Рішення № 137329858, 11.06.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8823/25

Провадження № 2-а/204/5/26

РІШЕННЯ

іменем України

11 червня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Книш А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до начальника ЦЕНТРАЛЬНО-ЧЕЧЕЛІВСЬКОГО ОБ`ЄДНАНОГО РАЙОННОГО У МІСТІ ДНІПРО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ЦЕНТРУ КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ОСОБА_2 , ЦЕНТРАЛЬНО- ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів, у якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення №5928 від 04.08.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 гривень. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що постановою № 5928 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 04 серпня 2025 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. З вказаною постановою позивач не згоден, вважає її незаконною та такою, яка підлягає скасуванню, з огляду на те, що 04 серпня 2025 року приблизно о 10:00 у АДРЕСА_1 , він був зупинений нарядом поліції. Один із працівників поліції повідомив, що він підлягає доставці до ІНФОРМАЦІЯ_4 , як особа, яка нібито вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП, у зв`язку з неявкою за повісткою. Позивач пояснив працівникам поліції, що він є інвалідом ІІ групи з дитинства у зв`язку із захворюваннями опорно-рухового апарату та зору, має посвідчення інваліда та відповідну відмітку у застосунку «Дія», а також те, що у червні 2022 року він був знятий з військового обліку за станом здоров`я, про що йому було видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного. Також позивач наголосив, що жодних повісток від ІНФОРМАЦІЯ_5 він ніколи не отримував. Незважаючи на ці пояснення, працівники поліції проти його волі, доставили позивача спочатку до опорного пункту поліції біля залізничного вокзалу, а потім до ІНФОРМАЦІЯ_5 . При цьому жодних протоколів про адміністративне затримання складено не було. Близько 11:00 того ж дня позивача доставили до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 , де він перебував у кімнаті біля входу. До нього підійшла невідома особа чоловічої статі, яка не представилася і яку співробітники між собою називали « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Вказана особа провела позивача до кабінету та повідомила, що за нібито неявку за повістками на позивача накладається штраф у розмірі 17000 грн. Пояснення позивача щодо його інвалідності, наявності відповідних медичних документів, факту зняття з військового обліку у 2022 році та відсутності отриманих повісток, посадовою особою були проігноровані. Замість цього позивачу було надано на підпис кілька документів, які він не мав можливості прочитати через проблеми із зором. При цьому позивачу вказали, що у випадку несплати штрафу в сумі 17000 грн він буде зобов`язаний сплатити подвійну суму 34000 грн. Позивач, довіряючи посадовій особі як представнику державного органу, підписав надані документи, однак не усвідомлював, що відбувається розгляд справи про адміністративне правопорушення. Більше того, позивач має сумніви, що постанову виніс саме начальник РТЦК та СП ОСОБА_3 , адже присутні називали чоловіка « ОСОБА_4 ». Також позивачу не роз`яснювались права гарантовані ст. 268 КУпАП, можливості скористатися правничою допомогою адвоката він не мав, хоча мав чинний договір про надання правничої допомоги. Окрім того, при доставленні до ІНФОРМАЦІЯ_5 , у позивача забрали мобільний телефон, що позбавило його можливості викликати адвоката чи отримати консультацію. У приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач перебував до 15:00 години, після чого його примусово відправили до 7-ї міської лікарні м. Дніпра для проходження військово-лікарської комісії. Лише після того, як члени ВЛК ознайомилися з медичною документацією та поспілкувалися з лікуючим лікарем-невропатологом, було підтверджено наявність у позивача серйозних захворювань, несумісних з військовою службою. Надалі позивач був знову доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де особа на ім`я « ІНФОРМАЦІЯ_6 » повідомив, що копію документів щодо накладеного штрафу він отримає через декілька днів. Фактично копію постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП №5928 позивач отримав 14 серпня 2025 року, тобто через десять днів після її винесення, що суперечить вимогам ст. 285 КУпАП. У зв`язку з вищевикладеним, позивач просив суд задовольнити позовну заяву, скасувати постанову №5928 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП від 04.08.2025.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 05 вересня 2025 року відкрито провадження у даній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23 вересня 2025 року представником відповідача ЦЕНТРАЛЬНО-ЧЕЧЕЛІВСЬКОГО ОБ`ЄДНАНОГО ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 подано відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що позивач не звернувся в ТЦК за місцем реєстрації або постійного проживання для уточнення даних в період з 18.05.2024 по 16.07.2024, як вимагає пп.1 п.2 ч. ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі - Закон України 3633-ІХ), а саме: 1)не уточнив свої облікові дані, тобто не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України 3633-ІХ свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, 2) в порушення вимог ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно повістки № 4070888, направленої для уточнення даних, про причину неявки не повідомив, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якої передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Як вбачається з інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) щодо перебування позивача на військовому обліку та Облікової картки до військового квитка (тимчасового посвідчення) щодо позивача із Реєстру: позивача 10.03.2009 взято на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 ; позаштатна військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачем не пройдена; позивач до теперішнього часу не уточнив свої облікові данні, про що свідчать відсутність відповідних відомостей у строчці «Звірка контактних даних», чим порушено вимоги Закону України № 3633-ІХ. Доказів особистого звернення до відповідача з оригіналами документів, які підтверджують твердження позивача щодо неправомірного перебування на військовому обліку, позивачем не надано. Вказане також свідчить про відсутність особистої участі позивача з питання внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та виключення його з військового обліку. На даний час за для вирішення питання коригування інформації в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивачем не вчинялись відповідні дії.

29 вересня 2025 року представником позивача Клешня В.В. подано відповідь на відзив, відповідно до якого представник позивача зазначив, що в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення №5928 від 04.08.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу вказано, що позивач порушив вимоги абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в частині невиконання ним обов`язку у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з`явитися у зазначені в повістці місце та строк, норми якого повністю кореспондуються з вимогами п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на основний період, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 16.05.2024 № 560, а також статті 17 Закону України «Про оборону», в частині не виконання своїх обов`язків громадянина України у сфері оброни, відповідальність за що, враховуючи те, що зазначене діяння вчинене в умовах особливого періоду, передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП. У постанові № 5928 відсутні будь-які посилання на нібито невиконання вимог Закону України № 3633-ІХ щодо уточнення персональних даних протягом 60 днів. Будь-які інші порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію позивачу не інкримінувалися. Таким чином: доводи відповідача про «неуточнення даних» виходять за межі предмета спору; такі аргументи не можуть враховуватися судом під час розгляду даної справи, оскільки не відображені у самому оскаржуваному акті; предметом судового контролю є законність та обґрунтованість постанови № 5928. Відповідно до інформації Центральної адміністрації Дніпровської міської ради № 16 11-231 від 22.09.2025 посильними групи дільниці оповіщення при Центральній адміністрації Дніпропетровської міської ради 23.06.2025 та 11.08.2025 року було здійснено вихід за адресою мешкання військовозобов`язаного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою оповіщення повісткою (№ 4070888 від 22.06.2025 року та №4578615 від 11.08.2025 року), однак за вказаною адресою вхідні двері ніхто не відчинив. Повістки були залишені в поштову скриню. Вказані дії посадових осіб є грубим порушенням «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України, від 16.05.2024 № 560. Залишення повістки у поштовій скриньці не є належним і законним підтвердженням оповіщення, а тому не створює для позивача жодних юридичних наслідків. Відповідач не довів факту вручення позивачу повісток у передбаченому законом порядку, що повністю спростовує його твердження про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі фактичні обставини.

Позивач є інвалідом 2 гр. з дитинства, термін дії пенсійного посвідчення до 31 березня 2027 року (а.с.13,17-18).

Згідно з тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 06.06.2022, виданим ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивач непридатний до проходження військової служби за станом здоров`я та виключений з військового обліку військовозобов`язаних 03.06.2022 за станом здоров`я (а.с.12).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач на підставі постанови КМУ від 16.08.2024 року № 932 взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_7 , де на день розгляду справи продовжує перебувати в статусі військовозобов`язаного (а.с.82).

В системі АІС «Оберіг» було створено повістку № 4070888 про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_7 на 23.06.2025 року на 09 год. 00 хв. для уточнення даних, метод доставки «Мобільна група установи» (а.с.81,88).

З інформації Центральної адміністрації Дніпровської міської ради від 22.09.2025 встановлено, що посильними групи дільниці оповіщення при Центральній адміністрації Дніпровської міської ради 23.06.2025 та 11.08.2025 року було здійснено вихід за адресою мешкання військовозобов`язаного ОСОБА_1 з метою оповіщення повісткою (№4070888 від 22.06.2025 та № 4578615 від 11.08.2025 року), однак за вказаною адресою вхідні двері ніхто не відчинив. Повістки були залишені в поштову скриню (а.с.84).

У визначені повісткою час та місце позивач не з`явився, про причину неявки у встановлені частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» строк та спосіб не повідомив.

04 серпня 2025 року відповідачем направлено звернення № Е2615979 до органів Національної поліції було про доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (а.с.80).

04 серпня 2025 року позивача доставлено працівником поліції до ІНФОРМАЦІЯ_8 ; Порушення ВО: Порушення ВО з 25.06.2025 (а.с.82,89).

У заяві від 04 серпня 2025 року позивач повідомив, що посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_8 йому роз`яснено, що в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а саме неявка по повістці. А також зазначено, що з допущеним порушенням позивач згоден, допущене порушення не оспорює, згоден про розгляд справи без його присутності, без складання протоколу, вину визнає повністю (а.с.79).

04 серпня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №5928 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення у розмірі 17000 грн. Відповідно до даної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог абзацу 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині невиконання обов`язку у разі отримання повістки про виклик до ТЦК та СП з`явитися у зазначені в повістці місце та строк, норми якого повністю кореспондуються з вимогами пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, а також положення статті 17 Закону України «Про оборону» в частині невиконання своїх обов`язків громадянина України у сфері оборони (а.с.89).

Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги судом ураховується наступне.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оборону України" особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.

Положеннями абз. 3, 6 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі по тексту - Порядок N 560), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 N 560.

Порядок N560 визначає процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних зміну військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби (пункт 1).

Відповідачем надано суду належні та допустимі докази належного виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 23 червня 2025 року на 9-00 годину (а.с.79,84,88).

Доводи позивача та його представника ОСОБА_6 спростовуються дослідженими письмовими доказами та наданою позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяви від 04 серпня 2025 року, у якій він зазначає, що посадовою особою відповідача йому роз`яснено, що в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а саме неявка по повістці, а також зазначено, що з допущеним порушенням позивач згоден, допущене порушення не оспорює, згоден про розгляд справи без його присутності, без складання протоколу, вину визнає повністю (а.с.79). Доводи зазначені представником позивача у відповіді на відзив з приводу того, що позивач не мав можливості через вади зору реальної можливості ознайомитися зі змістом документів, які йому пропонувалися на підпис судом не враховуються, оскільки з дослідженої заяви позивача встановлено, що така заява дійсно написана на бланку, але позивачем особисто були зазначені його особисті дані, в чому саме вбачається склад адміністративного правопорушення, а саме неявка по повістці, дата такої заяви, особистий підпис, що свідчить про те, що позивач мав можливість ознайомитися зі змістом даної заяви, розумів значення такої заяви та така заява відповідала особистому волевиявленню позивача (а.с.79).

Жодних належних та допустимих доказів того, що подання позивачем такої заяви є результатом неправомірного тиску і маніпуляцією з боку відповідача, неможливістю скористатися допомогою адвоката, як зазначає представник позивача у відповіді на відзив, суду не надано.

Суд зазначає, що безпідставне не з`явлення за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Таке порушення вчинене позивачем в особливий період.

Зазначені дії позивача утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та кваліфіковані правильно.

Оскаржувана постанова містить опис обставин, установлених під час розгляду справи (абз.5 ч. 2 ст. 283 КУпАП), тобто суть правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується позивач.

Також судом не враховуються доводи позивача та його представника в частині того, що позивач є таким, що знятий з військового обліку, має тимчасове посвідчення військовозобов`язаного, що не було враховано відповідачами.

Судом у даному випадку враховуються правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 травня 2025 року у справі №280/2880/24 з приводу того, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. Громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Відповідачем надано суду докази того, що позивач на підставі постанови КМУ від 16.08.2024 року № 932 був знову взятий на військовий облік (а.с.82).

Відтак, дії відповідачів при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати, позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.9, 14, 77, 122, 123, 243-246, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до начальника ЦЕНТРАЛЬНО-ЧЕЧЕЛІВСЬКОГО ОБ`ЄДНАНОГО РАЙОННОГО У МІСТІ ДНІПРО ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 , ЦЕНТРАЛЬНО- ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: начальник ЦЕНТРАЛЬНО-ЧЕЧЕЛІВСЬКОГО ОБ`ЄДНАНОГО РАЙОННОГО У МІСТІ ДНІПРО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ЦЕНТРУ КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ Клименко Андрій Анатолійович, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Степана Бандери, буд. 16.

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Степана Бандери, буд. 16, ідентифікаційний код 09834296.

Головуючий