Ухвала суду № 137332019, 10.06.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/1325/22

н/п 4-с/953/29/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2026 р. м. Харкова

Суддя Київського районного суду м. Харкова Муратова С.О., вивчивши скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця та про скасування арешту банківських рахунків, -

встановив:

До Київського районного суду м. Харкова 08.06.2026 надійшла вказана скарга, в якій заявник просить: витребувати матеріали виконавчого провадження №73427994; перевірити, на підставі якого саме виконавчого документа відкрито виконавче провадження; встановити наявність/відсутність судового наказу від 21.07.2023 у справі №953/1325/22; визнати дії державного виконавця щодо накладення арешту на її банківські рахунки незаконними; скасувати арешт, накладений у межах виконавчого провадження №73427994; зобов`язати державного виконавця припинити виконавчі дії до з`ясування належного виконавчого документа; з метою запобігання завданню їй невідворотної шкоди, просить як захід забезпечення скарги: зупинити стягнення грошових коштів та будь-які виконавчі дії у виконавчому провадженні №73427994 до розгляду цієї скарги по суті; заборонити державному виконавцю здійснювати подальші дії щодо арешту та списання коштів до ухвалення рішення судом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суд прийшов до наступного.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Згідно ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 3 ст. 448 ЦПК України, скарга повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються;

5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження;

6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа;

7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця;

8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.

Однак, в порушення п. 3 ч. 3 ст. 448 ЦПК України, в поданій до суду скарзі скаржником ОСОБА_1 не зазначено повне найменування інших учасників справи, зокрема, стягувача, їх місцезнаходження, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету,

Крім того, в порушення п. 4 ч. 3 ст. 448 ЦПК України, в поданій до суду скарзі скаржником ОСОБА_1 не зазначено ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються, зокрема, не зазначено його адреси, що позбавляє суд можливості виконати вимоги Глави 7 ЦПК України для здійснення виклику особи та повідомлення її про дату, час та місце судового засідання з розгляду вказаної скарги.

Більш того, в порушення п. 7 ч. 3 ст. 448 ЦПК України, подана до суду скарга не містить дату, коли ОСОБА_1 дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, для встановлення наявності або відсутності дотримання вимог ст. 449 ЦПК України щодо строків звернення до суду зі скаргою.

Крім того, згідно п. 2 ч. 4 ст. 448 ЦПК України, до скарги додаються докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 ЦПК України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 43 ЦПК України, процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Згідно ч. 8 ст. 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Даних, що скаржником надсилалися до електронного кабінету іншого учасника справи вказана скарга з додатками, або у паперовій формі листом з описом вкладення, до матеріалів скарги не залучено.

Згідно ч. 5 ст. 448 ЦПК України, суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.

Враховуючи викладеного, вважаю за необхідне повернути скаргу скаржнику без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259-261, 353-355, 448 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця та про скасування арешту банківських рахунків - повернути скаржнику без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя С.О. Муратова