Рішення № 137335192, 12.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2026Справа № 910/280/26За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД»

про розподіл судових витрат

у справі №910/280/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про зобов`язання внести зміни до особового рахунку

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - відповідач) в якому просить суд зобов`язати відповідача внести до особового рахунку позивача № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 72 056, 76 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 позов задоволено, зобов`язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» внести до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 72 056, 76 грн та стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» 2 662, 40 грн судового збору.

01.06.2026 до суду надійшла заява позивача про розподіл судових витрат, а саме останній просить суд стягнути з відповідача 11 043, 97 грн понесених витрат на правову допомогу.

01.06.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про стягнення 11 043, 97 грн понесених витрат на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 прийнято до розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в справі №910/280/26 та встановлено строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно заяви про ухвалення додаткового рішення в даній справі в строк до 11.06.2026 (включно).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч.ч.3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи, що розгляд справи №910/280/26 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за необхідне розглянути заяву позивача про стягнення витрат у справі №910/280/26 без виклику сторін.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.1-3 ст.124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас у даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому, з огляду на розгляд справи №910/280/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, вказаний строк обчислюється з урахуванням дати отримання стороною копії рішення суду.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що рішення ухвалено судом 26.05.2026 та отримано позивачем в цей же день (26.05.2026), а заява подана до суду 01.06.2026, суд приходить до висновку, що останнім не пропущено строк для подання доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу.

Згідно із ч.4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (надалі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підтвердження факту понесення таких витрат позивачем до суду надано: копію договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Право, бізнес і фінанси» та позивачем, копію додаткової угоди №1 від 07.07.2021, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ № 002063 від 02.05.2025, копію ордеру на надання правничої допомоги серії ЧК №001243 від 16.12.2019, копії актів виконаних робіт (наданих послуг): №17-01/663 від 12.01.2026 на суму 5 000, 00 грн, №17-01/710 від 26.05.2026 на суму 6 043, 97 грн, копії рахунків на оплату: №17-01/663 від 12.01.2026 на суму 5 000, 00 грн, №17-01/710 від 26.05.2026 на суму 6 043, 97 грн та копії платіжних інструкцій №10687 від 12.01.2026 на суму 5 000, 00 грн і №11560 від 26.05.2026 на суму 6 043, 97 грн.

Відповідно до п. 4.3. договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021 (у редакції додаткової угоди №1 від 07.07.2021) вартість однієї години роботи адвоката становить 1 000, 00 грн.

Згідно з п. 4.7. договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021 (у редакції додаткової угоди №1 від 07.07.2021) сторони домовилися про «гонорар успіху», якщо для клієнта прийнято позитивне рішення, розмір якого становить 7% від ціни позову.

Так, згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/663 від 12.01.2026 позивачу надано юридичні послуги, на які витрачено 5 годин, що становить 5 000, 00 грн, зокрема, складання позовної заяви.

Відповідно до акта виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/710 від 26.05.2026 вартість послуг склала 6 043, 97 грн, зокрема:

- 1 000, 00 грн - 1 година, витрачена на складання відповіді на відзив;

- 5 043, 97 грн - «гонорар успіху» у розмірі 7% від ціни позову.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 цього ж Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 статті 1 зазначеного вище Закону).

Цей Закон визначає гонорар формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (стаття 30).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України».

Частинами першою та другою статті 30 зазначеного вище Закону передбачено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У зазначеній вище постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що: «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність». У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте існує «гонорару успіху» як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди, як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 910/15787/21.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно з приписами ч.2 ст.16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідачем надано заперечення щодо стягнення витрат правову допомогу, у яких зазначив про неспівмірність витрат, відсутність детального опису виконаних робіт, завищеність витраченого часу, а також необґрунтованість відшкодування «гонорару успіху».

Щодо доводів відповідача про відсутність детального опису виконаних робіт, суд зазначає, що надані позивачем акти виконаних робіт містять визначений перелік наданих послуг із зазначенням їх змісту та витраченого часу, зокрема: 5 годин - на складання позовної заяви, 1 година - на підготовку відповіді на відзив. Наведені відомості є достатніми для встановлення характеру та обсягу наданої правничої допомоги і дають суду можливість здійснити первинну оцінку співмірності заявлених витрат із критеріями, визначеними статтею 126 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд зазначає, що встановлений ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок сторони щодо подання детального опису робіт (наданих послуг) не може тлумачитися як вимога обов`язкового ведення погодинного обліку з надмірною деталізацією кожної окремої процесуальної дії адвоката. Зміст зазначеної норми спрямований не на ускладнення доказування розміру витрат, а на забезпечення можливості суду здійснити ефективний контроль за їх реальністю, необхідністю та співмірністю у контексті конкретної справи.

У даному випадку така можливість забезпечена поданими позивачем доказами, які дозволяють встановити характер наданих послуг, їх обсяг та орієнтовні витрати часу, що є достатнім для здійснення судом оцінки заявлених витрат відповідно до вимог процесуального закону.

Щодо витрат на підготовку відповіді на відзив суд зазначає, що відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України подання відповіді на відзив є процесуальним правом позивача та формою реалізації принципу змагальності сторін і диспозитивності господарського судочинства.

Зазначена процесуальна дія спрямована на спростування доводів, викладених у відзиві та забезпечення повного і всебічного розгляду спору, у зв`язку з чим витрати, пов`язані з її підготовкою, за своєю правовою природою є витратами, безпосередньо пов`язаними з розглядом справи.

Посилання відповідача на необґрунтованість таких витрат, з огляду на розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки розгляд справи у спрощеному позовному провадженні не обмежує учасників справи у реалізації процесуальних прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, та не виключає необхідності подання письмових процесуальних позицій по суті спору.

Отже, витрати на підготовку відповіді на відзив є об`єктивно пов`язаними з розглядом справи та підлягають розподілу між сторонами за умови їх належного документального підтвердження та відповідності критеріям розумності, співмірності та необхідності.

Разом з цим, суд бере до уваги доводи відповідача, що для позивача та адвоката дана категорія справ є типова, оскільки в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває на розгляді велика кількість аналогічних справ за позовами ТОВ «Грейнсвард» до АТ «Укрзалізниця» про зобов`язання внести зміни до особового рахунку №№ 910/6998/24, 910/616/25, 910/15768/24, 910/15766/24, 910/5823/24, 910/16276/24, 910/16282/24, 910/16269/24, 910/16184/24, 910/15798/24, 910/13691/24, 910/16180/24, 910/16120/24, 910/15028/24, 910/15600/24, 910/13719/24, 910/13691/24, 910/9958/24, 910/5770/25, 910/5690/25, 910/3584/25, 910/3582/25, 910/3587/25, 910/3588/25, 910/610/25, 910/625/25, 910/5854/25, 910/6080/25, 910/6132/25, 910/6837/25, 910/6777/25, 910/6838/25, 910/6538/25, 910/5920/25, 910/5847/25, 910/6132/25, 910/6074/25, тощо.

Практика розгляду спорів відповідної категорії є сталою та сформованою, що об`єктивно зумовлює спрощення правового аналізу при підготовці процесуальних документів. Водночас зазначене не виключає необхідності дотримання адвокатом стандартів розумної витрати часу на виконання відповідних процесуальних дій, які підлягають оцінці судом у контексті критеріїв співмірності, визначених ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо обсягу витраченого часу, зазначеного в актах виконаних робіт, оскільки наведені 5 годин на складання позовної заяви за умов типовості правовідносин та наявності усталеної судової практики у подібних спорах не підтверджуються належним обґрунтуванням складності виконаних робіт, обсягом додаткового правового аналізу чи специфічними особливостями конкретної справи.

З урахуванням того, що справа № 910/280/26 належить до категорії типових спорів із усталеною судовою практикою та стандартним предметом доказування, суд доходить висновку, що заявлений час виконання робіт є завищеним і не відповідає критеріям розумності та співмірності витрат, встановленим процесуальним законом.

З урахуванням характеру спору, ціни позову, складності справи, обсягу виконаної представником позивача роботи та принципів справедливого розподілу судових витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають компенсації, у сумі 7 000, 00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А, 3 поверх, ідентифікаційний код 41564379) 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

5. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань