Рішення № 137332253, 08.06.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1101/2026 Справа № 490/9306/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року позивач, ТОВ «Коллект Центр», в особі свого представника, звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Договором №0631461958 від 09.11.2019 року у розмірі 52068,25 грн, а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 09.11.2019 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір №0631461958, відповідно до умов якого кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000,00 грн, в межах строку дії Договору 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами.

14.07.2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №14-07/21, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до боржників, зокрема і за договором №0631461958, укладеним з відповідачем. 10.01.2023 року було укладено Договір №10-01/2023 відповідно до якого, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0631461958.

Позивач зазначає, що заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується заборгованість, яка станом на день формування позовоної заяви, становить 76078,25 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 72078,25 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності та пропорційності позивач просить стягнути 52068,25 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 48068,25 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2025 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою судді від 06.11.2025 року було відкрито провадження по цивільній справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

03.12.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, обгрунтовуючи це тим, що тіло кредиту становило лише 4 000 грн, взятий у 2019 році за Договором № 0631461958. Він не отримував підтверджень нарахувань процентів, штрафів та інших сум, що дозволили б збільшити борг у понад 10 разів. Щодо витрат на судовий збір та правову допомогу вважав ці вимоги необґрунтованими, оскільки вони не передбачені договором та законодавством у такому розмірі.

Також відповідач вважав, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом, оскільки кредит було взято у 2019 році, тобто пройшло понад 5 років. Крім того, стверджував, що його електронний підпис використовувався для отримання коштів, але не підтверджує автоматично згоду з надмірними сумами, які нарахував позивач.

За такого, враховуючи вищевказане ОСОБА_1 просить суд відмовити ТОВ «Коллект Центр» у задоволенні позову в частині стягнення завищених сум (52 068,25 грн), судового збору та витрат на правову допомогу (16 000 грн) та визнати, що реальна заборгованість обмежується лише тілом кредиту 4 000,00 грн.

04.12.2025 року ОСОБА_1 надано додаткові пояснення, в яких вказав, що кредит за договором № 0631461958 був отриманий у 2019 році. Після цього жодних платежів, часткових погашень, реструктуризацій чи будь-яких дій щодо визнання боргу він не здійснював. Оскільки остання дія з його боку щодо цього кредиту мала місце у 2019 році, а позов подано у 2025 році, строк позовної давності повністю минув. При цьому, відповідач зазначив, що навіть з урахуванням законодавчих змін, пов`язаних із пандемією COVID-19 та воєнним станом, строк позовної давності не міг бути призупинений на такий тривалий строк, щоб охопити більш ніж 5 років бездіяльності кредитора.

Відповідач також стверджує, що жодних доказів поновлення строку чи його зупинення позивачем не надано, а тому просить суд застосувати строк позовної давності відповідно до ст. 257, 261 та 267 ЦК України та відмовити у задоволенні позову повністю у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

10.12.2025 року від представниці ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М.М. надійшла відповідь на відзив, в якій вважала заперечення відповідача, викладені у відзиві безпідставними, мотивуючи це тим, що своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. Зазначає, що нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося відповідно до умов договору, в межах строку дії кредитного договору.

Також, сторона позивача звертає особливу увагу суду, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження належного виконання умов договору та контррозрахунок заборгованості, здійснений відповідачем. Таким чином, відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених кредитором розрахунків. Відповідачем було укладено Кредитний договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору позичальник отримав від кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту, у якій відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику.

При цьому, представниця позивача зазначає, що договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Також, наголошує, що на момент укладення кредитного договору відповідач не звертався до кредитора із заявами про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, що свідчить про прийняття та згоду зі всіма умовами такого договору.

Щодо доводів відповідача про пропущений строк позовної давності, сторона позивача вказує, що з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено в зв`язку з карантином, а з 24.02.2022 року та по 04.09.2025 перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні. Виходячи з чого, посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і заява останнього про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача, сторона позивача вказує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Наголошує, що сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише його особистою думкою. Отже, такі твердження є припущеннями.

За такого, враховуючи вищевикладене, представниця ТОВ «Коллект Центр» просила суд позовну заяву задовольнити в повному обсязі та відмовити відповідачу у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.

Розпорядженням керівника апарату суду від 09.02.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з поданням суддею Черенковою Н.П. заяви про відставку та відрахування її зі штату суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Гуденко О.А.

Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва Гуденко О.А. від 12.02.2026 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Оскільки розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд проводиться по матеріалах справи.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

09.11.2019 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0631461958.

Відповідно до умов вказаного Договору позики, товариство надало позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього Договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», які є невід`ємною частиною Договору, а Позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами.

Згідно п.1.2. Договору позики, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Позичальник має право здійснити дострокове погашення кредиту (траншу) за Договором і сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом (траншем).

За п. 1.3. Договору позики, мета отримання кредиту - для власних потреб.

Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії - 20 000 гривень (п.1.5. Договору позики).

Відповідно до п.1.6. Договору позики, в рамках дії даного Договору сторони погодили наступні загальні умови, а саме:

- максимальний строк користування Кредитом (кількість календарних днів (траншем) 30 календарних днів;

- діючий ліміт (сума) кредиту (в національній валюті) 20 000,00 гривень;

- максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості 1,75%.

Розмір відсотків за один день користування кредитом (траншем) та річна відсоткова ставка визначаються сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Відсотки за користування поточним кредитом (траншем) нараховується за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які Позичальник зобов`язаний повернути Товариству в рамках наданого кредиту (траншу) в день такого нарахування.

В п.1.7. Договору позики сторони погодили, що протягом 36 календарних місяців з дня укладення Договору позичальнику надається право користуватися кредитними коштами, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках надання кредиту на умовах Договору та Правил.

Згідно п.п.3.1.-3.1.2. Договору позики, перший Фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки-Анкети (Додаток №5) та Додатка №2 до Договору, які є невід`ємною частиною даного Договору. В Заявці-Анкеті на отримання першого Фінансового кредиту (траншу) зазначено суму першого Фінансового кредиту та строк користування ним інші умови Визначено у Додатку №2. Підписання Товариством Додатку №1 до Договору і Позичальником Додатку №2 до Договору є укладення та підписання Договору в цілому.

Другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки Анкети (Додаток №5) та Додатку №4, які є невід`ємною частиною даного Договору. В Заявці-Анкеті на отримання другого та наступних траншів кредиту зазначається сума кредиту (траншу), строк користування, у Додатку №4 зазначається відсоткова ставка за кожен день користування кредитом, річна відсоткова ставка, загальна вартість такого кредиту (траншу), реальна річна процентна ставка та інше.

Товариство має право зменшити розмір відсоткової ставки для кожного наступного кредиту (траншу) з урахуванням п. 3.6. Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «МопеуВООМ».

06.01.2020 року, у відповідності до умов передбачених п.п.3.1.-3.1.2. Договору позики, ОСОБА_1 , за допомогою електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «9s7d3v» підписав Акцепт оферти від 06 січня 2020 р. на отримання 3 траншу кредиту згідно Заявки-анкети №000000000010083 від 06 січня 2020 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0631461958 від 09 листопада 2019 р.

Згідно вказаного акцепту оферти ОСОБА_1 згоден з умовами оферти від ТОВ «ІНФІНАНС», умовами Наданнягрошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBООМ», затверджених наказом № 11/1 від 11.05.2019 р., згоден отримати 3 транш кредиту в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0631461958 від 09 листопада 2019 року, на наступних умовах:

- розмір кредиту (траншу) 4 000 грн.;

- строк користування кредитом (траншем) 30 днів;

-строк дії Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0631461958 від 09 листопада 2019 р. 3 роки;

- відсоткова ставка 1,225% за один день користування кредитом;

- річна відсоткова ставка 447,125%;

- реальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 1 470 грн;

- реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) становить: 447,125%.

Факт перерахування кредиту на рахунок ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 03.07.2025 вих.№7450_25703142728, згідно якого ТОВ надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків (Ліцензія НБУ №21/788 від 01.05.2023 р.). Між Товариством та ТОВ «Коллект Центр»було укладено Договір про переказ коштів ФК-П-17/08-04 від 03.08.2017. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 06.01.2020 20:39 на суму 4000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 46072402, призначення платежу: Зарахування 4000 грн на карту НОМЕР_1 .

14.07.2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 14-04/21, відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило ТОВ «Вердикт капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Згідно з Додатком №3 реєстром боржників та витягом з Додатку №3 реєстру боржників до Договору факторингу №14-04/21 від 14.07.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 (порядковий номер в реєстрі 749) за Договором позики №0631461958 від 09.11.2019 року в сумі 42268,25 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 38268,25 грн заборгованість по процентам.

Відповідно умов договору факторингу , право вимоги - це право грошшової вимоги клієнта до Боржника щодо погашення заборгованості , строк платежу за якою настав (наявна вимога); заборгованість - заборгованість боржника, яка визначається у відповідних реєстрів Боржників.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, згідно якого первісний кредитор ТОВ «Вердикт Капітал» відступає шляхом продажу новому кредитору ТОВ «Коллект Центр» належні йому права вимоги до боржників.

Згідно Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023 року до Договору Факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року, складеного між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал», Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників, відповідно до якого Фактор прийняв право вимоги по Боржниках кількістю 207307.

Згідно з Витягом з Додатку №3 (реєстр боржників) до Договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року, підписаного уповноваженими представниками ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал», до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики №0631461958 від 09.11.2019 року (порядковий номер в реєстрі 10181) на загальну суму заборгованості 76078,25 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 72078,25 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання Договору факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 року та Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року недійсними або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цих договорів.

За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором позики №0631461958 від 09.11.2019 року перейшло до ТОВ «Коллект Центр», що дає останньому право на стягнення з відповідача в судовому порядку неповернуту ним суму позики.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 514 та 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим суд враховує, що оскільки ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 , саме станом на 14.07.2021 року ,і вищевказаним догвором факторингу не передбачено перехід до фактора майбутньої вимоги - отже в силу вищенаведених приписів законодавства новий кредитор ТОВ «Коллект Центр`не набув права нарахування відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором відносно боржника після відступленян прваав имоги первісним кредитором 14.07.2021 року на користь фактора ТОВ "Вердикт Капітал"

Щодо укладення договору в електронній формі.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України " Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 Закону України " Про електронну комерцію).

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України " Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи Договір позики №0631461958 від 09.11.2019 року підписаний ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «8n7j2u».

В п.7.6. Договору позики №0631461958 від 09.11.2019 року сторони погодили, що У разі укладання Договору B електронній формі, a саме: на сайті Товариства www.moneyboom.ua, беззаперечним прийняттям (акцептом) умов даного Договору Позичальником є проставлення в особистому кабінеті на сайті Кредитодавця спеціальної відмітки про згоду укласти договір на запропонованих Товариством умовах (Підписання Додатку №2 при укладенні Договору та отриманні першого траншу кредиту, та Додатку №4 при отриманні другого та наступного траншу кредиту). Підписання Позичальником договору відбувається шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Виконання вищезазначених дій означає прийняття Позичальником всіх умов Договору та його укладання в електронному вигляді, що згідно п. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до укладення Договору в письмовому вигляді, у зв`язку з чим створює для Позичальника та Товариства такі ж правові зобов`язання та наслідки. Сторони погодили, що укладений в електронному вигляді Договір буде зберігатись в особистому кабінеті Позичальника на сайті Товариства та може бути роздрукований Позичальником у будь-який час.

Таким чином, встановлено, що договір між первісним кредитором та відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав Анкету-заяву на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання договору позики.

Судом встановлено, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладеним сторонами, отже цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що Договір позики №0631461958 від 09.11.2019 року укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентам.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 09.11.2019 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ІНФІНАНС» Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0631461958, який підписаний відповідачем в електронній формі, на підставі якого ОСОБА_1 надано кредит у вигляді траншу в розмірі 4000,00 грн.

Договір позики є дійсними, у судовому порядку не оскаржувався.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18)).

До позовної заяви додані розрахунки заборгованості попередніх кредиторів ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал.

З наданого позивачем розрахунку ТОВ «ІНФІНАНС» вбачається наступне.

За період з 09.11.2019 року по 06.01.2020 року ОСОБА_1 первісним кредитором було надано три кредитних транша, а саме:

- 09.11.2019 року надано перший транш у сумі 1400,00 грн, який відповідачем повернуто 09.12.2019 року;

- 09.12.2019 року надано другий транш у сумі 2000,00 грн, який відповідачем повернуто 06.01.2020 року;

- 06.01.2020 року надано третій транш у сумі 4000,00 грн, який, станом на дату звернення до суду з даним позовом відповідачем не повернуто.

Згідно даного розрахунку вбачається, що ТОВ «ІНФІНАНС» в період з 06.01.2020 року по 05.02.2020 року (31 днів) нараховувалися проценти у розмірі 1,225% (49,00 грн) за кожен день.

В період з 06.02.2020 року по 08.06.2021 року (489 днів), в зв`язку з неповерненням відповідачем наданого йому траншу, первісним кредитором нараховувалися проценти у розмірі 1,75% (70,00 грн) за кожен день.

08.06.2021 року відбулося погашення процентів у сумі 0,75 коп.

В період з 09.06.2021 року по 14.07.2021 року (дата відступлення права вимоги) (36 днів) первісним кредитором продовжено нарахування процентів у розмірі 1,75% (70,00 грн) за кожен день.

За такого, в підсумку первісним кредитором відбулися нарахування у відповідності до погодженими сторонами умовами, а саме:

- в період з 06.01.2020 року по 05.02.2020 року нараховано 1519 грн відсотків (1,225%);

- в період з 06.02.2020 року по 08.06.2021 року нараховано 34230,00 грн відсотків (1,75%);

- в період з 09.06.2021 року по 14.07.2021 року нараховано 2520,00 грн відсотків (1,75%).

В загальній сумі за період з 06.01.2020 року по 14.07.2021 року ТОВ «ІНФІНАНС» нараховано відповідачу процентів за користування кредитними коштами у сумі 38268,25 грн (1519+34230+2520-0,75).

При цьому, суд зазначає, що вказані розрахунки проводилися в строк та в розмірі погоджених ОСОБА_1 в Акцепті оферти від 06 січня 2020 р. на отримання 3 траншу кредиту згідно Заявки-анкети №000000000010083 від 06 січня 2020 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0631461958 від 09 листопада 2019 р.

Як зазначено судом вище, правонаступником ТОВ «ІНФІНАНС» ТОВ «Вердикт Капітал» в погоджений сторонами строк кредитування, безпідставно ( не шгрунтувалося на положеннях Договру факторингу № 14-07/21 від 14.07.2021 року) здійснено донарахування процентів за період з 14.07.2021 року по 08.11.2022 року (483 днів) за ставкою 1,75% (70 грн) за кожен день в сумі 33810,00 грн.

Отже, загальний розмір нарахованих процентів станом на дату відступлення ТОВ «Коллект Центр» мав складати 38268,25 грн .

Відповідач не погоджуючись з розміром заборгованості посилався на те, що не отримував підтверджень нарахувань процентів, штрафів та інших сум, що дозволили б збільшити борг у понад 10 разів.

Суд зазначає, що надані позивачем розрахунки складені відповідно вимог до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Оскільки нормативно-правовими актами, в тому числі актами Національного Банку України, не затверджено зразок «Розрахунку заборгованості кредитним договором», тому розробка такого документу такого типу віднесена до компетенції кожної фінансової установи.

За таких обставин, долучені до позовної заяви розрахунки заборгованості є формою, встановленою фінансовою установою, мета якого фіксування кредитної заборгованості позичальника.

Враховуючи правовий висновок Верховного Суду у постанові від 17.12.2020 по справі 278/2177/15-ц, суд визнає надані позивачем розрахунки заборгованості належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України.

Крім того, суд враховує, що відповідачем, який не погоджується з розрахунками заборгованості позивача, не наданого власних контррозрахунків заборгованості, підтверджених відповідними доказами.

Верховним Судом неодноразово наголошувалось, що незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Вказана позиція суду узгоджується також з висновками Верховного Суду у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц (провадження № 61-283св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18), від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19.

Крім того, суд зазначає, що положення ст. 627 ЦК України встановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 632 ЦК України, договір укладений сторонами, має умови, які повинні виконуватися.

Відповідач, зі свого боку погодився з такими умовами договору, підписавши Договір позики №0631461958 від 09.11.2019 року та Акцепт оферти від 06 січня 2020 р. на отримання 3 траншу кредиту згідно Заявки-анкети №000000000010083 від 06 січня 2020 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0631461958 від 09 листопада 2019 р. у передбачений законом спосіб.

Договір позики №0631461958 від 09.11.2019 року та Акцепт оферти від 06 січня 2020 р. на отримання 3 траншу кредиту згідно Заявки-анкети №000000000010083 від 06 січня 2020 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0631461958 від 09 листопада 2019 р. укладалися на власний розсуд кредитора і позичальника та з урахуванням вимог цивільного, банківського законодавства та вказаних правил.

Відповідно до ст. 7 ЦК України за звичаєм ділового обороту ризик покладається на ту сторону в правочині, яка має невиконані зобов`язання по відношенню до іншої сторони правочину (ст. 526 ЦК України). Кредитним договором обов`язок по поверненню суми кредиту покладається на позичальника, тож, стає зрозумілим, що валютні ризики несе позичальник як сторона, яка має невиконані зобов`язання за кредитним договором.

Посилання відповідача на те, що його електронний підпис використовувався для отримання коштів, але не підтверджує автоматично згоду з надмірними сумами, які нарахував позивач є загальними, невизначеними та недоведеними.

Договір позики №0631461958 від 09.11.2019 року та Акцепт оферти від 06 січня 2020 р. на отримання 3 траншу кредиту згідно Заявки-анкети №000000000010083 від 06 січня 2020 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0631461958 від 09 листопада 2019 р.складені у повній відповідності до норм статей 1054, 1055, 1056, 1056 ЦК України, які регулюють окремий вид цивільних відносин - кредитних відносин. Дії ж позичальника з оскарження розміру процентів, нарахованих первісними кредиторами, відповідно до умов кредитного договору, свідчать не тільки про посягання на моральні засади суспільства, які передбачають добросовісне здійснення прав та виконання взятих на себе обов`язків, а і про намагання перекласти відповідальність за свою неспроможність виконувати умови кредитного договору на кредитора, який вчасно та належним чином виконав свої обов`язки за вказаними договорами, та намагання відповідача уникнути виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та процентів за їх користування.

Отже, аналізуючи зміст Договору позики №0631461958 від 09.11.2019 року та Акцепт оферти від 06 січня 2020 р. на отримання 3 траншу кредиту згідно Заявки-анкети №000000000010083 від 06 січня 2020 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0631461958 від 09 листопада 2019 р., та виконання відповідачем кредитних зобов`язань суд дійшов висновку, що 38268,25 грн заборгованості по процентам за користування кредитом станом на день відступлення первісним кредитором на користь правопопередника позивача права вимоги до ОСОБА_1 була нарахована правомірно, згідно з умовами договору, підписаного первісним кредитором та позичальником за допомогою електронного підпису шляхом використання одноразового ідентифікатора, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо застосування строків позовної давності.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив застосувати строки позовної давності, посилаючись на приписи ст. 257 ЦК України та зазначаючи, що оскільки остання дія з його боку щодо цього кредиту мала місце у 2019 році, а позов подано у 2025 році, строк позовної давності повністю минув.

Разом з тим, суд вважає такі твердження неспроможними, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. ст. 256, 257, 258, 261 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, зобов`язання з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) у своїх рішеннях надав тлумачення позовної давності, як законного права правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача, причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, а тому перед застосуванням позовної давності належить з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право не було порушено, суд відмовляє в позові у зв`язку з його необґрунтованістю. В разі встановлення судом порушеного права, але позовна давність за такими вимогами сплила, про що заявила інша сторона, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.

Як вбачається з Договору позики №0631461958 від 09.11.2019 рокустрок дії договору 36 місяців, тобто до 09.11.2022 року.

За зобов?язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, перебіг строку позовної давності за позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Договором позики №0631461958 від 09.11.2019 року розпочався з дня закінчення строку кредитування, тобто з 09.11.2022 р. і закінчується 09.11.2025 року відповідно.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 04.11.2025 року.

Отже, строк в який позивач звернувся з даним позовом не виходить за строки позовної давності.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частиною 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

Відтак, оскільки ОСОБА_1 прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами Договору позики №0631461958 від 09.11.2019 року, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» щодо стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище Договором .

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0570160246 від 30.10.2025 року.

За такого, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у сумі 1987, 20 грн. - пропорційно до задволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.

Позивач у позові просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надано договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладений між ТОВ «Коллект центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №2571 від 01.09.2025 року, відповідно до якої сторони погодили надання правових послуг, а саме надання усної консультації за дві години - 4000 грн, складання позовної заяви за чотири години - 12 000,00 грн та витяг з акту №14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 року, яким сторони погодили надання правових послуг Адвокатського об`єднання у відповідності до заявки на надання юридичної допомоги.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок викладено у постанові ВС від 12.01.2026 року у справі №642/716/22.

В даній справі судом враховано незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних затрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Крім того, суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до написання та направлення позовної заяви до суду та відповіді на відзив, розгляд справи проведено без участі сторін у справі.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 16000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 1 000,00 грн.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов протиУкраїни", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 549, 610-612, 625, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 77-81, 259, 263-265, 247, ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0631461958 від 09.11.2019 року у сумі 42268,25 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 38268,25 грн заборгованість по процентам.

Вимоги щодо стягнення судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на судовий збір у сумі 1987, 20 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правову допомогу у сумі 1 000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306 код ЄДРПОУ: 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.А. Гуденко