Вирок № 137322542, 26.03.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9576/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Рівне

Колегія суддів Рівненського міського суду Рівненської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні № 22024180000000075 від 29.04.2024 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 -

В С Т А Н О В И В :

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє по даний час.

Тимчасова окупація частин території України здійснюється рф за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих міністерству оборони рф, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам рф, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих рф, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

З метою подальшої окупації території України, поширення, встановлення та закріплення окупаційної влади російської федерації на місцях, російською федерацією в порушення державного суверенітету України, всупереч її законодавству в період з 08 по 10 вересня 2023 року організовано проведення на тимчасово окупованій території Луганської області так званих «виборів» в місцеві «парламенти та ради».

В умовах збройної агресії рф проти України, за тимчасової окупації територій України, в тому числі Луганської області, на якій державою-агресором встановлено окупаційні адміністрації, діючи умисно, в умовах воєнного стану в Україні, громадянин України ОСОБА_5 вчиняє умисні дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній безпеці України, а саме надання іноземній державі, допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Так, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, обізнаним про узурпування влади окупаційною адміністрацією держави-агресора та що її дії, спрямовані на порушення державного суверенітету України, добровільно, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але до 10.09.2023, погодився на пропозицію представників окупаційної адміністрації щодо реєстрації його «кандидатом в депутати ради Сєвєродонецького муніципального округу Луганської Народної Республіки» від партії «Єдіная Росія».

Продовжуючи свою протиправну діяльність, діючи умисно, в умовах воєнного стану, всупереч державному суверенітету України та законодавству України, ОСОБА_5 , 10.09.2023, перебуваючи у невстановленому місці на тимчасово окупованій території Луганської області, взяв участь у незаконних «виборах» в якості «кандидата в депутати ради Сєвєродонецького муніципального округу Луганської Народної Республіки», чим вчинив дії, спрямовані на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній безпеці України.

Встановлено, що ОСОБА_5 , діючи умисно, будучи громадянином України, обізнаним про узурпування влади на тимчасово окупованій території Луганської області окупаційною адміністрацією держави-агресора та що її дії, спрямовані на порушення державного суверенітету України, добровільно, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але до 10.09.2023, погодився на пропозицію представників окупаційної влади щодо участі у якості кандидата у так званих «виборах до законодавчого органу Луганської Народної Республіки, представницького органу муніципального утворення адміністративного центру Луганської Народної Республіки».

Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи з прямим умислом, ОСОБА_5 , 10.09.2023, перебуваючи у невстановленому місці на тимчасово окупованій території Луганської області, добровільно взяв участь у незаконних «виборах» в якості «кандидата в депутати Ради Сєвєродонецького муніципального округу Луганської Народної Республіки» та за їх результатами був обраний як депутат до незаконного органу влади, створеному на тимчасово окупованій території «Ради Сєвєродонецького муніципального округу Луганської Народної Республіки».

Таким чином, ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111 та ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 , будучи повідомленим в порядку передбаченому КПК України, про місце дату і час розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив. Зокрема, суд належно повідомляв обвинуваченого про розгляд справи, здійснюючи повідомлення про призначені судові засідання в Рівненському міському суді в газеті «Урядовий кур`єр», «Голос України» та внесенням інформації на офіційний веб-сайт суду. Рекомендовані повідомлення поштового відправлення «Укрпошта» за місцем його реєстрації не надсилались, оскільки місцем реєстрації та проживання ОСОБА_5 , є тимчасово непідконтрольна державі Україна територія.

Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 КК України, здійснювалось в порядку спеціального досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 01.05.2024 року (а.к.п. 138-139).

Відповідно до ухвали Рівненського міського суду від 14 березня 2025 року, здійснено спеціальне судове провадження стосовно ОСОБА_5 .

Отже, суд здійснив розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (inabsentia), що відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Судом встановлено, що стороною обвинувачення, використані всі передбачені законом заходи (можливості), для дотримання прав підозрюваного (обвинуваченого ОСОБА_5 ), зокрема права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_5 на захист та доступ до правосуддя.

У свою чергу колегія суддів звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений ОСОБА_5 був поінформований належним чином про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 просила суд закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв`язку із тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати, оскільки на її думку, як під час досудового розслідування та судового розгляду не доведена об`єктивна сторона інкримінованого злочину ОСОБА_5 , що є одним із елементів складу злочину, не встановлено, що вона діяла добровільно чи під примусом.

Доказами вини ОСОБА_5 в інкримінованому злочині є докази, що оцінювались судом, які є належними та допустимими, достовірними, оскільки вони були зібрані з дотриманням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України та в порядку визначеному кримінальним процесуальним кодексом України.

Зазначені вище обставини вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень та його вина встановлена наступними дослідженими на предмет належності та допустимості у суді доказами, зокрема:

- протоколом огляду від 10.01.2024мережі Інтернет, а саме сайту «Луганский Информационный Центр»,який являє собою інформаційний ресурс, у якому виявлено публікацію від 09.11.2022 з назвою «Выбори в парламенти органы самоуправления пройдут в ЛНР в сентябре 2023-го - Мирошниченко»,в якій, зокрема, зазначено, що голова парламенту, секретар Луганського регіонального відділення всеросійської політичної партії «Единая Россия» ОСОБА_8 повідомляє, що вибори до так званого «Народного Совета ЛНР» та органів місцевого самоврядування так званої «ЛНР» пройдуть у вересні 2023 року, а також повідомив, що органи місцевого самоврядування будуть створені вперше.

Також, здійснено огляд сторінки інформаційного ресурсу «Forbes.ru», у якому виявлено публікацію від 15.06.2023 з назвою «ЦИК назначил выборы в ДНР, ЛНР, Запорожской и Херсонской областях», зі змісту якої вбачається, що проведення на тимчасово окупованій території Луганської області так званих «виборів» в місцеві «парламенти та ради» заплановано окупаційною владою на 10.09.2023 та всього у цих регіонах буде проведено близько 80 виборчих компаній. Також, зазначено, що нові регіони були приєднані до складу росії в ході проведення так званої «спецоперации» в кінці вересня 2022 року після відповідних референдумів.

Крім того, здійснено огляд сайту«tass.ru», який являє собою інформаційний ресурс, у якому виявлено публікацію від 10.09.2023з назвою «Итоговая явка на выборах ЛНР составила 72,53%»,в якій, зокрема, зазначено, що виборчі комісії приступили до підрахунку голосів на тимчасово окупованих територіях України за результатами голосування на виборах депутатів різного рівня в «ЛНР», та явка виборців склала 72,53%, самі вибори проходили у період з 08.09.2023 по 10.09.2023 про що повідомила заступник голови парламенту «ЛНР» ОСОБА_9 ;

- протоколом огляду від 10.11.2023 мережі Інтернет, а саме сайту «ТВОЙ ГОРОД», який являє собою мережеве видання та у якому виявлено публікацію від 13.09.2023під назвою «Список депутатов Северодонецкого муниципального округа», в якій зазначено, що 10 вересня в ЛНР завершились вибори «депутатов народного совета ЛНР» і «депутатов советов городских округов городов ЛНР» та відображено перелік обраних депутатів, в якому під № 18 зазначений « ОСОБА_10 ».

В подальшому оглянуто групу «Северодонецьк» в месенджері «Telegram»,у якій виявлено публікацію від 19.09.2023 під назвою «Сьогодні у тимчасово окупованому росіянами Сєвєродонецьку відбувся перший збір колаборантів під назвою «Советгородского округа городаСеверодонецка», також опубліковано інформацію про список обраних депутатів, у якому під № 18 зазначений « ОСОБА_10 ».

- протоколом огляду від 10.11.2023 мережі Інтернет, а саме сайту «ЦентральнаяизбирательнаякомиссияРосийскойфедерации», на якому виявлено протокол «территориальной избирательной комиссии города Северодонецк о результатах выборов», згідно якого за результатами виборів, які відбулись 10.09.2023, партія «єдінаяросія» отримала 20 мандатів та надруковано перелік обраних депутатів, в якому під № 18зазначений інформація про « ОСОБА_10 »;

- протоколом тимчасового доступу від 29.03.2024, в ході якого в ПАТ КБ «Приватбанк» вилучено копії документів, що стали підставою для відкриття та обслуговування рахунків ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- протоколом огляду від 02.04.2024, в ході якого оглянуто вилученнів ПАТ КБ «Приватбанк» документи, що стали підставою для відкриття та обслуговування рахунків ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема, копію паспорта громадянина України ОСОБА_5 та копію його картки фізичної особи- платника податків;

- інформацією ГУ ДПС у Рівненській області від 08.05.2024, відповідно до якої останні відомості щодо сум отриманих доходів ОСОБА_5 надходили в серпні 2023 року.

- інформацією ГУ ПФУ в Рівненській області від 09.05.2024, відповідно до якої останні відомості щодо застрахованої особи ОСОБА_5 надходили в липні 2023 року.

- іншими доказами в їх сукупності.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені в ході провадження у справі докази, колегія суддів вважає, що усі вищезазначені докази узгоджуються між собою, є належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 22 КПК встановлено, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Таким чином, за результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , мало місце та містить склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 КК України та останній у їх вчиненні винний.

Тому, суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 , усвідомлював, що добровільно взяв участь у незаконних «виборах» в якості «кандидата в депутати Ради Сєвєродонецького муніципального округу Луганської Народної Республіки» та за їх результатами був обраний як депутат до незаконного органу влади, створеному на тимчасово окупованій території - «Ради Сєвєродонецького муніципального округу Луганської Народної Республіки».

Відповідно до ст. 12 КК України вчинені обвинуваченим ОСОБА_5 , кримінальні правопорушення відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.

Згідно з ст. 24 КК України умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльність), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності) передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Що стосується доводів захисника, про недоведеність суб`єктивної сторони інкримінованих злочинів, які є одним із елементів складу злочину вчиненого ОСОБА_5 , так як в ході судового розгляду не встановлено, а органом досудового розслідування та публічного обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що ОСОБА_5 , є саме цією особою, та неналежність і недопустимість доказів, то вони не заслуговують на увагу з підстав викладених вище.

Цивільний позов не заявлено.

Судові витрати по даному кримінальному правопорушенню та речові докази відсутні.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає, вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2013 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як слідує з п. 3 даної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину його обставини його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчиненого групою осіб і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Статтею 17 Закону України від 23.02.2016 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику суду, як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, так і в справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» п. 38 рішення від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий тягар для особи».

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні покарання суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально - вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування того чи іншого покарання.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу ОСОБА_5 , суд додержуючись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, призначити йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкцій інкримінованого кримінального правопорушення.

Суд вважає, що таке покарання відповідатиме тяжкості правопорушення, та не буде становити «особистий надмірний тягар для обвинуваченого та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства вимогам захисту основоположних прав особи". За цих же обставин, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_5 , більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, та призначене покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, і воно випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположених свобод» 1950 року.

Суд також приймає рішення, щодо залишення обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , до набрання вироку законної сили - тримання під вартою. Оскільки, судовий розгляд кримінального провадження завершено, жоден із більш м`яких запобіжних заходів для обвинуваченої, не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИЛА :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених, ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією майна;

- за ч. 5 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 роківз позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком 15 років та з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 15 (п`ятнадцять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій строком 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 15 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком 15 років та з конфіскацією майна.

До набрання вироку законної сили, обраний запобіжний захід ОСОБА_5 залишити попередній - тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі, обчислювати з дати його затримання та реального виконання покарання у виді позбавлення волі.

Строк додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій рахувати з моменту відбуття основного покарання.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.

Головуючий -

ОСОБА_11

ОСОБА_12

ОСОБА_13