Рішення № 137333352, 09.06.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/625/26

Провадження № 2/674/696/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

09 червня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 46778,00 грн),

в с т а н о в и в :

До Дунаєвецького районного суду Хмельницької області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 6845784 від 12.08.2025 у сумі 24 534,00 грн та за кредитним договором № 2473894 від 12.08.2025 у сумі 22 244,00 грн, а всього 46 778,00 грн, а також понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаними кредитними договорами у нього виникла заборгованість перед первісними кредиторами товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (за договором № 6845784) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Незалежні фінанси" (за договором № 2473894). За результатами укладення договорів факторингу право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісними кредиторами перейшло до позивача.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов`язковості умов укладених договорів, обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором, правових наслідків відступлення права вимоги та особливостей укладення і виконання кредитних договорів, а також норми Закону України "Про електронну комерцію" щодо порядку укладення договорів в електронному вигляді.

Разом із поданням позову представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою від 16.04.2026 Дунаєвецький районний суд Хмельницької області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, ухвалив проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 08.05.2026 постановлено розгляд справи продовжити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встанволеному законом порядку, жодних заяв до суду не направив, правом на подання відзиву не скористався.

Зважаючи, що відповідач не з`явився у судове засідання, хоча про час, дату та місце його проведення був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив та відзиву на позов не подав, суд, керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, ухвалив здійснити заочний розгляд справи на підставі наявних матеріалів та ухвалити заочне рішення, проти чого сторона позивача не заперечує.

Суд ухвалив проводити розгляд даної справи у відсутності сторін по наявних матеріалах.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (далі первісний кредитор за першим договором) та відповідачем було укладено кредитний договір № 6845784 від 12.08.2025, згідно з умовами якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 7 000,00 грн загальним строком на 342 дні з 12.08.2025, з остаточним терміном повернення 20.07.2026. Відповідач отримав обумовлені кредитним договором кошти 12.08.2025 на банківську картку, реквізити якої самостійно вказав первісному кредитору, що підтверджується платіжним дорученням № 159797863 від 12.08.2025 на суму 7 000,00 грн.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Незалежні фінанси" (далі первісний кредитор за другим договором) та відповідачем було укладено кредитний договір № 2473894 від 12.08.2025, згідно з умовами якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 6 000,00 грн загальним строком на 342 дні з 12.08.2025, з остаточним терміном повернення 20.07.2026. Відповідач отримав обумовлені кредитним договором кошти 12.08.2025 на банківську картку, реквізити якої самостійно вказав первісному кредитору, що підтверджується платіжним дорученням № 45313286 від 12.08.2025 на суму 6 000,00 грн.

Обидва кредитні договори та додатки до них підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було відправлено та введено відповідачем 12.08.2025. Кожен із договорів передбачає сплату комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом відповідно до графіка платежів, а також відповідальність позичальника у вигляді неустойки (штрафу) за порушення зобов`язань.

Як зазначає позивач, унаслідок невиконання умов кредитних договорів у відповідача утворилась заборгованість, а саме: за кредитним договором № 6845784 24 534,00 грн, з яких 7 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 0,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 336,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту, 9 198,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту та 8 000,00 грн заборгованість за неустойкою (штрафом); за кредитним договором № 2473894 22 244,00 грн, з яких 6 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 0,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 360,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту, 7 884,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту та 8 000,00 грн заборгованість за неустойкою (штрафом).

Заборгованість відповідача за кредитним договором № 6845784 була передана первісним кредитором позивачу на підставі договору факторингу № 24122025/1 від 24.12.2025 та реєстру боржників від 24.12.2025, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників. Заборгованість відповідача за кредитним договором № 2473894 була передана первісним кредитором позивачу на підставі договору факторингу № 24122025/2 від 24.12.2025 та реєстру боржників, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників. Виконання факторами обов`язку з фінансування клієнтів за вказаними договорами факторингу підтверджено платіжними інструкціями.

Таким чином, унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаними кредитними договорами у нього виникла заборгованість перед первісними кредиторами. За результатами укладення між первісними кредиторами та позивачем договорів факторингу право вимоги за заборгованістю відповідача перейшло до позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані з невиконанням останнім зобов`язань за укладеними ним кредитними договорами.

Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Позивач, а до відступлення права вимоги первісні кредитори, свої зобов`язання за укладеними договорами виконали у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договорами, що підтверджується платіжним дорученням № 159797863 від 12.08.2025 (за договором № 6845784) та платіжним дорученням № 45313286 від 12.08.2025 (за договором № 2473894).

Відповідач, отримавши кредитні кошти, був зобов`язаний в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України їх повернути на умовах та у строк, передбачений укладеними договорами. При цьому в матеріалах справи документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, немає. Відповідач не сплатив своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитами та іншими передбаченими договорами платежами, що випливає з розрахунків заборгованості, наданих позивачем. Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Щодо заявленої до стягнення комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) у сумі 9 198,00 грн за кредитним договором № 6845784 та 7 884,00 грн за кредитним договором № 2473894 суд виходить з наступного.

За змістом п. 1.5.2 кожного з кредитних договорів комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) є винагородою кредитодавця за обслуговування кредиту протягом строку кредитування, що включає, зокрема, надання позичальнику актуальної облікової інформації про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості та її складові, розрахунок поточного платежу та суми для повного погашення заборгованості, надання графіка платежів, надсилання нагадувань про дати платежів, інформування про зарахування платежів та інші сервісні повідомлення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом витрати, які споживач має сплатити у зв`язку з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги. Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) сформулювала висновок, відповідно до якого надання інформації про стан кредитної заборгованості, ведення обліку такої заборгованості та вчинення інших подібних дій є діями, які кредитодавець здійснює у власних інтересах для належного виконання договору, а не окремою фінансовою послугою, що надається споживачеві. Встановлення кредитодавцем у договорі про споживчий кредит комісії (плати) за такі дії суперечить актам цивільного законодавства, а відповідна умова договору є несправедливою.

Суд виходить з того, що передбачені п. 1.5.2 кредитних договорів дії з обслуговування кредиту (ведення обліку заборгованості, надання облікової інформації, надсилання нагадувань про платежі тощо) кредитодавець вчиняє у власних інтересах та з метою належного виконання договорів, і вони не є самостійною фінансовою послугою, наданою відповідачу. За таких обставин умова кредитних договорів про сплату комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) є несправедливою та такою, що суперечить наведеним вимогам закону, а нарахована на її підставі заборгованість стягненню не підлягає. Відтак у задоволенні вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту у сумі 9 198,00 грн за кредитним договором № 6845784 та 7 884,00 грн за кредитним договором № 2473894, а всього 17 082,00 грн, слід відмовити.

Разом з тим, оцінюючи заявлену до стягнення неустойку (штраф) у сумі 8 000,00 грн за кредитним договором № 6845784 та 8 000,00 грн за кредитним договором № 2473894, суд виходить з наступного.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Суд виходить з того, що прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за обома кредитними договорами, у зв`язку з яким нараховано заявлену неустойку (штраф), мало місце у 2025 році, тобто в період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та неодноразово продовженого. За таких обставин відповідач у силу прямої вказівки закону звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Відтак заявлена позивачем до стягнення неустойка (штраф) у сумі 8 000,00 грн за кредитним договором № 6845784 та 8 000,00 грн за кредитним договором № 2473894, а всього 16 000,00 грн, стягненню з відповідача не підлягає.

В іншій частині заявлені позивачем вимоги про стягнення тіла кредиту та комісії за надання кредиту ґрунтуються на умовах укладених договорів, підтверджені дослідженими доказами та є правомірними.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. До стягнення з відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором № 6845784 у сумі 7 336,00 грн, з яких 7 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 336,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту, а також заборгованість за кредитним договором № 2473894 у сумі 6 360,00 грн, з яких 6 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 360,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту, а всього 13 696,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог (стягнення комісії за обслуговування кредиту у загальній сумі 17 082,00 грн та неустойки (штрафу) у загальній сумі 16 000,00 грн) слід відмовити з наведених вище підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні врегульовано Законом України "Про споживче кредитування". Частиною 1 ст. 18 цього Закону визначено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. До нового кредитора переходять передбачені цим Законом зобов`язання кредитодавця, зокрема щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (ч. 3 ст. 18 цього Закону). При цьому відступлення права вимоги не може погіршувати становище боржника і надавати новому кредиторові більший обсяг прав, ніж мав первісний кредитор, а тому позивач як новий кредитор не набув права вимоги в частині, що не підлягала б задоволенню на користь первісних кредиторів.

Виходячи з наведених правових норм, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, що підтверджені дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до частини 1 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у загальному розмірі 6 656,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 155205 від 17.03.2026 року на суму 3 328,00 грн та платіжною інструкцією № 153138 від 10.04.2026 року на суму 3 328,00 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог за кожним договором окремо, а саме: за вимогами в частині стягнення боргу за кредитним договором № 6845784 від 12.08.2025 року позов задоволено на 29,9% (заявлено 24 534,00 грн, стягнуто 7 336,00 грн), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 995,12 грн (3 328,00 грн ? 29,9%); за вимогами в частині стягнення боргу за кредитним договором № 2473894 від 12.08.2025 року позов задоволено на 28,6% (заявлено 22 244,00 грн, стягнуто 6 360,00 грн), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 951,54 грн (3 328,00 грн ? 28,6%).

Таким чином, загальна сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 946,66 грн.

В іншій частині понесених судових витрат у зв`язку з відмовою в задоволенні решти позовних вимог судовий збір покладається на позивача

Питання розподілу витрат на правничу допомогу судом не вирішується, оскільки таких вимог у позові не заявлено, а підтвердних документів матеріали справи не містять. Позивач за наявності підстав не позбавлений права вирішити це питання шляхом подання заяви про ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 270 ЦПК України.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 19, 81, 133, 141, 258-260, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 205, 512, 514, 516, 526, 530, 549, 625, 627, 628, 629, 617, 1054 Цивільного кодексу України, п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, Законом України "Про електронну комерцію", Законом України "Про споживче кредитування", суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість у сумі 13 696,00 грн, а саме:

- за кредитним договором № 6845784 від 12.08.2025 у сумі 7 336,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 7 000,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту 336,00 грн.

- за кредитним договором № 2473894 від 12.08.2025 у сумі 6 360,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 6 000,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту 360,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" судові витрати у сумі 1 946,66 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (місцезнаходження: м. Бровари вул. Лісова, 2, Київської області, код ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено та підписано 09 червня 2026 року.

Суддя Давид БАРАТЕЛІ