Ухвала суду № 137333506, 09.06.2026, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/729/26

Номер провадження 6/728/24/26

У Х В А Л А

ПРО ВІДМОВУ У ВИЗНАННІ ВИКОНАВЧОГО ДОКУМЕНТА ТАКИМ, ЩО НЕ ПІДЛЯГАЄ ВИКОНАННЮ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання Кирути Л.І.,

а також

заявника не з`явився,

заінтересовані особи не з`явилися,

стягувач не з`явився,

представник стягувача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання виконавчого листа № 1-кп/728/4/16 таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи Бахмацький відділ державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Соборності, буд. 42, м. Бахмач Ніжинський район Чернігівська область, 16500, код ЄДРПОУ 34963578), Державна установа Черкаська виправна колонія № 62 (вул. Мукана Лейтенанта, буд. 30, м. Черкаси, 18027, код ЄДРПОУ 08564854) та Державна установа Конотопський виправний центр № 130 (вул. Батуринська, буд. 2, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДРПОУ 08565109), стягувач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ),

В С Т А Н О В И В :

до Бахмацького районного суду (далі також Суд) 30.03.2026 звернувся ОСОБА_1 (далі також Заявник, Боржник), із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, заінтересована особа Бахмацький відділ державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі також Заінтересована особа 1), стягувач ОСОБА_2 (далі також Стягувач), за змістом якої Заявник просить визнати виконавчий лист № 1-кп/728/4/16, виданий 07.06.2016 Бахмацьким районним судом Чернігівської області (далі також Виконавчий лист), про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 875,85 грн в порядку відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином та 230 000,00 грн в порядку відшкодування моральної шкоди, а всього 231 875,85 грн таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з пропуском строку пред`явлення зазначеного виконавчого листа до виконання.

Ухвалою Суду від 01.04.2026 № 728/729/26 (провадження № 6/728/24/26) вищезгадану заяву прийнято до розгляду, призначено проведення судового засідання з її розгляду по суті на 14.04.2026 об 11 год 30 хв.

Ухвалою Суду від 14.04.2026 № 728/729/26 (провадження № 6/728/24/26) відмовлено у задоволенні клопотання Заявника про зобов`язання Стягувача надати відповіді на запитання, поставлені у відповідній заяві від 08.04.2026. Водночас вирішено питання відкладення проведення судового засідання з розгляду по суті заяви про визнання Виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню на 14 годину 30 хвилин 28 квітня 2026 року.

Ухвалою Суду від 28.04.2026 № 728/729/26 (провадження № 6/728/24/26) залучено до участі у справі заінтересованих осіб Державну установу Черкаська виправна колонія № 62 (далі також Заінтересована особа 2) та Державну установу Конотопський виправний центр № 130 (далі також Заінтересована особа 3), встановлено строк для надання пояснень, вирішено питання про відкладення проведення судового засідання з розгляду по суті заяви про визнання Виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню на 14 годину 30 хвилин 09 червня 2026 року.

У призначене судове засідання 09.06.2026 о 14 год 30 хв учасники провадження, які були повідомлені належним чином про дату час та місце його проведення, не з`явилися, уповноважених представників не направили, що, з урахуванням положень частини третьої статті 432 Цивільного процесуального кодексу України (далі також ЦПК України) не перешкоджає розгляду заяви.

При цьому Заявником через модульну систему ЄСІТС Електронний суд 07.06.2026 подано клопотання № б/н, за змістом якого останній просив витребувати докази, а саме копій платіжних доручень стосовно проведених утримань Заінтересованою особою 1 за Виконавчим листом на користь Стягувача.

Також 28.04.2026 до Суду надійшла заява представника Стягувача, адвоката Ковалюха В.М., згідно з відомостями якої останній просить здійснювати розгляд заяви без його участі та участі Стягувача.

У свою чергу Заінтересована особа 1 також 14.05.2026 направила до Суду заяву, за змістом якої просила здійснювати судовий розгляд без її участі.

З урахуванням наведеного вище, у зв`язку з неявкою усіх учасників провадження у призначене судове засідання, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перш за все, щодо клопотання про витребування доказів, то Суд зазначає, що за змістом статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Вказаним положенням кореспондують вимоги пункту 4 частини другої статті 84 ЦПК України, у відповідності до якого учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом, у якому зазначаються вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Однак всупереч вимогам процесуального закону Заявник не повідомив, що саме стало перешкодою для подання відповідних доказів стосовно проведених утримань за виконавчим документом та чи вживав він заходів для отримання цих доказів самостійно і підтвердження вжиття таких заходів.

За таких обставин, Суд позбавлений можливості визнати заявлене клопотання обґрунтованим та витребувати відповідні докази.

Також Судом встановлено, що в обґрунтування поданої заяви Заявник зазначає, про те, що виконавчий лист № 1-кп/728/4/16, виданий 07.06.2016, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 875,85 грн у порядку відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином та 230 000,00 грн у порядку відшкодування моральної шкоди, а всього 231 875,85 грн вперше було пред`явлено Стягувачем до органів державної виконавчої служби лише 08.07.2021.

Наголошував, що, на його переконання, Стягувач пред`явив виконавчий документ з майже чотирирічним пропуском визначеного законом строку для пред`явлення Виконавчого листа до виконання і, при цьому, Судом не вирішувалося питання про поновлення пропущеного строку.

Також зазначав, що з 2017 року по 2021 рік перебував в установах покарань, а Стягувачем направлявся виконавчий лист безпосередньо до бухгалтерії колоній, однак Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі також Закон № 1404-VІІІ) дозволяє стягувачу здійснювати самостійне направлення виконавчого документу безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи лише стосовно стягнення періодичних платежів, а інші категорії виконавчих документів пред`являються виключно через органи Державної виконавчої служби.

Отже, направлення Виконавчого листа до бухгалтерії колонії не є пред`явленням до виконання у розумінні Закону № 1404-VІІІ і не перериває перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Заінтересована особа 1 надала пояснення, за змістом яких вказувала, що у відповідності з вимогами статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі, які мають заборгованість за виконавчими документами, зобов`язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості.

На переконання Заінтересованої особи 1 Стягувач дотримався порядку пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання згідно з вимогами Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-ХІV (далі також Закон № 606-ХІV), про що свідчить факт реального здійснення утримань і перерахування їх Стягувачу.

Заінтересована особа 3 також надала пояснення, згідно з якими під час відбування покарання засудженого ОСОБА_1 з 12.08.2020 по 13.05.2021 до установи виконання покарань надходила заява Стягувача та копія Виконавчого листа, за якими дійсно проводилися відрахування на користь Стягувача, оскільки засуджені мають право розпоряджатися своїми особистими коштами, що обліковуються на їх особовому рахунку за відповідною письмовою заявою, що передбачено положеннями Порядку обліку особистих грошей, цінностей і речей осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, а також виданого їм речового майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.08.2013 № 1782/5, зареєстрований у Мін`юсті України 27 серпня 2013 року за № 1473/24005.

Заявник скористався наданим йому правом і подав відповідну заяву 02.11.2020 про здійснення таких відрахувань.

Дослідивши подані заяви та додані матеріали, Суд з`ясував такі обставини.

Так, Судом встановлено, що згідно з вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21.03.2016 у справі № 728/1864/15-к (провадження № 1-кп/728/4/16) ОСОБА_1 було засуджено за вчинення кримінального правопорушення за частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України, а також стягнуто на користь ОСОБА_2 1 875,85 грн в порядку відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином та 230 000,00 грн в порядку відшкодування моральної шкоди, а всього 231 875,85 грн (а.с. 97-98).

На виконання вказаного вироку Бахмацьким районним судом Чернігівської області 07.06.2016 видано виконавчий лист № 1-кп/728/4/16 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 875,85 грн в порядку відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином та 230 000,00 грн в порядку відшкодування моральної шкоди, а всього 231 875,85 грн.

Надалі ОСОБА_1 у період з 2017 року по 2021 рік відбував покарання у Державній установі Черкаська виправна колонія № 62 та у Державній установі Конотопський виправний центр № 130.

Відповідно до відміток, що містяться на виконавчому документі, а саме у графі Відмітки державного виконавця про виконання рішення (вироку) або про повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причин повернення міститься відмітка, а саме печатка Державної установи Черкаська виправна колонія № 62, де зазначено виконавчий лист повернено без утримань та підпис відповідальної особи.

Також на виконавчому документі міститься відмітка, а саме печатка Державної установи Конотопський виправний центр № 130, відповідно до якої бухгалтерією здійснювалися утримання згідно вищезазначеного виконавчого листа, усі суми перераховані через відділення АТ Укрпошта.

Копією заяви від 08.07.2021 підтверджується, що Стягувач пред`явив виконавчий лист до примусового виконання (а.с. 99), а Заінтересованою особою 1 було відкрите виконавче провадження № 66069828, що підтверджується відповідною постановою від 12.07.2021 (а.с. 100-101).

Постановою від 23.04.2024 виконавче провадження № 66069828 було завершене на підставі положень пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VІІІ у зв`язку з відсутністю у Боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а заходи виконавця щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (а.с. 102-103).

У подальшому на підставі заяви Стягувача від 13.05.2024 б/н (а.с. 106) Виконавчий лист повторно пред`явлено до примусового виконання, а Заінтересованою особою 1 було відкрите виконавче провадження № 75010733, що підтверджується відповідною постановою від 21.05.2024 (а.с. 104-105).

У межах виконавчого провадження № 75010733 виконавцем звернуто стягнення на доходи боржника, які останній отримує у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується відповідною постановою від 05.03.2026 (а.с. 109-110).

Також згідно з копією супровідного листа Заінтересованої особи 2 від 25.09.2020 № 8/2972/Гб Виконавчий лист було повернуто Стягувачу у зв`язку з вибуттям Заявника до Державної установи Конотопський виправний центр № 130, а Стягувачем було направлено згаданий виконавчий документ до Заінтересованої особи 3, що підтверджується копією заяви від 07.10.2020, де Виконавчий документ перебував до моменту звільнення Заявника 31.05.2021 (а.с. 129-131).

Відповідно до копії заяви від 02.11.2020, адресованої начальнику Державної установи Конотопський виправний центр № 130, Заявник просив здійснювати вирахування з його особового рахунку 50% (п`ятдесят відсотків) на погашення позову.

Згідно з копією вкладки до особового рахунку особи, заведеної Заінтересованою особою 3 стосовно Заявника, грошові кошти у розмірі 183,84 грн були утримані для грошових переказів (а.с. 151).

Оцінюючи встановлені фактичні обставини справи та вирішуючи питання визнання Виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню Суд враховує, що відповідно до статті 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Виконавчий документ це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов,як підстава для їх виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Частиною другою статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на Суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Так, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі знайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Також Суд зауважує, що під час виникнення та існування спірних правовідносин вони регулювалися двома нормативно правовими актами однакової юридичної сили Законом № 606-ХІV та Законом № 1404-VІІІ.

Суд відмічає, що позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

У цьому контексті слід відмітити, що за змістом положень статті 22 Закону № 606-ХІV, який був чинним на момент видачі Виконавчого листа, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення. Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред`явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Статтею 23 Закону № 606-ХІV визначалося, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

1) пред`явленням виконавчого документа до виконання;

2) частковим виконанням рішення боржником;

3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, з моменту закінчення дії відповідної заборони.

При цьому Закон № 606-ХІV передбачав, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Органи, установи, організації та особи, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності (стаття 3 Закону № 606-ХІV).

Суд звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі також КВК України) в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Згідно з частиною другою статті 121 КВК України відшкодування засудженими витрат на послуги, визначені у частині першій цієї статті, провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів. Відрахування за виконавчими листами та іншими виконавчими документами провадяться у порядку, встановленому законом.

Також згідно з пунктами 6.2, 6.3 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5, зареєстрований у Мін`юсті України 11 березня 2013 року за № 387/22919, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, відшкодування засудженими витрат на їхнє утримання проводиться після відрахування прибуткового податку і аліментів. Відрахування за виконавчими листами та іншими виконавчими документами проводяться у порядку, встановленому законодавством.

Відрахування та відшкодування із заробітної плати засуджених здійснюються відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості:

податок з доходів фізичних осіб;

аліменти;

вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу);

вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування);

за виконавчими листами на користь громадян;

за виконавчими листами на користь юридичних осіб;

відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

Отже, на переконання Суду, оскільки правовою підставою для проведення відрахувань слугував безпосередньо сам виконавчий лист чи інший виконавчий документ, а не постанова державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, то Суд погоджується з доводами Заінтересованої особи 1 стосовно того, що законодавство, яке було чинним на момент видачі Виконавчого листа дозволяло Стягувачу пред`явити його до виконання не виключно до органів державної виконавчої служби, але й до установи виконання покарань, де засуджений відбував покарання.

Відповідно, Суд доходить висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання стосовно Виконавчого листа перервався і розпочав свій перебіг заново з 25.09.2020, тобто з моменту повернення Виконавчого листа Стягувачу Державною установою Черкаська виправна колонія № 62.

Щодо обрахунку самого строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, то Суд зауважує, що згідно з пунктом 5 Розділу XIII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону № 1404-VІІІ виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

У свою чергу, частина перша статті 12 Закону № 1404-VІІІ закріпила, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

За таких обставин, Суд вважає, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання стосовно Виконавчого листа, Стягувач міг пред`явити його повторно до 25.09.2023, що фактично й було зроблено у 2021 році.

З цих мотивів, Суд відхиляє доводи Заявника, що Стягувачем було пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання і приходить до висновку, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 не було встановлено відповідних матеріально-правових чи процесуальних підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 247, 258, 259, 263-265, 432 Цивільного процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні клопотання про витребування доказів, а саме копій платіжних доручень стосовно проведених утримань Бахмацьким відділом державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за виконавчим листом № 1-кп/728/4/16, виданим 07.06.2016 Бахмацьким районним судом Чернігівської області відмовити у повному обсязі.

2. У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи Бахмацький відділ державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Державна установа Черкаська виправна колонія № 62 та Державна установа Конотопський виправний центр № 130, стягувач ОСОБА_2 , про визнання виконавчого листа № 1-кп/728/4/16, виданого 07.06.2016 Бахмацьким районним судом Чернігівської області, таким, що не підлягає виконанню відмовити у повному обсязі.

Ця ухвала у відповідності до вимог статті 261 ЦПК України набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені Главою 1 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України, а саме шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня проголошення цієї ухвали.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Є.М. Сороколіт