Рішення № 137335086, 11.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2026Справа № 910/1893/26За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ВЕЛЛ БРОКЕРС»

про ухвалення додаткового рішення

в справі № 910/1893/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ВЕЛЛ БРОКЕРС»

до фізичної особи-підприємця Зайцева Єгора Дмитровича

про стягнення 23 066, 24 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.ВЕЛЛ БРОКЕРС» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Зайцева Єгора Дмитровича (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 23 066, 24 грн, з яких: 23 043, 51 грн попередня оплата та 22, 73 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 позов задоволено частково, стягнуто з фізичної особи-підприємця Зайцева Єгора Дмитровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ВЕЛЛ БРОКЕРС» 22 736, 88 грн попередньої оплати, 22, 43 грн 3% річних та 2 390, 17 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

28.05.2026 до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення, а саме останній просить суд стягнути з відповідача 15 000, 00 грн понесених витрат на правову допомогу.

28.05.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про стягнення 15 000, 00 грн понесених витрат на правову допомогу, разом із клопотанням про застосування до позивача заходу процесуального примусу у формі попередження та постановлення окремої ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2026 прийнято до розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в справі №910/1893/26 та встановлено строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно заяви про ухвалення додаткового рішення в даній справі в строк до 08.06.2026 (включно).

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2026 відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про застосування до позивача заходу процесуального примусу у формі попередження, а також про постановлення окремої ухвали у справі №910/1893/26, з підстав зазначених в ухвалі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч.ч.3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи, що розгляд справи №910/1893/26 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за необхідне розглянути заяву позивача про стягнення витрат у справі №910/1893/26 без виклику сторін.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.1-3 ст.124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас у даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому, з огляду на розгляд справи №910/1893/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, вказаний строк обчислюється з урахуванням дати отримання стороною копії рішення суду.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що рішення ухвалено судом 25.05.2026 та отримано позивачем в цей же день (25.05.2026), а заява подана до суду 28.05.2026, суд приходить до висновку, що останнім не пропущено строк для подання доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу.

Згідно із ч.4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (надалі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підтвердження факту понесення таких витрат позивачем до суду надано: копію договору про надання правової допомоги №30-01-2026 від 30.01.2026, укладеного між Адвокатським об`єднанням «КОЛТ» та позивачем, копію додаткової угоди №1 від 30.01.2026, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ № 002063 від 02.05.2025, копію ордеру на надання правничої допомоги серії АТ №1128346 від 06.02.2026 та копію акту надання послуг №26 від 26.05.2026 на суму 15 000, 00 грн.

Відповідно до п.2.2 додаткової угоди №1 від 30.01.2026, сторони погодили, що вартість правової допомоги, яка надається за договором про надання правової допомоги №30-01-2026 від 30.01.2026 становить 15 000, 00 грн. Ці послуги оплачуються клієнтом шляхом переказу грошових коштів на рахунок виконавця упродовж 30 днів після ухвалення рішення судом першої інстанції на користь клієнта.

Частина 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України ).

Згідно з приписами ч.2 ст.16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Відповідачем надано заперечення щодо стягнення витрат правову допомогу, зокрема, посилаючись на їх неспівмірність із ціною позову та складністю справи, яка, на його думку, є незначною та розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань. Також відповідач зазначає, що обсяг наданих адвокатом позивача послуг є мінімальним та обмежується підготовкою окремих письмових процесуальних документів, що не потребувало значних витрат часу. Крім того, відповідач вказує на відсутність належного підтвердження фактичної оплати витрат на професійну правничу допомогу, а також відсутність детального розрахунку витраченого адвокатом часу та конкретизації виконаних робіт, що, на його переконання, унеможливлює висновок про реальність та необхідність заявленої суми.

Суд зазначає, що подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідні докази згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку доводам відповідача про неспівмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та зазначає, що дослідивши обсяг виконаних робіт представниками позивача по наданню правової допомоги в даній справі та приходить до висновку, що витрати на правову допомогу в сумі 15 000, 00 грн є надто завищеними та неспівмірними із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з огляду на таке:

- ціна позову у даній справі становила 23 066, 24 грн;

- справа не належала до категорії складних;

- розгляд здійснювався у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання;

- представник позивача не брав участі у судових засіданнях, судових дебатах та не здійснював інших процесуальних дій, пов`язаних із усним розглядом;

- фактичний обсяг процесуальної роботи обмежувався підготовкою письмових процесуальних документів.

Водночас суд зазначає, що доводи відповідача щодо незгоди з рішенням по суті спору, посилання на обставини виконання договору між сторонами, доводи про початок взаємодії адвоката до укладення договору про правову допомогу, а також посилання на можливе апеляційне оскарження рішення не є предметом розгляду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та не впливають на саме право позивача на їх компенсацію.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача про неможливість компенсації витрат через відсутність доказів фактичної оплати, оскільки положення статей 126 та 129 Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість компенсації витрат, які не лише сплачені, а й підлягають сплаті відповідно до умов договору.

Разом з тим заявлений до стягнення розмір витрат у сумі 15 000, 00 грн становить понад 65% від розміру задоволених позовних вимог та за встановлених обставин не відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності.

З урахуванням характеру спору, ціни позову, складності справи, обсягу виконаної представником роботи та принципів справедливого розподілу судових витрат суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають компенсації, у сумі 8 000, 00 грн.

Водночас, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено частково, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають покладенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому підлягають стягненню з відповідача в сумі 7 893, 55 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ВЕЛЛ БРОКЕРС» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Зайцева Єгора Дмитровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ВЕЛЛ БРОКЕРС» (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63, ідентифікаційний код 42125726) 7 893 (сім тисяч вісімсот дев`яносто три) грн 55 коп. витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

5. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань