Вирок № 137330012, 09.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 204/3262/25

Номер провадження1-кп/205/584/26

Новокодацький районний суд міста Дніпра

Провадження № 1-кп/205/584/26 Справа № 205/3262/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025042140000369 від 22 березня 2025 року стосовно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Генічеськ Херсонської області, громадянин України, офіційно не працевлаштований, має середню спеціальну освіту, не одружений, інвалід ІІ групи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 308 Кримінального кодексу України (далі КК),

за участю:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

в режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 17.08.2016, страждаючи на психічні та поведінкові розлади наслідок вживання опіоїдів, розпочав лікування, саме, проходження замісної підтримувальній терапії в МКЛ №21 ім. проф. Є. Г. Попкової ДМР (ідентифікаційний код юридичної особи 0198659, фактична адреса: м. Дніпро, вул. Канатна, буд. 17), де йому, згідно висновку ЛКК від 24.02.2022 було встановлено діагноз «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опоїдів, активна залежність (F.11.24)», у зв?язку із чим він був прийнятий на програму замісної підтримувальної терапії, уклавши із вказаним медичним закладом Договір від 17.08.2016 про надання медичних послуг, в рамках якої за призначенням лікаря почав отримувати для прийому лікарський засіб «Tab.Methadoli 0,025», що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, метадон (фенадон), відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров?я України №200 від 27 березня 2012 року.

В подальшому у ОСОБА_3 , який дізнався про спрощений порядок функціонування програми замісної підтримувальної терапії та відсутність єдиної бази даних пацієнтів, які на ній перебувають, не мав реального наміру лікування від наркотичної залежності внаслідок вживання опіоїдів, а також всупереч підписаним зобов?язанням щодо не перебування на програмах замісної підтримувальної терапії в інших медичних закладах, виник злочинний умисел на незаконне заволодіння наркотичним засобом - метадон (фенадон) шляхом шахрайства з метою його подальшого неконтрольованого використання.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 21.08.2023 (більш точний час встановити не надалось за можливе) ОСОБА_3 продовжуючи отримувати в МКЛ №21 ім. проф. Є. Г. Попкової ДМР лікарський препарат «Tab.Methadoli 0,025», діючи умисно, всупереч вимог ЗУ «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 №60/95-ВР, ЗУ «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 №62/95-ВР, достовірно знаючи про відсутність єдиної бази даних пацієнтів, які перебувають на програмі замісної підтримувальної терапії, маючи умисел на незаконне заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, не подавши до МКЛ №21 ім. проф. Є. Г. Попкової ДМР заяви щодо забезпечення безперервності замісної підтримувальної терапії в іншому закладі охорони здоров?я, прибув до іншого суб?єкта господарської діяльності ТОВ «МІСЬКИЙ ЦЕНТР ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ» (ідентифікаційний код юридичної особи 44593622, фактична адреса: м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 37), де йому було встановлено діагноз: «Розлади психіки 1 поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Стан залежності (F.11.24), у зв?язку із чим він був прийнятий на програму замісної підтримувальної терапії, уклавши із вказаним медичним закладом Договір від 21.08.2023 про надання медичних послуг, засвідчивши тим самим, що на момент підписання цього договору та під час проходження лікування останній не знаходиться на обліку та лікуванні в інших закладах охорони здоров`я такого ж профілю, де ввів в оману та приховав від медпрацівників даного закладу інформацію про отримання ним замісної підтримувальної терапії в іншому закладі охорони здоров?я, засвідчив, підписавши звернення про участь у замісній підтримувальній терапіїї та заяви щодо початку програми замісної підтримувальної терапії, що не перебуває в інших програмах замісної підтримуючої терапії в закладах будь-якої форми власності, в тому числі в інших областях України, не вживає та не отримує за рецептом інших наркотичних та психотропних засобів, підписавши інформаційний лист для хворого про правила поводження з препаратами наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, недопущення їх використання не за медичним призначенням, після чого розпочав лікування в даному закладі на програмі замісної підтримувальної терапії, в рамках якої почав отримувати для прийому лікарський засіб «Tab.Methadoni 0,025», що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, метадон (фенадон), відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров?я України №200 від 27 березня 2012 року.

У подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння наркотичним засобом шахрайським шляхом, 21.08.2023 (більш точний час встановити не надалось за можливе) ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні ТОВ «МІСЬКИЙ ЦЕНТР ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ», що знаходиться за адресою: м. Дніпро, проспект Івана Мазепи, буд. 3, шляхом обману лікаря, який не володів повною та достовірною інформацією про пацієнта, а також довіряв ОСОБА_3 , який при зверненні за медичними послугами повідомив письмово в своїй заяві під особистий підпис, шляхом підписання відповідних документів, що він не перебуває на лікуванні в інших медичних закладах, де йому вже призначені наркотичні засоби, для власного вживання, не маючи реального наміру лікування від наркотичної залежності, отримав лікарський препарат, що містить наркотичний засіб обіг якого обмежено - метадон (фенадон), для його прийому в домашніх умовах згідно з рекомендаціями лікаря на 1 день по 3 пігулки один раз на добу (за схемою з 21.08.2023 по 22.08.2023), а саме у виді таблеток в загальній кількості 3 шт, тим самим заволодів вказаним наркотичним засобом шляхом шахрайства.

Метадон (фенадон), згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року №770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (зі змінами), «Список N? 1 наркотичні засоби, обіг яких обмежено в «Таблиці ІІ » є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.

Крім того, у ОСОБА_3 , який не мав реального наміру лікування від наркотичної залежності внаслідок вживання опіоїдів, всупереч підписаним зобов?язанням щодо не перебування на програмах замісної підтримувальної терапії в інших медичних закладах, у невстановлений день, час та місці, але не пізніше 22.08.2023, виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння наркотичним засобом - метадон (фенадон) шляхом шахрайства, вчинене повторно, з метою його подальшого неконтрольованого використання.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , продовжуючи отримувати в ТОВ «МІСЬКИЙ ЦЕНТР ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ» препарат «Tab.Methadoni 0,025», діючи умисно, повторно, всупереч вимог ЗУ «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 №60/95-ВР, ЗУ «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 №62/95-ВР, достовірно знаючи про відсутність єдиної бази даних пацієнтів, які перебувають на програмі замісної підтримувальної терапії, не подавши заяви до МКЛ №21 ім. проф. Є.Г. Попкової ДМР, щодо забезпечення безперервності замісної підтримувальної терапії в іншому закладі охорони здоров?я, 22.08.2023 (більш точний час встановити не надалось за можливе) ОСОБА_3 , прибув до «МІСЬКИЙ ЦЕНТР ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ», що знаходиться за адресою: м. Дніпро, проспект Івана Мазепи, буд. 3, з метою повторного заволодіння наркотичним засобом шахрайським шляхом.

Так, ОСОБА_3 , шляхом обману лікаря, який не володів повною та достовірною інформацією про пацієнта, а також довіряв ОСОБА_3 , який при зверненні за медичними послугами повідомив письмово в своїй заяві, під особистий підпис, шляхом підписання відповідних документів, що він не перебуває на лікуванні в інших медичних закладах, де йому вже призначені наркотичні засоби, не маючи реального наміру лікування від наркотичної залежності, отримав лікарський препарат, що містить наркотичний засіб обіг якого обмежено - метадон (фенадон), для його прийому в домашніх умовах згідно з рекомендаціями лікаря на 7 днів по 70 мг (3 таблетки) один раз на добу (за схемою з 22.08.2023 по 27.08.2023), а саме у виді таблеток в загальній кількості 21 шт., тим самим повторно заволодів вказаним наркотичним засобом шляхом шахрайства.

Правова кваліфікація дій обвинуваченого.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1, 2 ст. 308 КК, тобто у заволодінні наркотичним засобом шляхом шахрайства, в тому числі й вчиненому повторно.

Позиції учасників судового провадження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному та суду пояснив, що дійсно він, при вказаних у цьому вироку обставинах, у вказаних місцях та у вказаний час, шахрайським шляхом заволодів наркотичний засіб метадон.

Мотиви суду щодо доведеності обвинувачення.

Положеннями ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі зазначеної норми процесуального закону, повинен роз`яснити суть даної норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння усіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас, суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконатися у добровільності їх позицій (Постанова ККС ВС від 03.08.2023 у справі №281/181/21).

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор та обвинувачений не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, судом установлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються та вважає за необхідне обмежитись дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 .

Так, суд, допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суд про обставини вчинення кримінального правопорушення, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, доходить висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, знайшла своє підтвердження у повному обсязі, а його умисні дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1, 2 ст. 308 КК, як заволодіння наркотичним засобом шляхом шахрайства, та заволодіння наркотичним засобом шляхом шахрайства, вчиненому повторно.

Мотиви призначення покарання.

При призначенні покарання суд, у відповідності до положень ст. 65-67 КК, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК належать до категорії тяжких злочинів, відомості про особу обвинуваченого, зокрема, що ОСОБА_3 раніше не судимий, визнав свою провину у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, не перебуває на обліку у лікаря психіатра, перебуває на обліку у лікаря нарколога, за місцем проживання характеризується посередньо, є інвалідом ІІ групи.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК, суд відносить щире каяття, яке ґрунтується на визнанні особою своєї провини та висловленні жалю з приводу вчиненого.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд... при призначенні покарання у виді... позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд зазначає, що з огляду на дискреційні повноваження, суд вправі звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням за наявності для цього підстав.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 наголошено, що „окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину (абзац п`ятий підпункту 4.1); „правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям (абзац четвертий підпункту 4.2).

За вказаних вище обставин, з огляду на принцип індивідуалізації та домірності (пропорційності) покарання, який полягає, зокрема у адекватності застосованого заходу примусу та скоєного діяння, суд доходить висновку, що в даному конкретному випадку реальне відбуття обвинуваченим ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі буде непропорційним відносно вчиненого ним злочину, а мета покарання може бути досягнута без ізоляції його від суспільства, проте в умовах контролю за його поведінкою зі сторони державних органів.

Таким чином, суд, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, характер та обставини його вчинення, рівень його суспільної небезпеки, вказані вище дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, однак із здійсненням контролю за поведінкою обвинуваченого з боку органів з питань пробації, у зв`язку з чим, суд призначає покарання, передбачене санкціями статті, з застосуванням положень ст. 70, 75 КК та з призначенням додаткового покарання, передбаченого санкцією статті.

Щодо призначення обов`язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд зазначає таке.

Статтями 51 та 52 КК встановлено, що одним із додаткових покарань, яке може бути застосовано до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, є конфіскація майна.

Відповідно до положень ст. 59 цього Кодексу покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості, і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу.

Корисливим тяжким або особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених у частинах 4 чи 5 ст. 12 КК України, якщо його вчинено з корисливих спонукань. Під корисливими спонуканнями потрібно розуміти бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди.

Вирішуючи питання щодо доцільності призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд має виходити з наявності чи відсутності у діях винного корисливого мотиву.

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права викладені у Постанові ККС ВС від 21 лютого 2024 року у справі №686/11385/21.

У даному випаду ОСОБА_3 не інкриміновано вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, які б він здійснив з корисливих мотивів, та такого мотиву не встановлено й під час судового розгляду даного кримінального провадження, у зв`язку з чим у суду відсутні матеріальні підстави для застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Питання щодо речових доказів вирішуються судом в порядку ст. 100 КПК.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст. ст. 7, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 308 КК та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 308 КК у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

за ч. 2 ст. 308 КК у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю пов`язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів на строк до 2 (два) роки без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю пов`язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів на строк до 2 (два) роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК, звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк в 2 (два) роки.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК, покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Речові докази, якими визнано завірені належним чином копії медичних карт амбулаторного хворого №167 від 17.08.2016 та №126 від 21.08.2023 на ім`я ОСОБА_3 на 52 арк. Та 18 арк. Відповідно, залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК.

Копії вироку вручити обвинуваченому ОСОБА_3 та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1