Рішення № 137320573, 11.06.2026, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 536/1044/26

провадження 2/527/1110/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Левицької Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Папенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 536/1044/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», поданим представником позивача Паладич Аліною Олександрівною до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, сформованим в системі «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначила, що 19.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5328334, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до розділу 1 Кредитного договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало позичальнику кредит в загальній сумі 5000,00 грн строком на 360 днів, стандартна процентна ставка 0,95 відсотків в день, яка застосовується у межах строку кредиту. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на карту позичальника № НОМЕР_1 . Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

29.09.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-38/25, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступає (передає) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-38/25 від 29.09.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 5328334 складає 18592,50 грн.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором № 5328334 від 19.02.2025 року становить: заборгованість по тілу 5000,00 грн, заборгованість по відсотках 10592,50 грн, пеня 2050,00 грн, комісія 500,00 грн, загальна заборгованість 18592,50 грн.

Крім того, 24.01.2018 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 160/4291535. Відповідно до розділу 1 Договору, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в сумі 1000 грн; строком на 7 днів; Плата за договором у фіксованому розмірі 140,00 грн; проценти за договором у розмірі 2,00 % від суми позики на день.

28.12.2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» і ТОВ «РОСВЕН ІНВЕС Україна», яке в подальшому змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-91/23, відповідно до якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта, в тому числі за договором № 160/4291535 від 24.01.2018 року.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором № 160/4291535 від 24.01.2018 року становить: заборгованість по тілу 1000,00 грн, заборгованість за платою 140,00 грн, пеня 7160,00 грн, загальна заборгованість 8300,00 грн.

Посилаючись на викладене, представник позивача просила суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором № 5328334 від 19.02.2025 року у розмірі 18592,50 грн; заборгованість за договором № 160/4291535 від 24.01.2018 в розмірі 8300,00 грн та витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, у позовній заяві зазначила, що просить проводити розгляд справи у її відсутність та не заперечує проти винесення заочного рішення судом.

Відповідач в судове засідання не з`явився, судові повістки про виклик до суду направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Відзиву відповідач не подав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5328334 від 19.02.2025 року.

19 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5328334 (далі по тексту Договір), який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором 67692. Відповідно до Договору сума (загальний розмір) кредиту складає 5000,00 грн (п. 1.2.), строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів (п.1.3.), стандартна процентна ставка 0,95 відсотків в день (п.1.4.1.), комісія за надання кредиту 500 грн (п. 1.4); номер платіжного засобу НОМЕР_1 (п.2.1) (а.с.10-24).

19.02.2025 року ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором 42277, у якому викладено істотні умови, які за своїм змістом є аналогічними викладеними у кредитному договорі (а.с.25-26).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В п. 2.1. Кредитного договору, кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Згідно довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» , останнє повідомило про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»: дата 19.02.2025 о 14:21:10 на суму 5000,00 грн, номер картки НОМЕР_2 (а.с.41).

Отже, із досліджених доказів судом встановлено, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

29.09.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено Договір факторингу №01.02-38/25, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило право вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до боржників, зазначених у Реєстрі Боржників (а.с.42-53).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-38/25 від 29.09.2025, до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право вимоги за договором № 5328334 до ОСОБА_1 в загальній сумі заборгованості 18592,50 грн, з яких: сума основного боргу за кредитом 5000,00 грн, сума нарахованих процентів 10592,50 грн, сума штрафних санкцій 2500,00 грн, сума комісій 500,00 грн (а.с.54-56).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як зазначено в ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, судом встановлено, що право вимоги за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5328334 від 19.02.2025 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» на підставі договору факторингу.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , складеного ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» станом на 29.09.2025, заборгованість за кредитним договором становить 18592,50 грн, з яких: сума основного боргу за кредитом 5000,00 грн, сума нарахованих процентів 10592,50 грн, сума штрафних санкцій 2500,00 грн, сума комісій 500,00 грн (а.с.37-40).

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн - заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 10592,50 грн - заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України,позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що розмір відсотків, встановлений умовами договору, відповідає ЗУ «Про споживче кредитування».

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти в сумі 5000,00 грн, зобов`язання з їх повернення та сплати відсотків у розмірі встановленому договором не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн - заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 10592,50 грн - заборгованості за відсотками є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення 2500,00 грн пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приймаючи до уваги те, що сума заборгованості за пенею за кредитним договором № 5328334 від 19.02.2025 в розмірі 2500,00 грн нараховані відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором № 5328334 від 19.02.2025 пені в розмірі 2500,00 грн до задоволення не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення за кредитним договором 500,00 грн комісії, суд зазначає наступне.

Згідно абз.4 ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Приймаючи до уваги те, що у кредитному договорі ТОВ «Лінеура Україна» не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов`язаних з видачею кредиту, суд дійшов висновку, що положення Кредитного договору в частині комісії по кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 500,00 грн комісії до задоволення не підлягає.

Договір позики № 160/4291535 від 24.01.2018 року.

24 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 160/4291535 (далі по тексту Договір), який підписаний відповідачем. Відповідно до Договору сума позики 1000,00 грн (п. 1.2.); позичальник повинен сплатити позикодавцю плату за договором 140,00 грн, яка повинна бути сплачена разом з поверненням позики (п.2.1); позичальник надає позику шляхом передачі готівкових коштів позичальнику (п.3.1); підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він отримав від позикодавця суму позики у повному обсязі у дату підписання договору; позичальник зобов`язується сплатити пеню за несвоєчасне повернення позики разом з поверненням позики (п. 3.6.2.); у випадку нарахування позикодавцем пені, така пеня нараховується у розмірі 2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості (п.5.3) (а.с.57).

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ТОВ «Партнер фінанс» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

28.12.2023 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» , яке в подальшому змінило назву на ТОВ «СВЕА ФІНАНС», укладено Договір факторингу №01.02-91/23, відповідно до якого ТОВ «Партнер Фінанс» відступило право вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до боржників, зазначених у Реєстрі Боржників (а.с.67-78).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-91/23 від 28.12.2023, до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право вимоги за договором № 160/4291535 від 24.01.2018 до ОСОБА_1 в загальній сумі заборгованості 8300,00 грн, з яких: сума основного боргу за кредитом 1000,00 грн, сума заборгованості по платі 140,00 грн, сума штрафних санкцій 7160,00 грн (а.с.79-80).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як зазначено в ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, судом встановлено, що право вимоги за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 160/4291535 від 24.01.2018 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» на підставі договору факторингу.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , складеного ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором становить 8300,00 грн, з яких: сума основного боргу за кредитом 1000,00 грн, сума заборгованості по платі 140,00 грн, сума штрафних санкцій 7160,00 грн (а.с.61-66).

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1000,00 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 140,00 грн плати за кредит (відсотки), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України,позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти в сумі 1000,00 грн, зобов`язання з їх повернення та сплати відсотків у розмірі встановленому договором не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1000,00 грн - заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 140,00 грн плати за кредит є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення 7160,00 грн пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приймаючи до уваги те, що сума заборгованості за пенею за кредитним договором № 160/4291535 від 24.01.2018 в розмірі 7160,00 грн нараховані відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором № 160/4291535 від 24.01.2018 пені в розмірі 7160,00 грн до задоволення не підлягають.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн та заявлено позовні вимоги в загальному розмірі про стягнення 26892,50 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 16732,50 грн, що становить 62,22 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1656,54 грн, що складає 62,22 % від 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5328334 від 19.02.2025 року:

5000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту),

10592,50 грн - заборгованість за нарахованими відсотками,

всього 15592,50 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дві грн 50 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, заборгованість за Договором позики № 160/4291535 від 24.01.2018 року :

1000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту),

140,00 грн плата за надання позики,

всього 1140,00 грн (одна тисяча сто сорок грн 00 коп).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір у сумі 1656,54 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (місцезнаходження за адресою: 04070, м. Київ, вул.Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37616221);

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 .

Суддя Т. В. Левицька