Рішення № 137320392, 09.06.2026, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/738/26

Провадження № 2/396/970/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09.06.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Цесельська О. С.

за участю секретаря судового засідання: Луценко Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №396/738/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник за довіреністю Паладич Аліна Олександрівна, яка діє в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс" через систему «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.01.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір №2030308 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». 24.12.2024 р. між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено Договір №5201041 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

26.08.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-34/25, за яким ТОВ «Селфі Кредит» відступило права вимоги, а ТОВ "Свеа фінанс" набуло право вимоги за первинними договорами в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Селфі Кредит», визначеними в Реєстрі боржників, у тому числі, за даним договором факторингу ТОВ "СВЕА ФІНАНС" було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» за кредитним договором №2030308 від 16.01.2025 року.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача за кредитним договором №2030308 від 16.01.2025 року становить 40 716,58 грн., з яких: заборгованість по тілу - 7 800,99 грн., заборгованість по відсотках - 17 316,00 грн., пеня - 15 600,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

29.07.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-27/25, за яким ТОВ «Лінеура Україна» відступило права вимоги, а ТОВ "Свеа фінанс" набуло право вимоги за первинними договорами в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Лінеура Україна», визначеними в Реєстрі боржників, у тому числі, за даним договором факторингу ТОВ "СВЕА ФІНАНС" було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» за кредитним договором №5201041 від 24.12.2024 року.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача за кредитним договором №5201041 від 24.12.2024 року становить 26 704,80 грн., з яких: заборгованість по тілу - 7 200,00 грн., заборгованість по відсотках - 15 184,80 грн., пеня, штраф - 3 600,00 грн., комісія - 720,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Тобто, загальна сума заборгованості по вищезазначеним кредитним договорам станом на 06.04.2026 року становить 67 420,80 грн.

Крім того, позивач також прохають стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою суду від 10.04.2026 р. відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, в позовній заяві просивла проводити розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримуває, не заперечуває щодо проведення заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце судового розгляду шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації, проте на адресу суду повернувся конверт із вкладенням з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою". Відзив до суду не надходив.

За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність сторін, враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. ст. 280, 281 ЦПК України.

За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 16.01.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір №2030308 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за Договором виконало та надало позичальнику гроші кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ "ПЕЙТЕК", що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного Банку України. Таким чином позичальником було отримано кредит в сумі 7 800,00 гривень, строком на 351 днів зі стандартною процентною ставкою 1% в день.

Згідно розрахунку заборгованість за кредитним договором №2030308 від 16.01.2025 року становить 40 716,58 грн., з яких: заборгованість по тілу - 7 800,99 грн., заборгованість по відсотках - 17 316,00 грн., пеня - 15 600,00 грн.

24.12.2024 р. між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено Договір №5201041 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за Договором виконало та надало позичальнику гроші кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ "Універсальні платіжні рішення", ліцензія на послуги з переказу коштів без відкриття рахунку №21/788-рк від 01.05.2023 р. видана Національним Банком України. Таким чином позичальником було отримано кредит в сумі 7 200,00 гривень, строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 0.95% в день.

Згідно розрахунку заборгованість за кредитним договором №520104 від 24.12.2024 року становить 26 704,80 грн., з яких: заборгованість по тілу - 7 200,00 грн., заборгованість по відсотках - 15 184,80 грн., пеня, штраф - 3 600,00 грн., комісія - 720,00 грн.

Тобто, загальна сума заборгованості по вищезазначеним кредитним договорам станом на 06.04.2026 року становить 67 420,80 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4)відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Отже, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за ркедитним договором №2030308 від 16.01.2025 р. -25 116,00 грн. та кредитному договору №5201041 від 24.12.2024 р. - 22 384,80 грн.

Крім того, позивач прохав стягнути з відповідача за кредитним договором №2030308 від 16.01.2025 р. пені в розмірі 15 600,00 грн. та за кредитним договором №5201041 від 24.12.2024 р. 720,00 грн. комісії, пов`язаною з наданням кредиту та 3 600,00 грн. пені за зазначеним кредитним договором.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки пені, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати пені.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачці було неправомірно нараховано пеню за кредитним договором №2030308 від 16.01.2025 р. у розмірі 15 600,00 грн. та за кредитним договором №5201041 від 24.12.2024 р. у розмірі 3 600,00 грн., а тому слід відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.

Щодо стягнення комісії, то суд виходить з наступного.

При визначенні підстав та порядку нарахування комісії, потрібно керуватися положеннями абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону «Про захист прав споживачів», якими кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Згідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З огляду на зміст приписів частин 1 та 2 статті 228 ЦК України умова кредитного договору про додаткову сплату позичальником на користь кредитора під час надання кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною. В договорі встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія має сплачуватись позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій в якості послуг на користь позичальника, матеріали справи не містять, і тому ця умова є нікчемною умовою договору, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута на вимогу кредитора з позичальника.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року по справі №6-2071цс16, та висновками Верховного Суду у постанові від 20 лютого 2019 року, зроблених під час розгляду справи 666/4957/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року при розгляді справи №363/1834/17, де визначено, що комісія, яка нараховується банком є послугою з обслуговування кредиту, а тому не підлягає стягненню на користь кредитора при наданні позичальнику коштів на придбання споживчої продукції.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

За наведених обставин вимога про стягнення за кредитним договором №5201041 від 24.12.2024 р. 720,00 грн. комісії (пов`язаної з наданням кредиту), яка хоча і погоджена з позичальником, але за своєю нікчемністю не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконував, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитними договорами підлягають частковому задоволенню. у загальній сумі 47 500,80 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 875 грн. 66 коп. (47 500,80 х 100 : 33 120,00 = 70,45 %, 2662,40 х 70,45% = 1 875 грн. 66 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 37616221, адреса місцязнаходження: 04070, місто Київ, вул. Іллінська, 8) заборгованість в загальній сумі 47 500,80 грн., з яких: за кредитним договором №2030308 від 16.01.2025 року у розмірі 25 116,00 грн.; за кредитним договором №5201041 від 24.12.2024 року у розмірі 22 384,80 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 875,66 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його підписання до Кропивницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О. С. Цесельська