Ухвала суду № 137311280, 11.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 червня 2026 р.Справа № 160/23659/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення і стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за №1291-18/VIII від 10.03.2023р. «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду»;

- зобов`язати Личківську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області, у строк визначений чинним законодавством, затвердити проект землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1228, площею 2,0 га., яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства;

- стягнути з Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. 00 копійок, як компенсацію за завдану йому моральну шкоду його протиправними діями та бездіяльністю Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області щодо неї.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що протягом 2018-2019 років він вжив усіх необхідних і залежних від нього дій і заходів, передбачених чинним законодавством, для отримання у власність земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровий номер № 1222384000:01:002:1228 на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства в порядку безоплатної приватизації. У 2020 році позивач звернувся до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області із заявою (клопотанням) про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, проте 14.09.2020 рішенням Личківської сільської ради №1046-20/VІІ відмовлено позивачеві в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (1222384000:01:002:1228) у власність для ведення особистого селянського господарства. Вважаючи таку відмову незаконною та протиправною, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі №160/4376/21, визнано протиправним та скасовано рішення Личківської сільської ради за №1046-20/VII від 14.09.2020 та зобов`язано відповідача у двотижневий строк з моменту набрання рішенням суду законної сили, затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1228, площею 2 га, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту), у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства. 10.03.2023 на виконання судового рішення у справі №160/4376/21 відповідачем повторно розглянуто питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1228 та прийнято оскаржуване рішення №1109-13/VІІІ «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду», яким повторно відмовлено позивачу в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га з кадастровий номер №1222384000:01:002:1228 та надання її у власність. Позивач із цим рішенням категорично не погоджується, вважає його протиправним, прийнятим Личківською сільською радою з порушенням вимог законодавства. На переконання позивача, посадовими особами Личківської сільської ради прямо ігноруються застереження та висновки суду, викладені у мотивувальній частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі №160/4376/21, що призвело до тривалого невиконання відповідачем приписів та норм Земельного кодексу України, а також фактичного невиконання рішення суду, яким зобов`язано відповідача затвердити відповідний проект землеустрою, навіть не зважаючи на встановлення судового контролю за виконанням цього рішення суду, а також визнання в подальшому протиправною бездіяльності Личківської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області стосовно не виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року у справі №160/4376/21 в частині зобов`язання затвердити вищевказаний проект землеустрою та зобов`язання відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року у справі №160/4376/21. Водночас, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення порушується право позивача на отримання у власність земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером №1222384000:01:002:1228 на території Личківської сільської ради для ведення особистого селянського господарства в порядку безоплатної приватизації, та завдано моральної шкоди. Така шкода виявляється у негативних емоціях (психічне напруження, нервозність та роздратованість, відчуття несправедливості та приниження, невизначеність і розчарування), які впливають на взаємини з іншими людьми, настрій позивача, її здоров`я, та з часом досягли рівня страждання. Наведені обставини зумовили звернення до суду із цим позовом, тому просить його задовольнити та відновити порушене право у спосіб, що заявлений.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/23659/23 за вищевказаною позовною заявою ОСОБА_1 та призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з 23.10.2023 року за наявними у справі матеріалами у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Крім того, вищевказаною ухвалою суду витребувано у Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області завірену належним чином копію оскаржуваного рішення №1291-18/VIII від 10.03.2023р. «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду» та копії документів на підставі яких воно приймалось.

Копія вказаної ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а також адміністративний позов та додані до нього документи направлено засобами поштового зв`язку на адресу Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та отримано представником останньої 24.11.2023 року, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення

Пунктом 1 частини 1 статті 241 КАС України до судових рішень віднесено ухвали.

Суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 17.11.2022 у справі №560/5541/20.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

За практикою Верховного Суду, зважаючи на вищевикладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється, зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

При цьому, станом на час розгляду справи відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористався, крім того, від нього до суду не надходили будь-які заяви, клопотання, повідомлення, в яких би останній виклав своє бажання надати відзив на позовну заяву в більш пізній термін.

При цьому за приписами частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, що розглядається, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 14.06.2018 року №4-2176/15-18 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, орієнтовним розмір 2 га, із цільовим призначенням (01.03)- для ведення особистого селянського господарства.

09.11.2018 Експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Тинок Ю.С. складено висновок «Про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 09.11.2018 року №5860/82-18», згідно з яким проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 01.03 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, Лічківська сільська рада» в повній мірі відповідає чинному законодавству, встановленим стандартам, нормам та правилам (п.8), зауваження та пропозиції до проекту землеустрою відсутні (п.9) та надано підсумкову оцінку проекту землеустрою « погоджується» (п.10).

05.09.2019 Личківською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області прийнято рішення №469-13/VII «Про створення громадських пасовищ».

Згідно із рішенням №469-13/VII від 05.09.2019 вирішено :

1.Створити громадські пасовища на території виконавчого комітету Личківської сільської ради за рахунок земель комунальної власності та земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради та земель запасу комунальної власності в межах населених пунктів для забезпечення потреб власників худоби та здійснення випасання громадського поголів`я;

2.Затвердити Положення про громадські пасовища на території Виконавчого комітету Личківської сільської ради (Додаток 1);

3.Уповноважити сільського голову ОСОБА_2 провести документальне оформлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для громадських пасовищ в селі Личкове та по старостинських округах за рахунок земель сільськогосподарського призначення, за межами населених пунктів, переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Лічківської сільської ради.

05.09.2019 Личківською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області прийнято рішення №470-13/VII «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасу худоби».

Згідно із рішенням №470-13/VII від 05.09.2019 вирішено :

1. Надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с. Личкове для сінокосіння та випасання худоби (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища орієнтовною площею 98,1227га (розмір земельної ділянки може бути уточнено за результатами геодезичних робіт без порушення меж суміжних землекористувачів) за рахунок земель сільськогосподарського призначення переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами: 1222384000:01:002:1226; 1222384000:01002:1225; 1222384000:01:002:1243; 1222384000:01:002:1270; 1222384000:01:002:1254; 1222384000:01:002:1265; 1222384000:01:002:1235; 1222384000:01:002:1272; 1222384000:01:002:1223; 1222384000:01:002:1230; 1222384000:01:002:1236; 1222384000:01:002:1252; 1222384000:01:002:1241; 1222384000:01:002:1269; 1222384000:01:002:1248; 1222384000:01:002:1267; 1222384000:01:002:1232; 1222384000:01:002:1268; 1222384000:01:002:1271; 1222384000:01:002:1237; 1222384000:01:002:1224; 1222384000:01:002:1239; 1222384000:01:002:1244; 1222384000:01:002:1240; 1222384000:01:002:1229; 1222384000:01:002:1253; 1222384000:01:002:1228; 1222384000:01:002:1251; 1222384000:01:002:1227; 1222384000:01:002:1238; 1222384000:01:002:1246; 1222384000:01:002:1247; 1222384000:01:002:1231; 1222384000:01:002:1266; 1222384000:01:002:1242; 1222384000:01:002:1234; 1222384000:01:002:1249; 1222384000:01:002:1273.

2.Сільському голові Чуприні А.Г. провести документальне оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби для створення громадського пасовища за межами населеного пункту с. Личкове виконавчого комітету Личківської сільської ради.

3.Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог законодавства.

14.09.2020 Личківською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області прийнято рішення №1046-20/VII «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі в приватну власність».

Згідно із рішенням №1025-20/VII вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі в приватну власність земельної ділянки площею 2,000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради в зв`язку з тим, що:

- дозвіл на розроблення документації із землеустрою наданий Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області був наданий без погодження сільської ради, не враховуючи звернення ради про резервування земельних ділянок для створення громадських пасовищ;

- розташування зазначеної у клопотанні земельної ділянки співпало із земельною ділянкою, яка передбачена для громадських пасовищ;

- бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене заявником в клопотанні та проекті землеустрою, не відповідає вимогам та принципам техніко-економічного розвитку Личківської територіальної громади, зокрема: захисту прав і задоволення потреб мешканців громади у створенні громадського пасовища (яким вони добросовісно, відкрито і безперервно користувалися більше 15 років);

- збереження та примноженні поголів`я худоби на території громади;

- стимулюванні створенню, розвитку та діяльності сімейних ферм.

Не погодившись із рішенням відповідача №1046-20/VII від 14.09.2020, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про його оскарження (адміністративна справа №160/4376/21).

02.06.2021 Личківською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області прийнято рішення №319-5/VIII «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби».

Згідно із рішенням №319-5/VIII від 02.06.2021 сільська рада вирішила:

1.Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с. Личкове для сінокосіння та випасання худоби (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища площею 98,1227 га кадастровий номер 1222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради згідно з наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 р. №4-1565/15-19-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019 р. та наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 08.11.2019 р. №4-3522/15-19-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.11.2019 р. шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами: 1222384000:01:002:1226; 1222384000:01002:1225; 1222384000:01:002:1243; 1222384000:01:002:1270; 1222384000:01:002:1254; 1222384000:01:002:1265; 1222384000:01:002:1235; 1222384000:01:002:1272; 1222384000:01:002:1223; 1222384000:01:002:1230; 1222384000:01:002:1236; 1222384000:01:002:1252; 1222384000:01:002:1241; 1222384000:01:002:1269; 1222384000:01:002:1248; 1222384000:01:002:1267; 1222384000:01:002:1232; 1222384000:01:002:1268; 1222384000:01:002:1271; 1222384000:01:002:1237; 1222384000:01:002:1224; 1222384000:01:002:1239; 1222384000:01:002:1244; 1222384000:01:002:1240; 1222384000:01:002:1229; 1222384000:01:002:1253; 1222384000:01:002:1228; 1222384000:01:002:1251; 1222384000:01:002:1227; 1222384000:01:002:1238; 1222384000:01:002:1246; 1222384000:01:002:1247; 1222384000:01:002:1231; 1222384000:01:002:1266; 1222384000:01:002:1242; 1222384000:01:002:1234; 1222384000:01:002:1249; 1222384000:01:002:1273.

2.Залишити земельну ділянку для сінокосіння і випасання худоби у комунальній власності виконавчому комітету Личківської сільської ради площею 98,1227га кадастровий номер 1222384000:01:002:1406 (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища в селі Личкове.

3. Сільському голові Чуприні А.Г. звернутись до органів та суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав, для проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби (код 01.08 згідно КВЦПЗ) площею 98,1227га кадастровий номер 1222384000:01:002:1406 для створення громадського пасовища в с. Личкове Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі №160/4376/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю:

- визнано протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 14.09.2020 року № 1046-20/VII про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , загальною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1222384000:01:002:1228 за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації;

- зобов`язано Личківську сільську раду Магдалинівського району Дніпропетровської області, у двотижневий строк з моменту набрання рішення суду законної сили, затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1228 , площею 2 га, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту), у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі №160/4376/21 набрало законної сили 22.07.2021 року та згідно із відомостями з автоматизованої системи документообігу суду (КП «ДСС») Дніпропетровським окружним адміністративним судом сформовано відповідні виконавчі листи у справі №160/4376/21 та видано їх позивачеві 26.07.2021.

23.05.2022 в приміщенні виконавчого комітету Личківської сільської ради відбулося засідання постійної комісії Личківської сільської ради з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології, охорони навколишнього середовища та надзвичайних ресурсів, на якому виступила Козачок Тетяна - начальник земельного відділу виконавчого комітету Личківської сільської ради, якою доведено до відома, що до Личківської сільської ради надійшли рішення суду, які потребують виконанню, зокрема: рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/4376/21 про затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1228, площею 2,0 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Личківської сільської ради для ведення особистого селянського господарства у власність гр. ОСОБА_1 .

Так, комісія вирішила рекомендувати сесії сільської ради відмовити, зокрема, гр. ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га кадастровий номер №1222384000:01:002:1228 та наданням у власність даної ділянки.

26.05.2022 розпорядженням сільського голови №61-р скликано позачергову сесію Личківської сільської ради, пленарне засідання сесії призначено провести 02 червня 2022 року о 15:00 годині в приміщенні Личківської сільської ради.

Згідно із Додатком до розпорядження сільського голови №61-р від 26.05.2022 на порядок денний позачергової сесії винесено, зокрема, питання «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду» (пункти 10-16, пункти 20-21 Порядку денного).

02.06.2022 Личківською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області прийнято рішення №1105-13/VIII «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду».

Згідно із рішенням №1109-13/VIII від 02.06.2022 сесія сільської ради, заслухавши начальника земельного відділу виконавчого комітету Личківської сільської ради стосовно виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/4376/21, враховуючи рекомендації постійної комісії, вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1228 та наданням у власність земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

У рішенні зазначені такі підстави для його прийняття:

- гр. ОСОБА_1 не звертався до Личківської сільської ради за отриманням погодження щодо надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018р. №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад»;

- земельна ділянка кадастровий номер 1222384000:01:002:1228 зі складом угідь - пасовище, увійшла до складу земельної ділянки, яка була створена шляхом об`єднання земельних ділянок для громадського пасовища з цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби, відповідно до ч. 2 ст. 34 ЗКУ для забезпечення потреб жителів села Личкове у випасанні худоби, сприянню розвитку самого скотарства, зокрема молочного т м`ясного поголів`я великої рогатої худоби, збільшення виробництва продукції тваринництва;

- відсутності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1228 площею 2,0000 га.

Також судом встановлено, що 08.09.2022 року представник позивача звернувся до суду в рамках справи №160/4376/21 з клопотанням у порядку статті 383 КАС України, у якому просив суд постановити ухвалу, якою визнати протиправною бездіяльність Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області у зв`язку з невиконанням нею рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року у справі №160/4376/21.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 року клопотання представника ОСОБА_1 - Кохана В.М. про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Личківської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області стосовно не виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року по справі №160/4376/21 в частині зобов`язання Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, у двотижневий строк з моменту набрання рішення суду законної сили, затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1228, площею 2 га, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту), у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язано Личківську сільську раду Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року у справі №160/4376/21.

Також в цій ухвалі вказано про те, що окрему ухвалу направлено до Личківської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області для реагування та вжиття заходів щодо усунення порушення, встановленого судом., та зобов`язано Личківську сільську раду Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області про виконання окремої ухвали повідомити суд не пізніше 60-ти календарних днів після її надходження до Личківської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області.

Як слідує з долученої до позовної заяви копії рішення Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за №1291-18/VIII від 10.03.2023р. «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду», заслухавши начальника земельного відділу виконавчого комітету Личківської сільської ради стосовно виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року у справі №160/4376/21 та ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 року у справі №160/4376/21 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1228, площею 2 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Личківської сільської ради для ведення особистого селянського господарства у власність, керуючись ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64/2022 (з подальшими змінами, у т.ч. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2023), ст.ст.12, 33, 79-1, 116, 118, 121, 122 та п.п.5 п.27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, Законом України «Про державний земельний кадастр», ст.50 Закону України «Про землеустрій», та враховуючи рекомендації постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології, охорони навколишнього середовища та надзвичайних ситуацій, сесія сільської ради вирішила відмовити в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1228 та надання у власність земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області у зв`язку із тим, що:

- відповідно до п.п.5 п.27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 24.03.2022 №2145-ІХ) «під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: (…) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.» Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64/2022 (з подальшими змінами, у т.ч. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2023) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб;

- громадянин не звертався до Личківської сільської ради для погодження відповідного проекту землеустрою, як це передбачено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018р. №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад»;

- земельна ділянка з кадастровим номером 1222384000:01:002:1228 не існує як об`єкт права. Земельна ділянка з кадастровим номером 1222384000:01:002:1228 була прийнята Личківською сільською об`єднанню територіальною громадою у комунальну власність в рамках передання земель за межами населених пунктів у комунальну власність територіальних громад відповідно до статей 15-1, 117, 122 ЗК України, розпорядження КМУ від 31.01.2018р. №60-р та на підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019р. №4-1565/15-19-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», Рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 11.07.2019 року №417-12/VІІ «Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Виконавчого комітету Личківської сільської ради» та Акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 18.06.2019 року. В подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 1222384000:01:002:1228 була включена до складу новоствореної земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1406, яка належить на праві комунальної власності Личківській сільській об`єднаній територіальній громаді відповідно до Рішення Личківської сільської ради від 05 вересня 2019 року №470-13/VІІ «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби» та Рішення Личківської сільської ради від 02 червня 2021 року №319-5/VІІІ «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби»;

- у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1222384000:01:002:1228.

Не погодившись із вищевказаним рішенням відповідача №1291-18/VIII від 10.03.2023р. «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду», позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою-четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Такі ж вимоги передбачені статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (частина друга статті 372 КАС України).

У Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20.07.2004, вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

За приписами частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 372 КАС України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема, обов`язковості виконання рішень.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

У частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу викладених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі №160/4376/21, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю та, зокрема, зобов`язано Личківську сільську раду Магдалинівського району Дніпропетровської області, у двотижневий строк з моменту набрання рішення суду законної сили, затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1228, площею 2 га, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту), у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

На підставі та на виконання цього рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано відповідні виконавчі листи.

В подальшому, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 року клопотання представника ОСОБА_1 - Кохана В.М. про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, задоволено, визнано протиправною бездіяльність Личківської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області стосовно не виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року по справі №160/4376/21 в частині зобов`язання Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, у двотижневий строк з моменту набрання рішення суду законної сили, затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1228, площею 2 га, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту), у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства; зобов`язано Личківську сільську раду Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року у справі №160/4376/21.

Також в цій ухвалі вказано про те, що окрему ухвалу направлено до Личківської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області для реагування та вжиття заходів щодо усунення порушення, встановленого судом., та зобов`язано Личківську сільську раду Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області про виконання окремої ухвали повідомити суд не пізніше 60-ти календарних днів після її надходження до Личківської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області.

При цьому саме на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі №160/4376/21 та ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 року відповідачем прийнято оскаржуване у цій справі рішення за №1291-18/VIII від 10.03.2023р. «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду», яким відмовлено позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1228 та наданням у власність земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Аналіз встановлених обставин справи дозволяє суду зробити висновок, що за своєю суттю спір полягає у неналежному виконані рішення суду в адміністративній справі №160/4376/21, що набрало законної сили.

Суд зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у Рішенні від 26.06.2013р. звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 N18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 N11-рп/2012). Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Саме з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Так, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, аби зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Суд звертає увагу, що зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на частину п`яту статті 383 КАС України відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні за новим позовом розгляду не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.01.2021 у справі №640/13599/20.

У розглядуваному випадку, спір між позивачем та відповідачем виник саме у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зазначеного вище судового рішення у справі №160/4376/21.

Отже, заявлені у цій справі позовні вимоги до відповідача фактично спонукають суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду, що набрало законної сили.

На переконання суду, вказані позовні вимоги позивача до відповідача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України в межах справи №160/4376/21.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд під час вирішення справ №170/167/17 (постанова від 16.12.2021), №400/822/20 (постанова від 31.01.2022), №233/3744/17 (постанова від 20.04.2022), №345/4045/16-а (постанова від 11.05.2022).

Водночас, спірні відносини між сторонами вже вирішені судом, перейшли до стадії виконання судового рішення та з огляду на встановлені факти наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, а відтак вимоги про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, яке прийняте (вчинене) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного судового рішення порушені його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

Суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду у належний спосіб шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено вирішення цих питань в порядку статей 249 та 383 КАС України, тобто шляхом винесення судом окремої ухвали.

Норма статті 383 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються (постанова Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 295/13613/16-а).

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення.

З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Заявлені позивачем до відповідача позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача з цього приводу, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, новий спір між позивачем та відповідачем фактично не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення у справі №160/4376/21 порушуються його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

За таких обставин, суд доходить висновку про неможливість розгляду вищевказаних позовних вимог ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за правилами адміністративного судочинства та про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Верховний Суд неодноразово застосовував доктрину "ефективного засобу правового захисту", напрацьовану під час застосування статті 13 Конвенції. Ефективним є засіб, який забезпечує поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Засіб захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

З огляду на наведене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у справі не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Таким чином, суд вказує на невідповідність обраного способу захисту способам, визначеним законодавством.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги у цій справі не можуть бути розглянуті як за правилами адміністративного судочинства так і не підлягають розгляду в судовому порядку в цілому.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд під час вирішення справ №170/167/17 (постанова від 16 грудня 2021 року), №400/822/20 (постанова від 31 січня 2022 року), №233/3744/17 (постанова від 20 квітня 2022 року), № 818/1346/16 (постанова від 30 червня 2022 року).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 2 статті 239 КАС України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що вказану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд доходить висновку про закриття провадження у цій справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.238, ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі №160/23659/23 за позовом ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04340112, місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 130, с. Личкове, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51140) про визнання протиправним та скасування рішення і стягнення моральної шкоди - закрити.

Повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав відповідно до приписів ч.2 ст.239 КАС України не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова