Рішення № 137334645, 09.06.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 червня 2026 року Справа № 903/352/26

Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л.Ю., розглянувши справу

за позовом: Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудування України»

про стягнення 6183231,21 грн збитків,

за участі представників-учасників справи:

від позивача: Дараган О.Ю., адвокат, довіреність №25/Д/С від 20.302.2026;

від відповідача: н/з.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Суть спору: 13.04.2026 до Господарського суду Волинської області через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудування України» про стягнення 6183231,21 грн збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що відповідач у порушення статті 201 ПК України не зареєстрував податкову накладну в ЄРПН, у зв`язку з чим позивач позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, а отже і скористатися правом на зменшення податкового зобов язання. На переконання позивача, такою бездіяльністю відповідача завдано йому збитків на суму 6183231,21 грн.

Ухвалою суду від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.05.2026. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. Запропоновано позивачу подати суду: відповідь на відзив та наявні докази в строк 5 днів з дня його отримання, з врахуванням вимог ст. ст. 166, 184 ГПК України, копію відповіді на відзив з додатками надіслати відповідачу, докази надіслання надати суду; відповідачу заперечення на відповідь позивача, протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив з доказами надіслання позивачу. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «Містобудування України» зареєструвати Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

06.05.2026 через систему Електронний суд надійшла заява від представника Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ.

Ухвалою суду від 07.05.2026 постановлено заяву представника Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 13.05.2026 не прибув, ухвалу суду від 20.04.2026 надіслано судом на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ: вул. Мистецька, 7, м. Луцьк, Волинська область, 43025.

27.04.2026 поштовий конверт за ідентифікатором №R067152334521 повернутий до суду із відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній».

13.05.2026 представник позивача зазначив, що не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті. Крім того, заявив усне клопотання про проведення усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку підсистеми «Електронний суд».

13.05.2026 суд, на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, постановив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 09.06.2026. Крім того, клопотання представника Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ задоволено.

09.06.2026 представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належно був повідомлений про час та місце розгляду справи.

09.06.2026 представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

установив:

між Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» (позивач/замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Містобудування України» (відповідач/генпідрядник) укладено договір підряду 30.08.2023 № 167/10-23 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а генпідрядник зобов`язується виконати власними силами, відповідно до умов Договору, роботи з капітального ремонту орендованого нежитлового приміщення лабораторії з контролю якості медичних імунобіологічних препаратів Державного експертного центру МОЗ України за адресою: м. Київ, вулиця Антона Цедіка, 14 (надалі - роботи), що відповідає коду 45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи» згідно з національним класифікатором України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник».

Договірна ціна робіт визначається на основі твердого кошторису, що є невід`ємною частиною цього договору, та становить 39938743 гривень 55 копійок (тридцять дев`ять мільйонів дев`ятсот тридцять вісім тисяч сімсот сорок три гривні п`ятдесят п`ять копійок), у тому числі ПДВ 6656457 грн 26 коп (шість мільйонів шістсот п`ятдесят шість тисяч чотириста п`ятдесят сім гривень двадцять шість копійок) (пункт 3.1 договору).

Оплата робіт здійснюється за рахунок власних коштів Замовника (кошти від здійснення господарської діяльності). Моментом оплати виконаних робіт є дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку замовника, що вказаний у розділі 13 договору (пункт 3.8 договору).

Розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати підписання акта (-ів) приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідок про вартість будівельних робіт та витрати (форми КБ-3), але не більше як 95% вартості виконаних та прийнятих будівельних робіт на підставі підписаних актів приймання виконаних робіт (форми КБ-2) та довідок про вартість виконаних робіт та витрати (форми КБ-3). Остаточний розрахунок здійснюється протягом 30 календарних днів після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт, отримання замовником в повному обсязі виконавчої документації та приймання від генпідрядника будівельного майданчика. Якщо нормативними актами передбачено проведення попередніх випробувань закінчених робіт, або таке випробування викликане характером цих робіт, їх приймання передача проводиться у разі позитивного результату попереднього випробування (пункт 3.10 договору).

Як вбачається із матеріалів справи позивачем підписано: акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року від 25.12.2023 № 1 на суму 310 618 грн 69 коп, у тому числі податок на додану вартість 51 769 грн 78 коп з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року від 25.12.2024; акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 року від 15.04.2024 № 2 на суму 2 987 328 грн 96 коп, у тому числі податок на додану вартість 497 888 грн 16 коп з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2024 року від 15.04.2024; акт від 15.05.2024 № 3 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 року з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2024 року від 15.05.2024 на суму 11 678 205 грн 41 коп, у тому числі податок на додану вартість 1 946 367 грн 57 коп; акт від 25.05.2024 № 4 приймання виконаних будівельних робіт за травень - 2 2024 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2 2024 року від 28.05.2024 на суму 8 827 197 грн 22 коп, у тому числі податок на додану вартість 1 471 199 грн 54 коп; акт від 04.06.2024 № 5 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2024 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2024 року від 04.06.2024 на суму 5 667 232 грн 31 коп, у тому числі податок на додану вартість 944 538 грн 72 коп; акт від 19.06.2024 № 6 приймання виконаних будівельних робіт за червень -2 2024 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень - 2 2024 року від 19.06.2024 на суму 5 398 129 грн 45 коп, у тому числі податок на додану вартість 899 688 грн 24 коп; акт від 28.06.2024 № 7 приймання виконаних будівельних робіт за червень 3 2024 року та витрати за червень - 3 2024 року від 28.06.2024 на суму 2 541 293 грн 92 коп, у тому числі податок на додану вартість 423 548 грн 98 коп.

Загальна сума для сплати 37410 005, 96 грн, у тому числі ПДВ 6235000,99 грн.

У відповідності до пункту 3.10 договору позивач здійснив оплату відповідачу, що підтверджується платіжними інструкціями: від 26.12.2023 № 7098 на 295087,76 грн, у тому числі ПДВ 49181,29 грн (додаток № 9); від 16.04.2024 № 808 на 2 837 962,51 грн, у тому числі ПДВ 472993,75 грн; від 15.05.2024 № 1077 на 11094 295,14 грн, у тому числі ПДВ 1849 049,19 грн; від 29.05.2024 № 1159 на 8385837,36 грн, у тому числі ПДВ 1397639,56 грн; від 06.06.2024 № 1239 на 5383 870,69 грн, у тому числі ПДВ, у тому числі ПДВ 897311,78 грн; від 20.06.2024 № 1366 на 5128222,98 грн, у тому числі ПДВ 854703,83 грн; від 03.07.2024 № 1468 на 2414229,22 грн, у тому числі ПДВ 402371,54 грн; від 05.07.2024 № 1500 на 1 870500,30 грн, у тому числі ПДВ 311750,05 грн.

Загальна сума проведеної оплати 37410005,96 грн, у тому числі ПДВ 6235000,99 грн.

Позивачу стало відомо в особистому кабінеті платника податків, що зупинено реєстрацію складених відповідачем податкових накладних:

- від 25.12.2023 № 27 до акту приймання виконаних будівельних робіт від 25.12.2023 №1, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в - ЄРПН від 18.01.2024 №9375833167 на 310 618 грн 69 коп, у тому числі ПДВ 51 769 грн 78 коп;

- від 15.04.2024 № 6 до акту приймання виконаних будівельних робіт від 15.04.2024 № 2, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 01.10.2024 № 9288942656 на 2 987 328 грн 96 коп, у тому числі ПДВ 497 888 грн 16 коп;

- від 15.05.2024 № 7 до довідки від 15.05.2024 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2024 року, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 01.10.2024 № 9288947354 на 11 678 205 грн 42 коп, у тому числі ПДВ 1 946 367 грн 57 коп;

- від 28.05.2024 № 9 до довідки від 28.05.2024 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2 2024 року, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 01.10.2024 № 9288949558 на 8 827 197 грн 24 коп, у тому числі ПДВ 1 471 199 грн 54 коп;

- від 04.06.2024 № 11 до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2024 року від 04.06.2024, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 01.10.2024 № 9288948566 на 5 667 232 грн 32 коп, у тому числі ПДВ 944 538 грн 72 коп;

- від 19.06.2024 № 12 до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень - 2 2024 від 19.06.2024, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 01.10.2024 № 9288948331 на 5 398 129 грн 45 коп, у тому числі ПДВ 899 688 грн 24 коп;

- від 28.08.2024 № 13 до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень - 3 2024 року, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 01.10.2024 № 9288948288 на суму 2 541 293 грн 88 коп, у тому числі ПДВ 423 548 грн 98 коп;

Всього складено податкових накладних на суму 37410005,96 грн, у тому числі ПДВ 6235000,99 грн.

При цьому, відповідачу 27.06.2025 анульовано свідоцтво платників ПДВ у зв`язку з відсутністю поставок та ненадання декларацій.

Позивач направляв претензію за відомими адресами відповідача з вимогами, зокрема щодо повідомлення позивача які саме дії вжито відповідачем для реєстрації зазначених податкових накладних; щодо реєстрації податкових накладних, зазначених у цій претензії, або відшкодувати позивачу податок на додану вартість в розмірі 6235000,99 грн.

Зазначені вимоги залишені без належного реагування позивача.

При цьому, позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Волинської області від 16.01.2026 у справі № 903/1042/25 позов задоволено та стягнуто збитки у розмірі 51769,78 грн заподіяних діями відповідача щодо нереєстрації податкової накладної № 27 від 25.12.2023.

Отже, звертаючись до суду із позовом позивач доводить, що відповідач у порушення статті 201 ПК України не зареєстрував податкову накладну в ЄРПН, у зв`язку з чим позивач позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, а отже і скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання, а відтак останньому завдано збитків на суму 6183231,21 грн.

В силу положень ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно частин 1 та 2 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно частин 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно висновків, викладених у постановах Верховного суду від 03 грудня 2018 року у справі № 908/76/18, від 10 січня 2022 року у справі № 910/3338/21, від 31 січня 2023 року у справі № 904/72/22, від 19 квітня 2023 року у справі № 906/824/21, підставами стягнення збитків є встановлення судами фактів порушення господарського зобов`язання, передбаченого договором (відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної на суму ПДВ, передбачену договором).

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпунктів "а", "б" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима; дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Таким чином, дата оформлення податкової накладної відповідно має збігатися з датою виникнення податкових зобов`язань із ПДВ, які виникають за принципом "першої події".

Відповідно до п.187.1 статті 187 Податкового кодексу України дата виникнення податкового зобовязань відповідача виникла з моменту підписання кожного із актів приймання виконаних будівельних робіт з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.

У зв`язку з цим, суд погоджується, що відповідач повинен був скласти та зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні (на загальну суму ПДВ 6183231,21 грн), а саме:

- від 15.04.2024 № 6 до акту приймання виконаних будівельних робіт від 15.04.2024 № 2, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 01.10.2024 № 9288942656 на 2 987 328 грн 96 коп, у тому числі ПДВ 497 888 грн 16 коп;

- від 15.05.2024 № 7 до довідки від 15.05.2024 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2024 року, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 01.10.2024 № 9288947354 на 11 678 205 грн 42 коп, у тому числі ПДВ 1 946 367 грн 57 коп;

- від 28.05.2024 № 9 до довідки від 28.05.2024 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2 2024 року, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 01.10.2024 № 9288949558 на 8 827 197 грн 24 коп, у тому числі ПДВ 1 471 199 грн 54 коп;

- від 04.06.2024 № 11 до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2024 року від 04.06.2024, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 01.10.2024 № 9288948566 на 5 667 232 грн 32 коп, у тому числі ПДВ 944 538 грн 72 коп;

- від 19.06.2024 № 12 до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень - 2 2024 від 19.06.2024, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 01.10.2024 № 9288948331 на 5 398 129 грн 45 коп, у тому числі ПДВ 899 688 грн 24 коп;

- від 28.08.2024 № 13 до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень - 3 2024 року, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 01.10.2024 № 9288948288 на суму 2 541 293 грн 88 коп, у тому числі ПДВ 423 548 грн 98 коп.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Суд враховує, що у зв`язку з набранням з 01 січня 2022 року чинності Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" (Закон № 1914-ІХ) змінилася редакція абзаців четвертого - шостого пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно з якими термін, протягом якого покупець може включити до податкового кредиту суми ПДВ, не віднесені до податкового кредиту у звітному періоді, в якому виникло право на включення таких сум до податкового кредиту, зменшено з 1095 календарних днів до 365 календарних днів з дати складання податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Отже, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Аналіз вищезазначених приписів податкового законодавства свідчить, що за загальним правилом не відносяться до податкового кредиту суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних; відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

При цьому, у разі якщо податкові накладні були зареєстровані несвоєчасно, то суми податку включаються до податкового кредиту за той звітний період, в якому такі податкові накладні були зареєстровані, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21 виснувала, що з 01 січня 2015 року Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З урахуванням вищезазначених норм законодавства строк (365 днів з дати складення податкових накладних) для включення позивачем суми податку у розмірі 6183231,21 грн за договором підряду 167/10-23 від 30.08.2023 до податкового кредиту сплив.

Отже, внаслідок бездіяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудування України» позивач втратив право на отримання податкового кредиту, тобто на відшкодування суми ПДВ, сплаченої при оплаті вартості робіт за договором підряду 167/10-23 від 30.08.2023.

Протиправний характер поведінки відповідача полягає у порушенні ним умов договорв та податкового законодавства в частині обов`язку зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних - вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 07 червня 2023 року у справі № 916/334/22 висловлено правову позицію про те, що хоча обов`язок відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, але у разі визначення такого обов`язку у господарському договорі такий обов`язок стає також господарсько-договірним зобов`язанням перед позивачем, і саме невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків.

Згідно частин 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов`язання.

При цьому, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чином податкових накладних.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

В пункті 5.27 постанови Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 916/334/22 міститься висновок, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Збитками є сума податкового кредиту у розмірі податку на додану вартість 6183231,21 грн, сплаченого позивачем при оплаті виконаних робіт за договором підряду 167/10-23 від 30.08.2023.

Відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198, абзацу 2 пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України встановлено причинно-наслідковий зв`язок між фактом реєстрації податкової накладної та виникненням права у платника податку нараховувати певні суми як такі, що відносяться до податкового кредиту.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду висловилася у постанові від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17 про те, що є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Відтак, очевидним є прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача щодо невиконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Згідно з ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У ч.1 ст.614 ЦК зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.

За наведених обставин, суд встановив, що наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Водночас, відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у завданні збитків позивачу. Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не надходило, доказів щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не представлено, доказів оплати проведених позивачем нарахувань у сумі 6183231,21 грн не надано.

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. За висновками Великої Палати Верховного Суду, зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19). Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Слід зазначити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Крім того, слід врахувати, що Верховним Судом неодноразово зазначалось, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар доказування обставин) покладається на особу, яка посилається на ці обставини (постанови Верховного Суду від 27.02.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 29.08.2018 р. у справі № 909/105/15, від 29.08.2018 р. у справі № 910/23428/17, від 31.01.2018 р. у справі № 10/8763/17).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 р. у справі № 904/1103/20 та від 25.06.2020 р. у справі № 924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є надати саме ту кількість доказів, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудування України» 6183231,21 грн збитків підставні та підлягають до задоволення в повному обсязі.

З огляду на приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст. 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 92748,47 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудування України» (вул. Мистецька, 7, м. Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 42960372) на користь Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 14, код ЄДРПОУ 20015794) 6183231,21 грн (шість мільйонів сто вісімдесят три тисячі двісті тридцять одну гривню 21 коп.) та 92748,47 грн (дев`яносто дві тисячі сімсот сорок вісім гривень 47 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 12.06.2026

Суддя А. С. Вороняк