Вирок № 137317981, 09.06.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер № 285/5536/25

Провадження № 1-кп/0285/322/26

09 червня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

перекладача ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.06.2025 за №12025060000001279,

по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Фехердьярмат Республіки Угорщина, громадянина Угорщини, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , тимчасово проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням встановлено наступні обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

29.06.2025 близько 12 год. 00 хв. водій ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем «PORSCHE BOXSTER 987» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухався ним по 230 км. автодороги «Київ-Чоп», яка має по дві смуги руху в кожному напрямку поблизу с. Наталівка Звягельського району Житомирської області у напрямку м. Звягель зі швидкістю 157 км/год, чим порушив заборонну норму, встановлену п. 12.9. б) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР, Правила).

Рухаючись у вказаний день та час зазначеним транспортним засобом по крайній лівій смузі для руху вказаної дороги по прямій горизонтальній асфальтованій ділянці дороги, яка перебувала в сухому стані, у світлу пору доби, в задовільних умовах дорожнього руху, в умовах достатньої видимості, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, водій ОСОБА_8 діючи з кримінальною протиправною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, не зменшив швидкість руху на ділянці дороги, де встановлений дорожній знак 3.29 ПДР («Обмеження максимальної швидкості 70 км/год»), чим порушив вимоги п. 1.5., 2.3. «д») Правил та створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, життю та здоров`ю громадян.

Крім того, водій ОСОБА_8 , в порушення вимог п. 1.7. ПДР, не був особливо уважним до такої категорії учасників дорожнього руху, як пішохід.

Як наслідок, при виникненні небезпеки для руху, яку об`єктивно можливо було виявити, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.2, ігноруючи дорожній знак 5.35.1 «Пішохідний перехід», водій Коче Давід, маючи технічну можливість уникнути наїзду за умови руху з допустимою швидкістю на вказаній ділянці дороги (не більше 70 км/год), негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, чим порушив вимоги п.п. 12.9. б), 18.1. Правил, внаслідок чого передньою частиною керованого ним автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який перетинав проїзну частину в межах нерегульованого пішохідного переходу зліва направо відносно напрямку руху транспортного засобу.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди.

Смерть ОСОБА_9 настала від поєднаної тупої травми голови, шиї, тулуба, кінцівок із відривом передніх відділів голови із розривами м?яких тканин, переломами кісток склепіння, основи черепа, верхньої щелепи зліва, розривами твердої мозкової оболонки, розміжченням та викидом речовини головного мозку, розривами зв?язок та спинного мозку між 1 та 2 шийними хребцями, переломом 2 шийного хребця, розривами глотки, гортані, трахеї, стравоходу, загальних сонних артерій та внутрішніх яремних вен, розривом аорти, переломами грудини, правої ключиці, 1-4, 7-12 ребер справа, 2-12 ребер зліва з розривами пристінкової плеври, розривом зв?язок між 6 та 7 грудними хребцями та міжреберних тканин. розривом зв?язок між 12 грудним та 1 поперековим хребцями та поперекових м?язів, надривами печінки, переломами правої малогомілкової кістки, правих променевої та ліктьової кісток, лівого стегна, ранами, саднами, крововиливами у м?які тканини на голові, шиї, тулубі, кінцівках, що підтверджується самим характером грубих прижиттєвих тілесних ушкоджень.

Порушення водієм ОСОБА_10 вимог пунктів 1.5, 1.7, 2.3.б), 2.3.д), 12.9.б), та 18.1 Правил, дорожніх знаків 3.29, 5.35.1 «Пішохідний перехід», дорожньої розмітки 1.14.1 ПДР знаходиться у прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у необережних діях, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_9 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

08.06.2026 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_10 за участі адвоката ОСОБА_6 , була укладена угода про визнання винуватості, за умовами якої обвинувачений визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 12000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 204000 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Прокурор у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості обвинуваченому зрозумілі. Прокурор підтвердив, що угода укладена добровільно.

Обвинувачений ОСОБА_8 і його захисник ОСОБА_6 підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості між обвинуваченим і прокурором, просили її затвердити і призначити узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості обвинуваченому зрозумілі.

Потерпіла ОСОБА_11 у судове засідання не прибула, до суду подано заяву про розгляд справи у її відсутності, шкода, завдана кримінальним правопорушенням їй відшкодована, претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не має, у подальшому вимог майнового характеру пред`являти наміру не має. Не заперечує щодо застосування покарання, зазначеного в угоді між прокурором та ОСОБА_10 у вигляді штрафу.

Заслухавши доводи сторін, вивчивши матеріали обвинувального акту з угодою про визнання винуватості, суд приходить до наступного.

За правилами ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до положень ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України.

Підстави для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ч.7 ст. 474 КПК України відсутні.

Відповідно до ч.4 ст.469 КК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_8 цілком розуміє права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, визначені положеннями ст. 473, 474 КПК України.

Поясненнями сторін угоди встановлено, що вони уклали угоду про визнання винуватості добровільно.

Також судом встановлено, що за умовами даної угоди міра покарання визначена відповідно до вимог ст. 69 КК України.

Так, згідно з ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст.69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Вказана норма Закону передбачає, що у кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч.1 ст.69 КК України.

Суд при вирішенні питання про можливість призначення покарання, узгодженого сторонами угоди, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше не судимий, обставини, що пом`якшують покарання, зокрема щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків, відсутність у потерпілої претензій матеріального та морального характеру та позицію останньої щодо необхідності застосування найменш суворого покарання, добровільне перерахування на потреби ЗСУ матеріальної допомоги на суму 100000 грн., а також відсутність обставин що обтяжують покарання.

Судом установлено, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам КПК України та на їх основі може бути ухвалений вирок, оскільки потерпілим надано прокурору згоду на укладення угоди, умови якої не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань, є фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого. Суд також приймає до уваги той факт, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є відповідними ступеню тяжкості та характеру кримінального правопорушення, а також особі обвинуваченого.

Сторонам роз`яснено наслідки укладення і затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, у тому числі, щодо обмеження права на оскарження вироку, який може бути ухвалено за наслідками розгляду та затвердження угоди судом, наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Виходячи з викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_10 .

У кримінальному провадженні наявні процесуальні витрати на проведення судових експертиз на загальну суму 15599,5 грн.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 370, 373, 374, 468, 469, 472, 475 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 08 червня 2026 у кримінальному провадженні № 12025060000001279 про визнання винуватості укладену між прокурором Житомирської обласної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_10 .

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання, із застосуванням до основного покарання ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі дванадцять тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 204000 грн. (двісті чотири тисячі гривень) без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати в сумі 15599,5 грн., а саме:

- за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/106-25/11954-ІТ від 24.07.2025 в сумі 3565,6 грн.;

- за проведення транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/106-25/11955-ІТ від 14.08.2025 в сумі 6685,5 грн.;

- за проведення комплексної судової фототехнічної експертизи та експертизи механізму і обставин дорожньо-транспортної пригоди № СЕ-19/106-25/14348 від 21.08.2025 в сумі 5348,4 грн.

Арешт накладений ухвалами Корольовського районного суду міста Житомира №296/7247/25 від 03.07.2025 та №296/7248/25 від 04.07.2025 скасувати.

Речові докази:

- автомобіль «Porsche Boxster» реєстраційний номер НОМЕР_1 (реєстрація Республіки Угорщина), який знаходиться на території спеціального майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області - повернути його власнику ОСОБА_12 ;

- велосипед дорожнього типу, який належав ОСОБА_9 , повернути потерпілій ОСОБА_11 ;

- джинсові штани, футболку, куртку, труси та пару шкарпеток, які упаковані до спец пакету WAR1793277; чоловіче взуття на ліву ногу, яке упаковано до спец пакету WAR1793496; чоловіче взуття на праву ногу, яке упаковано до спец пакету WAR1793495; паперовий конверт №1 зі змивом з поверхні керма автомобіля; паперовий конверт №2 зі змивом з ручки КПП автомобіля; паперовий конверт №3 зі змивом з внутрішньої ручки відкриття водійських дверей автомобіля; паперовий конверт №3 зі змивом з важеля ручного гальма автомобіля знищити;

- CD-R диск ємністю 700 Мб, на якому записано відеозапис з відео реєстратора автомобіля; CD-R диск ємністю 700 Мб, на якому записано відеозапис з камери відео спостереження АЗС залишити при матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_7 , у виді застави залишити до набрання вироком законної сили.

Заставу у розмірі 211960 грн. (двісті одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят гривень), внесену заставодавцем ОСОБА_13 на підставі ухвали Корольовського районного суду міста Житомира №296/7215/25 провадження 1-кс/296/3351/25 від 01.07.2025, після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю, відповідно до ст.182 КПК України.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Житомирського апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча суддя ОСОБА_1