Ухвала суду № 137313832, 11.06.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

. 11 червня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/6355/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Чеснокової А.О., перевіривши обставини усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в якій просить:

визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646), що полягають у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешк. АДРЕСА_1 , доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за період з 01.08.2021 по 30.07.2023 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», та протягом 30 днів з дня його відміни;

зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешк. АДРЕСА_1 , доплату до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за період з 01.08.2021 по 30.07.2023 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», та протягом 30 днів з дня його відміни.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

05.06.2026 до суду надійшло клопотання відповідача, в якому останній просив залишити без розгляду позов у справі № 440/6355/26 у зв`язку з пропуском позивачем місячного строку звернення до суду. Як зазначив відповідач, позивач був обізнаний про порушене право з моменту отримання листа Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 22.04.2025 № 7124-2025. Відповідач вказує на той факт, що первинне звернення позивача до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, зокрема, в частині виплати допомоги на період дії карантину (доплати з КОВІД-фонду) датоване 24.02.2025. Листом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 22.04.2025 № 7124-2025 ОСОБА_2 надано обґрунтовану відповідь. Проте, позивач повторно звернувся до відповідача 09.04.2026 з тим же самим питання стосовно виплати допомоги на період дії карантину (доплати з КОВІД-фонду). Листом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 05.05.2026 за № 18072-2026 ОСОБА_3 проінформовано, що відповідь на порушене ним в заяві від 09.04.2026 питання, надано листом від 22.04.2025 № 7124-2025.

У подальшому ухвалою суду від 05.06.2026 було витребувано у позивача письмові пояснення щодо доводів відповідача, викладених у клопотання від 05.06.2026 про залишення позовної заяви без розгляду.

08.06.2026 до суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких останній зазначив, що ним строк не пропущений, оскільки остаточно позивач дізнався про порушення свого права саме з листа Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 05.05.2026 за № 18072-2026.

У подальшому ухвалою суду від 08 червня 2026 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з необхідністю усунення виявлених судом недоліків позовної заяви шляхом надання позивачем до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказів, які свідчать про поважність причин пропуску цього строку.

09 червня 2026 року від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій заявник зазначає, що він не володіє спеціальними знаннями у сфері бухгалтерських розрахунків, а саме відповідно до Постанови КМУ № 375 від 29.04.2020 року. Отримавши лист ДПП НПУ № 7124-2025 від 22.04.2025, позивач діючи добросовісно, покладався на легітимність та законність дій суб`єкта владних повноважень. Проте у березні 2026 року під час аналізу судової практики Верховного Суду, а саме постанови Верховного Суду від 26.04.2023 року у справі № 420/19450/21, в якій суд чітко зазначив, що Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, оскільки відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за певний період, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Одразу після цього, розуміючи те, що відповідач, якому вже після 26.04.2023 року була відома позиція Верховного Суду щодо порушеного позивачем питання в заяві від 24.02.2025 року, надав завідомо протиправну відповідь щодо відсутності підстав нарахування позивачу доплат відповідно до Постанови КМУ № 375 від 29.04.2020 року через відсутність фінансування, останнім вжито негайні заходи щодо збору матеріалів для відновлення своїх законних прав та інтересів.

Надаючи оцінку доводам, приведеним у заяві про поновлення пропущеного строку, суд зазначає, що зміст поданої заяви, як і зміст позовної заяви, не містить переконливих доводів з приводу того, що позивач з моменту отримання листа відповідача від 22 квітня 2025 року не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо отримання від відповідача інформації.

Питання застосування строку звернення до суду було неодноразово предметом розгляду Верховним Судом, зокрема у справі № 340/341/23 (постанова від 21 вересня 2023 року), де Верховний Суд зазначив, що "установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

За практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порівняльний аналіз словоформ дізналася та повинна була дізнатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від вказаних обставин, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права та не може змінювати момент, з якого позивач дізнався про порушення такого права. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи. Слід зазначити, що учасники справи повинні дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін".

Отже, поновленню підлягають строки, які порушені з поважних причин, а поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка звернулася з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Направлення позивачем до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України повторного запиту в 2026 році не змінює моменту, з яким законодавство пов`язує початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом, а лише свідчить про час, коли позивач виявив належну зацікавленість до своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації таких прав та внаслідок таких дій у позивача штучно збільшився строк звернення до суду.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2023 року у справі № 340/341/23, триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Тож заявник так і не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду, які завадили позивачу звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому наведені ним обставини суд визнає недостатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду, а тому заява про поновлення цього строку не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Частиною 15 статті 171 КАС України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позивач не повідомив поважних причин пропуску строку звернення до суду, у суду наявні підстави, встановлені частиною 15 статті 171 та пунктом 7 частини 1 статті 240 КАС України, для залишення без розгляду позовної заяви в частині вимог, що заявлені з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.

Керуючись статтями 122, 171, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву позивача про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.

. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачеві, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя А.О. Чеснокова