Ухвала суду № 137317984, 11.06.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

У Х В А Л А

Іменем України

Справа № 285/5246/25

провадження № 2-п/0285/11/26

11 червня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 18.03.2026 по цивільній справі №285/5246/25 за позовом ТОВ "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги задоволено частково:

- Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Українські фінансові операції" заборгованість у розмірі 35525 грн.

- Відмовлено у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості.

- Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Українські фінансові операції" відшкодування судових витрат у розмірі 3721 грн 12 коп.

26.05.2026 на адресу Звягельського міськрайонного суду через систему "Електронний суд" надійшла заява Відповідача про перегляд вищезазначеного заочного рішення.

Ухвалою суду від 01.06.2026 заяву Відповідача про перегляд заочного рішення залишено без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. 285 ЦПК України, та надано строк для усунення недоліків. Крім того, Відповідачу роз`яснено право заявити клопотання про поновлення пропущеного строку, з одночасним наданням доказів поважності причин такого пропуску.

10.06.2026 до суду надійшла заява Відповідача про усунення недоліків. Разом з тим, клопотання про поновлення пропущеного процесуального стоку Відповідачем не заявлено.

Частиною 2 статті 284 ЦПК України встановлено тридцятиденний строк для подання заяви про перегляд заочного рішення.

З матеріалів справи вбачається, що заочне рішення від 18.03.2026 через систему "Електронний суд" було доставлено на електронну адресу Відповідача 20.03.2026.

Заява про перегляд заочного рішення надійшла на адресу суду 26.05.2026 - після спливу строку, визначеного ч. 2 ст. 284 ЦПК України.

У заяві про усунення недоліків Відповідач посилається на те, що заява про перегляд заочного рішення була подана через систему "Електронний суд" 14.04.2026, але через технічну помилку не була зареєстрована судом як вхідний документ. На підтвердження цієї обставини Відповідач надає картку руху заяви, з якої вбачається, що процесуальний документ підписано КЕП та надіслано до суду 26.05.2026.

Факт направлення Відповідачем 14.04.2026 заяви на адресу Позивача через електронний кабінет не є доказом технічної помилки під час відправлення документа на адресу суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з положеннями ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Водночас ч. 3 ст. 284 ЦПК України визначає, що учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ЦПК України строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до положень ст. 120, 121, 123, 124 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно із положеннями ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 3, 6-8 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

ЄСПЛ зауважував, що «одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29.10.2015).

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ, при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

ЄСПЛ неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03.04.2008 у справі «Ponomaryov v. Ukraine», п.41)».

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення від 29.10.2015 у справі «Ustimeтko v. Ukraine», п.46)».

Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у ст. 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст.126 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2024 у справі №756/11081/20 дійшла висновку, що якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме ст. 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України.

Заява про перегляд заочного рішення подана Відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі через електронний кабінет у системі "Електронний суд" 26.05.2026. При цьому суду не надано докази своєчасного направлення відповідачем поданої заяви саме 14.04.2026, як він зазначає у клопотанні про долучення доказів від 27.05.2026 та заяві про усунення недоліків від 09.06.2026.

Клопотання про поновлення пропущеного строку Відповідачем не заявлено.

За таких обставин, відсутні підстави для розгляду судом питання про поновлення пропущеного процесуального строку.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 18.03.2026 необхідно залишити без розгляду.

Керуючись ст. 121, 126, 127, 284, 260, 261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 18.03.2026 по цивільній справі №285/5246/25 - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана потягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.В. Помогаєв