Рішення № 137317754, 11.06.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/3380/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду із позовною заявою до м про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.10.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено кредитний договір № 263497921 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору, на суму 12750,00 грн, що була перерахована на банківську карту відповідача - № 4149-62XX-XXXX-1388.

28.11.2018 між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідач належним чином не виконав свого зобов`язання щодо повернення коштів, відтак виникла заборгованість у розмірі 60618,11 грн, яка складається з: 12529,20 грн - заборгованість по тілу кредиту; 48088,91 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості. Позивач не здійснював нарахувань за кредитним договором.

Відтак, позивач просив стягнути з відповідача вищезазначену заборгованість, витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн та витрати по сплаті судового збору.

Провадження у справі було відкрите за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 107).

Представник позивача просив провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; розгляд позовної заяви здійснювати за відсутністю представника позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів; позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (зворот. а.с. 7).

Копія ухвали про відкриття провадження направлялась відповідачу за місцем реєстрації її проживання (а.с. 106); рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення було повернене на адресу суду із відміткою про отримання (а.с. 111-112).

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Заяв по суті справи до суду не надійшло, відповідач не скористалась своїм процесуальним правом та не направила до суду відзив на позовну заяву.

Жодних інших заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши наявні докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, вважає необхідним задовольнити позовні вимоги, виходячи з такого.

Судом встановлено що, 15.10.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено кредитний договір № 263497921 (а.с. 61-66) разом із паспортом споживчого кредиту (а.с. 28-29), у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору «MNV37FM5» (а.с. 12).

Крім того, шляхом підписанні вказаних документів, відповідач погодився, що ознайомлений із алгоритмом дій первісного кредитора стосовно укладання кредитних договорів (а.с. 10-11), порядком дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача (а.с. 13-18) та правилами позивача щодо надання грошових коштів у позику (а.с. 19-23), згідно з якими відповідач подав заяву на отримання грошових коштів в кредит, зазначивши особисті ідентифікуючі та контактні дані (а.с. 27).

Згідно кредитного договору № 263497921 від 15.10.2020 року кредитодавець надає кредитні кошти у формі кредитної лінії у сумі 12750,00 грн на строк 30 днів, тобто до 14.11.2020 зі сплатою процентів за користування кредитом 0,47% від сум кредиту за кожен день користування кредитом у дисконтний період; 1,70% - базова процентна ставка.

Згідно додаткової угоди від 13.11.2020 сторони дійшли згоди продовжити строк, на який був наданий кредит на 29 днів; починаючи з 14.11.2020 року позивальник сплачує 1,51% в день від суми кредиту (а.с. 30).

Згідно додаткової угоди від 12.12.2020 сторони дійшли згоди продовжити строк, на який був наданий кредит на 29 днів; починаючи з 14.11.2020 року позивальник сплачує 1,21% в день від суми кредиту (зворот. а.с. 30).

Згідно додаткової угоди від 11.01.2021 сторони дійшли згоди продовжити строк, на який був наданий кредит на 30 днів; починаючи з 11.01.2021 року позивальник сплачує 0,76% в день від суми кредиту (а.с. 31).

Згідно додаткової угоди від 10.02.2021 сторони дійшли згоди продовжити строк, на який був наданий кредит на 30 днів; починаючи з 10.02.2021 року позивальник сплачує 0,76% в день від суми кредиту (зворот. а.с. 31).

Згідно додаткової угоди від 12.03.2021 сторони дійшли згоди продовжити строк, на який був наданий кредит на 30 днів; починаючи з 12.03.2021 року позивальник сплачує 0,76% в день від суми кредиту (а.с. 32).

Згідно додаткової угоди від 11.04.2021 сторони дійшли згоди продовжити строк, на який був наданий кредит на 30 днів; починаючи з 11.04.2021 року позивальник сплачує 0,76% в день від суми кредиту (зворот. а.с. 32).

Згідно додаткової угоди від 11.05.2021 сторони дійшли згоди продовжити строк, на який був наданий кредит на 30 днів; починаючи з 11.05.2021 року позивальник сплачує 0,76% в день від суми кредиту (а.с. 33).

Згідно додаткової угоди від 11.06.2021 сторони дійшли згоди продовжити строк, на який був наданий кредит на 30 днів; починаючи з 11.06.2021 року позивальник сплачує 0,76% в день від суми кредиту (зворот. а.с. 33).

Згідно довідки ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» здійснило перерахунок коштів у сумі 12750,00 грн за реквізитами, вказаними відповідачем (а.с. 92-93).

Згідно наданої інформації АТ КБ «ПриватБанк», наданої на вимогу ухвали суду, грошові кошти у сумі 12750,00 грн були зараховані на рахунок відповідача (а.с. 123-124).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» заборгованість ОСОБА_1 за період з 15.10.2020 по 10.08.2021 становить 50181,11 грн (а.с. 42-45).

Крім того, вбачається, що позивачем було сплачено суму 26555,00 на погашення заборгованості за кредитним договором.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01 та відповідні додаткові угоди (а.с. 72-84), відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, що також підтверджується реєстром боржників (а.с. 70-71), актом звірки (а.с. 69), протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог (зворот а.с. 69). Згідно реєстру боржників заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 10.08.2021 становить 50394,11 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість ОСОБА_1 за період з 10.08.2021 та 31.08.2023 становить 60618,11 грн (а.с. 41).

Крім того, згідно вказано розрахунку вбачається, що відповідачем було сплачено 2000,00 грн 20.08.2021.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01 та відповідні додаткові угоди (а.с. 63-68), відповідно до умов яких останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, що також підтверджується реєстром боржників (а.с. 61-62), протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог (а.с. 60), відповідною платіжною інструкцією (зворот. а.с. 60). Згідно реєстру боржників заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 31.06.2023 становить 60618,11 грн.

04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю (а.с. 55-59), відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, що також підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників (а.с. 50), реєстром боржників (а.с. 53-54) та відповідними платіжними інструкціями (а.с. 46-49). Згідно реєстру боржників заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 04.06.2025 становить 60618,11 грн.

Згідно виписки ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» з особового рахунку за кредитним договором №263497921 від 15.10.2020 заборгованість ОСОБА_1 станом на 25.06.2025 становить 60618,11 грн та включає в себе: 12529,20 грн заборгованості за тілом кредиту та 48088,91 грн заборгованості за процентами (а.с. 40).

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Отже, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору кредиту, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Разом з тим, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору кредитного договору № 263497921 від 15.10.2020, які додаткових угод. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому, встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

За встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що 15.10.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено договір про надання кредиту, який був виконаний первісним кредитодавцем у повному обсязі; водночас, відповідачем було взято на себе зобов`язання з повернення, наданих йому у користування кредитних коштів, та обумовлених договором, витрат по їх використанню, як і за додатковими угодами.

Будь-яких доказів протилежних цьому висновку відповідачем надано не було.

Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша ст.519 ЦК України).

Із системного аналізу можливо дійти висновку, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі №752/8842/14-ц.

Відповідно до статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18 відображений правовий висновок згідно з яким, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів визнання судом жодного з договорів факторингу недійсними. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.

Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством, за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025.

Водночас, суд звертає увагу на те, що за змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У даній справі встановлено, що 15.10.2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено договір № 263497921. Так, згідно умов договору, товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит на суму 5000,00 грн строком на 29 днів. Кредитодавець надав споживчий кредит у сумі 12750,00 грн, а дія договору починається від дати отримання коштів. Сторонами застосовується процентна ставка у розмірі 0,47 % відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Водночас між сторонами було укладено 8 додаткових угод щодо продовження дії строку договору із визначенням відсоткової ставки та строку повернення кредитних коштів.

Таким чином належними та допустимими доказами по справі підтверджено, що заборгованість відповідача по тілу кредиту складає 12529,20 грн, які ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало відповідачу на його картковий рахунок, а відповідач частково сплатила заборгованість за вказаним договором.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідчем отриманих в позику коштів у повному обсязі, а тому вказана сума заборгованості по тілу кредиту підлягає стягненню з останнього на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Разом з тим, суд не погоджується із розміром нарахованих відсотків за користування кредитом, з огляду на вище вказані умови нарахування відсотків первісним кредитором та строки кредитування, що були погоджені сторонами при укладені кредитного договору, та додаткових угод щодо пролонгації дії договору.

Відтак, суд вбачає за доцільне стягнути з відповідача заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами за період строку дії договору, тобто за 29 днів та дії додаткових угод до договору, з відрахуванням погашеної суми по сплаті процентів та літа кредиту, а саме:

12750,00 грн * 0,47% * 30 днів = 1797,75 грн.

12749,97 грн * 1,51% * 29 днів = 5583,21 грн.

12749,45 грн * 1,21% * 29 днів = 4473,78 грн.

12748,77 грн * 0,76% * 30 днів = 2906,71 грн.

12655,47 грн * 0,76% * 30 днів = 2885,44 грн.

12540,87 грн * 0,76% * 30 днів = 2859,31 грн.

12530,17 грн * 0,76% * 30 днів = 2856,87 грн.

12530,07 грн * 0,76% * 30 днів = 2856,85 грн.

12529,20 грн * 0,76% * 30 днів = 2856,65 грн.

З урахуванням відрахування погашеної суми по сплаті процентів (37859,91 грн), заборгованість ОСОБА_1 станом на 10.07.2021, тобто на момент закінчення терміну дії останньої додаткової угоди становить - 15290,58 грн, що включає в себе заборгованість за тілом кредиту 12523,20 грн та заборгованість за відсотками 2761,38 грн.

Крім того, враховується, що згідно розрахунку заборгованості від первісного кредитора, ОСОБА_1 також здійснила платіж у сумі 5,00 грн 30.07.2021 року.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №723/304/16-ц (провадження N14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі №638/13683/15-ц (провадження N14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.

Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Позивачем не було заявлено вимоги щодо стягнення заборгованості за наслідки невиконання грошового зобов`язання, на підставі ст. 625 ЦК України.

Не надано суду належного розрахунку, щодо нарахування заборгованості по ст. 625 ЦК України.

Відтак, оскільки, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих в позику коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом у повному обсязі, а тому позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», до якого перейшло право вимоги за кредитним договором №263497921 від 15.10.2020, про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу були надані підтверджуючі документи, з яких: довіреність від 25.06.2025 (а.с. 34), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 35), акт прийому-передачі наданих послуг (а.с. 36), додаткова угода №25770550746 від 05.06.2025 (а.с. 37), договір про надання правничої допомоги №05/06/25-01 (а.с. 38-39), протокол погодження вартості послуг (зворот а.с. 39).

Таким чином, враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, з урахуванням засад розумності, справедливості та співмірності, відсутності заперечень відповідача щодо розміру заявлених витрат, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 610,83 та витрат на правову допомогу у сумі 1765,13 грн.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором № 263497921 від 15.10.2020 у сумі 15285,58 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 12529,20 грн та заборгованості по відсотках 2756,38 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 610,83 грн та витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 1765,13 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» Місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, оф.10, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя О. М. Дубовік