповідачем умов цієї угоди та свідчить про наявність підстав для розірвання Договору, повернення земельної ділянки Раді та стягнення з орендаря нарахованої з 26.02.2025 року по 20.06.2025 року згідно з розрахунком Прокурора (т. 1, а.с. 10) орендної плати у подвійному розмірі. на підставі пункту 4.3 Договору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Пунктами а, в частини 1 статті 9 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Повноваження щодо розпорядження земельними ділянками в межах міста Києва належать виключно Раді.

Статтею 13 Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 19 Закону передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

За умовами статті 25 Закону орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема:

приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди;

виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору оренди до відповідного податкового органу, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також відповідному територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства;

своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як було зазначено вище, Договір (у новій редакції) був укладений між сторонами на новий строк, тобто до 15.11.2031 року, а державна реєстрація права оренди земельної ділянки Товариством була здійснена 15.11.2021 року.

За умовами пункту 8.4 Договору орендар зобов`язаний, зокрема розпочати будівництво об`єкта не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що Товариство у погоджений у Договорі строк не розпочало будівництво відповідного об`єкта, що стало підставою для пред`явлення Прокурором нового позову в справі № 910/9223/25.

За змістом частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з частинами 3, 4 статті 31 Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 статті 32 Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Критерієм істотного порушення договору закон визнає, зокрема, розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Так, згідно з умовами пункту 11.4 Договору останній може бути розірвано в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, зі звільненням орендодавця від відповідальності, згідно із Господарським кодексом України, в разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд, а також у разі систематичної (більше трьох місяців) несплати орендної плати.

Крім того, за умовами пункту 11.5 цього правочину Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього Договору.

Як було зазначено вище, а також встановлено у рішенні господарського суду міста Києва від 24.06.2024 року в справі № 910/20105/23 (та підтверджено Верховним Судом у постанові від 26.02.2025 року в наведеній справі), Товариство повинно було розпочати будівництво об`єкта не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки, тобто не пізніше 15.11.2024 року.

Обґрунтовуючи пред`явлений в межах справи № 910/9223/25 позов, Прокурор вказував, що з моменту ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови від 09.10.2024 року в справі № 910/20105/23, якою спірний Договір було розірвано, та до ухвалення Верховним Судом постанови від 26.02.2025 року в цій справі про скасування означеного судового рішення суду апеляційної інстанції, Договір був припинений (розірваний). Відтак, у період з 09.10.2024 року по 25.02.2025 року обов`язок Товариства розпочати будівництво об`єкта не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки, фактично був припинений (відсутній).

З огляду на викладене, передбачений Договором строк початку забудови земельної ділянки (до 15.11.2024 року) був перерваний з 09.10.2024 року, а після поновлення такого строку з 26.02.2025 року (день ухвалення Верховним Судом постанови у справі № 910/20105/23) Товариство мало ще 37 днів для виконання покладених на нього обов`язків із забудови земельної ділянки, тобто до 03.04.2025 року. Проте, всупереч умовам Договору, відповідач наведеного обов`язку в установлений строк не виконав, що, на думку Прокурора, є підставою для розірвання Договору в судовому порядку та повернення земельної ділянки орендодавцю.

У той же час, суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Заперечуючи проти вимог Прокурора, Товариство посилалося на те, що під час укладення Договору (на новий строк) воно обґрунтовано розраховувало на можливість виконання зобов`язання з початку будівництва на отриманій в оренду земельній ділянці у встановлені пунктом 8.4 Договору строк. Однак, відповідач був позбавлений можливості вчасно виконати вищенаведені зобов`язання внаслідок виникнення сукупності об`єктивних обставин, що не залежали від його волі та мали непередбачуваний характер.

Так, відповідач зазначав, що внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну та ініціювання у межах справи № 910/20105/23 заступником керівника Київської міської прокуратури в інтересах Ради судового спору щодо розірвання Договору, у зв`язку із незабудовою Товариством спірної земельної ділянки у передбачений договором строк, в нього виникли перешкоди в будівництві відповідного об`єкта на земельній ділянці у строк, встановлений пунктом 8.4 Договору.

Відповідач вказував, що він намагався залучити інвесторів для фінансування підготовчих робіт, необхідних для початку будівництва, і самих будівельних робіт, через відсутність у нього достатніх коштів для цього, на підтвердження чого Товариство надало, зокрема, копію укладеного 12.01.2022 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Танко" попереднього договору, умови якого було передбачено укладення в майбутньому інвестиційного договору щодо будівництва на спірній земельній ділянці адміністративної будівлі з вбудовано-прибудованими приміщеннями торговельного призначення.

Однак, через початок повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну і його негативний вплив на галузь будівництва Товариство з обмеженою відповідальністю "Танко" відмовилося від укладення інвестиційного договору, посилаючись на те, що вищенаведені обставини ставлять під загрозу виконання інвестиційного договору в разі його укладення.

Інший потенційний інвестор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ягуар", з яким відповідач також підписав попередній договір від 28.11.2023 року, відмовився від укладення інвестиційного договору, у зв`язку з відкриттям господарським судом міста Києва провадження у справі № 910/20105/23 за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Ради до Товариства про розірвання Договору, задоволення якого унеможливило б будівництво за інвестиційним договором у разі його укладення.

Так, з огляду на вищенаведені обставини, подання Прокурором позову та розгляд справи № 910/20105/23 фактично перешкодив Товариству в початку будівництва на спірній земельній ділянці відповідного об`єкту, оскільки протягом розгляду судами справи (у період правової невизначеності щодо можливості подальшого користування Товариством земельною ділянкою, зокрема, протягом строку дії Договору - до 15.11.2031 року) вчинення дій, спрямованих на будівництво об`єкту на цій земельній ділянці, було недоцільним, тоді як строк такого будівництва, передбачений пунктом 8.4 Договору, сплив до моменту ухвалення Верховним Судом остаточного судового рішення у справі № 910/20105/23.

Вказані обставини за своєю правовою природою виходили за межі звичайних ризиків підприємницької діяльності, адже Товариство не могло їх передбачити під час укладення Договору на новий строк, а їх вплив на виконання відповідачем передбачених пунктом 8.4 Договору зобов`язань підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи.

При цьому, те що повномасштабна агресія, яка була розпочата 24.02.2022 року, безпосередньо вплинула на можливість суб`єктів господарської діяльності здійснювати свою підприємницьку діяльність, - є загальновідомою обставиною та не потребує доведення згідно з частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Слід також зазначити, що з долученого відповідачем до матеріалів справи дослідження, проведеного Київською школою економіки за ініціативи Європейської Бізнес Асоціації, сфера будівництва стала однією із галузей економіки, яка найбільш постраждала і зіштовхнулася з низкою проблем, зокрема: суттєве здорожчання собівартості будівництва, дефіцит кадрів через мобілізацію та еміграцію фахівців, зниження попиту на нові об`єкти нерухомості, нестача джерел для фінансування.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності Товариства є будівництво житлових і нежитлових будівель. Тобто, відповідач здійснює діяльність у сфері будівництва.

Таким чином, доводи Товариства про те, що під час виконання зобов`язань за Договором воно зіштовхнулося з такими ж проблемами, як і інші суб`єкти господарювання у цій сфері, зокрема, не змогло вчасно залучити фінансування для підготовки до початку будівництва і здійснення будівельних робіт, є обґрунтованими.

Суд критично оцінює посилання Прокурора на те, що Товариство не здійснило забудови спірної земельної ділянки, починаючи з 24.08.2008 року, оскільки за умови створення такими діями відповідача негативних наслідків Рада не приймала б рішення від 10.06.2021 року № 1478/1519 про поновлення договору оренди на новий строк - 10 років. Означене рішення на час розгляду спору в справі № 910/9223/25 є чинним.

Разом із тим, суд встановив, що з метою отримання дозволу на виконання будівельних робіт для початку будівництва на спірній земельній ділянці, Товариство в листопаді 2022 року отримало містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва та уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Порталгруп" після відновлення дії Договору (внаслідок скасування Верховним Судом постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 року в справі № 910/20105/23) договір на виконання проектних робіт від 28.02.2025 року № 2025/02-03 для розробки відповідної проектної документації.

Для забезпечення можливості здійснення на спірній земельній ділянці будівництва відповідного об`єкта, листом від 14.08.2025 року № 1 Товариство звернулося до Ради з пропозицією внесення змін до Договору шляхом викладення абзацу 2 пункту 8.4 Договору в такій редакції: "- розпочати будівництво об`єкта не пізніше, ніж через три роки з моменту скасування або припинення воєнного стану, введеного в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", шляхом підписання відповідної додаткової угоди, що була додана до цього листа.

У відповідь на вказану пропозицію Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) направив Товариству лист від 21.08.2025 року № 057-10857 про відмову в укладенні додаткової угоди про внесення змін до Договору.

Враховуючи викладене, Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Ради про внесення змін до Договору.

Рішенням від 02.02.2026 року в справі № 910/11318/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 року, господарський суд міста Києва задовольнив вимоги Товариства у повному обсязі та вніс зміни до Договору, виклавши абзац другий пункту 8.4 у наступній редакції: "- розпочати будівництво об`єкта не пізніше, ніж через три роки з моменту скасування або припинення воєнного стану, введеного в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні".

Означене судове рішення на час вирішення спору в справі № 910/9223/25 набрало законної сили.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про те, що розірвання Договору внаслідок порушення Товариством строку початку забудови земельної ділянки завдасть шкоди відповідачу, який втратить право оренди земельної ділянки для цілей її забудови, за яке сплачував орендну плату починаючи з 2008 року, і не зможе реалізувати проект будівництва об`єкта, розробку якого ним вже замовлено, понісши значні фінансові витрати без досягнення результату, для якого сторони укладали Договір та вносили до нього зміни у 2021 році.

Враховуючи викладені обставини, зважаючи на вчинені відповідачем дії, спрямовані на отримання необхідної документація для здійснення подальшої забудови земельної ділянки, а також фактичну відсутність вини Товариства в порушенні передбаченого пунктом 8.4 Договору строку початку будівництва об`єкта, суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку правових підстав для застосування до орендаря цивільно-правової відповідальності у виді розірвання оспорюваного Договору з підстав невчасного початку забудови земельної ділянки, оскільки відповідач вчиняв передбачені законодавством та Договором дії, спрямовані на забудову орендованої земельної ділянки, а недотримання визначених у пункті 8.4 Договору строків початку будівництва обумовлено об`єктивними та незалежними від його волі причинами (що також було встановлено у рішенні господарського суду міста Києва від 02.02.2026 року в справі № 910/11318/25).

Щодо посилань Прокурора на наявність підстав для розірвання Договору внаслідок істотного порушення відповідачем його умов та невиконання Товариством покладених на нього обов`язків зі сплати орендної плати, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

За змістом частини 2 статті 25 Закону орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.

Відповідно до спеціальної норми частини 1 статті 32 Закону на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 року в справі № 183/262/17, від 01.04.2020 року в справі № 277/1186/18-ц, від 29.07.2020 року в справі № 277/526/18, від 20.08.2020 року в справі № 616/292/17, від 08.05.2024 року в справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 року в справі № 922/367/21, від 04.07.2023 року в справі № 906/649/22, від 20.02.2024 року в справі № 917/586/23, від 02.04.2024 року в справі № 922/1165/23 та інші).

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2021 року в справі № 910/2861/18 та від 13.07.2022 року в справі № 363/1834/17 зазначено, що для застосування частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 року в справі № 918/391/23 зазначила, що у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, а загальне правило частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.

Обґрунтовуючи позов в частині наявності підстав для розірвання Договору внаслідок істотного порушення відповідачем його умов та невиконання Товариством покладених на нього обов`язків зі сплати орендної плати, Прокурор, посилаючись на загальне правило частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, вказував, що рішенням від 09.06.2025 року в справі № 910/3648/25 (яке в подальшому було залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 року), господарський суд міста Києва стягнув з Товариства на користь Ради 1 170 557,23 грн. заборгованості з орендної плати за Договором, що виникла у період з 01.04.2024 року по 12.03.2025 року.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, в які конкретно періоди виникала повна/часткова несплата Товариством орендних платежів протягом цього періоду (тобто чи була така неоплата протягом певного періоду повною, чи частковою). Слід також зазначити, що у рішенні від 09.06.2025 року в справі № 910/3648/25 господарський суд міста Києва в якості підстав для стягнення з Товариства спірної у цій справі суми коштів посилався як на положення укладеного між сторонами Договору (в частині обов`язку Товариства сплачувати орендну плату), так і на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України (в частині стягнення з відповідача коштів, нарахованих у період з 09.10.2024 року по 25.02.2025 року як безпідставно збережених, а не як орендної плати).

Більше того, за встановлених судом обставин справи, вищенаведені посилання Прокурора не підтверджують недобросовісності орендаря та завдання відповідним порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розміру, з огляду, зокрема, й на те, що встановлений рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2025 року в справі № 910/3648/25 період неоплати (часткової оплати) Товариством орендних платежів (з 01.04.2024 року по 12.03.2025 року) фактично співпадає з періодом судового розгляду ініційованого Прокурором позову в справі № 910/20105/23, протягом якого Товариство перебувало в стані правової невизначеності щодо перспектив подальшої можливості користування земельною ділянкою протягом строку дії Договору.

У той же час, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження виникнення у Товариства заборгованості з орендних платежів за Договором після ухвалення Верховним Судом остаточного судового рішення у справі № 910/20105/23. Так, Товариство своєчасно та у повному обсязі виконує свої обов`язки зі сплати орендної плати за Договором, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Головного управління ДПС у м. Києві за від 07.08.2025 року № 73587/6/26-15-13-01-06 про відсутність в орендаря заборгованості з її сплати (що також було встановлено у рішенні господарського суду міста Києва від 02.02.2026 року в справі № 910/11318/25). Наведені обставини підтверджуються доводами самого Прокурора про те, що Товариство зареєструвало та сплатило податкові зобов`язання за 2025 рік по орендній платі за земельну ділянку в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки (пункт 4.2 Договору).

Наведені обставини не спростовуються й наданою Прокурором копією листа Ради від 26.05.2026 року № 225-КР-187, оскільки зміст цього листа свідчить лише про непогашення відповідачем спірної у даній справі заявленої Прокурором до стягнення суми грошових коштів.

Факт відсутності заборгованості Товариства також підтверджується наданими відповідачем копіями витягу з інформаційно-комунікаційної системи ДПС про стан розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, в розрізі платежів відносно Товариства (за відповідачем рахується переплата у розмірі 1 469 404,76 грн.), та довідки від 21.05.2026 року № 19669/АП/26-15-51-03-04-Е про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Слід також зазначити, що задоволення вимоги Прокурора про розірвання спірного Договору в рамках справи № 910/9223/25 фактично порушить права Товариства та нівелює судові рішення, ухвалені у справі № 910/11318/25, що в установленому законом порядку набрали законної сили.

Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку правових підстав для застосування до орендаря цивільно-правової відповідальності у виді розірвання оспорюваного Договору, а відтак підстав для задоволення й похідної вимоги Прокурора про повернення земельної ділянки Раді внаслідок розірвання спірного правочину.

Крім того, як було зазначено вище, у позовній заяві Прокурор також просив суд стягнути з Товариства 397 632,47 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за землю у подвійному розмірі, нарахованої згідно з розрахунком Прокурора (т. 1, а.с. 10) з 26.02.2025 року по 20.06.2025 року.

За умовами пункту 4.3 Договору у випадку, якщо будівництво об`єкта не розпочато у термін, визначений пунктом 8.4 Договору, орендна плата встановлюється у подвійному розмірі, що визначений у пункті 4.2 Договору, але не більше дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Проте, з огляду на вчинення відповідачем дій, спрямованих на отримання необхідної документації для здійснення подальшої забудови земельної ділянки, фактичну відсутність вини Товариства в порушенні передбаченого пунктом 8.4 Договору строку початку будівництва об`єкта, а також беручи до уваги своєчасне та повне виконання орендарем своїх обов`язків зі сплати орендної плати протягом вказаного Прокурором періоду нарахування подвійної орендної плати, суд, з урахуванням приписів пункту 12.3 Договору, дійшов висновку про відсутність у даному випадку правових підстав для застосування до орендаря передбаченої пунктом 4.3 Договору відповідальності у виді сплати орендної плати у подвійному розмірі.

Таким чином, позовні вимоги Прокурора у даній справі задоволенню не підлягають.

За умовами частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Прокурора.

При цьому, суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, зроблені Європейським судом з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників справи була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за Прокурором та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 12.06.2026 року.

Суддя В.С. Ломака