Рішення № 137312698, 10.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 рокусправа № 380/6362/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УспіхІмпорт» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «УспіхІмпорт» (далі позивач, ТОВ «УспіхІмпорт») з позовом до Львівської митниці (далі відповідач, митний орган), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000426/2 від 20.03.2026;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000458/2 від 24.03.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що митну вартість ввезеного на митну територію України товару було визначено за основним методом - за ціною договору. Водночас митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. На думку позивача, подані до митного оформлення документи містили всі необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому відповідачем не встановлено та не доведено наявності обставин, передбачених частиною третьою статті 53 МК України, які б обґрунтовували виникнення сумнівів щодо правильності її визначення та надавали право витребувати додаткові документи. У зв`язку з цим позивач вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 07.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Ухвалою суду від 10.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено розбіжності та недоліки у поданих документах, що стало підставою для витребування додаткових документів та прийняття рішень про коригування митної вартості товарів. Відповідач вказує, що подані позивачем платіжні інструкції не свідчать про виконання цієї операції банком. Вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, а дії посадових осіб митниці такими, що вчинені в межах наданих повноважень та відповідно до вимог законодавства. Також заперечує щодо розміру заявлених витрат на правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними. У зв`язку з цим просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач заперечив доводи відповідача та зазначив, що надані ним документи відповідають вимогам Постанови Правління НБУ №216 від 28.07.2008 і підтверджують факт здійснення оплати за товар. Також вказав, що до митного оформлення було подано повний пакет документів, передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, який містив достатні відомості для підтвердження заявленої митної вартості товарів за всіма поставками та давав можливість застосувати основний метод її визначення. У зв`язку з цим позивач вважає, що у митного органу були відсутні законні підстави для витребування додаткових документів та прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, а тому оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УспіхІмпорт» (місце знаходження: 79047, Львівська область, м. Львів, проспект Чорновола В., буд. 63а, офіс 313А, код ЄДРПОУ 45834390) зареєстроване як юридична особа 03.06.2025. Основним видом економічної діяльності вказаного підприємства є неспеціалізована оптова торгівля (46.90).

10.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УспіхІмпорт» (далі по тексту ТОВ, покупець) та компанією «HANGZHOU YOHO UNDUSTRIAL CO.LTD», China (постачальник) укладено зовнішньоекономічний Контракт №YHSI202510, відповідно до якого Продавець поставляє та передає у власність Покупця вуличні меблі (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №YHSI202510 позивач здійснив такі поставки:

1. Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №YHSI251006-1 від 08.12.2025 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 24 538,50 доларів США.

Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 20.03.2026 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209170023505U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, зокрема на які прийняті оскаржувані рішення (тов. 1 - Меблі для сидіння з металевим каркасом не оббиті-набір меблів для активного відпочинку в приміщенні та на вулиці обтянутих ротангом. Матеріал рами: сталь, пофарбована антикорозійним покриттям).

Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №26UA209170023505U9 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний договір (контракт) №YHSI202510 від 10.10.2025; рахунок-проформа №YHSI251006-1 від 10.10.2025; рахунок-фактура (інвойс) №YHSI251006-1 від 08.12.2025; пакувальний лист б/н від 08.12.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №218 від 19.01.2026; банківський платіжний документ, що стосується товару №97 від 15.10.2025; договір транспортного експедирування №0807/25-01 від 08.07.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2603161 від 11.03.2026; коносамент №WMSS25120594 від 26.12.2025; накладна УМВС №0803202619 від 08.03.2026; автотранспортна накладна №YHSI251006-1 від 19.03.2026; митна декларація країни відправлення №310120250514457896 від 10.12.2025.

За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимогу в якій просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України. У відповідь на вимогу позивач просив підтвердити митну вартість товарів та провести митне оформлення згідно наявних документів та на вимогу надав наступні документи: - прайс-лист; - інтернет пропозиція.

2. Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №YHSI251006-7 від 08.12.2025 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 12 327 дол. США.

Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 24.03.2026 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209170024956U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, зокрема на які прийняті оскаржувані рішення (тов. 1 - Меблі для сидіння, зі знімними подушками, можуть використовуватися без таких подушок. Крісло з плетеного поліетилену під ротанг з металевим каркасом та подушкою завтовшки 10 см. Крісло-кокон (розкладне) , тов. 2 - Вироби з чорних металів-основа для крісло кокона (стійка) у вигляді сталевого трубчастого каркасу, виготовленого шляхом зварювання; тов. 3 - Подушка для крісло-кокона, м`який знімний елемент, який забезпечує комфортне перебування в підвісному кріслі, специфічної (округлої) форми).

Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №26UA209170024956U3 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний договір (контракт) №YHSI202510 від 10.10.2025; рахунок-проформа №YHSI251006-7 від 10.10.2025; рахунок-фактура (інвойс) №YHSI251006-7 від 08.12.2025; пакувальний лист б/н від 08.12.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №222 від 20.01.2026; банківський платіжний документ, що стосується товару №95 від 15.10.2025; договір транспортного експедирування №0807/25-01 від 08.07.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2603193 від 12.03.2026; коносамент №WMSS25120565 від 20.12.2025; накладна УМВС №0803202611 від 08.03.2026; автотранспортна накладна №YHSI251006-7 від 23.03.2026; митна декларація країни відправлення №425820250001627570 від 17.12.2025.

За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимогу в якій просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України. У відповідь на вимогу позивач просив підтвердити митну вартість товарів та провести митне оформлення згідно наявних документів та на вимогу надав наступні документи: - прайс-лист; - інтернет пропозиція.

Львівською митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів:

- щодо МД №26UA209170023505U9 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000426/2 від 20.03.2026 загальна сума коригування щодо товару №1 складає 45 895,25 дол. США, а також оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000333. Внаслідок прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000426/2 від 20.03.2026, позивачем сплачено податків на загальну суму 403 526,64 грн - інформація відображена у графі В митної декларації №26UA209170023802U3, яка подана позивачем на виконання відповідного рішення митного органу та з метою випуску товарів у вільний обіг. Як наслідок різниця між сумою митних платежів, що повинен був сплатити позивач при оподаткуванні товару та сплатив, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, становить 152 335,98 грн.

- щодо МД №26UA209170024956U3 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000458/2 від 24.03.2026 загальна сума коригування щодо товару №1 складає 47 882,21 дол. США, щодо товару №2 складає 559,29 дол. США, щодо товару №3 складає 195,36 дол. США, а також оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000355. Внаслідок прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000458/2 від 24.03.2026, позивачем сплачено податків на загальну суму 428 837,31 грн - інформація відображена у графі В митної декларації №26UA209170025067U5, яка подана позивачем на виконання відповідного рішення митного органу та з метою випуску товарів у вільний обіг. Як наслідок різниця між сумою митних платежів, що повинен був сплатити позивач при оподаткуванні товару та сплатив, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, становить 282 717,16 грн.

Рішення митного органу №UA209000/2026/000426/2 від 20.03.2026 у графі 33 вмотивовано тим, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. За результатами проведеного опрацювання встановлено:

«- у п.1.2 Контракту від 10.10.2025р №HSI202510 (далі - Контракт) вказано, що Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця. Такого замовлення до митного оформлення подано не було.

п.11 Контракту від 10.10.2025 №YHS1202510 передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст.180 ГКУ). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів.

Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункти 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі - Положення №216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 15.10.2025 №97, від 19.01.2026 №218, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної (их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком;

Підсумовуючи викладене, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.

- у гр. "країна призначення» митної декларації країни експорту від 10.12.2025 №310120250514457896 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними; окрім того в графі «номер накладної дорожнього листа)» наявний номер документа 262710455, який до митного оформлення не поданий.

Відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 та 23 CMR-зазначається підпис та/або печатка відправника та перевізника. В CMR №YHSI251006-1 від 19.03.2026. у гр. 22, гр.23 відсутній штамп та/або підпис відправника.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Одним з таких документів є коносамент. Слід відмітити, що відповідно до положень міжнародного законодавства коносамент це документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, засвідчує прийняття вантажу до перевезення, підтверджує укладання договору перевезення, підписується капітаном судна або іншими представниками, що підтверджує факт передачі вантажу для перевезення. Таким чином, поданий до митного оформлення коносамент від 26.12.2025 №WMSS25120594 без печаток (штампів) перевізника та підпису капітана судна або іншого представника перевізника, не може підтверджувати факт прийняття вантажу до перевезення. У зв`язку з чим можна дійти висновку, що декларантом до митного оформлення не надано належного транспортного (перевізного) документа, на підставі якого здійснювався морський фрахт.

На вимогу митного органу декларантом подано інформацію з інтернет видань та прайс-лист. Надіслані на вимогу митного органу додатково надані документи не усувають та не пояснюють встановлених розбіжностей. Інших документів на вимогу не надано.»

Щодо обраного методу коригування митної вартості у оскаржуваному рішенні зазначено: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ ІІІ. Основою для розрахунку товару 1 слугувала митна вартість товару "меблі для сидіння з металевим каркасом ... обтянутих ротангом...", оформленого за МД № UA100200351544 від 06.02.2026. Скоригована митна Вартість склала 4,01 дол. США/кг. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі».

Рішення митного органу №UA209000/2026/000458/2 від 24.03.2026 у графі 33 вмотивовано тим, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. За результатами проведеного опрацювання встановлено:

«- у п.1.2 Контракту від 10.10.2025 №YHSI202510 (далі - Контракт) вказано, що Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця. Такого замовлення до митного оформлення подано не було.

- п.11 Контракту від 10.10.2025 №HS1202510 передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст. 180 ГКУ). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів.

Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункти 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі - Положення №216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 15.10.2025 №95, від 20.01.2026 №222, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком;

Підсумовуючи викладене, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.

- у гр. "країна призначення» митної декларації країни експорту від 17.12.2025 №425820250001627570 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними; окрім того в графі «номер накладної (дорожнього листа)» наявний номер документа 276907457, який до митного оформлення не поданий.

Відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 та 23 CMR-зазначається підпис та/або печатка відправника та перевізника. В CMR №HSI251006-7 від 23.03.2026 у гр. 22, гр.23 відсутній штамп та/або підпис відправника.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Одним з таких документів є коносамент. Слід відмітити, що відповідно до положень міжнародного законодавства коносамент - це документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, засвідчує прийняття вантажу до перевезення, підтверджує укладання договору перевезення, підписується капітаном судна або іншими представниками, що підтверджує факт передачі вантажу для перевезення. Таким чином, поданий до митного оформлення коносамент від 20.12.2025 №WMSS25120565 без печаток (штампів) перевізника га підпису капітана судна або іншого представника перевізника, не може підтверджувати факт прийняття вантажу до перевезення. У зв`язку з чим можна дійти висновку, що декларантом до митного оформлення не надано належного транспортного (перевізного) документа, на підставі якого здійснювався морський фрахт.

На вимогу митного органу декларантом подано інформацію з інтернет видань та прайс-лист. Надіслані на вимогу митного органу додатково надані документи не усувають та не пояснюють встановлених розбіжностей. Інших документів на вимогу не надано.»

Щодо обраного методу коригування митної вартості у оскаржуваному рішенні зазначено: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Основою для розрахунку товару 1 слугувала митна вартість товару "меблі для сидіння з металевим каркасом ...обтянутих ротангом...", оформленого за МД №UA 100200/2026/350068 від 06.01.2026. Скоригована митна вартість склала 4,01 дол. США/кг. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі. Основою для розрахунку товару 2 слугувала митна вартість товару " Крісло-кокона (стійка)...", оформленого за МД №UA209170/2025/46557 від 30.05.2025. Скоригована митна вартість склала 1,81 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі. Основою для розрахунку товару 3 слугувала митна вартість товару «Подушка для Крісло-кокона...", оформленого за МД №UA100100/2025/444961 від 19.09.2025. Скоригована митна вартість склала 4,07 дол. США/кг. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі».

Вважаючи протиправними рішення відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду.

При вирішенні спору, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Частиною першою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина третя статті 53 МК України визначає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено ч.5 цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Як передбачено ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Як передбачено ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 МК України).

Згідно положень ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною другою статті 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Наведені норми у своїй сукупності дозволяють прийти до таких висновків:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору;

- повноваження митного органу при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів обмежуються перевіркою числового значення заявленої митної вартості;

- наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів (п.52 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.53 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (п.54 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а), що відповідає принципу «належного урядування»;

- необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, та буде переслідувати легітимну мету;

- застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.

При цьому, етапи формування та перевірки митної вартості умовно можна розділити на такі:

- визначення митної вартості декларантом;

- перевірка визначеної митної вартості митним органом, яка включає:

наявність обґрунтованих сумнівів;

надіслання вимоги, задля усунення таких сумнівів та упевнення у тому, що декларант правильно визначив митну вартість;

- обґрунтування обраного методу визначення митної вартості.

Щодо визначення митної вартості за основним методом та наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Перелік поданих позивачем документів, що наведений судом вище, відповідає переліку документів, передбачених ст.53 МК України та підтверджує числові значення заявленої митної вартості у згаданих митних деклараціях.

При цьому, судом вважаються необґрунтованими мотиви відповідача з приводу наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з урахуванням такого.

У рішеннях про коригування митної вартості №UA209000/2026/000426/2 від 20.03.2026 та №UA209000/2026/000458/2 від 24.03.2026 митний орган наводить однотипні розбіжності наведені у графі 33, а саме:

«- у п.1.2 Контракту від 10.10.2025 №HSI202510 (далі - Контракт) вказано, що Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця. Такого замовлення до митного оформлення подано не було.»

Суд зазначає, що така заявка не є первинним документом, який підтверджує ціну товару, оскільки може містити лише інформацію про асортимент та кількість продукції. При цьому законодавством України, зокрема положеннями ст.53 МК України, не передбачено обов`язку подання замовлення як документа, що підтверджує митну вартість товарів.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.2 Контракту №HSI202510 від 10.10.2025 найменування, асортимент, кількість та ціна товару узгоджуються сторонами на кожну партію та зазначаються у проформах-інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту. Таким чином, саме проформа-інвойс та подальший комерційний інвойс є документами, що фіксують погоджені сторонами істотні умови поставки.

Матеріалами справи підтверджено, що під час митного оформлення декларантом подано рахунки-проформи №YHSI251006-1 від 10.10.2025 та №YHSI251006-7 від 10.10.2025, комерційний інвойс, а також банківські платіжні документи, які в сукупності містять усі необхідні відомості щодо ціни, фактично сплаченої за товар.

Суд враховує, що рахунок-проформа за своєю правовою природою є попереднім інвойсом, який використовується для узгодження умов поставки, зокрема ціни та обсягів, і після його погодження сторони оформлюють комерційний інвойс. Отже, надану проформу можна розцінювати як документ, що підтверджує погодження замовлення між сторонами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи у своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість товару, містять усі необхідні відомості щодо ціни та умов поставки, а тому у митного органу були відсутні правові підстави для невизнання заявленої митної вартості та її коригування.

«п.11 Контракту від 10.10.2025 №YHS1202510 передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст.180 ГКУ). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів.»

Суд зазначає, що відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) є домовленістю двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямованою на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Разом з тим суд звертає увагу, що відповідач у своєму рішенні посилається на норми Господарського кодексу України, який згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України №4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» від 09.01.2025 визнано таким, що втратив чинність з дня введення в дію цього Закону, тобто з 28.08.2025. Таким чином, формуючи відповідні висновки, митний орган застосував норми нечинного законодавства.

Суд зазначає, що форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), а також права та обов`язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами України. При цьому такий договір може бути визнаний недійсним виключно у судовому порядку у разі його невідповідності вимогам законодавства України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Щодо доводів відповідача про відсутність визначеного строку договору, суд зазначає, що відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права та виконувати свої обов`язки відповідно до договору, а не лише певний момент у часі, як помилково зазначено відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом (нікчемний правочин), і в такому випадку визнання його недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка його вчиняє, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх дітей.

Частиною 1 ст. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону щодо нотаріального посвідчення договору такий договір є нікчемним. Водночас чинне законодавство не встановлює обов`язку нотаріального посвідчення зовнішньоекономічного договору, укладеного між юридичними особами.

Суд звертає увагу, що в оскаржуваних рішеннях посадова особа митниці не наводить жодних належних обґрунтувань та не посилається на норми чинного законодавства, які б прямо визначали недійсність спірного договору. У зв`язку з цим слід врахувати положення ст. 204 ЦК України, відповідно до яких правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки відповідачем не наведено жодної норми закону, яка б свідчила про недійсність укладеного сторонами зовнішньоекономічного договору, а також відсутнє рішення суду про визнання його недійсним, такий договір є правомірним.

Крім того, судом встановлено, що подальші дії відповідача, а саме здійснення митного оформлення товару після винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, свідчать про фактичне визнання митним органом зовнішньоекономічного контракту №YHS1202510 від 10.10.2025 як чинного, оскільки будь-які застереження, зокрема картки відмови чи протоколи про порушення митних правил, при випуску товару у вільний обіг відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Суд бере до уваги, що пунктом 11 Контракту «Інші умови договору» передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Водночас пунктом 3 Контракту «Ціна та загальна вартість» визначено, що загальна вартість товару, який постачається за цим контрактом, становить не більше 5 000 000,00 USD.

Таким чином, наведені умови свідчать про те, що Контракт №YHS1202510 від 10.10.2025 є довгостроковим, розрахованим на багаторазові поставки товару до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що повністю відповідає положенням цивільного законодавства України.

«…У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах №218 від 19.01.2026 та №97 від 15.10.2025, №222 від 20.01.2026 та №95 від 15.10.2025 , які не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов`язкових реквізитів,визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/ електронного(их)) відповідальної (их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком;»

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція повинна містити інформацію, яка дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати платника та отримувача, їх рахунки, надавачів платіжних послуг, суму операції, а також інші реквізити, необхідні для належного виконання платіжної операції.

Частиною 7 ст. 40 зазначеного Закону встановлено, що Національний банк України визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, а також особливості їх оформлення, захисту та прийняття до виконання у відповідних нормативно-правових актах.

Суд враховує, що Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (у редакції постанови від 25.08.2022 №189), а саме пунктом 14 розділу 2, визначено перелік обов`язкових реквізитів платіжної інструкції. Зокрема, підпунктом 10 пункту 14 передбачено, що така інструкція повинна містити призначення платежу.

Відповідно до пункту 15 зазначеного Положення платник заповнює реквізит «Призначення платежу» таким чином, щоб надати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється, при цьому повнота інформації забезпечується платником з урахуванням вимог законодавства України.

Разом з тим суд звертає увагу, що чинне законодавство України не містить визначення поняття «повнота інформації» у контексті заповнення реквізиту «Призначення платежу», що свідчить про його оціночний характер, а також не встановлює обов`язку зазначення у такому реквізиті конкретно визначених даних, зокрема обов`язкового зазначення реквізитів контракту чи рахунку-фактури.

Судом встановлено, що у банківських платіжних документах №218 від 19.01.2026 та №97 від 15.10.2025 у реквізиті «Призначення платежу» міститься посилання на контракт №YHSI202510 від 10.10.2025 та рахунок-проформу №YHSI251006-1 від 10.10.2025.

Крім того, зазначені платіжні документи містять відомості про дату здійснення операції, суму платежу в доларах США, реквізити платника та отримувача коштів, а також відмітки банку про виконання платіжних операцій, що узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення. При цьому судом встановлено, що загальна вартість товару за вказаною поставкою у розмірі 24 538,50 доларів США на момент митного оформлення була сплачена у повному обсязі.

Також судом встановлено, що у банківських платіжних документах №222 від 20.01.2026 та №95 від 15.10.2025 у реквізиті «Призначення платежу» міститься посилання на контракт №YHSI202510 від 10.10.2025 та рахунок-проформу №YHSI251006-7 від 10.10.2025.

Вказані платіжні документи також містять дату проведення операції, суму платежу, реквізити сторін та підтвердження їх виконання банківською установою, а наведені у них відомості узгоджуються з іншими документами, поданими до митного оформлення. Загальна вартість товару за цією поставкою у розмірі 12 327,00 доларів США була сплачена в повному обсязі до моменту митного оформлення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подані банківські платіжні документи містять достатній обсяг інформації для ідентифікації відповідних господарських операцій, підтверджують здійснення оплати саме за спірні поставки товару та узгоджуються з іншими документами, поданими до митного оформлення. Відтак твердження митного органу щодо неможливості ідентифікації зазначених платежів є необґрунтованими.

«у гр. "країна призначення» митної декларації країни експорту від 10.12.2025 №310120250514457896 та від 17.12.2025 №425820250001627570 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними; окрім того в графі «номер накладної дорожнього листа)» наявний номер документа 262710455 та 276907457, який до митного оформлення не поданий.»

Суд зазначає, що митна декларація країни відправлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України не належить до основних документів, які підтверджують митну вартість товарів. Натомість згідно з пунктом 7 частини третьої статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, який подається декларантом за наявності з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів.

При цьому суд враховує, що декларант не є особою, відповідальною за оформлення та заповнення митної декларації країни відправлення, а тому не може впливати на зміст відомостей, зазначених у такому документі. Відповідно, митна декларація країни відправлення подається до митного оформлення в тому вигляді, в якому вона була оформлена компетентними органами та отримана від контрагента.

Суд також звертає увагу, що відповідач, посилаючись на зауваження щодо заповнення графи «Держава (регіон) торгівлі», не навів жодних норм законодавства країни експорту, які б регламентували порядок заповнення відповідної графи експортної декларації, а також не обґрунтував, які саме відомості повинні були бути в ній зазначені. Натомість доводи митного органу зводяться виключно до припущень щодо можливих недоліків оформлення такого документа.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені відповідачем зауваження щодо митної декларації країни відправлення самі по собі не свідчать про недостовірність заявленої митної вартості товару та не можуть бути належною підставою для виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності її визначення.

«Відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 та 23 CMR-зазначається підпис та/або печатка відправника та перевізника. В CMR №YHSI251006-1 від 19.03.2026 та №HSI251006-7 від 23.03.2026 у гр. 22, гр.23 відсутній штамп та/або підпис відправника.»

Суд зазначає, що графа 22 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR), на відсутність у якій підписів відправника та перевізника посилається відповідач, містить відомості про відправника та перевізника, які дають можливість їх ідентифікувати. При цьому такі відомості узгоджуються з іншими документами, поданими до митного оформлення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (CMR) підпис та печатка відправника чи перевізника не належать до обов`язкових реквізитів вантажної накладної. Відтак сама по собі відсутність таких реквізитів не свідчить про неналежне оформлення CMR та не може бути підставою для висновку про недостовірність відомостей, зазначених у ній.

Крім того, суд звертає увагу, що наведені відповідачем зауваження не свідчать про наявність розбіжностей у документах, поданих до митного оформлення. Розбіжності передбачають невідповідність відомостей, які містяться у різних документах, тоді як відповідач не навів жодного прикладу суперечностей між поданими документами та не зазначив про наявність ознак їх підробки.

Також відповідачем не обґрунтовано, які саме відомості, необхідні для підтвердження числових значень складових митної вартості товару або ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті, відсутні у поданих документах. Натомість зауваження митного органу стосуються виключно окремих аспектів оформлення транспортного документа.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.06.2023 у справі №380/1221/20, відповідно до якої предметом доказування у процедурах контролю митної вартості є ціна товару та інші складові митної вартості. При цьому вантажна накладна CMR підтверджує факт та умови перевезення товару, а не його вартість. У зв`язку з цим недоліки в оформленні CMR самі по собі не можуть бути підставою для виникнення сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Окрім того, товарно-транспортна накладна (CMR) не належить до документів, які відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України підтверджують митну вартість товару. Відомості, зазначені у такій накладній, не впливають на числові значення складових митної вартості, а відповідачем не встановлено жодних недоліків щодо кількісних або якісних характеристик товару, зазначених у CMR.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені відповідачем зауваження щодо оформлення міжнародної товарно-транспортної накладної не свідчать про недостовірність заявленої митної вартості товару та не можуть бути належною підставою для прийняття рішення про її коригування.

«…Таким чином, поданий до митного оформлення коносамент від 26.12.2025 №WMSS25120594 та від 20.12.2025 №WMSS25120565 без печаток (штампів) перевізника та підпису капітана судна або іншого представника перевізника, не може підтверджувати факт прийняття вантажу до перевезення. У зв`язку з чим можна дійти висновку, що декларантом до митного оформлення не надано належного транспортного (перевізного) документа, на підставі якого здійснювався морський фрахт.»

Судом встановлено, що відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

На підтвердження заявлених транспортних витрат позивачем до митного оформлення було подано договір транспортного експедирування №0807/25-01 від 08.07.2025, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №2603161 від 11.03.2026 та №2603193 від 12.03.2026, коносаменти №WMSS25120594 від 26.12.2025 та №WMSS25120565 від 20.12.2025, накладні УМВС №0803202619 від 08.03.2026 та №0803202611 від 08.03.2026, автотранспортні накладні №YHSI251006-1 від 19.03.2026 та №YHSI251006-7 від 23.03.2026, а також митні декларації країни відправлення.

Дослідивши зазначені документи, суд встановив, що коносаменти №WMSS25120594 від 26.12.2025 та №WMSS25120565 від 20.12.2025 містять відомості щодо відправника та одержувача товару, маршруту перевезення, опису вантажу, дати оформлення та контейнерних номерів. При цьому контейнерні номери, зазначені у коносаментах, повністю відповідають контейнерним номерам, наведеним у рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг №2603161 від 11.03.2026 та №2603193 від 12.03.2026, що дає можливість однозначно ідентифікувати належність відповідних транспортних документів до спірних поставок товару.

Суд також встановив, що для підтвердження транспортних витрат за поставкою товару, щодо якої оформлено рахунок-фактуру №2603161 від 11.03.2026, декларантом було подано договір транспортного експедирування, коносамент №WMSS25120594 від 26.12.2025, накладну УМВС №0803202619 від 08.03.2026, автотранспортну накладну №YHSI251006-1 від 19.03.2026 та митну декларацію країни відправлення №310120250514457896 від 10.12.2025.

Аналогічно для підтвердження транспортних витрат за поставкою товару, щодо якої оформлено рахунок-фактуру №2603193 від 12.03.2026, декларантом було подано договір транспортного експедирування, коносамент №WMSS25120565 від 20.12.2025, накладну УМВС №0803202611 від 08.03.2026, автотранспортну накладну №YHSI251006-7 від 23.03.2026 та митну декларацію країни відправлення №425820250001627570 від 17.12.2025.

Наведені документи у своїй сукупності містять відомості щодо маршруту перевезення товару, його переміщення різними видами транспорту, належності транспортних витрат саме до оцінюваних товарів, а також відомості про вартість таких послуг.

Щодо доводів відповідача про відсутність підпису капітана судна або іншого представника перевізника у коносаменті, суд зазначає, що вказана обставина сама по собі не впливає на числові значення складових митної вартості товару та не спростовує факту здійснення перевезення. Відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про недостовірність відомостей, зазначених у коносаментах, або про неможливість ідентифікації відповідних поставок товару на підставі наданих документів.

Крім того, судом встановлено, що рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №2603161 від 11.03.2026 та №2603193 від 12.03.2026, якими визначено вартість транспортно-експедиційних послуг, у тому числі морського фрахту, були оплачені. На підтвердження цього позивачем до позовної заяви долучено платіжні інструкції №284 від 12.03.2026 та №293 від 16.03.2026.

Оцінивши зазначені платіжні документи у сукупності з іншими доказами у справі, суд приймає їх як належні та допустимі докази фактичного понесення витрат на транспортування товару. При цьому такі документи узгоджуються між собою та з іншими документами, поданими до митного оформлення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем надано достатній та належний пакет документів для підтвердження заявлених транспортних витрат відповідно до вимог Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599. Відтак доводи відповідача щодо непідтвердження транспортних витрат не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Щодо зобов`язання митного органу зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Зміст частини 3 статті 53 МК України вказує на те, що письмова вимога надсилається за умови наявності розбіжності у поданих документах, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як було встановлено судом вище законодавчо визначених умов для надіслання вимоги у відповідача не було, оскільки подані позивачем документи до митної декларації у своїй сукупності підтверджували числові значення задекларованої митної вартості.

Разом з тим, наведений порядок є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, що є легітимною метою.

В цьому контексті слід також зазначити і про те, що орган митної служби у вимозі повинен конкретизувати документи, надання яких може усунути сумніви достовірності відомостей, які зазначені у первинно поданих документах.

Надіслання письмових вимог, які містять загальний перелік документів, передбачений ч.3 ст.53 МК України, без конкретизації тих, які можуть усунути сумніви, буде порушувати такі складові принципу «належного урядування» як послідовність, ясність дій митного органу та юридичну визначеність у спірних правовідносинах.

Крім того, у всіх наведених вище спірних рішеннях відповідач зазначив, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Основою для розрахунку товару 1 слугувала митна вартість товару "меблі для сидіння з металевим каркасом ... обтянутих ротангом...", оформленого за МД № UA100200351544 від 06.02.2026. Скоригована митна Вартість склала 4,01 дол. США/кг. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі, Основою для розрахунку товару 1 слугувала митна вартість товару "меблі для сидіння з металевим каркасом ...обтянутих ротангом...", оформленого за МД №UA 100200/2026/350068 від 06.01.2026. Скоригована митна вартість склала 4,01 дол. США/кг. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі. Основою для розрахунку товару 2 слугувала митна вартість товару " Крісло-кокона (стійка)...", оформленого за МД №UA209170/2025/46557 від 30.05.2025. Скоригована митна вартість склала 1,81 дол. США/кг.. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі. Основою для розрахунку товару 3 слугувала митна вартість товару «Подушка для Крісло-кокона...", оформленого за МД №UA100100/2025/444961 від 19.09.2025. Скоригована митна вартість склала 4,07 дол. США/кг. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.

Застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.

У відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «… рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з оскаржуваних позивачем рішень про коригування митної вартості товарів, зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.».

Застосовуючи наведений висновок до спірних правовідносин, суд зазначає, що спірні рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Крім того, обрання такої вартості не було жодним чином обґрунтовано.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за методом 2 ґ.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Контролюючий орган не вказав переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи встановлено невідповідність спірних рішень митного органу критеріям правомірності передбачених п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 5 220,64 грн. Саме таку суму судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на правову допомогу. Суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано Договір №2-24/10/25 про надання правової допомоги, Додаткова угода №20 до Договору №2-24/10/25 від 24.10.2025 р. та опис виконаних робіт.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи №200/14113/18-а.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 6000,00 грн, саме ця сума судових витрат на правничу допомогу адвоката підлягає присудженню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів прийняте Львівською митницею №UA209000/2026/000426/2 від 20.03.2026.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів прийняте Львівською митницею №UA209000/2026/000458/2 від 24.03.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УспіхІмпорт» (ЄДРПОУ 45834390) 5220 (п`ять тисяч двісті двадцять) грн 64 коп. сплаченого судового збору, 6000 (шість тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.