Рішення № 137312778, 10.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 рокусправа № 380/272/26Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної гвардії України (місцезнаходження: вул. Святослава Хороброго, 9А, м.Київ, 03151; код ЄДРПОУ 08803498), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене Протоколом №961/168 засідання комісії Головного управління Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовців під час захисту Батьківщини про відмову у перерахунку, призначенні та виплати частки у розмірі одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку із загибеллю в період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини батька ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Головне управління Національної гвардії України вирішити питання щодо перерахунку, призначення та виплати частки у розмірі одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку із загибеллю в період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини батька ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що є рідною донькою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проходив службу в Національній гвардії України та ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув під час захисту Батьківщини.

Повідомляє, що станом на дату загибелі батька позивач у віці 19 років навчалася за денною формою навчання в інституті природничих наук і туризму Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, що підтверджується її студентським квитком та довідкою навчального закладу. Крім того, після загибелі батька позивач отримувала пенсію в разі втрати годувальника, що підтверджується посвідченням члена сім`ї загиблого Захисника України серії НОМЕР_3 .

З огляду на те, що позивач є рідною донькою загиблого ОСОБА_2 та станом на дату його смерті перебувала на його утриманні, вона звернулася зі заявою до військової частини НОМЕР_4 Східного ТУ НГУ про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька.

Однак, рішенням від 15.10.2025, оформленим Протоколом №961/168 засідання комісії Головного управління Національної гвардії України позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Підставами для відмови зазначено те, що комісією вже було прийнято рішення, яке оформлене протоколом від 19 березня 2024 року №48 про призначення одноразової грошової допомоги матері загиблого солдата ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у сумі 15 000 000 грн. Водночас, законодавством не передбачено повноважень на перегляд раніше прийнятих рішень Головним управлінням НГУ щодо перерозподілу, призначення та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 гривень. Крім цього зазначено, що ОСОБА_1 не надала зі заявою відповідне рішення суду, що підтверджує факт перебування її на утриманні загиблого солдата ОСОБА_2 , який визначається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», або іншого документа, що є підставою для встановлення факту перебування на утриманні та призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до зазначеного Закону.

Позивач з таким рішенням не погоджується, а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 12.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач є донькою загиблого військовослужбовця Національної гвардії України ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час захисту Батьківщини.

У зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 відповідач прийняв рішення про призначення ОГВ у розмірі 15 млн. грн його матері ОСОБА_3 . Рішення про призначення ОГД ОСОБА_3 було оформлене протоколом комісії відповідача від 19.03.2024 № 480/168. У свою чергу, 01.07.2025, тобто вже після прийняття рішення про призначенні ОГД у розмірі 15 млн. грн. матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , із заявою про призначення ОГД звернулася позивач як його донька.

Згідно з протоколом комісії відповідача від 15.10.2025 № 961/168 у призначенні ОГД позивачу відмовлено. Причинами для відмови у призначенні ОГД були: 1) повноліття позивача (відсутність статусу «дитини загиблої особи») на момент виникнення права на отримання ОГД (дата загибелі ОСОБА_2 ) і відсутність доказів перебування позивача на утриманні загиблого військовослужбовця як підстави для виплати ОГД; 2) відсутність у відповідача повноважень на перегляд раніше прийнятих рішень щодо призначення ОГД.

Відповідач звертає увагу, що станом на момент загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) позивач мала повних 19 років, а тому вона не може вважатися «дитиною» для цілей виплати ОГД. Позивач також, на думку відповідача, не є «іншим утриманцем» загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 для цілей призначення та виплати ОГД, оскільки відповідно до пункту 4 статті 16-1 Закону №2011-XII для того, щоб мати статус «іншого утриманця загиблої особи» особа повинна мати «право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Однак, позивачем не доведено наявності у неї права на пенсію у разі втрати годувальника, а долучена до позовної заяви копія посвідчення НОМЕР_3 є лише посвідченням члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України, яке не має жодного стосунку до призначення, виплати чи отримання права на пенсію у разі втрати годувальника.

Звертає увагу, що якщо навіть припустити, що позивач має право на призначення частини ОГД у розмірі 15 млн. грн (з чим відповідач категорично незгоден відповідно до вищенаведеного), то відповідач у будь-якому разі не має повноважень на перегляд свого раніше прийнятого рішення про призначення ОГД у вказаному розмірі матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 .

Положеннями абзацу 13 пункту 2 Постанови № 168 та пункту 15 Порядку № 484 передбачено, що якщо після призначення ОГД за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми ОГД вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.

Тому, на погляд відповідача, якщо позивач вважає, що має право на частину ОГД у розмірі 15 млн. грн., призначеної матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , то має звертатися з позовом не до відповідача, а безпосередньо до ОСОБА_3 .

Враховуючи вищенаведене, просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідною донькою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 .

Солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , помічник гранатометника 2 відділення 1 стрілецького взводу 5 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час захисту Батьківщини, шо не заперечується відповідачем та підтверджується: свідоцтвом про смерть від 01.08.2023 серія НОМЕР_7 , видане Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), лікарським свідоцтвом про смерть від 01.08.2023 №2428/НЕ, довідкою про причину смерті від 01.08.2023 №2428/НЕ, постановою №141 від 26.10.2023 Військово-лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області».

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) №352 від 16.11.2023 ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Кузьмине Сєвєродонецького району Луганської області виключено зі списків особового складу військової частини.

Причина смерті: наскрізне проникаюче поранення грудної клітини, вибухова травма внаслідок військових дій у зоні військових дій.

Члени сім`ї:

ОСОБА_3 , мати, 1957 року народження;

ОСОБА_1 , донька, 2003 року народження.

Станом на дату загибелі батька ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), позивач у віці 19 років навчалася за денною формою навчання в інституті природничих наук і туризму Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, що підтверджується студентським квитком серії НОМЕР_8 та довідкою навчального закладу від 07.09.2023 №25.

Окрім того, після загибелі батька 3 відділом УСЗН Стрийської РВА позивачу видано посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника України НОМЕР_3 від 02.12.2024.

У зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 відповідач прийняв рішення про призначення ОГВ у розмірі 15 млн. грн. його матері ОСОБА_3 . Рішення про призначення ОГД ОСОБА_3 було оформлене протоколом комісії відповідача від 19.03.2024 № 480/168.

04.07.2025 ОСОБА_1 звернулася до військової частини НОМЕР_4 Східного ТУ НГУ зі заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька, що підтверджується долученими описом вкладення та накладною.

Згідно з протоколом комісії Головного управління Національної гвардії України від 15.10.2025 №961/168 у призначенні ОГД позивачу відмовлено. Причинами для відмови у призначенні ОГД фактично зазначено, що:

1) ОСОБА_1 не надала зі заявою відповідне рішення суду, що підтверджує факт перебування її на утриманні загиблого солдата ОСОБА_2 , який визначається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», або іншого документа, що є підставою для встановлення факту перебування на утриманні та призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до зазначеного Закону.

2) Комісією вже було прийнято рішення, яке оформлене протоколом від 19.03.2024 №480/168 про призначення одноразової грошової допомоги матері загиблого солдата ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у сумі 15 000 000 грн. Водночас, законодавством не передбачено повноважень на перегляд раніше прийнятих рішень Головним управлінням НГУ щодо перерозподілу, призначення та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 гривень. Відповідно до п. 2 Постанови №168 та п. 15 Порядку №484, якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.

Не погодившись із цим рішенням, позивач звернулася до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 41 Закону №2232-ХІІ передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон №2011-XII (в редакції на дату загибелі військовослужбовця) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно п. 2 постанови КМУ 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі, в редакції на дату загибелі військовослужбовця Постанова №168) установлено сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Отже, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою №168 є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

За правилами статті 16-1 Закону №2011-XII (в редакції станом на 26.07.2023) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

У свою чергу перелік осіб, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено у статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зокрема, частиною 2 цієї статті встановлено, що незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям.

Пунктом «а» частини 4 статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», передбачено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Водночас, частина шоста статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачає, що вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 № 377 «Деякі питання виплати пенсії в разі втрати годувальника під час дії воєнного стану» встановлено, що під час дії в Україні воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення дітям віком від 18 до 23 років, які навчаються за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, пенсія в разі втрати годувальника відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про прокуратуру», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначається, а виплата раніше призначеної пенсії продовжується без надання довідки закладу освіти на підставі даних про навчання за денною формою навчання у 2022 році, отриманих Пенсійним фондом України з Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , позивач є рідною донькою загиблого ОСОБА_2 .

На момент смерті ОСОБА_2 позивач не досягла 23 років та була студенткою денної форми навчання в інституті природничих наук і туризму Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, що підтверджується студентським квитком серії НОМЕР_8 та довідкою навчального закладу від 07.09.2023 №25.

Враховуючи перелічені вище норми, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у позивача станом на 26.07.2023 (дату смерті її батька) права на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого. А відтак, у розумінні статті 16-1 Закону №2011-XII вона перебувала на утриманні ОСОБА_2 та має право на призначення і отримання спірної у цій справі одноразової грошової допомоги.

При цьому, щодо доводів відповідача про те, що позивач не надала доказів про отримання нею пенсії в разі втрати годувальника, суд зауважує, що згідно зі статтею 16-1 Закону №2011-XII утриманцями вважаються саме члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника, а не які вже її отримують. Водночас, реалізація такого права є виключно волевиявленням особи.

Щодо аргументів відповідача про те, що позивач не надала рішення суду, що підтверджуватиме факт її перебування на утриманні загиблого, суд зауважує, що згідно з пунктом 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України, затвердженим наказом МВС України 09.08.2022 № 484 (далі Порядок №484), таке рішення надають лише особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні.

Водночас, згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) №352 від 16.11.2023 членами сім`ї загиблого ОСОБА_2 зазначено лише двох осіб, зокрема: ОСОБА_3 , мати, 1957 року народження та ОСОБА_1 , донька, 2003 року народження.

Судом встановлено, що до заяви про виплату спірної допомоги позивачем долучалися як студентський квиток, так і довідка з навчального закладу, а також свідоцтво про народження, посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника України, що в повній мірі підтверджує її право на призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого батька, однак такі документи безпідставно не взяті до уваги відповідачем. Відповідно дії відповідача є такими, що не відповідають зазначеним вимогам законодавства.

Суд також відхиляє аргументи представника відповідача, з посиланням на чинну на момент прийняття оскаржуваного рішення редакцію статті 16-1 Закону №2011-XII, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з моменту загибелі (смерті) військовослужбовця та саме на цей момент визначається коло осіб, які мають право на її призначення та виплату. Отже, подальші зміни, внесені до статті 16-1 Закону № 2011-XII, щодо кола осіб, що мають право на отримання такої допомоги, не підлягають застосуванню до правовідносин, у яких право на допомогу виникло до внесення цих змін.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02.06.2026 у справі № 560/9476/25.

Щодо аргументів відповідача про те, що питання щодо перерозподілу суми спірної допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між особами, які мають на неї право, суд зазначає таке.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 відповідач вже прийняв рішення про призначення ОГВ у повному розмірі 15 млн. грн. його матері ОСОБА_3 .

Рішення про призначення ОГД ОСОБА_3 було оформлене протоколом комісії відповідача від 19.03.2024 № 480/168 і доказів його скасування матеріали справи не містять.

При цьому, ОСОБА_1 звернулася до військової частини НОМЕР_4 Східного ТУ НГУ зі заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька лише 04.07.2025, що підтверджується долученими описом вкладення та накладною.

Таким чином, позивач звернулася до відповідача за призначенням спірної у цій справі допомоги вже після її призначення іншій особі.

З даного приводу суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 17.11.2025 у справі №560/12192/24 сформував висновок щодо застосування положення абзацу 13 пункту 2 Постанови № 168, згідно з яким, коли одноразова грошова допомога вже була призначена і виплачена іншим членам сім`ї загиблого, реалізація права особи на таку допомогу можлива лише у спосіб, прямо передбачений абзацом тринадцятим пункту 2 Постанови № 168, - шляхом перерозподілу вже виплаченої суми між отримувачами за їх взаємною згодою або в судовому порядку.

Отже, у випадку, коли одноразова грошова допомога вже призначена, реалізація права особи яка також має право на таку допомогу здійснюється не через повторне звернення до уповноваженого органу, а шляхом пред`явлення вимоги до фактичних отримувачів коштів про перерозподіл належної їй частки у встановленому законом порядку.

Водночас, суд звертає увагу, що першочерговим питанням у цій справі є правомірність відмови відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із відсутністю права на цю допомогу з підстав того, що ОСОБА_1 не надала зі заявою відповідне рішення суду, що підтверджує факт перебування її на утриманні загиблого солдата ОСОБА_2 .

Тобто відповідач заперечує право позивача на отримання спірної допомоги загалом, разом з тим, в постановах від 08.07.2025 у справі №280/2822/23 та від 20.01.2026 у справі №400/6411/24 Верховний Суд у подібних правовідносинах дійшов висновку, що встановлення права на отримання одноразової грошової допомоги передує перерозподілу суми такої допомоги і встановлення наявності у дитини права на отримання грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її батька, не може ставитись у залежність від перерозподілу цих коштів.

Таким чином, враховуючи, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 мотивував цю відмову в першу чергу тим, що право на отримання такої допомоги вона не має, так як не перебувала на його утриманні, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування такого рішення.

Водночас, ураховуючи, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , однак цю допомогу наразі вже призначено іншій особі, належним способом захисту права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги (виходячи з наявності у ОСОБА_1 права на отримання цієї одноразової грошової допомоги).

Саме такий спосіб захисту порушених прав застосовано Верховним Судом у вже згаданих постановах від 08.07.2025 у справі №280/2822/23 та від 20.01.2026 у справі №400/6411/24, а тому позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача вирішити питання щодо перерахунку, призначення та виплати частки у розмірі одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі викладені обставини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної гвардії України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку із загибеллю її батька ОСОБА_2 , оформлене Протоколом №961/168 від 15.10.2025 засідання комісії Головного управління Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовців під час захисту Батьківщини, які сталися в період з 24 лютого 2022 року і до закінчення дії воєнного стану.

Зобов`язати Головне управління Національної гвардії України (місцезнаходження: вул. Святослава Хороброго, 9А, м.Київ, 03151; код ЄДРПОУ 08803498) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю її батька ОСОБА_2 , з урахуванням висновків рішення суду, ухваленого за результатами розгляду даної позовної заяви.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної гвардії України (місцезнаходження: вул. Святослава Хороброго, 9А, м.Київ, 03151; код ЄДРПОУ 08803498) сплачений судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна