Ухвала суду № 137311878, 11.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

11 червня 2026 рокуСправа № 280/4804/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Державної міграційної служби України, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі відповідач 1, УДМС в Запорізькій області), Державної міграційної служби України (далі відповідач 2, ДМС України), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області від 11.05.2026 №230123000279000 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання;

зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області оформити (видати) ОСОБА_2 (громадянину Великої Британії, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) посвідку на постійне проживання;

визнати незаконними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області щодо складання та затвердження висновку Головного управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області від 11.05.2026 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 21.05.2026 року №178 «Про визнання недійсним деяких посвідок на постійне проживання» в частині визнання недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 30.01.2003 та серії НОМЕР_2 від 01.02.2005, виданих на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09.06.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказу Державної міграційної служби України від 21.05.2026 року №178 «Про визнання недійсним деяких посвідок на постійне проживання» в частині визнання недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 30.01.2003 та серії НОМЕР_2 від 01.02.2005, виданих на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до дати набрання чинності рішення у справі.

В обґрунтування клопотання зазначено про те, що поки питання правомірності дій відповідача буде розглядати суд, для позивача можуть настати несприятливі наслідки аж до прийняття рішення про примусове повернення його в країну походження у випадку відмови його залишити територію України до 09.06.2026.

За правилами частини 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї письмові докази, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, з огляду наступне.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

За приписами частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст.151 КАС України).

Згідно із ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Розглянувши подану заяву про забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи з пов`язаності обраних заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову у спосіб, який вказує позивач, оскільки на час вирішення клопотання позивачем не надано до суду обґрунтованих доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або дійти висновку, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Інших обставин, які б свідчили про те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому спричинити порушення прав та інтересів позивача, або призвести до виникнення складнощів у їх відновленні, позивачем не наведено та судом не встановлено, відповідних доказів до матеріалів справи позивачем не надано.

Суд зазначає, що посилання представника позивача про те, що до вирішення справи по суті до позивача можуть настати несприятливі наслідки аж до прийняття рішення про примусове повернення його в країну походження у випадку відмови його залишити територію України до 09.06.2026 є безпідставними та необґрунтованими.

До матеріалів справи не надано жодних рішень ДМС України або її територіальних органів щодо зобов`язання позивача залишити територію України.

Представник позивача зазначає, що іноземець або особа без громадянства, щодо яких прийнято рішення про визнання посвідки недійсною відповідно до цього пункту, повинні зняти з реєстрації місце проживання, здати посвідку та в разі відсутності підстав для подальшого тимчасового перебування на території України на законних підставах зобов`язані виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання повідомлення про це.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до відзиву УДМС в Запорізькій області встановлено, що органи ДМС визнають позивача громадянином України, і саме у зв`язку із цією обставиною відмовляють у наданні посвідки на тимчасове проживання.

Суд на стадії вирішення питання про забезпечення позову не досліджує обґрунтованість та правомірність таких висновків органів ДМС, проте зауважує, що відповідно до статті 25 Конституції України громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.

За таких обставин, на дату вирішення заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що позивача може бути видворено за межі території України, відповідних рішень та вимог матеріали не містять.

Також, з огляду на обставини справи, суд дійшов висновку, що на даний час відсутні обставини, які підтверджують, що відновлення прав та законних інтересів позивача буде неможливе без вжиття заходів забезпечення позову, або що для відновлення таких прав доведеться докласти значних зусиль.

Крім того, суд зазначає, що задоволення вимог заяви про забезпечення позову шляхом про який просить позивач фактично призведе до вирішення позовних вимог до ухвалення рішення суду по суті спору, що не відповідає завданням інституту забезпечення позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви, а відповідно про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150-157, 241, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 15-днів з моменту її підписання.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова