Рішення № 137330757, 11.06.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

11.06.2026

Справа № 337/84/26

Провадження 2/337/2411/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді Ширіної С.А.,

секретаря судового засідання Бикової С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

АТ «Перший Український Міжнародний банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 , укладено кредитні договори: 30.04.2021 року кредитний договір № 2001866415101, видано кредитну картку з кредитним лімітом, який пізніше було збільшено до 51810 грн.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.10.2025 року склала: по кредитному договору від 30.04.2021 № 2001866415101 112544,53 грн., з яких: 46971,17 грн. заборгованість за кредитом; 65573,36 грн. заборгованість процентами; 0 грн. заборгованість за комісією.

Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 08.05.2026 року заочне рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованості за кредитним договором у сумі 112544, 53 коп скасовано, справу призначено до розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, зазначивши в уточненій заяві про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином та у встановленому законом порядку.

11.06.2026 року представник відповідача надав до суду заяву про відкладення розгляду справи в зв`язку із занятістю в іншому судовому процесі.

Дослідивши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки суд враховує необхідність дотримання процесуальних строків розгляду справи, недопущення безпідставного затягування судового процесу, відсутність обставин,які б унеможливлювали розгляд справи у даному судовому засіданні.

На підставі ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними у суду матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Судом встановлено, що між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір: 30.04.2021 року кредитний договір №2001866415101, за яким видано кредит у сумі 51810,00 грн.

З виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що ОСОБА_1 , отримала кредитні кошти і користувалась ними, однак своєчасно банку їх не повертала, в зв`язку з чим станом на 30.10.2025 року заборгованість складає 112544,53 грн.,з якої 46971,17 грн- заборгованість за кредитом, 65573,36 грн заборгованість за процентами.

28.10.2025 року банком на адресу відповідача було направлено письмову вимогу(повідомлення) про погашення заборгованості за кредитним договором № 2001866415101, яка станом на 27.10.2025 року становить 112544,53 грн.

Вказані обставини підтверджуються: заявою про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001866415101 ; випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 , розрахунком заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно ч. 1ст. 634 ЦК України договором про приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг") до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов`язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит.

Пунктом 2.2.5 Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діє з 06.04.2018р.), затвердженої рішенням Правління АТ «ПУМБ» протокол № 694 від 06.03.2018р., передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.

Згідно п.5.1.7. Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Банк виконав взяті на себе зобов`язання, а саме видав відповідачу на підставі кредитних договорів, кредитну картку з встановленим лімітом, що підтверджується довідкою АТ «ПУМБ» про збільшення кредитного ліміту, випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 .

З виписки по рахунку, також вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, поповнював рахунок на протязі тривалого часу.

При цьому, слід зазначити, що підписана відповідачем заяви містить розмір процентної ставки, дату платежу, розрахунковий період і своїм правом на відмову від договору про споживчий кредит, передбаченим ст.15 Закону України «Про споживче кредитування», він не скористався.

Правомірність укладеного між сторонами кредитного договору, як правочину сторонами не оспорена, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

Банк надав відповідачці кредитні кошти, які остання повинна була повернути. Проте, відповідачка зобов`язана за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

З огляду на викладене вище, вимога про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 46971,17 грн є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача відсотків, суд наголошує, що нарахування позивачем відсотків у розмірі 65573,36грн , що майже у 1,5 рази перевищує розмір кредиту, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи конкретні обставини справи, несправедливо високий розмір відсотків за кожен день кредитування, суд дійшов висновку про зменшення розміру заборгованості за відсотками до 46971, 17 грн (суми кредиту), саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з ОСОБА_1 , підлягає стягненню на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 93942 грн. 34 коп.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 2022, 00 грн.

На підставі викладеного та керуючись 2, 5, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 89, 141, 211, 247, 258,259, 263-265, 354 ЦПК України , ст.ст.205, 207, 509, 525-527, 530, 610-612, 628, 633, 634, 638, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829, 04070, Київ, вул. Андріївська 4) заборгованість за кредитним договором № 2001866415101 від 30.04.2021 у сумі 93942 (дев`яносто три тисячі дев`ятсот сорок дві) гривні 34 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829, 04070, Київ, вул. Андріївська, 4) судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2022,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст складено 11.06.2026 року.

Суддя: С.А. Ширіна