Рішення № 137328617, 11.06.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/10632/24

Провадження № 2/932/3405/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Потоцької С.С.,

за участю секретаря судового засідання - Карапиш А.М.,

позивача- ОСОБА_1 ,

представника позивача-ОСОБА_17.,

відповідача- ОСОБА_2 ,

представника відповідача-ОСОБА_18.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Герман М.М. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1281, 50 грн щомісяця, з подальшою індексацією, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31.10.2024 та до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що позивач та відповідачка є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У шлюбі не перебували. З народження дитини відповідачка позбавляла його можливості спілкування з сином. Відповідачка неодноразово залишала сина на свою матір, могла зникнути на певний час, неналежно виконувала батьківські обов`язки, дитина проживала в антисанітарних умовах, не отримувала належного догляду, медичного обслуговування, збалансованого харчування. З середини 2022 року повністю самоусунулася від виконання батьківських обов`язків через скрутне матеріальне становище. Після залишення відповідачкою дитини позивач самостійне займався вихованням, утриманням дитини. Відповідачка проходить лікування від наркотичної залежності, оплату за що здійснює позивач. У зв`язку з наркотичною залежністю та антисоціальною поведінкою відповідачка не взмозі надавати дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не може сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, вона не виявляє інтересу до внутрішнього світу сина, не створює умов для отримання освіти, що, на думку позивача, свідчить про ухилення від виховання, свідомим нехтуванням батьківських обов`язків. Розпорядженням Адміністрації Шевченківського району ДМР від 13.08.2024 визначено місце проживання дитини разом з батьком.

Позивач вказує, що забезпечує дитині рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного розвитку, піклується про сина, бере участь у вихованні. У зв`язку з тим, що відповідачка відмовляється від виконання батьківських обов`язків, просить позбавити її батьківських прав та стягнути аліменти на утримання дитини.

Ухвалою від 06.11.2025 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначені судові засідання.

Відповідачка проти задоволення позову заперечувала, у відзиві на позов зазначила, що дійсно проходила курс психо-соціальної реабілітації. Проте станом на зараз вона має тверді наміри не повертатися до вживання наркотичних препаратів, активно шукає роботу і проявляє ініціативу щодо зустрічей та спілкування з сином. Вона має вищу економічну освіту, але у зв`язку з відсутністю необхідного стажу і досвіду пошук роботи є утрудненим. Вказує, що право матері на спілкування з дитиною є незаперечним її правом, а спілкування дитини з матір`ю відповідає інтересам дитини. Також відповідач наголошує, що ніхто не може замінити рідну матір, яка має бажання та мету повернутися до нормального життя, вчиняє для цього необхідні кроки та готова брати активну та свідому участь у вихованні дитини, піклуватися про фізичний і духовний розвиток сина, забезпечувати матеріальні та нематеріальні потреби сина. На думку відповідача, факт заперечення відповідача проти позову також може свідчити про інтерес до дитини. Крім того, відсутні підстави для застосування до відповідача таких крайніх заходів як позбавлення батьківських прав.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив , що відповідачка не надала будь-яких доказів, які б вказували на дійсний намір відповідачки не повертатися до вживання наркотичних препаратів, пошуку роботи та в чому саме проявляється ініціатива щодо зустрічей з сином. Поведінка наркомана дуже відрізняється від поведінки адекватної людини. Зміни виявляються не відразу, але вони неминучі. Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2025 у справі № 932/791/25 відповідачку визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік із застосуванням ст. 75 Кримінального кодексу України.. Про асоціальний спосіб життя відповідачки також вказує рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.12.2023 у справі № 932/7411/23, згідно з обставинами якої, ОСОБА_2 з січня 2021 року користувалася кредитними АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», не повертала їх, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 161 569, 42 грн. Приватним виконавець відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за рішенням від 08.12.2023 у справі № 932/7411/23.

У висновку адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, як органу опіки та піклування, про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки, відносно дитини ОСОБА_3 , вказано, що відповідачка повідомила, що курс психо-соціальної реабілітації вона припинила завчасно, припинила спілкування з сином, участь у вихованні дитини не приймає та немає таких намірів на майбутнє, також зазначила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_4 . Звернення позивача до суду з позовом про вжиття до відповідачки такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав обумовлено, в першу чергу турботою про психоемоційний стан та розвиток свого малолітнього сина. Відповідачка є абсолютно безвідповідальною собою, яка не в змозі належним чином керувати власним життям та на теперішній час жодним чином на шлях виправлення свого життя не стала. Більш того, навіть у відзиві на позовну заяву, представник відповідача зазначила лише намір відповідачки не вживати наркотичні речовини, однак бажання виховувати, спілкуватися, приймати участь у розвитку свого сина, радіти його досягненням, підтримувати його у скрутних моментах та інші прояви материнської любові та турботи - не виявила.

Протокольною ухвалою від 03.12.2025 закрито підготовче засідання, розгляд справи призначений по суті.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали, просили задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеним у позові.

Відповідач та представник відповідача проти задоволення позову у частині позбавлення батьківських прав заперечували з підстав, які викладені у відзиві, у частині стягнення аліментів -не заперечували.

Третя особа- Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради як орган опіки та піклування у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

У судовому засіданні 01.06.2026 оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення, проголошення рішення призначене на 11.06.2026.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, заслухавши учасників справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що зазначено у свідоцтві про народження серія НОМЕР_1 , виданим повторно Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м.Одеса) 14.05.2024, актовий запис № 521 від 12.05.2020 (т. 1 а.с.19).

У довідці від 10.07.2024 вих. № 10/0724, яка видана Запорізькою філією громадської спілки «Міжнародна Антинаркотична Асоціація», вказано, що ОСОБА_2 з 18.01.2024 по теперішній час проходить курс психо-соціальної реабілітації РЦ ГС «Міжнародна Антинаркотична Асоціація» (т.1 а.с.20).

У довідці від 05.05.2025 вих. № 09/0525, яка видана Запорізькою філією громадської спілки «Міжнародна Антинаркотична Асоціація», вказано, що ОСОБА_2 з 18.01.2024 по 18.12.2024 проходила курс психо-соціальної реабілітації РЦ ГС «Міжнародна Антинаркотична Асоціація» (т. 1 а.с.127).

ОСОБА_1 оплачував курс реабілітації та лікування ОСОБА_2 (платіжні інструкції від 20.04.2024 на суму 10000 грн, від 18.01.2024 на суму 10000 грн, від 19.02.2024 на суму 10000 грн, від 19.02.2024 на суму 10000 грн, від 20.03.2024 на суму 10000 грн, від 20.04.2024 на суму 10000 грн, від 19.05.2024 на суму 10000 грн, від 21.06.2024 на суму 10000 грн, від 20.07.2024 на суму 10000 грн, від 19.08.2024 на суму 10000 грн, від 22.09.2024 на суму 13000 грн, від 24.10.2024 на суму 10000 грн, від 22.11.2024 на суму 10000 грн (т.1 а.с.21, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67).

У довідці б/д 2024 № 1/05/24 ПП ОСОБА_5 зазначено, що з 01.09.2023 ОСОБА_1 отримує послугу «Денного догляду за дитиною» для свого сина ОСОБА_3 . Вихованням дитини займається батько та рідні з боку батька. За весь час мама не була присутня та на контакт не виходила (т. 1 а.с.22).

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець (т. 1 а.с.25). Загальна сума доходу за 2023 рік 5532727,60 грн (т. 1 а.с.29-30), за 2024 рік 3143145, 81 грн (т. 1 а.с.71-72). Має на праві приватної власності 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.33).

Розпорядженням голови Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради від 13.08.2024 № 282/р визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 34).

Відповідач 07.02.2024 написала заяву, в якій зазначила, що їй відомо про наявність справи № 932/10632/24 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. У заяві повідомила, що припинила спілкування з сином. Участь у вихованні дитини не бере та не має таких намірів на майбутнє. Не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_3 та надає згоду на розгляд питання про доцільність такого позбавлення без її участі (т. 1 а.с.88). Підпис відповідачки засвідчений приватним нотаріусом І.Ю.Любимовою, реєстров № 229.

У поданому до суду висновку від 20.03.2025 № 4/3-109 орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 (т.1 а.с.91-92).

У висновку вказано, що зі слів батька він проживає разом з сином, співмешканкою та новонародженою дитиною. Самостійно займається вихованням та утриманням сина. Мати не бере участь у вихованні, розвитку сина, не підтримує матеріально. Має наркотичну залежність та нестабільні соціальні зв`язки, її спілкування може негативно вплинути на сина.

Мати повідомила, що дійсно перебувала у реабілітаційному центрі, але завчасно покинула його. Під час перебування у центрі один раз спілкувалася з сином, але він не йшов на контакт.

Відповідачка також написала заяву від 16.06.2025, в якій зазначила, що проти задоволення позовних вимог заперечує, заяву, яка була складена та засвідчена 07.02.2025 Любимовою І.Ю. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу в реєстрі № 229, вона відзиває як таку, що складена під впливом важких життєвих обставин. Вона спілкується та має намір продовжувати спілкування з сином, також маю бажання і наміри брати участь у вихованні дитини, незважаючи на будь-які перешкоди з боку батька дитини (т.1 а.с.155, 160).

Відповідачка звернулася до органу опіки та піклування зі заявою про визначення способу участі матері у вихованні дитини (т.1 а.с 168-169) .

За направленням органу опіки та піклування позивачу та відповідачці КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» було проведене психологічне діагностування, за результатами якого складена Довідка від 19.12.2025 № 43( т.2 а.с 17-19).

У Довідці від 19.12.2025 № 43 вказано, що ОСОБА_2 має середній рівень батьківської компетентності та недостатній рівень батьківського потенціалу. Стиль батьківської поведінки у ОСОБА_2 - ліберально- індиферентний (може характеризуватися недостатнім рівнем виховного контролю щодо дитини, може проявлятися байдужість щодо дитини, відсутність емоційної включеності в процес виховання дитини, низький рівень відповідальності, самовідстороненість від материнської ролі). Матір ОСОБА_2 має невпевнену життєву позицію, але виявляє бажання спілкуватися з дитиною. ОСОБА_1 має достатній рівень батьківського потенціалу та батьківської компетентності. Стиль батьківської поведінки у ОСОБА_1 - авторитетний. Чоловік має мотивацію для спілкування з дитиною, впевнену життєву позицію, чіткі плани на майбутнє. Має оптимальний емоційний зв`язок з дитиною. ОСОБА_1 встановлює правила поведінки, допускає зміни своїх вимог у розумних межах.

За результатами психологічного діагностування дитини ОСОБА_4 вказано, що він охоче йшов на контакт із спеціалістами Центру, когнітивний розвиток відповідає віковим нормам, висловлює власні думки згідно віку. Актуальний психоемоційний стан дитини позитивно забарвлений, стабільний, але у ОСОБА_6 є прояви ситуативної тривожності, пов`язані з запитаннями щодо матері ОСОБА_2 . Батько та його громадянська дружина є для хлопчика найбільш значущими, домінуючими та авторитетними особами, з якими дитина себе ідентифікує. Дитина розповіла про те, що колись його мамою була ОСОБА_7 , але зараз її немає. Я її бачив давно. Нічого не пам`ятаю, що було з ОСОБА_7 , до садочка вона не приходила. Я з нею спілкуватися не хочу.

Розпорядження Голови Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради від 28.01.2026 № 5-р (т. 2 а.с 25) визначені години для участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_8 матері ОСОБА_2 , а саме:

Кожну першу та третю суботу місяця з 12 до 14 у присутності батька дитини;

Кожну другу та четверту неділю місяця з 12 до 14 у присутності батька дитини.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що сестрою позивача. Про народження ОСОБА_6 вони дізналися лише після його народження. Особисто з відповідачкою давно не спілкувалася, завжди допомагала з речами, іграшками. Коли відповідачка зникла, зателефонувала мати відповідачки та поросила забрати дитину. На момент коли вони забирали дитину, то ОСОБА_6 не розмовляла, погано харчувалася. З тих пір ОСОБА_6 мешкає разом з батьком. Вона разом з позивачем слідкувала за здоров`ям дитини, водили на щеплення, відвідували лікарів. Інколи приїздила бабуся та старша сестра ОСОБА_11 . З останньою дитина спілкуємся охоче. ОСОБА_6 перестав питати про мати. Коли позивач почав жити з іншою жінкою. Свідок зазначила, що дитина не бажає зустрічатися з біологічною матір`ю.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що є сусідкою позивача. Мешкає у будинку напроти. Дитина мешкає разом з батьком. Ніколи не бачила відповідачку у будинку. Дитина охайна, доглянута.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що є сусідом позивача. Дитина проживає разом з батьком, який разом з його дружиною займаються вихованням дитини, у дитини є окрема кімната. Відповідачку ніколи не бачив.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що є матір`ю відповідачки Дитина до 3,5 місяців проживала разом з відповідачкою Потім позивач та відповідач намагалися жити разом, проте не змогли Коли дитині було 2,5 років вона дізналася, що її донька наркозалежна. Коли один раз вона повернулася з поїздки у квартирі була антисанітарія, відповідачка перебувала у важкому стані. Тоді вона подзвонила позивачу і він забрав дитину. ОСОБА_7 проходила курс реабілітації, який оплачував позивач Пояснила, що часто зверталася за допомогою до позивача. Вже більше року ОСОБА_7 не вживає наркотики, намагається виправити життя, працює не офіційно, оскільки має складнощі через фінансовий стан та судимість у працевлаштування. Під час зустрічей дитини з матір`ю дитина не охоче йде на контакт з нею. Проте під час зустрічей поступово дитина починає позитивно реагувати на мати. Ще рік потому називала відповідачку мама ОСОБА_7 , зараз називає мама ОСОБА_16 (дружина позивача).

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки і піклування, прокурор, а також сама дитина, що досягла чотирнадцяти років (стаття 165 СК України).

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Частиною 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом майже півтора року не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до норм Сімейного кодексу України кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, рішення від 17.07.2015) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її звязків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту інтересів дитини, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування повинно вирішуватися лише після всебічного дослідження позицій сторін, насамперед, з`ясування ставлення батьків до дитини.

Пунктом 16 Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 у справі № 214/5134/22 виснував, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і матір`ю (батьком) конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.

Позивач пов`язує необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав з обставинами щодо ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків та наявністю у відповідачки наркотичної залежності.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Слід розуміти, що поняття ухилення від виконання обов`язку і невиконання обов`язку не є тотожними. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони свідомо не піклуються про розвиток дитини, хоча мають реальну можливість для цього.

Так, відповідач у судовому засіданні пояснювала, що дійсно мала наркотичну залежність, наробила багато помилок у своєму житті, проте наразі майже рік вона не вживає наркотичні засоби, намагається налагодити стосунки з дитиною, працює не офіційно, тому що довгий час не працювала, має судимість та заборгованості. Сказала, що дійсно позивач забезпечує їх дитину всім необхідним, піклується про сина. Проте вона бажає, залишатися його мамою, дбати про нього, налагодити стосунки. Проти стягнення аліментів на утримання сина не заперечувала. Просила не позбавляти її батьківських прав.

Позивач у судових засіданнях наголошував, що відповідачка є безвідповідальною, вживала наркотики, нема ніяких гарантій, що не повернеться до вживання знову, вона нічого не може дати дитині, син не хоче зустрічатися з нею, він примушує сина зустрічатися з матір`ю на виконання розпорядження органу опіку та піклування. Вказав, що оскаржує це розпорядження у судовому порядку.

Суд ще раз наголошує, що позбавлення батьківських прав-це крайній захід.

Як встановлено під час судового розгляду та не заперечувалось сторонами, відповідачка мала наркотичну залежність, проходила курс реабілітації, дитина майже чотири роки проживає разом з батьком, має з батьком та його родиною позитивний емоційний зв`язок.

Суд враховує, що відповідачка намагається спілкуватися з сином, виховувати його, здійснює активні дії щодо цього (припинила вживати наркотичні засоби, звернулася за правничою допомогою задля представництва її інтересів під час розгляду справи, незважаючи на висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення її батьківських прав спромоглася визначити графік побачень з дитиною, влаштувалася на роботу).

Так, відповідачка дотримувалась встановленого графіка побачень з дитиною, проте через небажання дитини з нею зустрічатися ці зустрічі не завжди відбувались.

Відповідач реєструвалася як безробітна у Дніпровській філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості з 04.06.2025 по 30.06.2025 (т.1 а.с156), має повну вищу освіту за спеціальністю «Економіка підприємства», що підтверджується дипломом спеціаліста від 29.06.2013 (т. 1 а.с.128).

На підставі наказу від 13.08.2025 відповідачка прийнята на роботу в ТОВ «Отіс Тарда» економістом з планування (т.1 а.с.168). 14.10.2025 звільнена за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗПП (наказ від 14.10.2025 № 246-к/тр - 0000003349).

ОСББ «Гладкова-25» надана характеристика від 02.06.2025 на відповідачку. У характеристиці вказано, що за час проживання за адресою: АДРЕСА_2 жодних заяв або скарг від мешканців прилеглих будинків, сусідів або інших осіб на відповідачку не надходило. З сусідами ввічлива, неконфліктна (т. 1 а.с. 167).

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2025 у справі № 932/791/25 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік. На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнена від відбування покарання з випробуванням, якщо протягом одного року випробувального терміну не скоїть нового кримінального правопорушення (т.1 а.с.143-144).

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.12.2023 у справі № 932/7411/23, з ОСОБА_2 на користь АТ «Акцент-Банк» стягнута заборгованість в сумі 161 569, 42 грн (т. 1 а.с.146). Відносно відповідача відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6 (т. 1 а.с.145).

Доказів продовження вживання наркотичних засобів відповідачкою матеріали справи не містять. Крім того, свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні підтвердила, що відповідачка припинила вживати наркотичні засоби та «повернулася колишня ОСОБА_7 ».

Також під час судового розгляду не встановлено порушення відповідачкою умов звільнення від відбування покарання.

Вказані обставини у сукупності свідчать про бажання відповідачки виконувати батьківські обов`язки стосовно сина, покращення з ним стосунків, здійснення активних дій на виконання цієї мети.

На переконання суду, при розгляді справи не встановлені обставини, які дозволяють застосувати такий винятковий та крайній захід як позбавлення батьківських прав, оскільки поведінка відповідачки свідчить про її небайдужість до сина, можливість відновлення емоційного зв`язку матері та сина, не ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, а тому є необхідність у збереженні правового зв`язку з дитиною .

Суд не бере до уваги заяву відповідачку від 07.02.2024, оскільки вказана заява нею відкликана; не бере до увагу висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки, адже він є таким, що застарілий та зроблений без урахування нових обставин- поведінка відповідачки свідчить про зміну її ставлення до батьківських обов`язків, спростовує твердження позивача про свідоме нехтування батьківськими обов`язками. Суд підкреслює, що орган опіки та піклування після надання висновку вважав за доцільне визначити години побачення відповідачки з сином.

Також у психологічному дослідженні відповідачки відсутні категоричні висновки щодо її неспроможності виконувати батьківські обов`язки, а, здебільшого, зафіксований поточний стан стосунків у родині позивача.

Суд враховує, що дитина знаходиться у такому віці, що відсутність відповідачки у його житті тривалий час впливає на сприйняття ним матері та сприяє небажанню дитини спілкуватися з нею.

У справі "Савіни проти України" (N 39948/06 від 18 грудня 2008 року, п. п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Аналізуючи встановлені факти, у контексті позбавлення батьківських прав, суд зважує на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на її свідомість.

Вирішуючи спір, суд враховує, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і тільки за наявності вини в діях батьків.

Проте, суд вважає, що у цьому випадку, можна змінити поведінку матері на краще та зблизити матір та дитину, між якими ще не розірваний остаточно емоційний зв`язок. При цьому суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини.

Так між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у цьому випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у частині позбавлення батьківських прав.

Щодо стягнення аліментів

Частиною 1 ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному Кодексі України.

Відповідно до роз`яснень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього кодексу), або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачується щомісячно.

За приписами ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Виходячи з системного тлумачення зазначених норм права, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).

Як встановлено під час судового розгляду дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на його утриманні.

Відповідачка проти розміру аліментів не заперечувала та вказала, що оскільки позивач утримує дитину вона сплачуватиме аліменти на утримання сина.

При визначенні способу стягнення аліментів, суд погоджується з обраним позивачем способом стягнення аліментів та вважає, що він повинен бути визначений у твердій грошовій сумі за вибором позивача, з якою проживають діти, в силу вимог ч.3 ст.181 СК України. При визначенні розміру аліментів суд враховує те, що відповідач має обов`язок брати участь в утриманні своєї неповнолітньої дитини, а також те, що батьки мають рівні обов`язки щодо утримання дитини.

З метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів дитини, враховуючи покладення законом на батьків обов`язку утримувати дитину до досягнення нею повноліття, визнання відповідачем позовної заяви у частині стягнення аліментів, суд вважає, що достатнім, незавищеним та таким, що не буде порушувати майнові права сторін, у розмірі 1281, 50 грн щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31.10.2024 та до досягнення дитиною повноліття, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі ст. 191 СК України аліменти присуджуються від дня пред`явлення позову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову у частини позбавлення батьківських прав, то судові витрати у цій частині покладаються на позивача.

Позивачі за подання позовів про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки рішення ухвалюється на користь позивача, а позивачі за подання позовів про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача судовий збір в дохід держави.

На підставі ст. 180-183, 191 СК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 279, 353, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів-задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі розміром 1281, 50 грн щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31.10.2024 та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у сумі 1211, 20 грн.

В іншій частині позову-відмовити.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Представник позивача ОСОБА_17 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Представник відповідача ОСОБА_18 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса АДРЕСА_5 ;

Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 34059261, адреса: м. Дніпро, вул. М. Грушевського, 70.

Суддя С.С.Потоцька