Рішення № 137312449, 11.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м.Київ № 320/19057/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Київській області від 26.03.2024 №148/10-36-24-07/ НОМЕР_1 про виключення її з Реєстру платників єдиного податку;

зобов`язати ГУ ДПС у Київській області відновити їй статус платника єдиного податку другої групи з 01.01.2024.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення контролюючого органу є протиправним та прийнятим із порушенням норм Податкового кодексу України (далі ПК України), оскільки ґрунтується виключно на формальному аналізі первинно поданої декларації без дослідження фактичних показників господарської діяльності позивача та без проведення документальної перевірки.

Позивач вказує, що у податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2023 рік від 29.02.2024 з реєстраційним номером 9384881736 помилково зазначено обсяг доходу у розмірі 5 590 000,00 грн.

Після отримання рішення контролюючого органу позивачем було здійснено аналіз господарських операцій, банківських виписок та звітності ПРРО, за результатами чого встановлено технічну помилку при формуванні податкової звітності.

У зв`язку з цим позивачем подано уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2023 рік від 30.03.2024 з реєстраційним номером 9385672530, яка була прийнята контролюючим органом, у якій зазначено фактичний обсяг доходу за 2023 рік у сумі 4 694 467,20 грн.

Позивач зазначає, що вказані показники повністю підтверджуються банківською випискою з поточного рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, а також періодичним звітом (скороченим) ПРРО ФН 4000189543 за період з 02.01.2023 по 31.12.2023.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що за даними податкової звітності позивачем перевищено граничний обсяг доходу, встановлений для платників єдиного податку другої групи, у зв`язку із чим прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін та надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 23.07.2020 та перебуває на обліку у ГУ ДПС у Київській області.

Основним видом господарської діяльності позивача є КВЕД 47.75 - роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями у спеціалізованих магазинах.

З моменту державної реєстрації позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування та мала статус платника єдиного податку другої групи.

Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України до другої групи платників єдиного податку належать фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства за умови дотримання критеріїв, визначених зазначеною нормою, у тому числі щодо граничного обсягу доходу.

Відповідно до п. 296.2 ст. 296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового періоду, у якій відображаються обсяг отриманого доходу та інші показники господарської діяльності.

29.02.2024 позивачем подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2023 рік з реєстраційним номером 9384881736, у якій помилково зазначено обсяг доходу у сумі 5 590 000,00 грн.

На підставі даних зазначеної декларації ГУ ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку, за результатами якої складено акт від 13.03.2024 №15899/10-36-24-07/ НОМЕР_3 та прийнято рішення від 26.03.2024 №148/10-36-24-07/ НОМЕР_1 про виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку.

Разом із тим після отримання спірного рішення позивачем проведено аналіз банківських операцій, руху коштів по рахунках та показників ПРРО, за результатами чого встановлено помилковість відображення суми доходу у первинно поданій декларації.

30.03.2024 позивачем подано уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2023 рік з реєстраційним номером 9385672530, яка прийнята контролюючим органом.

У зазначеній уточнюючій декларації правильно визначено фактичний обсяг доходу за 2023 рік у сумі 4 694 467,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, показники уточнюючої декларації повністю узгоджуються із банківською випискою з поточного рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 та періодичним звітом ПРРО ФН 4000189543 за період з 02.01.2023 року по 31.12.2023 року.

Зазначені документи містять тотожні показники фактичного доходу позивача за 2023 рік у розмірі 4 694 467,20 грн.

Відповідачем не надано жодного доказу недостовірності зазначених документів або наявності у позивача іншого фактичного доходу.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації.

Таким чином, ПК України прямо передбачає право та обов`язок платника податків виправляти самостійно виявлені помилки шляхом подання уточнюючої декларації.

Суд зазначає, що подання уточнюючої декларації є належним способом реалізації платником податків права на виправлення помилок у податковій звітності та має враховуватись контролюючим органом при прийнятті будь-яких рішень щодо податкового статусу платника.

Відповідно до п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована лише у випадках, прямо визначених законом.

Згідно з п. 299.11 ст. 299 ПК України анулювання реєстрації платника єдиного податку здійснюється у разі встановлення порушень під час проведення перевірок.

Суд звертає увагу, що спірне рішення прийняте відповідачем на підставі акта камеральної перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться виключно на підставі даних податкових декларацій та інформаційних систем контролюючого органу.

Разом із тим п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій, фінансової звітності, регістрів бухгалтерського обліку, первинних документів, банківських документів та іншої податкової інформації.

Саме документальна перевірка дає можливість встановити реальний обсяг доходу платника податків шляхом дослідження первинних документів та фактичних показників господарської діяльності.

Натомість камеральна перевірка не передбачає повного дослідження первинних бухгалтерських документів, банківських виписок та інших доказів фактичного руху коштів.

Суд доходить висновку, що рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку як негативний правовий наслідок для суб`єкта господарювання не може ґрунтуватися виключно на формальних показниках первинно поданої декларації без перевірки фактичних обставин господарської діяльності платника.

Суд враховує роз`яснення, що викладені у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Щодо позовних вимог в частині відновлення статус платника єдиного податку другої групи, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 19-3.1 ст. 19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.

Пунктом 299.13 ст. 299 ПК України передбачено, що з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку, зокрема дату виключення з реєстру платників єдиного податку.

Встановлення судом факту протиправності спірного рішення суб`єкта владних повноважень зумовлює виникнення потреби в обтяженні цього або іншого суб`єкта обов`язком усунути всі спричинені рішенням негативні юридичні наслідки та повернути платника податку у первинне правове становище, яке існувало до моменту ухвалення протиправного рішення.

Пунктом 299.2 ст. 299 ПК України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

У випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.

Тобто, платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.

Разом з тим, нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.

Отже, з врахуванням наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що оскільки рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку є протиправним, тому з метою ефективного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати відповідача поновити у Реєстрі платників єдиного податку та відновити відомості у Реєстрі платників єдиного податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що суд перевіряє, чи прийняті рішення суб`єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законом, а також чи є вони обґрунтованими, добросовісними та пропорційними.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд розглядає справу на засадах змагальності сторін та офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а у справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності рішення покладається на відповідача.

Разом із тим відповідачем не надано належних та допустимих доказів фактичного перевищення позивачем граничного обсягу доходу.

Відповідач також не спростував достовірність уточнюючої декларації, банківських виписок та звітності ПРРО.

Таким чином, відповідач не довів правомірності прийнятого рішення.

Суд також враховує, що наслідком прийняття спірного рішення стало виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку та втрата нею права застосовувати спрощену систему оподаткування, що істотно впливає на її права та законні інтереси як суб`єкта господарювання.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення ГУ ДПС у Київській області від 26.03.2024 р№148/10-36-24-07/ НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки судом встановлено протиправність спірного рішення, належним способом захисту порушеного права позивача є також зобов`язання відповідача відновити ФОП ОСОБА_1 статус платника єдиного податку другої групи з 01.01.2024 року шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру платників єдиного податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову всі документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 3 280,00 грн, який підлягає стягненню на її користь.

Щодо клопотання подакового органу про залишення даного позову без розгляду, то на думку суду воно є безпідставним, оскільки питання строків вернення позивача до суду було вирішено при відкритті провадження у справі.

Керуючись ст. 2, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 26.03.2024 №148/10-36-24-07/ НОМЕР_1 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з Реєстру платників єдиного податку.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області відновити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) статус платника єдиного податку другої групи з 01 січня 2024 року.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 280 (три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.