Ухвала суду № 137329917, 11.06.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1040/25

Провадження № 1-кп/177/81/26

У Х В А Л А

Іменем України

11.06.2026 Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в об`єднаному кримінальному провадженні № 12022040000000448 від 03.09.2022 за ч. 2 ст. 286 КК України та № 12025040000000346 від 07.04.2025 за ч. 3 ст. 135 КК України щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого,

адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Криворізьким районним судом Дніпропетровської області здійснюється судовий розгляд вказаного кримінального провадження щодо ОСОБА_2 .

Судовий розгляд кримінального провадження триває відповідно до визначеного судом порядку. Допитано потерпілу, частково свідків, досліджено матеріали кримінального провадження. Обвинуваченого не допитано. Отже, станом на 11.06.2026 заверши розгляд справи з об`єктивних причин, не вдається.

Прокурором подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , яке обґрунтовано тим, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Оскільки строк запобіжного заходу спливає, прокурор просив його продовжити ще на 60 днів, вважаючи обвинувачення щодо ОСОБА_2 обґрунтованим, а ризики такими, що не зменшилися та продовжують існувати.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу підтримав та просив його задовольнити з підстав та мотивів, що наведені в ньому.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник, адвокат ОСОБА_5 , заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили змінити запобіжний захід на більш м`який, зокрема домашній арешт. Сторона захисту наполягала на безпідставності застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 упродовж тривалого часу виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необґрунтованості та недоведеності наявності ризиків, зазначених у клопотанні прокурора. ОСОБА_2 не має жодного наміру переховуватися від суду, впливати на потерпілу, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки заінтересований у встановленні істини в справі. Обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, має зареєстроване місце проживання, бажає працевлаштуватися, оскільки зобов`язаний утримувати родину.

Прокурор у судовому засіданні категорично заперечував щодо зміни ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт та наполягав, що більш м`який запобіжний захід не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Представник потерпілої, адвокат ОСОБА_6 , до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності через зайнятість у іншому процесу, на задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу наполягав.

Заслухавши учасників судового провадження, розглянувши клопотання прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що в рамках цього кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_2 , ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2025, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17.04.2026.

Судовий розгляд кримінального провадження триває та з об`єктивних причин завершений бути не може, а строк запобіжного заходу спливає 15.06.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно зі ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, у тому числі: переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

При вирішенні питання про доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд своїм рішенням має забезпечити не лише права обвинувачених, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За змістом ст. 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

При розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 , судом встановлено, що останній обвинувачується у вчиненні двох тяжких злочинів, санкцією статті яких передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, максимально до 8 років. Тому, обвинувачений, перебуваючи на волі та розуміючи тяжкість і невідворотність покарання, що йому загрожує, матиме можливість безперешкодно покинути місце свого проживання з метою уникнення покарання, що в свою чергу не сприятиме розгляду справи в розумний строк та суперечитиме інтересам суспільства.

Про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить також і те, що після вчинення ДТП обвинувачений залишив місце події, не надав допомогу потерпілому, не викликав швидку, на виклики до слідчого не з`являвся та тривалий час перебував у розшуку до його затримання, знищив шляхом підпалу автомобіль, що є речовим доказом в справі.

Ризик незаконно впливати на потерпілу та свідків обґрунтовується тим, що у разі застосування будь-якого іншого запобіжного заходу, обвинувачений ОСОБА_2 матиме змогу фізично та психологічно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом умовлянь, підкупу, залякування чи погроз із метою зміни ними показань на його користь, для уникнення або пом`якшення відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, або схилити до відмови від давання показань.На даний час всі свідки в кримінальному провадженні не допитані.

Дані про особу обвинуваченого також засвідчують той факт, що останній раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих тяжких злочинів, що може свідчить про антисоціальну направленість його поведінки та небажання вести законослухняний спосіб життя.

Більш м`який запобіжний захід, зокрема, домашній арешт, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Окрім того, зважаючи на поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, суд вважає, що останній не зможе самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю виконання покладених на нього, відповідно до вимог ст. 194 КПК України, обов`язків. Також, судом враховується поведінка близьких родичів обвинуваченого та членів його сім`ї, зокрема, матері ОСОБА_7 та дружини, ОСОБА_8 , які, як повідомила в судовому засіданні ОСОБА_7 під час допиту в судовому засіданні, після роз`яснення положень ст. 63 Конституції України не відмовилася від надання показань, допомагали йому залишити місце ДТП та не повідомили про пригоду, учасником якої він став, до органів поліції, тим самим, сприяли уникненню останнім відповідальності та встановленню істини в справі. Отже, за вищевказаних обставин, ризик переховування від суду збільшується.

Таким чином, при вирішенні питання продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги в сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_2 , у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надано, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Обставини, на які посилається захисник, не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Оскільки ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою не відпали і продовжують існувати, а його процесуальну поведінку не в змозі забезпечити меш суворий запобіжний захід, тому суд вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.

Із огляду на викладене, клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який, задоволенню не підлягає.

Оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за недоцільне визначати обвинуваченим заставу.

Керуючись ст. ст. 177-178, 183, 187, 194, 199, 331, 392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора пропродовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у об`єднаному кримінальному провадженні № 12022040000000448 від 03.09.2022 за ч. 2 ст. 286 КК України та № 12025040000000346 від 07.04.2025 за ч. 3 ст. 135 КК України , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 09.08.2026 включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: ОСОБА_1