Рішення № 137318356, 11.06.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1588/26

Провадження № 2/345/1609/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.06.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Кулаєць Б.О., розглянувши в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ФОП ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

представник ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 47954,03 грн., судовий збір у розмірі 3328,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 20.10.2023 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (надалі - позивач) та Фермерське господарство «ГАДЗ» було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу Toyota (д.р.н. НОМЕР_1 ). Договір було укладено відповідно до Закону України «Про страхування» (надалі - закон).

22 червня 2024 року о 12 год. 30 хв. у м. Бучач по вул. Галицька, 23 сталося ДТП за участю: транспортного засобу Volkswagen (д.р.н. НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_1 , та TЗ Toyota (д.р.н. НОМЕР_1 ), внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Toyota (д.р.н. НОМЕР_1 ), що був застрахований ПрАТ «СК «УНІКА» за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 020112/4100/0000035. Згідно постанови Бучацького районного суду Тернопільської області від 09.07.2024 року (справа № 595/1099/24) ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України. На підставі заяви потерпілої особи, договору добровільного страхування транспортного засобу та на підставі вимог Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 147793,23 грн. (ПІ № 175267 від 16.07.2024). Розмір страхового відшкодування дорівнює вартості відновлювального ремонту автомобіля Toyota (д.р.н. НОМЕР_3 ), перерахованого на СТО ТОВ «Кристал Моторс» згідно рахунку № CKM-К-Е03835 від 02.07.2024. Таким чином, зважаючи на викладене вище до ПрАТ «СК «УНІКА» (позивач по справі) перейшло право вимоги на отримання від винної особи компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Toyota (д.р.н. НОМЕР_1 ) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 22 червня 2024 року о 12 год. 30 хв. у м. Бучач по вул. Галицька, 23. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди за шкоду, заподіяну життю, здоров?ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Volkswagen (д.р.н. НОМЕР_2 ) була застрахована відповідно до Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в АТ «СГ «ТАС» згідно полісу обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності АТ/4150613, ліміт відповідальності АТ «СГ «ТАС» становить 160000,00 грн., франшиза - 0,00 грн. 26.08.2024 АТ «СГ «ТАС» здійснено виплату на користь ПрАТ «СК «Уніка» 99839,20 грн. (ЛІ № 28731). Розмір страхового відшкодування АТ «СГ «ТАС» вартості матеріального збитку за вирахування франшизи: 99 839,20 грн. (вартість матеріального збитку) - 0,00 грн. (франшиза) = 99839,20 грн. За таких обставин АТ «СГ «ТАС» виконало своє зобов?язання за полісом ОСЦПВНТЗ та відшкодувало вартість матеріального збитку (відновлювальний ремонт за вирахуванням зносу - 0,4103) та франшизи - 0,00 грн. Таким чином АТ «СГ «ТАС» виконало свої зобов?язання згідно ст.ст. 12, 22, 29 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким передбачено обов?язок страховика здійснити страхову виплату в межах ліміту відповідальності, з урахуванням зносу.

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, у якому в задоволені позову просить відмовити.

Свій відзив мотивує тим, що під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов?язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Таким чином, шкода, завдана внаслідок ДІП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Винятком може бути випадок, якщо винуватець керував службовим транспортним засобом, але авто використовував у власних інтересах (не виконував завдання, покладені роботодавцем на водія). Як вбачається з фотокопії трудової книжки ОСОБА_1 в період з 27.03.2024 по 11.09.2024 відповідач перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 . З фотокопії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що транспортний засіб «Volkswagen», д.р.н. НОМЕР_2 , належить ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_1 даний транспортний засіб не використовував у власних цілях. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Третя особа ФОП ОСОБА_2 письмових пояснень щодо позову або відзиву не подавала,хоча ухвалу суду про залучення її до участі у справі вона отримала, що підтверджується трекінгом поштового відправлення.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 11.03.2026 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін

01.04.2026 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву (а.с. 60-72).

09.04.2026 представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» подав до суду клопотання про витребування доказів (а.с. 73-76).

Ухвалою суду від 22.04.2026 клопотання представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про витребування доказів задоволено частково.

30.04.2026 представник відповідача подала до суду заяву на виконання ухвали суду від 22.04.2026 (а.с. 81-83).

20.05.2026 представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» подав до суду клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с. 85-86).

Ухвалою суду від 22.05.2026 залучено ФОП ОСОБА_2 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, до участі у справі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

20.10.2023 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (надалі - позивач) та Фермерським господарством «ГАДЗ» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 020112/4100/0000035, згідно з яким було застраховано транспортний засіб «Toyota», д.р.н. НОМЕР_1 , страхова сума 572970,00 грн., строк дії договору з 24.10.2023 по 23.10.2024 (а.с. 15-16).

Фермерське господарство «ГАДЗ» 27.06.2024 звернулося до голови правління ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» зі заявою № 20224354264 про подію з ознаками страхового випадку згідно з договором № 020112/4100/0000035/1, яка відбулася 22.06.2024 за участі транспортного засобу «Toyota», д.р.н. НОМЕР_1 (а.с. 13).

Як встановлено зі страхового акту № 202524354264 від 15.07.2024, складеного відповідно до договору страхування № 020112/4100/0000035 від 20.10.2023 щодо транспортного засобу «Toyota», д.р.н. НОМЕР_1 , внаслідок страхової події, яка відбулася 22.06.2024, вартість відновлюваного роботу становила 147793,23 грн. та вказану суму було переховано ТОВ «Кристал Моторс» (а.с. 11), що підтверджується платіжною інструкцією від 16.07.2024, рахунком № СКМ-К-F03835 від 02.07.2024 та ремонтною калькуляцією № 2022435426 від 10.07.2024 (а.с. 12, 17, 18-22).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 транспортний засіб «Toyota», р.н. НОМЕР_1 , 23.10.2021 зареєстровано за ФГ «ГАДЗ» (а.с. 14).

22 червня 2024 року о 12 год. 30 хв. у м. Бучач по вул. Галицька, 23 водій ОСОБА_1 , керуючи транспорним засобом марки «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Proace City», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався попереду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди. Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Бучацького районного суду Тернопільської області від 09.07.2024 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. (а.с. 34-36).

Згідно з полісом № АТ/4150613 автомобіль марки «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_2 , застрахований в АТ «СГ «ТАС». Поліс станом на 22.06.2024 був діючий, ліміт за шкоду майну - 160000,00 грн., франшиза - 0,00 грн. (а.с. 37).

В листі АТ «СГ «ТАС» до ПрАТ «СК «УНІКА» від 21.08.2024, зокрема, зазначено, що коефіцієнт зносу замінених складових, згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, становить 0,4103, що дорівнює 47954,03 грн. Розрахунок суми страхового відшкодування: 147793,23 грн. - 47954,03 грн. = 99839,2 грн. На підставі викладеного, належна ПрАТ "СК "УНІКА" сума страхового відшкодування 99839,2 грн. буде перерахована на реквізити, вказані в Регресній вимозі (а.с. 39).

АТ «СГ «ТАС» перерахувало ПрАТ «СК «УНІКА» 26.08.2024 грошові кошти у розмірі 99839,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 38).

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_5 від 26.06.2017 ОСОБА_1 в період з 27.03.2024 по 11.09.2024 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 (а.с. 64-65).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 транспортний засіб «Volkswagen», р.н. НОМЕР_2 , зареєстрований 15.07.2021 за ОСОБА_3 (а.с. 66-67).

Таким чином, між сторонами виник спір щодо відшкодування у порядку суброгації витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування.

Оцінка суду:

суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що даний позов підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені статтею 1166 ЦК України, частиною першою якої встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).

Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).

Окрім того, суд звертає увагу, що відносини в сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1961-IV у редакції на час виникнення спірних правовідносин), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих в наслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону № 1961-ІV).

Статтею 5, 6 Закону № 1961-ІV передбачено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 9 Закону 1961-IV, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно з абзацом першим пункту 22.1 статті 22 Закону 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17.

Отже, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених зазначеним Законом випадках - Моторного (транспортного) страхового бюро України та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за вказаним Законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Разом з тим принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 147/66/17.

Статтею 28 Закону № 1961-IV визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статті 29 Закону України № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну "перехід" означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц зроблено висновок, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 108 ЗУ «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль «Toyota», д.р.н. НОМЕР_1 , що є предметом страхування на договором добровільного страхування наземного транспорту № 020112/4100/0000035, укладеного 20.10.2023 з ПрАТ «СК «УНІКА», відбулася з вини відповідача ОСОБА_1 .

При цьому, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota», д.р.н. НОМЕР_1 , становила 147793,23 грн., що не ставиться під сумнів стороною відповідача.

Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) відповідно до статті 993 ЦК України та статті 108 Закону України «Про страхування» перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто, відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

Водночас, АТ «СГ «ТАС» (страховик винної особи відповідача) здійснило ПрАТ «СК «УНІКА» виплату страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту зносу замінених складових, що становить 0,4103, у розмірі 99839,20 грн.

Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц вказав, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.

Отже, АТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ПрАТ «СК «УНІКА» у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме: 99839,20 грн. (вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу), а відтак, у страховика відповідача не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка склала 47954,03 грн., незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності).

При цьому, відповідачем не спростовано відсутність підстав для застосування коефіцієнту зносу замінених складових, що становить 0,4103, при розрахунку розміру збитку. Матеріали справи не містять жодних належних доказів на спростування відповідачем розрахунку суми страхового відшкодування, здійсненого позивачем, відповідач не надав іншого розрахунку розміру шкоди, а також документів, які б спростовували визначений його страховиком розмір виплати, що підлягала сплаті на користь позивача, в тому числі і висновку автотоварознавчої експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) сформульовано висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки необхідно розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (постанова Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 914/820/17).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача стверджує, що ОСОБА_1 на час здійснення ДТП перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 . На підтвердження даних обставин нею додано копії відповідних аркушів трудової книжки.

Водночас, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 транспортний засіб «Volkswagen», р.н. НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_3 , а не роботодавцем відповідача - ФОП ОСОБА_2 .

Таким чином, з огляду на те, що відповідачем не подано належних допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували те, що законним володільцем джерела підвищеної небезпеки, а саме: транспортного засобу «Volkswagen», р.н. НОМЕР_2 , на час події ДТП (22 червня 2024 року) був його роботодавець - ФОП ОСОБА_2 , суд вважає твердження представника відповідача про те, що позов подано до неналежної особи, неспроможним.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування, в сумі 47954,03 грн.

Розподіл судових витрат:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 3328,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 10).

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, то згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача.

Частиною другою статті 141 КПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

У постанові від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн. позивач надав суду: договір доручення № 1 ВНМ від 01 листопада 2023 року, укладений між ПАТ «СК «Уніка» та ФОП ОСОБА_5 , додаткову угоду № 1 до договору доручення № 1 ВНМ від 01 листопада 2023 року, укладену між ПАТ «СК «Уніка» та ФОП ОСОБА_5 , договір № 2/23ю про надання правової допомоги від 02 листопада 2023 року, укладений між Адвокатським бюро «Білий» та ФОП ОСОБА_5 , додаток № 1 від 29.11.2024 до договору № 2/23ю від 02 листопада 2023 року, акт (звіт) прийому-передачі наданих послуг № 1/35946 до договору про надання правової допомоги № 2/23ю від 01 листопада 2023 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХС № 000229 та довіреність від 16.01.2026 (а.с. 40-50).

Дослідивши надані докази, враховуючи ціну позовних вимог, складність справи, яка є малозначною, та, як наслідок, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зокрема, беручи до уваги, що єдиними процесуальними документами, складеними в рамках даної справи, є позовна заява та клопотання про витребування доказів і залучення третьої особи, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн., як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 22, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 4-6, 9, 22, 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-ІV, ст. 108 ЗУ «Про страхування», та керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ФОП ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування, в сумі 47954 (сорок сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 03 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» 3328,00 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень судового збору та 5000,00 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», адреса: вул. О.Теліги, 6-В, корп. 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 20033533.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Третя особа: ФОП ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .

Суддя: