Рішення № 137312463, 11.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м. Київ справа №320/16973/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Дублер-Люкс»

до 1. Головного управління ДПС у м. Києві; 2. Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчини дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Дублер-Люкс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати: рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10615606/30970288 від 26.02.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 6 від 06.03.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ПП «Дублер-Люкс» № 6 від 06.03.2023 датою подання на реєстрацію - 30.03.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачі умисно не досліджували додатки до повідомлень про надання пояснень та копій документів, не досліджували самих пояснень/скарги позивача та мали на меті саме зупинити реєстрацію податкової накладної, спричинити перешкоди у господарській діяльності позивача. Відмова відповідача щодо реєстрації податкової накладної містить лише загальне твердження щодо надання платником податків первинних документів, складених із порушенням законодавства.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2024, позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.

19 квітня 2024 року зазначену позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.

Ознайомившись з матеріалами адміністративної справи, суд дійшов висновків про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою від 23 квітня 2024 року по справі № 320/16973/24 суд також витребовував від Головного управління ДПС у м. Києві: письмові пояснення з наданням доказів на підтвердження обставин, які стали підставою для зупинення реєстрації податкової накладної; належним чином засвідчену копію витягу з протоколу засідання комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві, на якому прийнято оскаржувані рішення.

22.07.2024 до Київського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у м. Києві та ДПС України надійшли відзиви на позовну заяву.

ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що контролюючим органом не було отримано достатньо доказів для визнання реальності господарської операції, а тому ГУ ДПС у м. Києві було прийнято відповідне рішення, що відповідає чинному законодавству.

Щодо позовних вимог у частині зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну зазначає, що заявлений позивачем спосіб захисту суперечить порядку реєстрації, визначеному законодавством та втручається у дискреційні повноваження податкового органу.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзиви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Дублер-Люкс» зареєстроване відповідно до норм законодавства України та є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 309702826109).

Основним видом економічної діяльності є оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення (код КВЕД 46,43), серед інших видів господарської діяльності є, зокрема, оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення (код КВЕД 46.44), оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям (код КВЕД 46.47), надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп`ютерів (код КВЕД 77.33), неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20), комп`ютерне програмування (код КВЕД 62.01), Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем (код КВЕД 62.09), оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність (код КВЕД 63.11), веб-портали (код КВЕД 63.12).

За результатами господарської діяльності згідно усного Договору поставки укладеного між ПП «ДУБЛЕР-ЛЮКС» та ТОВ "МАК-ДЕЙ" складено та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 6 від 06.03.2023 на загальну суму 3770,34 грн. в т.ч. ПДВ.

Приватне підприємство «Дублер-Люкс» отримало квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9065113948 від 30.03.2023, відповідно до тексту якої реєстрацію податкової накладної № 6 від 06.03.2023 збережено, однак реєстрація зазначеної податкової накладної зупинена, складена та подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів. Додатково повідомлено: показник D=.2592 %, P=0.

З метою усунення причин зупинення реєстрації податкової накладної № 6 від 06.03.2023, позивачем направлено пояснення № 6-03/23 від 20.02.2024 та копії документів на підтвердження реальності здійснення операцій по вищезазначеній податковій накладній, а саме:

Первинні документи на постачання товару: рахунок-фактура №471400 від 06.03.2023; видаткова накладна №471400 від 07.03.2023; платіжна інструкція №1877 від 06.03.2023; податкова накладна № 6 від 06.03.2023; квитанція до ПН №6 від 06.03.2023; декларація про відповідність від 15.04.2022; декларація про відповідність від 21.09.2022.

Первинні документи на придбання товару: договір Поставки з Постачальником товарів ПП«СВІТЛО» №СД106 від 06.01.2022; видаткова накладна №SV00136 від 03.03.2023; TTH№SV00136 від 03.03.2023; платіжна інструкція №255 від 20.04.2023; зареєстрована податкова накладна № 20 від 03.03.2023; квитанція №1 до податкової накладної №20 від 03.03.2023.

Оскільки сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, тому 02.03.2023 між ПП «ДУБЛЕР-ЛЮКС» та ТОВ «МАК-ДЕЙ» (код ЄДРПОУ 36181704) укладено усний договір поставки товарів.

Оскільки ТОВ «МАК-ДЕЙ» виявив бажання придбати певний товар, позивачем був сформований та наданий на оплату товару рахунок-фактура № 471400 від 06.03.2023 на загальну суму 3770,34 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 628,34 грн. У подальшому, 06.03.2023, ТОВ «МАК-ДЕЙ» було здійснено оплату по рахунку-фактурі № 471400 від 06.03.2023 на загальну суму 3770,34 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 628,34 грн., яка була попередньою оплатою, зокрема за товар, який мав бути поставлений в майбутньому. Вказана обставина підтверджується платіжною інструкцією № 1877 від 06.03.2023.

Між позивачем та ТОВ «МАК-ДЕЙ» укладений усний договір поставки в спрощений спосіб, оскільки ПП «ДУБЛЕР-ЛЮКС» був виставлений рахунок-фактура № 471400 від 06.03.2023 (оферта), а ТОВ «МАК-ДЕЙ» відповідно, сплачені кошти за платіжною інструкцією № 1877 від 06.03.2023 (акцепт) за товар, який запропонований до продажу ПП «ДУБЛЕР-ЛЮКС».

Оскільки видаткова накладна використовується для обліку товарно-матеріальних цінностей та є документом первинного обліку відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1990 № 996-XIV, то на виконання приписів закону та договірних домовленостей між сторонами щодо поставки товару, була складена видаткова накладна № 471400 від 07.03.2023 на суму 3770,34 грн., за якою позивач передав, а ТОВ «МАК-ДЕЙ», в особі головного технолога ОСОБА_1 уповноваженого за довіреністю № 29 від 06.03.2023 на отримання товару, отримано товар. Тобто, сторони досягли цілковитої домовленості на виконання послуг з постачання товару згідно підписаної видаткової накладної № 471400 від 07.03.2023. На підтвердження якості товару надано Декларацію про відповідність від 15.04.2022 та Декларацію про відповідність від 21.09.2022. Позивач виконав свої зобов`язання по поставці ТОВ «МАК-ДЕЙ» оплаченого товару на загальну суму 3770,34 грн. в т.ч. ПДВ.

Водночас ПП «ДУБЛЕР-ЛЮКС» для належного здійснення вище вказаної господарської операції та налагодження здійснення такої господарської діяльності було укладено договір поставки № СД106 від 06.01.2022 із іншим контрагентом ПП «СВІТЛО» з метою отримання тих чи інших послуг, тобто реальність вказаної вище операції підтверджується також рядом супутніх договірних відносин ПП «ДУБЛЕР-ЛЮКС» з іншим господарським суб`єктом згідно з договором поставки за яким, передано та отримано товар за видатковою накладною №SV00136 від 03.03.2023 на загальну суму 3473,45 грн., у тому числі ПДВ - 578,91 грн.

Позивачем оплату за товар ПП «СВІТЛО», згідно договору поставки № СД106 від 06.01.2022, здійснено у відповідності до вимог п. 4.2 Договору: «Оплата товарів, поставлених за цим Договором, здійснюється Покупцем, протягом 180 календарних днів з моменту поставки відповідних товарів, шляхом перерахування Покупцем коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника у цьому Договорі», що підтверджується платіжною інструкцією № 255 від 20.04.2023 на загальну суму 15 589,83 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 2598,31 грн. Поставка товару позивачем здійснювалась за рахунок постачання продукції. Крім того, ПП «СВІТЛО» відповідно до зазначеного Договору поставки № СД106 від 06.01.2022 (на підтвердження сплати сум податку на додану вартість у складі ціни послуги), та за фактом надходження оплати за постачання продукції, ПП «СВІТЛО» складено податкову накладну № 20 від 03.03.2023 на загальну суму 3473,45 грн., у тому числі ПДВ 578,91 грн., яку направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та зареєстровано.

Рішенням Комісії Головного управління ДПС у м. Києві про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10615606/30970288 від 26.02.2024 відмовлено позивачу у реєстрації податкової накладної № 6 від 06.03.2023 з посиланням на те, що платник податку, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку та у зв`язку із наданням платником податків первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, складених із порушенням законодавства. Додаткова інформація: первинні документи щодо придбання/постачання товарів послуг.

Позивачем було оскаржено рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10615606/30970288 від 26.02.2024, проте рішенням від 07.03.2024 № 13459/30970288/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, Комісію з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН Державної податкової служби України, скаргу залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін.

Позивач не погоджується із вказаними рішеннями, зокрема, на підставі того, що відомості, зазначені у цих рішеннях, про ненадання позивачем копій документів або надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства, є недостовірними.

Тож позивач звертається до суду.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.7 статті 201 цього ж Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом першим пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, які є додатком 1 до Порядку № 1165, перебачено, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

За змістом пунктів 6, 10, 11 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до абзацу другого пункту 25, абзацу першого пункту 26 Порядку №1165 Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019 (далі - Порядок № 520).

Пунктами 2-5, 11 Порядку № 520 передбачено, що прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Відповідно до абзацу одинадцятого статті 1, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

З огляду на приписи пункту 187.1 статті 187 та пункту 201.7 статті 201 ПК України обов`язок подання податкової накладної на реєстрацію у платника податків виникає після кожного отримання коштів, в тому числі, як попередньої оплати (аванс) або після кожної поставки товару незалежно від наявності інших первинних документів, що позивачем виконано шляхом подання всіх спірних податкових накладних для їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за правилом першої події.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач надавав контролюючому органу первинні документи, які, на його думку, підтверджують та розкривають суть, внутрішню сторону господарської операції, на виконання яких складено спірні податкові накладні.

Судом встановлено, що контролюючий орган не зазначив, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Неконкретизовано посилається на наявність ризикових операцій та ненадання документів щодо придбання/постачання товарів/послуг.

Натомість платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарської операції.

Вживання податковим органом загального посилання на пункт 8 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а, від 14.12.2022 у справі № 560/11825/21.

Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 у справі № 640/11321/20 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд у справі № 360/2460/20 за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, за загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Прийняття протиправного рішення про зупинення реєстрації податкової накладної зупинення реєстрації податкової накладної є передумовою прийняття відповідного рішення Комісії.

Вказана правова позиція неодноразово викладена у постановах Верховного Суду у постановах від 23.10.2018 (справа № 822/1817/18), від 04.12.2018 (справа № 821/1173/17), від 25.06.2019 (справа № 1940/1950/18), від 02.02.2021 (справа № 805/3956/18-а), від 16.09.2022 (справа № 380/7736/21), від 14.12.2022 (справа № 560/11825/21), від 04.01.2023 (справа № 240/12428/19).

З відзиву відповідача не вбачається, що вказаним документам надавалась належна оцінка, з врахуванням специфіки господарської операції.

Також контролюючим органом не надано доказів фіктивності вищевказаної господарської операції, хоча підставою для зупинення податкових накладних є наявність об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку.

Таким чином, контролюючим органом не надано жодних доказів, які слугували б підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, як і не надано доказів, які б вказували на наявність ознак відповідності позивача Критеріям ризиковості платника податку.

Отже, суд дійшов висновку, що надіслані позивачем письмові пояснення з копіями первинних та інших документів повністю відображають зміст господарської операції позивача із його контрагентом та були достатніми для прийняття податковим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

У цьому контексті суд зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних не спростовує факту здійснення платником податків господарської операції, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

При цьому слід наголосити, що доводи та сумніви за наслідком отримання інформації контролюючого органу щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства України під час здійснення господарської діяльності, повинні досліджуватися шляхом проведення перевірок такого платника податків, за умови наявності підстав для її проведення визначених Податковим кодексом України, а не шляхом визнання його автоматично «ризиковим».

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд доходить висновку, що спірне рішення про відмову у реєстрації податкових накладних носить протиправний характер та підлягає скасуванню.

Щодо посилань ДПС України на дискреційність таких повноважень, суд такі посилання відповідача відхиляє та зазначає, що вказаний спосіб захисту порушеного прав позивача узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

У даному випадку, зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права.

Наведена позиція не суперечить правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 03 листопада 2021 у справі № 360/2460/20, від 27 квітня 2020 у справі №360/1050/19, від 18 лютого 2020 у справі №360/1776/19.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з положеннями частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень

Частина 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Пунктом 20 Порядку № 1246, встановлено, що у разі надходження до ДПС України рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. Таким чином, належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов`язання відповідача, Державну податкову службу України, зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірну податкову накладну датою фактичного подання.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Варто також враховувати п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з даним позовом до Київського окружного адміністративного суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) відповідно до платіжної інструкції від 04.04.2024 року.

Отже, у силу приписів статті 139 КАС України, сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40800,00 грн. суд зазначає наступне.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом частин другої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Магратій Я.В. та ПП «Дублер-Люкс» укладено договір про надання правничої допомоги № 25/1 від 01.09.2022 року. Умовами договору передбачено, що за надання правничої допомоги при розгляді справи адвокат Магратій Я.В. має отримати плату.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених позивачем судових витрат адвокатом надано: договір про надання правничої допомоги № 25/1 від 01.09.2022 року, акт приймання-передачі наданих послуг № 4 від 04.04.2024 року, рахунок на оплату № 4 від 04.04.2024 року.

Посилаючись на вищевказані докази, представник позивача просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 40800,00 грн.:

Зустріч з клієнтом з метою з?ясування обставин справи. Правовий аналіз первинної бухгалтерської, господарської документації, листування по взаємовідносинам ПП «Дублер-Люкс» з контрагентами. Пошук і аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах. Обрання стратегії по судовій справі тривалістю 8 годин; ставка 1200,00 грн., усього 9600,00 грн.

Складено адміністративний позов про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити дії. Додатково: виготовлення копій адміністративного позову та доданих до нього документів для суду та відповідачам 3 прим. Здано до канцелярії Київського окружного адміністративного суду адміністративний позов з додатками тривалістю 16 годин; ставка 1200,00 грн., усього 19200,00 грн.

Попереднє опрацювання матеріалів (документів), підготовлено пояснення Nє 6-03/23 від 20.02.2024 тривалістю 4 годин; ставка 1200,00 грн., усього 4800,00 грн.

Попереднє опрацювання матеріалів (документів), підготовлено скаргу Nє 4 від 29.02.2024 тривалістю 6 годин; ставка 1200,00 грн., усього 7200,00 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд вважає, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем у суді в розмірі 40800,00 грн., є суттєво завищеним та не є співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Вказана сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем в розмірі не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням співмірності та пропорційності витраченого часу, враховуючи, що дана справа є справою незначної складності, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, зважаючи на предмет спору, заявлені позовні вимоги, зміст позовної заяви, значення справи для сторони, суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на професійну допомогу у розмірі 40800,00 грн. не є співмірною зі складністю спору та предметом доказування у справі, отже підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 4080,00 грн., що є співмірним зі складністю справи та відповідає принципу справедливості.

За таких обставин суд вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4080,00 грн., оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Дублер-Люкс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати: рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10615606/30970288 від 26.02.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 6 від 06.03.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

3. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ПП «Дублер-Люкс» № 6 від 06.03.2023 датою подання на реєстрацію - 30.03.2023.

4. Стягнути на користь Приватного підприємства «Дублер-Люкс» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1514,00 грн. (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2040,00 грн. (дві тисячі сорок гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

5. Стягнути на користь Приватного підприємства «Дублер-Люкс» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1514,00 грн. (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2040,00 грн. (дві тисячі сорок гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.