Рішення № 137331030, 11.06.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/3087/26

Провадження №2/442/1576/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючого - судді Крамара О.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» Лисенко О.С. через систему «Електронний Суд» звернувся в суд із вказаним вище позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором (оферти) №09.08.2025-100001144 від 09.08.2025 та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 09.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір (оферти) №09.08.2025-100001144. Відповідно до якого відповідач зобов`язується в поряду та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, сплачувати кошти за користування кредитом, та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Сума кредиту - 10000,00 грн.;

Строк, на який надається кредит - 217 днів.

Дата повернення кредиту 13.03.2026.

Договір є укладеним у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно - телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного цифрового підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач виконав свої зобов`язання у повному обсязі надавши відповідачу кредит, однак відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав і кредит у визначений строк не повернув, внаслідок чого станом на момент пред`явлення позову, утворилась заборгованість по вказаному договору яка становить у загальному розмірі - 33200,00 грн., та складається з: тіла кредиту - 10000,00 грн.; процентів - 15500,00 грн.; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 900,00 грн.; додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1800 грн. ; відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України - 5000 грн.

Ухвалою судді від 27.04.2026 прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін 11.06.2026. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Дана ухвала надсилалась сторонам по справі.

Представник позивача просить розгляд справи проводити без його участі, не заперечує щодо заочного розгляду справи, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило. У матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що 09.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (кредитної лінії) (оферта) №09.08.2025-100001144. Відповідно до умов якого Товариство надає позичальнику кредит в розмірі 10 000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити кошти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Строк на який надається кредит - 217 днів з дати його надання.

Дата повернення кредиту 13.03.2026.

Договір є укладеним у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно - телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного цифрового підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання перед відповідачем, перерахувавши йому 10 000,00 грн. кредитних коштів на банківську картку, який останній вказав у заявці.

З досліджених доказів, вбачається, що умови договору відповідачем належним чином не виконані, передбачена договором кредиту заборгованість не погашена. Відповідно до довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №09.08.2025-100001144 від 09.08.2025, заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.04.2026 по вказаному договору складає - 33200,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 15500,00 грн.- заборгованість за відсотками.

Разом з тим, як вбачається зі змісту кредитного договору №09.08.2025-100001144 від 09.08.2025, таким передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту в сумі 900,00 грн.

Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №479/191/17.

Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що положення кредитного договору №09.08.2025-100001144 від 09.08.2025 про сплату комісії за надання кредиту є нікчемними, суперечать положенням статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі цих положень договору: простроченої комісії за надання кредиту в розмірі 900,00 грн. задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості нарахування та стягнення заборгованості за додатковою комісією з обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1 800,00 грн, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку щодо погашення заборгованості тощо. Згідно з частиною п`ятою статті 12 вказаного Закону, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до зазначених вище норм закону. Враховуючи те, що кредитодавець встановив щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати таку плату щомісячно є нікчемними.

Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності і переліку додаткових та супутніх банківських послуг, які надаються позивачу та за які встановлена щомісячна комісія, то положення кредитного договору щодо обов`язку сплачувати таку плату є нікчемними. До таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно.

Оскільки банк не розкрив у договорі суті жодних додаткових послуг за комісію у розмірі 900,00 грн. яка обліковується в перший день кожного з двох чергових періодів, вона може включати плату за інформування та ведення рахунку, що згідно із законом має здійснюватися безоплатно. Враховуючи те, що комісія не може включати плату за послуги інформування, сама умова про комісію у Графіку суперечить Договору, а підписані тарифи суду не надано, положення правочину щодо нарахування комісії є нікчемними в силу закону. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, а тому у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за комісією з обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1 800,00 грн. слід відмовити.

Щодо стягнення відсотків відповідно до статті 625 ЦК України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Враховуючи вищевикладене, стягнення 5 000,00 грн заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України за кредитним договором №09.08.2025-100001144 від 09.08.2025, тобто після 24 лютого 2022 року, у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відтак суд приходить до висновку про те, що позов підлягає до задоволення частково, зокрема з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за основним боргом у розмірі 10 000,00 грн. та заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 15500,00 грн., що разом становить 25 500,00 грн..

Крім того, відповідно до вимог ч.1ст.141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2662,40 грн., а також витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 149,18 грн.

Відповідно до ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України: у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.10,23,81,141,247,258,259,263-268,273 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» ЄРДПОУ 37356833 заборгованість за кредитним договором (оферти) №09.08.2025-100001144 від 09.08.2025 станом на 20.04.2026 в сумі 25500(двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» ЄРДПОУ 37356833 - 2 811 (дві тисячі вісімсот одинадцять) гривень 58 копійок судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2026.

Повне найменування учасників справи та їхнє проживання (місцезнаходження):

Позивач: ТзОВ «Споживчий Центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 04112, м. Київ, вул. Саксаганського,133-А, тел.: 380630731405, ел. пошта : info@sgroshi.com

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.В. Крамар