Ухвала суду № 137322876, 10.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 953/3839/26

Провадження № 2/638/8635/26

УХВАЛА

10 червня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Малахової О.В., розглянувши позовну заяву Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі Позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02.04.2026 справу передано за підсудністю до Шевченківського районного сду у м. Харкова, оскільки встановлено зареєстроване місце проживання Відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд встановив, що зазначена заява подана з порушенням правил підсудності на підставі такого.

Згідно з відомостями реєстру територіальної громади міста Харкова, Відповідач перебував зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 у період з 30.07.2018 по 26.05.2026.

У відповідь на запит суду надійшла інформація про внутрішньо-переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, згідно з якою Відповідач, як внутрішньо переміщена особа, наразі має зареєстроване місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до частини першої статті 27 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.

У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» , згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (залишення свого місця проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру).

Згідно з пунктами 3, 3-1 Розділу XІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію. До набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» у Івано-Франківській області утворено Коломийський район (з адміністративним центром у місті Коломия) у складі території: Гвіздецької селищної, Городенківської міської, Заболотівської селищної, Коломийської міської, Коршівської сільської, Матеївецької сільської, Нижньовербізької сільської, Отинійської селищної, Печеніжинської селищної, Підгайчиківської сільської, П`ядицької сільської, Снятинської міської, Чернелицької селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України. Цією жпостановоюу Івано-Франківській області ліквідовано: у Івано-Франківській області: Богородчанський, Верховинський, Галицький, Городенківський, Долинський, Калуський, Коломийський, Косівський, Надвірнянський, Рогатинський, Рожнятівський, Снятинський, Тисменицький, Тлумацький райони.

Село Балинці до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року відносилося до Снятинського району, систему місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів не змінено, а Відповідач проживає на території, на яку не поширюється юрисдикція Шевченківського районного суду м. Харкова, суд вважає за необхідне передати цивільну справу до Снятинського районного суду Івано-Франківської області, до територіальної юрисдикції якого вона належить.

Суд враховує вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року вказав, що «фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» … Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Таким чином, згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Розгляд справи судами з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням статті 6 Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (частина перша статті 378 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 31, 187 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Справу №953/3839/26 передати за підсудністю до Снятинського районного суду Івано- Франківської області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя О.В. Малахова