Рішення № 137311310, 11.06.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/689/26

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Май Прінт" до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Товариство з обмеженою відповідальністю "Май Прінт" із позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA101020/2025/000114/2 від 08.07.2025 та картку відмови в митному оформленні товару № UA101020/2025/000739 від 08.07.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Май Прінт" та Компанією Hunan Lianchuang Trading Co., Ltd укладено контракт № 11/21. 13.02.2025 сторонами підписано додаток № 39 до контракту. 08.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Май Прінт" подало до Житомирської митниці митну декларацію № 25UA101020022776U9 з метою митного оформлення товару за інвойсом WJ253216 від 13.02.2025. Митна вартість визначена позивачем за ціною договору з доданням транспортних витрат. До декларації додано повний пакет документів, включаючи інвойс, платіжні доручення, довідку про транспортні витрати від 02.07.2025, договори, висновок експерта та прайс-лист. 08.07.2025 Житомирська митниця прийняла рішення № UA101020/2025/000114/2 про коригування митної вартості за резервним методом та картку відмови № UA101020/2025/000739. Товар випущено за забезпеченням з переплатою платежів на суму 81898,05 грн. Позивач вважає, що всі необхідні документи подано, а підстав для коригування не було.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 26.01.2026, відповідач зазначив, що 08.07.2025 до митного оформлення подано митну декларацію № 25UA101020022776U9. Під час контролю виявлено розбіжності в документах щодо транспортних витрат, зокрема відсутність підтвердження правовідносин між перевізниками та експедитором. Митна вартість визнана нижчою за вартість схожих товарів за попередніми деклараціями. Додаткові документи не усунули сумнівів. Митниця застосувала резервний метод на підставі раніше визнаних митних вартостей схожих товарів. Відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач 03.02.2026 подав відповідь на відзив, у якій вказав, що всі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, подано, а довідка про транспортні витрати є достатнім доказом. Розбіжності щодо субпідрядників не впливають на числові значення митної вартості. Позивач послався на попередні судові рішення між сторонами, де аналогічна позиція митниці визнана неправомірною. Заперечив необхідність додаткових документів про зв`язки між перевізниками.

У запереченнях на відповідь на відзив, поданих до суду 05.02.2026, відповідач зазначив, що відомості про транспортні витрати не підтверджені документально через відсутність заявок та договорів з фактичними перевізниками. Додаткові документи, надані на вимогу, не усунули розбіжностей. Під час консультації 08.07.2025 декларант не спростував зауважень. Митниця діяла в межах повноважень та обґрунтовано застосувала резервний метод.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

04.08.2021 між Hunan Lianchuang Trading Co., Ltd, Китай, (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Май Прінт (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 11/21, предметом якого є придбання:

- посуду та приборів столових або кухонних з фаянсу або тонкої кераміки, керамічні кружки, заготовки для нанесення зображень (сублімації), ціна партії товару визначена декларантом у розмірі 21856,25 дол. США;

- посуду столового (крім посудин для пиття) із скла механічного виготовлення, кружки заготовки для нанесення зображень (сублімації) із незміцненого скла механічного вироблення, неограновані і не оздоблені, ціна партії товару визначена декларантом у розмірі 7111,58 дол. США;

- посуд для пиття із незміцненого, неогранованого, неоздобленого скла механічного виготовлення (склянки для сублімації), ціна партії товару визначена декларантом у розмірі 1622,88 дол. США.

08.07.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю Май Прінт було заявлено до митного оформлення на Житомирській митниці отриманий від компанії Hunan Lianchuang Trading Co., Ltd за контрактом № 11/21 від 04.08.2021 та додатком № 39 до контракту від 13.02.2025, товар ( детальний перелік товару зазначений у рахунку-фактурі) та подано до відповідача митну декларацію 25UA101020022776U9.

Для здійснення митного оформлення відповідачу до митної декларації були надані також такі документи:

- рахунок-фактура (інвойс) WJ253216 від 13.02.2025;

- банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжне доручення) від 22.04.2025 та копія swift протоколу до нього;

- банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжне доручення) від 14.05.2025 та копія swift протоколу до нього;

- довідка про транспортні витрати від 02.07.2025, додаток № 39 до договору (Контракту) від 13.02.2025;

- договір (Контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються,

№ 11/21 від 04.08.2021;

- договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 43427227 від 01.04.2025;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 02.07.2025;

- банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг, від 04.07.2025;

- висновок про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

- прайс-лист виробника товару, виписка з бухгалтерської документації.

Дослідивши подані документи, Житомирська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 08.07.2025 № UA101020/2025/000114/2 за резервним методом у зв`язку з неможливістю застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г з причини відсутності цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та основи для віднімання та додавання вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості товарів слугували: товар № 1- МД від 31.08.2023 № 23UA101020033040U1, де митна вартість подібного товару становить 2,075 доларів США за кілограм; товар № 2-МД 25UA438020021679U6 де митна вартість подібного товару становить 0,8836 дол. США за штуку; товар № 3 - МД від 11.05.2025 № 25UA500490001116U5, де митна вартість подібного товару становить 0,9805 доларів США за штуку.

На виконання прийнятого рішення митним органом було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.07.2025 № UA101020/2025/000739.

Вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товару було прийнято, а картку відмови було видано з порушенням вимог законодавства України, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо переміщення товарів через митний кордон України, процедури митного контролю та оформлення, митного регулювання, пов`язаного з встановленням та справлянням податків та зборів регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 52 цього Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - п`ятою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3)вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору). При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом із тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з указаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) неправильно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такі правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Судом встановлено, що сторони не заперечують фактичних обставин укладення контракту, придбання товару та перевезення його на митну територію України, спір у справі стосується виключно вартості товару, наявності чи відсутності підстав у митного органу для коригування митної вартості та правомірності застосування способу для її визначення.

Відповідно до ст. 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Суд зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постановах від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а, від 14.06.2022 у справі № 809/257/17.

Судом встановлено, що основними підставами для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів від 08.07.2025 № UA101020/2025/000114/2 (графа 33) є таке:

- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена;

- довідка про транспортні витрати рахунок - фактура видана ТОВ Транслогістик - ЮА від 02.07.2025 № 4657584 містить інформацію про вартість морського перевезення вантажу за межами державного кордону України. Проте відповідно до коносаменту 04.05.2025 № SZYH25045254 перевізником товару морем є компанія ShenZhen YuHui International Freight Co., LTD, а не ТОВ Транслогістик - ЮА. При цьому, відсутні докази існування правовідносин між компанією ShenZhen YuHui International Freight Co., LTD. та ТОВ Транслогістик-ЮА з приводу морського перевезення оцінюваної партії товарів;

- автотранспортна накладна (CMR) № 467138 від 04.07.2025 вказує на те, що транспортування товару по маршруту Польща - Україна здійснював ФОП Ляда Тарас.

Суд погоджується з доводами позивача, що довідка про транспортні витрати від 02.07.2025, на яку вказує митний орган як на недолік в оформленні через розбіжності у перевізниках, містить інформацію про вартість перевезення товару у відповідності до частини другої статті 53 МК України, а також вказує юридичну особу, з якою у позивача укладено договір про перевезення вантажу. Законодавством не встановлено інших вимог до довідки про транспортні витрати, а залучення субпідрядників для виконання договору перевезення вантажу не заборонено законодавством і передбачено пунктом 2.2.4 договору про транспортно-експедиторське обслуговування та статтею 932 Цивільного кодексу України.

Крім того, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) у контексті ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, на підставі якого визначається саме митна вартість товарів.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 наголошував, що якщо закон не визначає доказ (докази), виключно яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічний висновок підтримано у постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17. Таким чином, відмінність між найменуванням перевізника у коносаменті та у довідці про транспортні витрати, яка зумовлена законним залученням субпідрядників, не може слугувати підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості.

Суд зауважує, що відповідно до експертного висновку Житомирської торгово-промислової палати від 01.07.2025 № В-1380 ринкова вартість посуду, що надійшов на адресу ТОВ Май Прінт без ПДВ на 01.07.2025 становить 1278043,15 грн або за курсом Національного банку України 41,7788 долара становить 30590,71 доларів.

Тобто висновком експерта за результатами проведення товарознавчого дослідження повністю підтверджена ринкова вартість товарів, що ввозилися позивачем.

При цьому, згідно зі ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість, а експертні документи, видані торгово-промисловими палатами є обов`язковими для застосування на всій території України.

Суд зазначає, що відповідач не наділений повноваженнями здійснювати оцінку висновку, що наданий Житомирською торгово-промисловою палатою, а сам висновок не скасований та не відкликаний.

Інші наведені в рішенні мотиви не свідчать про те, що дані обставини могли вплинути на заявлену митну вартість.

Суд також звертає увагу на те, що у рішенні про коригування митної вартості відповідач застосовує термін схожий товар, тоді як Митний кодекс України такого терміну не передбачає. Стаття 60 МК України оперує поняттям подібні (аналогічні) товари, а умови їх застосування як бази порівняння вимагають проведення консультацій із декларантом відповідно до ч. 7 ст. 57 МК України. Крім того, джерела порівняння, обрані відповідачем для Товару № 2 та Товару № 3, є товарами інших виробників (компаній YIWU RONGFA IMPORT AND EXPORT CO, LTD та Zafferano/Vega AG), що не є виробником позивача - компанією Hunan Lianchuang Trading Co., Ltd.

Таким чином, відповідач не лише застосував резервний метод без достатніх підстав для відступу від першого методу, а й обрав джерела порівняння, що не відповідають вимогам ст. 64 МК України щодо обґрунтованості та сумісності з принципами Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що митним органом не доведено, що основні документи, подані декларантом, містили розбіжності, які мали вплив на правильність визначення митної вартості, чи мали місце ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, як того вимагає ч. 3 ст. 53 МК України для виникнення права у митного органу витребувати додаткові документи.

Суд не погоджується із висновком та діями митного органу, оскільки він першочергово має здійснювати контроль та аналіз поданих разом з митною декларацією документів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом із тим, слід врахувати, що наявність у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17, від 22.04.2019 у справі № 815/6242/17, від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі № 810/2749/16, приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом із тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про те, що ним було подано належний та достатній пакет документів під час митного оформлення спірного товару для підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору, у рішенні про коригування митної вартості не підтверджено належними доводами наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; правильність визначення митної вартості за основним методом не спростована та наявність належних підстав для коригування митної вартості не доведена.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що доводи відповідача про наявність розбіжностей щодо ціни товару у документах, поданих до митного оформлення, не відповідають фактичним обставинам справи, відсутні також підстави ставити під сумнів задекларовану митну вартість спірного товару за основним методом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, а розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Отже, оскільки відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, тому з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування вказаного рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.07.2025 № UA101020/2025/000739 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 08.07.2025 № UA101020/2025/000114/2, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Pronina V. Ukraine, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.06.2006).

Суд враховує й те, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є істотними для прийняття даного судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зауважує, що позивачем у цій справі сплачено судовий збір в загальній сумі 6656,00 грн.

У постанові Верховного Суду від 27.08.2024 у справі № 120/15468/23 зроблено висновок про те, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов`язаними однаковими правовідносинами, отже, вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле.

Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.

Відповідно до приписів підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 названого Закону за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб установлений у розмірі 3328,00 грн.

Отже, 3328,00 грн, сплачені позивачем за подання позову до суду, є надмірно сплаченими і не підлягають розподілу відповідно до статті 139 КАС України.

Суд зауважує, що надмірно сплачені суми судового збору можуть бути повернуті відповідним судом на підставі клопотання позивача в Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 з наступними змінами та доповненнями

Щодо витрат на правничу допомогу та витрат на переклад документів суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України такі витрати також підлягають стягненню з відповідача, за умови їх підтвердження відповідними доказами. Оскільки позивач повідомив суд, що акт приймання-передачі наданих адвокатом послуг буде наданий після ухвалення рішення, суд на підставі ч. 7 ст. 139 КАС України постановляє, що питання розподілу витрат на правничу допомогу вирішуватиметься додатковим рішенням після подання стороною відповідних доказів у строк, установлений законом.

Щодо стягнення витрат у зв`язку із залученням перекладача у загальному розмірі 2100,00 грн суд зазначає таке.

Пунктом 8 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 814 від 20.08.2019, передбачено, що у діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.

Усі документи суду складаються державною мовою. У випадках, передбачених міжнародним договором України, суд складає процесуальний документ мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України, або додає до нього засвідчений відповідно до законодавства України переклад на таку мову. Іноземною мовою можуть складатися документи суду, які адресуються безпосередньо міжнародній або іноземній організації, підприємству, установі, посадовій особі, іноземному громадянину.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Мовою судочинства та діловодства в адміністративних судах є державна мова, а тому подача до суду документів українською мовою є обов`язком позивача.

З матеріалів справи вбачається, що перекладеними були документи, які позивач додав до позову для обґрунтування своїх вимог. Водночас слід зауважити, що суд не витребовував зазначені документи у позивача їх переклад здійснено ним добровільно, з власної ініціативи, у межах реалізації процесуального права самостійно визначати спосіб доведення обставин, на які він посилається (принцип диспозитивності). Такі дії, спрямовані на підкріплення та посилення переконливості власної правової позиції, не є обов`язковими з точки зору суду, не обумовлені вимогами процесуального законодавства або ухвалою суду, а тому не можуть вважатися витратами, прямо пов`язаними з розглядом справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що витрати на переклад документів у даному випадку є складовою частиною попередньої підготовки позивача до звернення до суду, здійсненої з власної ініціативи, та належать до звичайних витрат, пов`язаних із реалізацією права на судовий захист. У зв`язку з цим такі витрати не підлягають компенсації як процесуальні витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Май Прінт" (вул. Басейна, 2, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10014, ЄДРПОУ 43427227) до Житомирської митниці Державної митної служби (вул. Перемоги, 25, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, ЄДРПОУ 44005610) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 08.07.2025 №№UA101020/2025/000114/2 та картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.07.2025 №UA101020/2025/000739.

Стягнути з Житомирської митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Май Прінт" судовий збір в розмірі 6656,00 грн (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень,00 коп. ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 11 червня 2026 р.

11.06.26