Рішення № 137311893, 10.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 червня 2026 року Справа № 280/7875/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість, населення №9220/08/01/07/09/3263511077/ДПС/ТД-ФС від 20.08.2025, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 80000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за адресою АДРЕСА_1 підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 не веде. Пояснення особи, яка здійснювала продаж в зазначеному торговому місці, не були перевірені ні Головним управлінням ДПС у Запорізькій області під час проведення податкової. перевірки, ні Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці під час здійснення провадження у справі про порушення трудового законодавства. Зазначає, що у спірному випадку запрошення на розгляд справи, про накладення штрафу представнику позивача направлено 19.08.2025, з перенесенням слухання справи на наступний день 20.08.2025, що менше п`яти днів, як того вимагає законодавство. Постанова відповідача про застосування штрафних санкцій прийнята з порушенням прав позивача бути присутнім під час розгляду справи і, відповідно, з порушенням його права на участь у процесі прийняття рішення. Тобто, таке рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єкта владних повноважень та які визначені п.9 ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню. З наведених підстав позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 15.09.2025 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 23.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що посадові особи Південно - Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці діяли відповідно до статті 19 Конституції України лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України №877. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення встановлює Порядок № 509. Штрафи можуть бути накладені також й на підставі акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю (абзацом 5 п. 2 Порядку № 509). В цьому контексті Верховний Суд зауважує, що відповідно до п. 8 Порядку № 509 розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абз. 5 п. 2 Порядку № 509, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів. При розгляді справи заслуховують осіб, які беруть участь у розгляді справи, досліджують докази і вирішують питання щодо наявності порушень трудового законодавства. Позивач під час розгляду справи не надав письмових доказів спростування порушень встановлених податковим органом в акті ДПС. Також варто зауважити, що відповідач, як уповноважений орган держави на здійснення заходу контролю, мас право на самостійне визначення переліку та обсягу документів, необхідних йому для реалізації наявних повноважень та відповідно до Норм порядку №509, підстава для винесення оскаржуваної постанови є Акт ДПС та встановлені податковим органом обставини, які підлягали перевірці органом Держпраці. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.06.2026 відмовлено представнику фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про об`єднання адміністративних справ №280/7875/25 та №280/3151/26 в одне провадження.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.

Наказом Головного управління ДПС України у Запорізькій області від 20.06.2025 №1140-п призначено проведення фактичної перевірки магазину за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 14-Г. Фактичну перевірку було призначено строком, що не перевищує 10 діб, дата початку перевірки 20.06.2025.

30.06.2025 Головним управлінням ДПС України у Запорізькій області направлено до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці акт фактичної перевірки від 30.06.2025 №9220/08/01/07/09/3263511077, складений Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, за наслідками проведення у період з 20.06.2025 фактичної перевірки магазину за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 14-Г.

Фактичною перевіркою встановлено порушення законодавства про працю в частині допущення до роботи без оформлення трудових відносин, а саме: ОСОБА_2 .

Постановою Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 23.07.2025 №9220/08/01/07/09/3263511077/ДПС/ТД вирішено розглянути справу про накладання штрафу 19.08.2025 о 14:00 год.

Постановою Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 20.08.2025 №9220/08/01/07/09/3263511077/ДПС/ТД-ФС на позивача накладено штраф у розмірі 80000,00 грн, на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

Вважаючи постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.259 Кодексів Законів про працю України (далі - КЗпК України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог частини першої статті 259 КЗпП України постановою від 21.08.2019 №823 (далі Постанова №823) Кабінет Міністрів України затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №640/17424/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, було визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю чинним законодавством не визначений.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Підпунктом 4 пункту 4 цього Положення передбачено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Кабінетом Міністрів України згідно з пунктом 1 постанови від 12 січня 2022 року № 14 Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці (далі Постанова № 14) постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, зокрема, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, та утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці.

Підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 14 визначено, що територіальні органи Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних органів Державної служби з питань праці і прийняттям рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною службою з питань праці після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворені згідно пунктом 2 цієї постанови, затвердження положень про них, структуру, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Підпунктом 3 пункту 3 Постанови №14 установлено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме: Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції Управління Держпраці у Кіровоградській області, Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Головного управління Держпраці у Запорізькій області; Державною службою з питань праці наказом № 232 від 02.12.2022 прийнято рішення про можливість забезпечення Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці повноважень та виконання функцій, визначених Положенням про Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці від 23.09. 2022 № 167. У зв`язку з цим, Державною службою України з питань праці наказано припинити здійснення повноважень та виконання функцій Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області з 05.12.2022.

Отже, повноваження та функції Головного управління за постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 14 передані Південно-Східному міжрегіональному управлінню Державної служби України з питань праці.

Відповідач є уповноваженим суб`єктом здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання законодавства про працю.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У статті 1 Закону України Про охорону праці визначено, що працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Отже, відповідальність за вказаною статтею настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Підставою для застосування до фізичної особи-підприємця штрафу відповідно до статті 265 КЗпП України є фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Стосовно факту порушення вимог абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до акту фактичної перевірки від 30.06.2025 №9220/08/01/07/09/3263511077, посадовими особами ГУ ДПС у Запорізькій області під час проведення фактичної перевірки магазину за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено факт фактичного допущення одного працівника ( ОСОБА_2 ) до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Представник позивач наголошує, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 .

Натомість в матеріалах справи містяться наданні під час фактичної перевірки письмові пояснення працівника ( ОСОБА_2 ), в яких зазначено: «…Працюю у ФОП Яковчук перший тиждень…».

В обґрунтування позовних вимог, представником позивача не зазначено жодних доводів, щодо вказаних обставин.

Таким чином, наведені в обґрунтування позовних вимог твердження представника позивача не спростовують встановлених фактів порушення позивачем вимог вищенаведеного трудового законодавства, а саме: допуску позивачем до роботи працівника без оформлення трудового договору (контракту).

Стосовно тверджень позивача про неповідомлення останнього про розгляд справи про накладення штрафу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення (далі - штрафи).

Відповідно до п.6 Порядку (в редакції на час прийняття) про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно із п.7 Порядку (в тій же редакції) справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

У такий спосіб, право суб`єкта господарювання або роботодавця буди присутнім при розгляді справи кореспондується з обов`язком органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання або роботодавця про розгляд справи. При цьому, справу може бути розглянуто без участі суб`єкта господарювання або роботодавця виключно за умови коли їх було проінформовано про розгляд справи.

В подальшому, до постанови Кабінету Міністрів України №509 були внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019. Внесені зміни не визначали обов`язку органу державного контролю у завчасному повідомленні суб`єкта господарювання про розгляд справи про притягнення його до відповідальності.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року по справі №640/17424/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, постанову Кабінету Міністрів України №823 визнано протиправною та нечинною.

Отже, у зв`язку з набранням законної сили рішенням у справі № 640/17424/19, діє редакція постанови Кабінету Міністрів України № 509 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №823.

Таким чином, на час прийняття спірних рішень відповідач мав обов`язок повідомити позивача про розгляд справи. І лише за умови виконання такого обов`язку відповідач міг розглянути справу за відсутності позивача, якщо б від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

У спірному випадку відповідачем складено запрошення на розгляд справи про накладення штрафу, із долученням до вказаного запрошення копії постанови Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 23.07.2025 №9220/08/01/07/09/3263511077/ДПС/ТД про призначення розгляду справи про накладання штрафу на 19.08.2025 о 14:00 год.

Проте, матеріали справи не містять доказів направлення позивачу вказаного запрошення.

Таким чином, враховуючи імперативні приписи Порядку № 509 щодо можливості розгляду справи без участі суб`єкта господарювання або роботодавця виключно за умови коли їх було проінформовано про розгляд справи, суд робить висновок про те, що рішення відповідача про застосування штрафних санкцій прийняті з порушенням прав позивача бути присутнім під час розгляду справи і, відповідно, з порушенням його права на участь у процесі прийняття рішення. Тобто, таке рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єкта владних повноважень та які визначені п. 9 ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи з`ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139,241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (49064, м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд. 1, код ЄДРПОУ 44729283) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 20.08.2025 №9220/08/01/07/09/3263511077/ДПС/ТД-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 80 000,00 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень, 00 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова