Рішення № 137330662, 19.05.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/11990/24

Провадження № 2/185/8857/26

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у заочному відкритому судовому засіданні у місті Павлограді цивільну справу у порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -

В С Т А Н О В И В

У листопаді 2024 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Верба А.П. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, в якому просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Южноукраїнськ, Миколаївської області, громадянина України, батьком дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути аліменти з відповідача на користь позивачки на утримання дітей у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

Позиція позивача

В обґрунтування позову представник позивачки посилається на те, що сторони з 15.11.2008 перебували у зареєстрованому шлюбі, у подальшому, шлюб між сторонами було розірвано. Колишнє подружжя поновило свої подружні стосунки з квітня 2011 року, без реєстрації шлюбу, з плануванням народження дітей, та проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Там і народились їх діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, відомості про батька були записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, так як сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі. У зв`язку із тимчасовою окупацією м. Первомайськ, Луганської області позивачка вимушена була евакуюватися, разом з дітьми, до м. Дніпра, тоді, як відповідач відмовився переїздити з нею до м. Дніпро, припинив із нею стосунки у цивільному шлюбі та перестав піклуватися про їх дітей. У зв`язку з чим позивачка вимушена звернутися до суду з цим позовом.

Заяви, клопотання сторін; інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року було відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2025 року, за клопотанням позивача, призначено по даній справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено Державній спеціалізованій установі «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року поновлено провадження у цивільній справі, у зв`язку з поверненням без виконання ухвали суду про призначення судово-медичної експертизи.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 , представник позивачки адвокат Верба А.П. не з`явились, надавши суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять суд їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення суду не заперечують.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явився, був повідомлений належним чином про розгляд справи, проте, про причини неявки, суд не повідомив.

Суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що сторони по справі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (позивачка) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (відповідач) перебували у зареєстрованому шлюбі, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 15.11.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану Первомайського міського управління юстиції Луганської області, актовий запис № 300 від 15.11.2008.

У подальшому, шлюб між сторонами було розірвано, відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 25.01.2011 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Первомайського міського управління юстиції Луганської області, актовий запис № 13 від 25.01.2011.

З позову вбачається, що колишнє подружжя, поновило свої подружні стосунки з квітня 2011 року, без реєстрації шлюбу, з плануванням народження дітей, та проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 27.02.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Первомайського міського управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , та його батьками записані: ОСОБА_2 (батько); ОСОБА_1 (мати), актовий запис № 107 від 27.02.2014.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 27.02.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Первомайського міського управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , та його батьками записані: ОСОБА_2 (батько); ОСОБА_1 (мати), актовий запис № 106 від 27.02.2014.

Як вбачається з Витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00022643409, 00022643257 від 17.04.2019, відомості про батька дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

У рамках зазначеної цивільної справи була призначена судова молекулярно-генетична експертиза, проведення якої доручено Державній спеціалізованій установі «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», на вирішення експертизи поставлено питання: чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які народились у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судом встановлено, що листом № 524 від 29.07.2025 ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» була повернута без виконання ухвала Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 про призначення судово-генетичної експертизи, без виконання, у зв`язку з неявкою 30.06.2025 та 28.07.2025 громадянина ОСОБА_2 на експертизу.

Норми права, які застосував суд, та висновки

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частини друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду . Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18), зазначено, що «СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Для вирішення спору, судом була призначена судова молекулярно-генетична експертиза, проведення якої доручено КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи «Дніпропетровської обласної ради».

Відповідно до статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Як вбачається з ухвали суду від 22.04.2025 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, відповідно до ст. 109 ЦПК України, сторони по справі були попереджені про наслідки не явки, без поважних причин, для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Проте, як вбачається з листа № 524 від 29.07.2025 ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», ухвала Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 про призначення судово-генетичної експертизи була повернута без виконання, у зв`язку з неявкою 30.06.2025 та 28.07.2025 громадянина ОСОБА_2 на експертизу.

Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

З системного аналізу норм законодавства та матеріалів справи, судом встановлено, що відповідач був обізнаний про проведення судово-генетичної експертизи, проте не з`явився для забору біологічних зразків, що свідчить про його ухилення від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у справі.

Нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивачки про те, що він не є біологічним батьком дітей.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження поважності причин, які б перешкоджали відповідачу з`явитися до експертної установи для забору відповідних зразків. Вказана бездіяльність відповідача призвела до неможливості проведення експертизи, тому суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами доводи позивачки про те, що він не є біологічним батьком їх дітей.

За таких обставин, а також враховуючи інші докази по справі в їх сукупності, вважаю, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання батьківства підлягають задоволенню.

Суд, встановивши батьківство відповідача, вважає, що підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача щодо стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки повинні утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ст. 181 СК України обов`язок утримувати дитину шляхом виплати аліментів покладено на батьків, які окремо проживають від дитини.

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3--1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3--2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відтак, суд у даній справі бере до уваги викладені обставини та зважає на положення ст. 27 Конвенції про права дитини, відповідно до якої батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, а тому, вважає за можливе, зобов`язати відповідача виплачувати аліменти на користь позивачки на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти підлягають стягненню з моменту надходження позовної заяви в провадження судових органів України, тобто з 07 листопада 2024 року.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати не підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Южноукраїнськ, Миколаївської області, громадянина України, батьком дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Первомайськ, Луганської області, громадянина України; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Первомайськ, Луганської області, громадянина України.

Стягнути аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, з 07 листопада 2024 року.

Рішення суду про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 .

Відповідач ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .

Суддя В.М. Бондаренко