Рішення № 137314276, 11.06.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2240/26

11 червня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (надалі, відповідач-1), Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (надалі, відповідач-2), в якому просить визнати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 06.08.2024 ВП №51570911 про стягнення виконавчого збору, такою, що не підлягає виконанню.

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 06.08.2024 ВП №51570911 про стягнення виконавчого збору, такою, що не підлягає виконанню, аргументуючи, що оскільки судом визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, то і постанова про стягнення виконавчого збору також не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 14.04.2026 позовну заяву залишено без руху, та у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвалою суду від 13.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 КАС України.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зауважує, що позивачем не доведено, що ним оскаржувались у спосіб та строки встановлені Законом, постанова про стягнення виконавчого збору винесена в рамках ВП №51570911 від 06.08.2024, а тому дана постанова, є чинною та не скасована. При цьому, звертає увагу суду, що строк оскарження цієї постанови, з урахуванням вимог статті 74 Закону № 1404-VIII та статті 287 КАС України, пропущений. Просить врахувати, що у зв`язку із надходженням на адресу Відділу письмової заяви представника стягувача за №КНО-61.1.3.3/46 від 15.07.2024 року про повернення виконавчого документа стягувачу, державним виконавцем 06.08.2024 у ВП №51570911 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", а постанову про стягнення виконавчого збору від 06.08.2024 звернуто до примусового виконання шляхом її реєстрації у АСВП, як виконавчий документ відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5.

Слід зазначити, що хоча відзив на позовну заяву, разом з долученими доказами поданий з пропуском строку, встановленого судом, суд, керуючись принципом офіційного з`ясування всіх обставин справи, приймає їх до уваги при ухваленні рішення у даній справі.

Ухвалою суду від 01.06.2026 постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Як встановлено судом, Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17.05.2016 у справі №607/5546/13-ц задоволено позов ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, що не заявляє вимоги на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «ТОТУС» про стягнення заборгованості за договором поруки задовольнити. Стягнуто із ОСОБА_1 , як солідарного боржника Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОТУС» згідно договору поруки № 1.08-35/П-4 від 06.07.2010 року на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 1.08-35 від 19.06.2008 року в розмірі 91388,78 дол. США та 1045622,77 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту складає 682000 гривень та 77000 доларів США; заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом складає 215227,68 гривень та 14388,78 доларів США; сума пені за порушення строків повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним становить 148395,09 гривень, а також 3441 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 07.06.2016 року був виданий виконавчий лист №607/5546/13-ц.

На підставі вказаного виконавчого документу Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області 07.07.2016 відкрито виконавче провадження ВП№51570911.

06.08.2024 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у ВП №51570911.

Також, 06.08.2024 державним виконавцем винесено постанову від 06.08.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №51570911, так як 02.08.2024 від представника стягувача на адресу відділу надійшла письмова заява про повернення стягувачу виконавчого документа.

Вважаючи вказану постанову про стягнення виконавчого збору, такою, що не підлягає виконанню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поряд з цим, за змістом ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відтак, предметом спірних правовідносин є питання щодо визнання такою, що не підлягає виконанню постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Так, статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до частини шостої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За змістом частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

У спірному випадку позивач просить визнати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 06.08.2024 ВП №51570911 про стягнення виконавчого збору, такою, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є окремими виконавчими документами.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Отже, постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 1.380.2019.001073.

Отож, суд вважає, що постанова від 06 серпня 2024 року ВП №51570911 про стягнення виконавчого збору, яка винесена Відповідачем-1, є самостійним виконавчим документом.

На підставі Постанови від 06 серпня 2024 року ВП №51570911 про стягнення виконавчого збору Відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 06.08.2024 було відкрито виконавче провадження №75719125.

Так, статтею 27 Закону № 1404-VIII урегульовано стягнення виконавчого збору.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, виконавчий збір становить 10 відсотків від суми, стягнутої державним виконавцем, або вартості майна, і напряму залежить від суті рішення та правомірності виконавчого документа.

При цьому законодавцем передбачено повернення особі сплаченого виконавчого збору у разі скасування рішення, що підлягало виконанню чи визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Тобто обов`язок сплати виконавчого збору виникає в особи виключно за наявності чинного рішення, що підлягає виконанню, чи виконавчого документу.

Отже, у випадку визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, сума виконавчого збору, що нараховано пропорційно (10%) сумі, яка зазначена у виконавчому документі, не підлягає стягненню.

Така правова позиція зазначена у Постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі №500/500/26656/23

З матеріалів даної справи слідує, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 10.10.2025 у справі №607/5546/13-ц (провадження №6/607/205/2025) визнано виконавчий лист №607/5546/13-ц від 17 травня 2016 року, виданий 07 червня 2016 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 , як солідарного боржника Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОТУС» згідно договору поруки № 1.08-35/П-4 від 06.07.2010 року на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 1.08-35 від 19.06.2008 року в розмірі 91388,78 дол. США та 1045 622,77 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту складає 682000 гривень та 77000 доларів США; заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом складає 215227,68 гривень та 14 388,78 доларів США; сума пені за порушення строків повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним становить 148395,09 гривень, а також 3441грн. судового збору, таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, на переконання суду, оскільки судом визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, то, на переконання суду, постанова про стягнення виконавчого збору також не підлягає виконанню.

Стосовно строку звернення з даним позовом до суду, суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 1-2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч.ч. 1-2 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 надіслав на адресу Відповідача-1 заяву від 12.11.2025 з проханням закінчити виконавче провадження №75719125 від 06.08.2024 року стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі: 9138,88 доларів США та 104562,28 грн.

Тобто, суд враховує, що після прийняття ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 10.10.2025 у справі №607/5546/13-ц позивачем вживалися заходи щодо закінчення виконавчого провадження.

Втім, станом на 09.04.2026, тобто на дату звернення до суду з даним позовом, вказане виконавче провадження не закінчене, про що судом не здобуто відповідних доказів. Позаяк, з інформації, що розміщена в Автоматизованій системі виконавчих проваджень (АСВП), вбачається, що стан ВП №75719125: відкрите.

Суд зазначає, що матеріали справи містять лист від 19.12.2025 за №13407/03.1-23, до якого долучено ксерокопію квитанції "Укрпошти" ПН №2156004266655, з якої видно, що ОСОБА_2 надіслано рекомендований лист 23.12.2025, однак при цьому суд позбавлений можливості встановити, які саме документи надсилалися позивачу, так як даний рекомендований лист не містить переліку документів, що вкладені у вказаний рекомендований лист. А тому, суд не приймає до уваги ксерокопію зазначеної квитанції.

Отож, оскільки відповідь на заяву позивача від 12.11.2025 не була надана відповідачем, про що судом не здобуто відповідних доказів, відсутні підстави вважати, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом, визначений ст.287 КАС України.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь позивача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 06.08.2024 ВП №51570911 про стягнення виконавчого збору, такою, що не підлягає виконанню.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 11 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ),

відповідачі:

- Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл.,76019 код ЄДРПОУ:43316386),

- Івано-Франківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл.,76018 код ЄДРПОУ:43316386).

Головуюча суддя Дерех Н.В.