Рішення № 137335191, 12.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2026Справа № 910/2844/26Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Провагроінвест"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан"

про стягнення 13 773,69 грн

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Приватне акціонерне товариство "Провагроінвест" (попередня назва - "Страхова компанія "Провідна", далі - ПрАТ "Провідна", ПрАТ "Провагроінвест") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (далі - ТДВ "Гардіан") 13 773,69 грн страхового відшкодування в порядку суброгації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до ПрАТ "Провагроінвест", як страховика потерпілої в ДТП особи, якій позивач виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, на підставі статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 27 Закону України "Про страхування" (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, - Закон №85/96-ВР), в межах виплаченого страхового відшкодування у розмірі 25 726,03 грн перейшло право вимоги до ТДВ "Гардіан", як страховика винної в ДТП особи.

Оскільки обґрунтований розмір страхового відшкодування становить 25 726,03 грн, а ТДВ "Гардіан" у добровільному порядку сплачено лише частину страхового відшкодування у розмірі 11 952,34 грн, останнє зобов`язане виплатити решту суми страхового відшкодування у розмірі 13 773,69 грн (25 726,03 грн - 11 952,34 грн).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

03.04.2026 через систему "Електронний суд" ТДВ "Гардіан" подало відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що згідно Аварійного сертифікату №56-D/99/9 вартість відновлювального ремонту з вирахуванням зносу та без ПДВ становить 11 952,34 грн.

03.04.2026 через систему "Електронний суд" ТДВ "Гардіан" подало заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

07.04.2026 через систему "Електронний суд" ПрАТ "Провагроінвест" подало відповідь на відзив, в якій не погодилося із аргументами Відповідача, оскільки Аварійний сертифікат №56-D/99/9 не є належним та допустимим доказом дійсної вартості ремонтних робіт. Для визначення дійсної вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля необхідно керуватися первинними документами зі станції технічного обслуговування, на якій було відновлено транспортний засіб.

Також ПрАТ "Провагроінвест" вказало, що позовна давність не була пропущена.

Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд. його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ПрАТ "Провагроінвест" обґрунтованими.

30.03.2021 о 18:20 у місті Києві на бульварі Шевченка, 6 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автомобіля "Nissan", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , та "Dacia", реєстраційний номер: НОМЕР_2 .

ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля "Nissan", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, вина якого була встановлена постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №761/15082/21.

Внаслідок даної ДТП було пошкоджено автомобіль "Dacia", реєстраційний номер: НОМЕР_2 (застрахований транспортний засіб), власником якого, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , є ОСОБА_2 .

Вказаний транспортний засіб був застрахований ПрАТ "Провідна" згідно Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/6771985/1046/20 від 05.06.2020.

На підставі заяви про факт настання події №345259 від 01.04.2021, Акту огляду транспортного засобу №345259 від 01.04.2021, Акту виявлення прихованих пошкоджень до напрямку на ремонт №2300345259 від 16.04.2021, заказу-наряду №F000004367 від 13.04.2021, виконаного суб`єктом господарювання, який здійснював ремонт застрахованого транспортного засобу, - ФОП Дмитренком О.П. на суму 37 630,00 грн, рахунку на оплату №0000000534 від 13.04.2021 на суму 37 630,00 грн, страхового акту №2300345259 від 21.04.2021 на суму 35 580,00 грн, 22.04.2021 за платіжною інструкцією №017361 Позивачем сплачено на рахунок ФОП Дмитренка О.П. 35 580,00 грн (без ПДВ).

Судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність особи, якій належить автомобіль "Nissan", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ "Гардіан" згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №203376459.

Вказаний вище поліс передбачає франшизу в розмірі 0,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну 130 000, 00 грн.

24.11.2021 ТДВ "Гардіан" було перераховано на користь ПрАТ "Провідна" 11 952,34 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією №26246 від 24.11.2021.

13.10.2025 ПрАТ "Провагроінвест" звернулося до ТДВ "Гардіан" із адвокатським запитом вих.№2300345259 від 13.10.2025, в якому просивло надати роз`яснення часткової виплати страхового відшкодування.

У своїй відповіді №20/10/25/11 від 20.10.2025 ТДВ "Гардіан" повідомило, що вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу "Dacia", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , було визначено на підставі аварійного сертифікату №56-D/99/9.

Посилаючись на те, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Закон №1961-IV), не відшкодував Позивачеві у повному обсязі шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП, ПрАТ "Провагроінвест" звернулося з даним позовом до суду про достягнення з ТДВ "Гардіан" невиплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 13 773,69 грн.

1. Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За частиною 1 статті 16 Закону №85/96-ВР договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

За приписами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону №85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, у вказаних правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Отже, виконавши свої зобов`язання перед страхувальником за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/6771985/1046/20 від 05.06.2020 шляхом виплати страхового відшкодування, Позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

2. Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 зазначеної статті).

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина 6 статті 75 ГПК України).

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №761/15082/21 було встановлено, що 30.03.2021 о 18:20 у місті Києві на бульварі Шевченка, 6 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автомобіля "Nissan", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , та "Dacia", реєстраційний номер: НОМЕР_2 .

Також вказаною постановою встановлено, що ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля "Nissan", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України.

Таким чином, ОСОБА_1 є винною особою у заподіянні збитків автомобілю "Dacia", реєстраційний номер: НОМЕР_2 .

3. Проте із вказаних правил відшкодування шкоди безпосередньо винною особою є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

За положеннями статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. (стаття 1 Закону №85/96-ВР).

Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань 01.07.2004 було прийнято Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Закон №1961-IV).

Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Нормами статті 5 Закон №1961-IV встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Отже, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц, від 14.12.2021 у справі №147/66/17.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Nissan", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ "Гардіан" згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №203376459. Вказаний вище поліс передбачає франшизу в розмірі 0,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну 130 000, 00 грн.

Отже, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик (Відповідач) на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування (позивач) за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 Закон №1961-IV, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону №№85/96-ВР, шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

4. Заперечуючи проти задоволення позову, Відповідач не погоджувався з розміром страхового відшкодування у зв`язку з тим, що згідно Аварійного сертифікату №56-D/99/9 вартість відновлювального ремонту з вирахуванням зносу та без ПДВ становить 11 952,34 грн.

Відповідно до частини 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За приписами частини 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України (стаття 29 Закону України №1961-IV).

Вищезазначеними приписами не встановлено імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжне доручення та рахунок на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.

Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

При цьому, суд у силу частини 4 статті 236 ГПК України враховує аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17.

Судом встановлено, що ФОП Дмитренком О.П., складено заказ-наряд №F000004367 від 13.04.2021 та Видаткову накладну до вказаного заказу-наряду на загальну суму 37 630,00 грн, а також рахунок на оплату №0000000534 від 13.04.2021 на суму 37 630,00 грн.

Більше того, 24.11.2021 ТДВ "Гардіан" було перераховано на користь ПрАТ "Провідна" 11 952,34 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією №26246 від 24.11.2021.

Керуючись частиною 4 статті 236 ГПК України, виходячи зі сталої практики Верховного Суду, для визначення вартості відновлювального ремонту судом беруться за основу вищезазначені документи зі станції технічного обслуговування, на якій безпосередньо було здійснено відновлювальний ремонт застрахованого транспортного засобу.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика).

Згідно з пунктом 2.3. Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості) (пункт 2.4. Методики).

Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №910/3650/16, №910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від: 01.02.2018 у справі №910/22886/16, 06.02.2018 у справі №910/3867/16, 12.03.2018 у справі №910/5001/17.

Відповідно до пункту 7.38. Методики значення Ез (коефіцієнта фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ, 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД, 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів, 5 років - для мототехніки.

Оскільки спірна ДТП відбулася 30.03.2021, а згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіль "Dacia", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , 2013 року випуску, тому при визначенні вартості відновлювального ремонту необхідно застосовувати коефіцієнт фізичного зносу.

Зі змісту Аварійного сертифікату №56-D/99/9 від 18.11.2021 вбачається, що коефіцієнт фізичного зносу автомобілю "Dacia", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , становить 0,699. Більше того, ПрАТ "Провагроінвест" при визначенні розміру відновлювального ремонту застосовано коефіцієнт фізичного зносу 0,699.

Отже, суд погоджується з доводами Позивача, що обґрунтований розмір відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 25 726,03 грн (20 600,00 грн + 17 030,00 грн х (1-0,699)).

Оскільки ТДВ "Гардіан" сплатило на користь ПрАТ "Провагроінвест" лише частину страхового відшкодування у розмірі 11 952,34 грн, вимога Позивача про стягнення з Відповідача решти суми страхового відшкодування є обґрунтованою у розмірі 13 773,69 грн (25 726,03 грн - 11 952,34 грн).

Щодо заяви ТДВ "Гардіан" про застосування наслідків спливу позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 4, 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 (11-609апп18) визначено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України).

За положеннями частин 1-3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, після часткової сплати страхового відшкодування 24.11.2021 перебіг трирічного строку позовної давності почався заново.

Разом із цим, як було вірно зазначено судом першої інстанції, пунктом 12 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин, а згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023.

Крім цього, підпунктом 2 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 "Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який наразі триває.

Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини", який набрав чинності 30 січня 2024 року, пункт 19 у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено у такій редакції "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Пункт 19 розділу виключено на підставі Закону №4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.

За таких обставин, оскільки ПрАТ "Провагроінвест" звернулося до суду першої інстанції з позовом 07.04.2026, суд дійшов до висновку про те, що позовна давність не була пропущена, а тому відсутні підстави для задоволення заяви ТДВ "Гардіан" про застосування наслідків спливу позовної давності.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

Отже, позов ПрАТ "Провагроінвест" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 96; ідентифікаційний код 35417298) на користь Приватного акціонерного товариства "Провагроінвест" (03049, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 25; ідентифікаційний код 23510137) 13 773 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят три) грн 69 коп. страхового відшкодування та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ