Рішення № 137320042, 04.06.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/192/26

Номер провадження по справі 2/387/477/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Косюг І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий зміст позовних вимог

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 16.02.2026 надійшов позов, в якому позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 39016,98 грн за договором №1505992 про надання споживчого кредиту укладеного 16.05.2024.

Свій позов ТОВ "Свеа Фінанс" обґрунтовує тим, що відповідно до умов договору №1505992 про надання споживчого кредиту від 16.05.2024, укладеного між ТОВ " Селфі Кредит" та ОСОБА_1 , перший надав останній кредит у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 7000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою відсотків у розмірі 1,5% в день за користування кредитними коштами. Між ТОВ " Селфі Кредит" та ТОВ "Свеа Фінанс" 29.01.2025 укладено договір факторингу №01.02-03/25, відповідно до якого до ТОВ "Свеа Фінанс" перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Однак відповідачка не виконує взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків, тому має заборгованість перед позивачем на загальну суму 39016,98 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу без участі представника позивача . У разі неявки у судове засідання належним чином повідомленої відповідачки, просив провести заочний розгляд справи без участі представника позивача та ухвалити заочне рішення.

Відповідачка повторно в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена вчасно та належним чином. 12.05.2026 на адресу суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R 067161090341, відповідно до якого відповідачка ОСОБА_1 05.05.2026 отримала повістку про виклик до суду в судове засідання призначене на 04.06.2026.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 27.02.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 22.04.2026.

16.03.2026, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", від представника відповідачки Галайчук Г.С. надійшов відзив на позовну заяву (сформований в системі 13.03.2026), в якому сторона відповідача повністю не згідна із позовними вимогами, просить відповити упозовних вимогах позивача до ОСОБА_1 про стягнення боргу, посилаєючись на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження отримання відповідачкою кредитних коштів. Поряд з цим зазначачє, що під час воєнного стану позичальники звільняються від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, включаючи сплату штрафних санкцій. Також представник відповідачки вказує, що відповідачка планує понести судові витрати під час розгляду справи, які складають суму витрат на правничу правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

За наслідками судового засідання 22.04.2026, за клопотанням представника відповідачки Галайчук Г.С., розгляд справи відкладено на 04.06.2026, про що судом 22.04.2026 постановлено відповідну ухвалу.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.08.2025, ТОВ "Свеа Фінанс" зареєстроване як юридична особа 08.04.2011, види економічної діяльності, 64.99 надання інших фінансових послуг ( крім страхування та пенсійного забезпечення).

Судом встановлено, що 16.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1505992 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», який підписаний останньою одноразовим ідентифікатором Е517 16.05.2024 13:20:34 ОСОБА_1 (а.с.9-12).

Пунктом 1.2-1.5.1 договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит у сумі 7000,00 грн., строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту, що є додатком №1 до цього договору. Стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується: у межах строку кредиту вказаного в п.1.3 договору. Згідно п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 . Відповідно до п.6.4 договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф : у розмірі 1050,00 грн на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 77,00 грн починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (а.с. 9-13).

Згідно додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту №1505992 від 16.05.2024, відповідачка ознайомилася з графіком платежів та підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором .

Додатком №2 до договору про надання споживчого кредиту №1505992 від 16.05.2024, надано інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг ОСОБА_1 .

Відповідно до паспорта споживчого кредиту, сума кредиту 7000,00 грн., строк кредитування 360 днів. Стандартна процентна ставка 549,00% річних (або 1,50% в день). Пеня не передбачена. Відповідачка ознайомилася з інформацією яка надавалася споживачу до укладення договору про надання споживчого кредиту та підписала його електронним цифровим підписом.

Відповідно до повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек» за вих. №20250130-795 від 30.01.2025, між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів №01042024-2 від 01.04.2024. Відповідно до даного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» на суму 7000,00 грн., номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - 88362936-2с55-4223-9038-4с4е7с47с3е0, номер транзакції в системі ТОВ Селфі Кредит» -496е6f79е0с017е15063b6a6b24acdbc, session ID 024631313694, код авторизації 833101, банк-еквайр АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

Відповідно до наданого ТОВ «Селфі Кредит» розрахунку заборгованості за договором №1505992 від 16.05.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 29.01.2025, заборгованість становить 39016,98 грн, яка складається з: 6999,98 грн - заборгованість за тілом кредитом, 19375,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 12642, 00 штрафні санкції .

29.01.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-03/25, відповідно до умов якого клієнт передає (відступає) фактору свої права вимоги, а фактор набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором .

Згідно копії платіжної інструкції № 1401 від 30.01.2025, ТОВ «Свеа Фінанс» сплатило ТОВ «Селфі Кредит» 1555852,65 грн., призначення платежу оплата фінансування згідно договору факторингу №01.02-03/25 від 29.01.2025.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 1 (додаток №1) до договору факторингу №01.02-03/25, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 19375,00 грн., з яких - заборгованість за основним боргом 6999,98 грн.; заборгованість по відсоткам 19375,00 грн., штрафні санкції 12642,00 грн..

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 ЦК України.

За вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

Разом з тим, заперечуючи факт отримання коштів за договором №1505992 про надання споживчого кредиту, відповідачка такий договір у судовому порядку не оспорювала, про його неукладеність не заявляла, а також у відповідному судовому провадженні не стверджувала про відсутність зобов`язань за таким договором. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, стороною відповідачки до суду не надані.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

У контексті викладеного, суд звертає увагу також на те, що до предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.

Суд зважує на те, що відповідачка не надала жодного доказу, який би спростовував доводи позивача про те, що вона отримала кошти за кредитним договором. У поданих запереченнях на позовну заяву, остання надає оцінку поданим стороною позивача доказам, вважаючи їх неналежними.

У матеріалах справи наявне повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек» за вих. №20250130-795 від 30.01.2025 згідно з якою ТОВ «Селфі Кредит» переказало кредитні кошти у розмірі 7 000,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 .

Номер карткового рахунку, вказаний у повідомленні у розділі Призначення платежу ідентичні з номером карткового рахунку, вказаними в п. 2.1 Договору №1505992 про надання споживчого кредиту, тобто тим, які належать відповідачці та були надані нею ТОВ «Селфі Кредит» під час ідентифікації з допомогою системи BankID НБУ.

Відповідачка, враховуючи принцип змагальності, мала можливість надати докази на підтвердження того, що вказані в призначенні платежу карта їй не належить, однак цього не зробила, а лише послалася на недоведеність таких фактів позивачем, тому у суду немає сумнівів щодо належного виконання ТОВ «Селфі Кредит» своїх зобов`язань за кредитним договором.

З наданого ТОВ "Селфі Кредит" розрахунку заборгованості за договором №1505992 про надання споживчого кредиту від 16.05.2024 станом на 29.01.2025, судом встановлено, що відповідачкою частково виконувались умови договору, та здійснювались п`ять платежів у загальному розмірі 9073,02 грн на погашення заборгованості згідно зазначеного кредитного договору.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц зазначив, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19, на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Тому суд відхиляє доводи представника відповідачки - адвоката Галайчук Г.С. про недоведеність факту виконання позикодавцем своїх зобов`язань за договором №1505992 про надання споживчого кредиту від 16.05.2024 та факту отримання кредитних коштів відповідачкою.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ "Свеа Фінанс" посилалося на те, що воно набуло права вимоги до відповідачки на підставі договору факторингу №01.02-03/25 від 29.01.2025.

Відповіднодо статті 514 ЦК України, частини першої статті 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статей 1080,1084 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Наданими позивачем та дослідженими судом доказами підтверджується набуття позивачем право вимоги до відповідачки задоговором №1505992 про надання споживчого кредиту від 16.05.2024 .

Відтак позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права та стягнення в примусовому порядку з відповідачки заборгованості за кредитним договором та відсотків за кристування кредитними коштами.

При цьому, перевіряючи розрахунок позивача по відсотках за користування кредитними коштами за укладеним з відповідачем договором № 1505992 про надання споживчого кредиту від 16.05.2024, суд виходить з такого.

Позивач здійснював нарахування процентів застосувавши у період з 16.05.2024 по 29.01.2025 стандартну процентну ставку в розмірі 1,5% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Так, цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою), вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, згідно п.17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Водночас частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5розділу І цього Закон у(яким, зокрема, доповнено пункт 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тому, передбачений у договорі № 1505992 про надання споживчого кредиту від 16.05.2024розмір відсотків за користування кредитом 1,5 % на день та відповідно їх нарахування, суперечить нормам ЗУ «Про споживче кредитування» та підлягає перерахунку.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

При цьому, суд погоджується із нарахуванням відсотків з урахуванням сплачених відповідачкою коштів у рахунок погашення тіла кредиту: у період з 16.05.2024 по 15.06.2024 за відсотковою ставкою 1,5%, тобто 7000,00 грн х 1,5% х 30 днів =3150,00 грн.; у період з 16.06.2024 по 20.08.2024 за відсотковою ставкою 1,5%, тобто 6999,98 грн х 1,45% х 67 днів =7034,98 грн..

Водночас нарахування відсотків у розмірі 1,5 % за подальший період, з 21.08.2024 суперечить нормамЗУ «Про споживче кредитування» та підлягає перерахунку:у період з 21.08.2024 по 29.01.2025, тобто 6999,98 грн х 1% х162 дні ) = 10479,58 грн.

З урахуванням суми сплачених відповідачкою відсотків у сумі 7715,00 грн, розмір відсотків, що підлягає стягненню з відповідачки становить 13809,95 грн. (21524,95 грн -7715,00 грн = 13809,95 грн.).

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідачки штрафних санкцій, суд виходить з такого.

Зі змісту розрахунку заборгованості за кредитним договором №1505992 про надання споживчого кредиту від 16.05.2024, встановлено, що позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції в розмірі 12642,00 грн.

Відповідно до п.6.4 договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом , споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф : у розмірі 1050,00 грн на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 77,00 грн починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, востаннє до 01.08.2026.

Відтак, нарахування штрафу, пені в період дії воєнного стану в Україні суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

З огляду на вищевказані норми законодавства, відповідачка, як позичальник була звільнена від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) штрафу/пені. Тому нарахування неустойки (штрафу/пені) за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання у період з 24.02.2022 по теперішній час є незаконним.

Відтак, суд не вбачає правових підстав для стягнення із відповідачки на користь позивача штрафу/пені, а тому вважає, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити у зв`язку із необґрунтованістю.

При цьому суд, з огляду на безпідставність нарахування штрафу, зважаючи на те, що відповідачка, за даними розрахунку заборгованості, здійснила погашення штрафу у розмірі 1358,00 грн, беручи до уваги положення договору в частині зарахування здійснених платежів, дійшов висновку про необхідність зарахування у рахунок погашення заборгованості за відсотками сплаченої відповідачкою суми штрафу, що означає 13809,95 грн -1358,00 грн = 12451,95 грн.

За наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Свеа Фінанс" про стягнення з відповідачки заборгованості за договором №15059920 про надання споживчого кредиту, що утворилась станом на 14.02.2026 в розмірі 19451,93 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 6999,98 грн. та за відсотками за користування кредитом в сумі 12451,95 грн.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню зарахунок відповідачки в сумі 1327,34 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 207, 526, 629, 634, 638, 1054 ЦК України, керуючись, ст.ст.12, 13,81,141,263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" заборгованість за договором №1505992 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладеного 16.05.2024 у сумі 19451 гривню 93 копійки (дев`ятнадцять тисяч чотриста п`ятдесят одну гривню 93 копійки), з яких: заборгованість за тілом кредиту 6999,98 грн; заборгованість за відсотками 12451,95 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1327 гривень 34 копійок (одна тисяча триста двадцять сім гривень 34 копійки).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

В порядку п.4. ч.5 ст.265ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" ( 04070, місто Київ вулиця Іллінська,8, код ЄДРПОУ 37616221);

відповідач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2026

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО