Рішення № 137335253, 12.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2026Справа № 910/4101/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

про стягнення 217 173,74 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач, Компанія) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (далі - відповідач, Академія) грошових коштів у загальному розмірі 217 173,74 грн., з яких: 211 625,11 грн. - основний борг за укладеним між сторонами 28.10.2025 року договором про постачання природного газу № 25-11014/25-БО-Т, 5 044,21 грн. - пеня, 504,42 грн. - 3 % річних.

Ухвалою від 14.04.2026 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/4101/26 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.04.2026 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Академії від 22.04.2026 року, в якому остання заперечила проти задоволення вимог Компанії про стягнення заявленої суми основного боргу в розмірі 211 625,11 грн. з огляду на її добровільне погашення відповідачем. Також відповідач вказав, що у даному випадку борг був погашений повністю та добровільно, а відповідне порушення строків оплати мало тимчасовий характер. Відтак, оскільки позивач не зазнав збитків, заявлена до стягнення Компанією сума пені, на переконання Академії, є явно завищеною та необґрунтованою. Більше того, вимоги позивача про стягнення 504,42 грн. 3 % річних підлягають відмові або зменшенню, адже основний борг був погашений Академією до звернення Компанії до суду, а прострочення було незначним.

27.04.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Компанії від 27.04.2026 року на відзив на позовну заяву, в якій позивач визнав факт погашення відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу, проте вказав на відсутність правових підстав для зменшення судом заявлених позивачем сум штрафних санкцій.

12.05.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 12.05.2026 року, в якій останній зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з Академії лише 5 044,21 грн. пені та 504,42 грн. 3 % річних.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття означеної заяви Компанії від 12.05.2026 року до розгляду, у зв`язку з чим має місце нова ціна позову - 5 548,63 грн., виходячи з якої вирішується спір.

Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року Академія звернулася до Компанії із заявою від 23.10.2025 року № 623 про приєднання до Договору постачання природного газу, розміщеного за посиланням: https://www.naftogaztrading.com.ua/wp-content/uploads/2025/10/bo-dogovir-postachannya-gazu-2025-2026.pdf, яка була прийнята позивачем відповідно до Згоди на приєднання до Договору постачання природного газу від 28.10.2025 року (лист від 28.10.2025 року № 125/3/1/1-35960, далі - Згода).

За умовами Згоди період постачання: з 01.11.2025 року до 31.12.2025 року (включно). Договір діє в частині постачання природного газу до 31.12.2025 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

Відтак, між Компанією (постачальник) та Академією (споживач) укладено договір постачання природного газу від 28.10.2025 року № 25-11014/25-БО-Т (далі - Договір), шляхом приєднання споживача до умов Договору, розміщеного за посиланням: https://www.naftogaztrading.com.ua/wp-content/uploads/2025/10/bo-dogovir-postachannya-gazu-2025-2026.pdf, з урахуванням умов та інформації, зазначених споживачем у Заяві приєднання від 23.10.2025 року № 623, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві, який є бюджетною установою/організацією відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач, у свою чергу, - прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Згідно з пунктом 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб.

Пунктом 1.5 наведеного правочину визначено, що останній є договором приєднання у відповідності до статті 634 Цивільного кодексу України, і може бути укладений лише шляхом приєднання споживача до всіх його умов в цілому. Цей Договір не є публічним договором в розумінні статті 633 Цивільного кодексу України.

Умовами пункту 1.7 Договору передбачено, що у разі згоди на приєднання постачальник повідомляє споживача, який бажає приєднатися до Договору, про акцепт Заяви шляхом надсилання оригіналу (у формі електронного документа з використанням КЕП/УЕП) письмової Згоди на приєднання до Договору постачання природного газу на електронну адресу споживача, зазначену у Заяві. Згода на приєднання до Договору постачання природного газу є невід`ємною частиною цього Договору та оформлюється постачальником відповідно до Додатку № 2 до цього Договору. У разі незгоди на приєднання постачальник відхиляє Заяву споживача шляхом надсилання листа на електронну адресу споживача, зазначену у Заяві. В такому випадку Договір є неукладеним.

Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період, зазначений споживачем у Заяві, але не раніше ніж з дати набрання чинності цим Договором відповідно до пункту 13.1 Договору, в кількості та відповідно до розрахункових періодів та розподілу, що зазначені споживачем у Заяві, за умови акцепту постачальником Заяви в порядку, передбаченому пунктом 1.7 цього Договору.

Згідно з пунктами 3.1, 3.5 Договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу, за формою згідно з Додатком № 3 до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору.

За змістом пункту 4.1 цієї угоди ціна на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:

ціна природного газу за 1 000 м3 газу без ПДВ - 13 658,33 грн., крім того ПДВ за ставкою 20 %, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 501,97 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, - 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 552,167 грн., крім того ПДВ 20 % - 110,433 всього з ПДВ - 662,60 грн. за 1 000 м3.

Всього ціна газу за 1 000 м3 з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, за цим Договором становить 17 052,60 грн.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що загальна фактична вартість цього Договору дорівнює вартості фактично спожитого за цим Договором природного газу та визначається як добуток фактично використаного (переданого, спожитого) за цим Договором обсягу газу та ціни газу за 1 000 м3 з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед.

Згідно з положеннями пункту 13.1 Договору останній набирає чинності з дати, зазначеної в письмовій Згоді на приєднання до Договору постачання природного газу постачальника, надісланої споживачу відповідно до пункту 1.7 Договору, та діє до дати, зазначеної у цій Згоді на приєднання до Договору постачання природного газу включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Постачання природного газу споживачу згідно з цим Договором здійснюється з врахуванням умов, зазначених у пунктах 2.1 та 3.3 цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного правочину Компанія на підставі підписаних у сервісі "Вчасно" та скріплених електронними печатками сторін актів приймання-передачі природного газу за листопад 2025 року від 10.12.2025 року на суму 87 143,21 грн. та за грудень 2025 року від 12.01.2026 року на суму 211 625,11 грн. поставила відповідачу природний газ на загальну суму 298 768,32 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором свідчить також відсутність з боку споживача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов наведеної угоди.

Відповідно до пункту 5.1 Договору споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого з боку постачальника та надісланого споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу.

Згідно з пунктом 5.3 Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до умов пункту 5.1 цього Договору.

Однак, у порушення взятих на себе зобов`язань Академія своєчасно не здійснила оплату вартості природного газу, поставленого їй Компанією в грудні 2025 року на підставі акту приймання-передачі природного газу від 12.01.2026 року на суму 211 625,11 грн.

Зважаючи на викладені обставини, позивач для захисту своїх прав звернувся до господарського суду міста Києва з даним позовом, в якому (з урахуванням заяви від 12.05.2026 року про зменшення розміру позовних вимог) просив суд стягнути з Академії 5 044,21 грн. пені та 504,42 грн. 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 211 625,11 грн. у період з 03.02.2026 року по 03.03.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Компанії (з урахуванням заяви від 12.05.2026 року про зменшення розміру позовних вимог) підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частинами 1-3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом із тим, судом встановлено, що в порушення положень пункту 5.1 Договору Академія оплату вартості поставленого їх протягом грудня 2025 року природного газу на суму 211 625,11 грн. здійснила несвоєчасно, розрахувавшись із постачальником лише у березні 2026 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідної платіжної інструкції від 26.03.2026 року № 261 (внутрішній номер 497509673) на суму 211 625,11 грн. (дата виконання: 27.03.2026 року).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині своєчасної оплати отриманого від Компанії протягом грудня 2025 року природного газу, позивач (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.05.2026 року) просив суд стягнути з Академії 3 % річних у розмірі 504,42 грн., нараховані на суму основного боргу в розмірі 211 625,11 грн. у період з 03.02.2026 року по 03.03.2026 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Оскільки нарахована позивачем сума 3 % річних у розмірі 504,42 грн. є арифметично правильною та відповідає приписам чинного законодавства, тоді як відповідачем контррозрахунку наведених компенсаційних виплат надано не було, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Академії 3 % річних у вищевказаному розмірі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення заявленої позивачем до стягнення суми 3 % річних з посиланням на її несправедливий характер та незначний період прострочення, суд зазначає таке.

Як було зазначено вище, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Оскільки сторони не встановлювали в Договорі (зокрема в його пункті 7.2) іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року в справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 року в справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 року в справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07.02.2024 року в справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).

Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання і входять до складу такого зобов`язання (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 року в справі № 905/600/18).

Разом із тим, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року в справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення нарахованої Компанією до стягнення суми 3 % річних у даній справі, розмір якої відповідає принципам розумності і справедливості та є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником.

Відтак, вимога Компанії про стягнення з Академії 3 % річних у розмірі 504,42 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині своєчасної оплати отриманого від Компанії протягом грудня 2025 року природного газу, позивач (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.05.2026 року) просив суд стягнути з Академії 5 044,21 грн. пені, нарахованої із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ на прострочену суму основного боргу в розмірі 211 625,11 грн. у період з 03.02.2026 року по 03.03.2026 року.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 Договору та/або строків оплати компенсації згідно з пунктом 8.4 Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику, зокрема, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Оскільки нарахована позивачем сума пені у розмірі 5 044,21 грн. є арифметично правильною та відповідає приписам чинного законодавства і положенням Договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Компанії про стягнення з Академії нарахованої суми цієї штрафної санкції.

Разом із тим, як було зазначено вище, у відзиві на позовну заяву Академія з посиланням, зокрема, на статтю 551 Цивільного кодексу України, вказувала, що у даному випадку борг був погашений повністю та добровільно, а відповідне порушення строків оплати мало тимчасовий характер. Відтак, оскільки позивач не зазнав збитків, заявлена до стягнення Компанією сума пені, на переконання Академії, є явно завищеною та необґрунтованою. При цьому, Академія звертала увагу на те, що відповідач є бюджетною установою, а оплата за Договором здійснюється через органи Державної казначейської служби та бюджетні процедури. Водночас затримка платежу була обумовлена об`єктивними фінансовими обмеженнями та процедурними строками, враховуючи також відсутність світла і опалення, а також звільненням головного бухгалтера Академії, яка фактично здійснювала всі платежі за Договором.

З огляду на викладене, суд зазначає таке.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Так, відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення.

Аналіз приписів статті 551 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 року в справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року в справі № 916/553/19.

Суд зауважує, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 року в справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом із тим, відповідач не навів переконливих аргументів, як і не надав жодних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилався як на підставу для зменшення нарахованої позивачем пені.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін та ненадання відповідачем жодних доказів, які б підтверджували його доводи, беручи до уваги, що обґрунтований розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, не є значним, не перевищує розумні межі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, вимога Компанії про стягнення з Академії пені у розмірі 5 044,21 грн. також підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення вимог Компанії у даній справі (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви позивача від 12.05.2026 року про зменшення розміру позовних вимог).

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (01015, місто Київ, вулиця Лаврська, будинок 9, корпус 15; код ЄДРПОУ 02214142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ 42399676) 5 044 (п`ять тисяч сорок чотири) грн. 21 коп. пені, 504 (п`ятсот чотири) грн. 42 коп. 3 % річних та 68 (шістдесят вісім) грн. 02 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 12.06.2026 року.

Суддя В.С. Ломака