Рішення № 137311046, 10.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 рокуСправа №160/7830/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №1808/26/2141 від 09.03.2026 року.

зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи при Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" повторно здійснити огляд ОСОБА_1 відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №1338 від 15.11.2024 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №240/25/3802/В, рішення №240/25/3802/Р від 20.11.2025 року, ОСОБА_1 не було встановлено групи інвалідності, не було визначено відсоток втрати професійної працездатності, з чим останній не згодний, оскільки вказане підтверджено діагнозом: Вальгусна деформація великого пальця стопи (набута), ускладнена бурситом, первинним артрозом, плоскостопістю. Варикозне розширення вен нижніх кінцівок без виразки та запалення. Інша вторинна подагра, ділянка гомілковостопного суглоба та стопи. Кіста нирки. Сукупне ураження мітрального та тристулкового клапанів. Хронічна ішемічна хвороба серця, неуточнена. Гіпертонічна хвороба без СН.

У відповідь на заяву про перегляд рішення №240/25/3802/Р від 20.11.2025 року, позивачем отримано лист від 22.12.2025 року №10863/01-19, в якому зазначається, що Центр оцінювання функціонального стану особи, з метою уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності запрошує мене прибути до клініки ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України», для проведення додаткового стаціонарного обстеження, за результатами котрого експертною командою Центру оцінювання буде прийняте відповідне рішення відповідно до Критеріїв встановлення інвалідності.

За результатом перегляду рішення Центром оцінювання функціонального стану особи при Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", відповідно до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №1808/26/2141 від 09.03.2026 року, Комісія дійшла до висновку, що анатомо-функціональні порушення опорно-рухового апарату, внутрішніх органів у легкому ступені обмежують життєдіяльність пацієнта та не відповідають критеріям встановлення групи інвалідності, підстави для встановлення групи інвалідності та % втрати працездатності відсутні, рішення ЕК - підтверджено.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №1808/26/2141 від 09.03.2026 року, оскільки йому не було встановлено групи інвалідності, не було визначено відсоток втрати професійної працездатності, у зв`язку з чим позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/7830/26. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено та ухвалено:

Зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи при Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" надати до суду:

- Протокол засідання від 09.03.2026 року експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи про ненадання позивачу групи інвалідності.

- Інші документи, які стали підставою для прийняття рішення про ненадання позивачу групи інвалідності.

23.04.2026 року на адресу суду від представника Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" надійшла заява про виконання ухвали суду, до якої долучено належним чином засвідчені копії документів:

- копію рішення та витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №1808/26/2141 від 09.03.2026 року;

- копію протоколу розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії № 1808/26/2141 від 09.03.2026 року;

- копію скарги ОСОБА_1 на рішення первинної команди з додатками;

- копію виписки хворого від 15.01.2026 року;

- копію заяви ОСОБА_1 про заочний розгляд ЦОФСО його скарги.

07.05.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Наказом МОЗ України від 03.12.2024 №2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи» було також затверджено Положення про Центр оцінювання функціонально стану особи, яким визначені повноваження Центру оцінювання функціонального стану особи зокрема, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико-соціальної експертизи.

У зв`язку з вищезазначеним, ЦОФСО була отримана справа за скаргою позивача на рішення ЕКОПФО від 20.11.2025 року № 240/25/3802, згідно якого позивачу не встановлено групу інвалідності, та розглянута ним відповідно до вимог чинного законодавства України.

З метою уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності для подальшого прийняття експертного рішення в межах чинного законодавства, Центром оцінювання функціонального стану особи у період з 06.01.2026 року по 15.01.2026 року було проведено повне медичне обстеження позивача під час перебування у стаціонарі відділення експертизи, відновлення функціонування і тифлореабілітації, що підтверджується Випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 95, яка наявна в матеріалах справи.

09.03.2026 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами проведеного ретельного аналізу медико-експертної справи позивача та з урахуванням медичних результатів під час стаціонарного обстеження на базі ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» було встановлено, що «анатомо-функціональні порушення опорно-рухового апарату, внутрішніх органів у легкому ступені обмежують життєдіяльність пацієнта та не відповідають критеріям встановлення групи інвалідності. Підстави для встановлення групи інвалідності та % втрати працездатності відсутні, попереднє рішення ЕК підтверджено. Підстава: Постанова КМУ №1338 від 15.11.2024 року».

Тобто, ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі Позивача, а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством.

Враховуючи вищезазначене, експертна команда ЦОФСО прийняла рішення про підтвердження рішення ЕК, яке оскаржувалось позивачем.

Результати розгляду скарги позивача на рішення ЕК, відповідно до наказу МОЗ України від 10.12.2024 №2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», були оформлені у вигляді:

- протоколу розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 09.03.2026 року №1808/26/2141;

- рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 09.03.2026 року №1808/26/2141;

- витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за комісії від 09.03.2026 року №1808/26/2141.

Відповідно до приписів пункту 53 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою КМУ від 15.11.2024 року №1338, на адресу місця проживання позивача відповідач надіслав поштовим відправленням Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 09.03.2026 року № 1808/26/2141, який був отриманий.

Отже, спірний індивідуальний акт, а саме, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО від 09.03.2026 року №1808/26/2141, яким було підтверджене попереднє рішення ЕК щодо Позивача, у контексті частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України прийняте у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, зокрема відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою КМУ від 15 листопада 2024р. № 1338, Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженого наказом МОЗ України від 03.12.2024 №2022, а тому є законним та обґрунтованим.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

19.05.2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якому позивач вважає необґрунтованими та помилковими доводи представника відповідача, з огляду на наступне.

Згідно пункту 52 Постанови №1338 Центр оцінювання функціонального стану особи під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій перевіряє обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами чого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

Згідно пункту 57 Постанови №1338 рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято, в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або в судовому порядку.

Таким чином, оскільки на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» покладено вищевказані обов`язки, дана установа є головним органом з питання проходження експертного оцінювання повсякденного функціонування.

Оскільки постановою №1338 не передбачено, рішення якої саме інстанції підлягають оскарженню у адміністративному суді, можна зробити висновок, що законодавством встановлена альтернатива поведінки особи у випадку незгоди з рішенням експертної команди першої інстанції шляхом вибору органу оскарження до Центру оцінювання функціонального стану особи або до суду. Оскільки спочатку я звернувся до Центру оцінювання функціонального стану як до головного органу з питання проходження експертного оцінювання повсякденного функціонування, котрим було прийнято рішення про підтвердження оскаржуваного рішення, законодавством встановлено, що я маю право на його оскарження у адміністративному суді з метою ефективного захисту порушених прав шляхом проведення повторного медичного огляду головним органом з питання проходження експертного оцінювання повсякденного функціонування.

Відповідач, посилаючись на висновки Верховного Суду у Постановах від 17.03.2020 по справі № 240/7133/19, від 25.09.2018 по справі №804/800/16 та від 26.09 2018 року у справі №817/820/16, вказує: "суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності".

Виходячи із відзиву, представником відповідача не було викладено заперечення щодо порушення вищевказаних вимог при процедурі перегляду оскаржуваного відповідачем рішення №240/25/3802/Р від 20.11.2025 року, зокрема, не було наведемо аргументування на підставі чого експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи було прийнято рішення про легкий ступінь обмеження життєдіяльності, всупереч тому, що моєю медичною документацією було підтверджено помірне порушення функції обох плесно-фалангових суглобів з порушенням функції ходи.

Окрім цього, представник відповідача акцентує увагу, що з метою уточнення мого ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності для подальшого прийняття експертного рішення, Центром оцінювання функціонального стану особи у період з 06.01 по 15.01.2026 року було проведено повне медичне обстеження позивача, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №95, яка наявна у матеріалах справи.

У свою чергу, випискою із медичної карти стаціонарного хворого №95 підтверджено, що медичний огляд здійснювався не самою експертною командою Центру оцінювання, а клінікою ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України» та результати цього медичного огляду були надіслані до експертної команди Центру оцінювання.

Згідно вимог Постанови №1338 передбачено класифікацію основних критеріїв життєдіяльності та ступенів їх вираженості за параметрами оцінки здатності до трудової діяльності та пересування.

Параметри оцінки здатності до трудової діяльності - збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах.

До параметрів оцінки здатності пересування належать: характер ходьби, темп пересування, відстань, яку долає хворий, здатність самостійно користуватись транспортом, потреба у допомозі інших осіб під час пересування, зокрема з використанням допоміжних засобів реабілітації.

Повертаючись до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №95, відсутні будь-які відомості щодо оцінки моєї здатності до трудової діяльності, характеру ходьби, темпу, відстані на основі яких експертні команди оцінюють ступінь вираження обмеження життєдіяльності.

У свою чергу, представник відповідача стверджує, що ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі позивача, а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності, згідно з чинним законодавством.

Посилаючись на критерії для визначення помірного ступеню обмеження до пересування, особа може пересуватися, але з деякими труднощами, це може включати повільніший темп, потребу в коротких перервах на довгих відстанях або невеликі труднощі під час долання перепон. Вони можуть самостійно користуватися особистим та громадським транспортом, але іноді потребують допомоги.

Оскільки медичної документацією позивача підтверджено помірне порушення функції обох плесно-фалангових суглобів з порушенням функції ходи, але виписка №95 не містить інформації щодо ступеню порушення функції та оцінки впливу цього захворювання на здатність до пересування, твердження представника відповідача є безпідставними.

З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 15 липня 2024 року ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК та встановлено потребу у стаціонарному обстеженні через діагноз: Ішемічна хвороба серця. Дифузний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба І ступеня. Недостатність мітрального клапану з регургітацією 3 ступеня. Недостатність трискупідального клапану з регургітацією 3 ступеня. СН О.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3027 від 27.08.2024 року, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 13.08 по 27.08.2024 року з діагнозами: ДОА І плюсне-фалангових суглобів обох стоп ІІ-ІІІ ст. з вальгусною деформацією І пальців обох стоп з больовим, набряковим синдромом, порушенням функції ходи, Запальний інфільтрат, бурсит в області І плюсне-фалангових суглобів справа. Двобічна плоскостопість, повздовжня та поперечна распластані стопи III ст. Подагричний артрит. Варикозна хвороба нижніх кінцівок.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №240/25/3802/В, рішення №240/25/3802/Р від 20.11.2025 року ОСОБА_1 не було встановлено групи інвалідності, не було визначено відсоток втрати професійної працездатності, з чим останній не згодний, оскільки вказане підтверджено діагнозом: Вальгусна деформація великого пальця стопи (набута), ускладнена бурситом, первинним артрозом, плоскостопістю. Варикозне розширення вен нижніх кінцівок без виразки та запалення. Інша вторинна подагра, ділянка гомілковостопного суглоба та стопи. Кіста нирки. Сукупне ураження мітрального та тристулкового клапанів. Хронічна ішемічна хвороба серця, неуточнена. Гіпертонічна хвороба без СН.

12.12.2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" зі скаргою, в якій просив здійснити перегляд рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №240/25/3802/В, рішення №240/25/3802/Р від 20.11.2025 року.

У відповідь на заяву про перегляд рішення №240/25/3802/Р від 20.11.2025 року, позивачем отримано лист від 22.12.2025 року №10863/01-19, в якому зазначається, що Центр оцінювання функціонального стану особи, з метою уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності запрошує прибути до клініки ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України», для проведення додаткового стаціонарного обстеження, за результатами котрого експертною командою Центру оцінювання буде прийняте відповідне рішення відповідно до Критеріїв встановлення інвалідності.

Судом вбачається, що ЦОФСО була отримана справа за скаргою позивача на рішення ЕКОПФО від 20.11.2025 року № 240/25/3802, згідно якого ОСОБА_1 не встановлено групу інвалідності.

З метою уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності для подальшого прийняття експертного рішення в межах чинного законодавства, Центром оцінювання функціонального стану особи у період з 06.01.2026 року по 15.01.2026 року проведено повне медичне обстеження ОСОБА_1 під час перебування у стаціонарі відділення експертизи, відновлення функціонування і тифлореабілітації, що підтверджується Випискою із медичної карти стаціонарного хворого №95.

09.03.2026 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами проведеного ретельного аналізу медико-експертної справи ОСОБА_1 , з урахуванням медичних результатів під час стаціонарного обстеження на базі ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ», встановлено, що «анатомо-функціональні порушення опорно-рухового апарату, внутрішніх органів у легкому ступені обмежують життєдіяльність пацієнта та не відповідають критеріям встановлення групи інвалідності.

Підстави для встановлення групи інвалідності та % втрати працездатності відсутні, попереднє рішення ЕК підтверджено.

Підстава: Постанова КМУ №1338 від 15.11.2024 року».

Тобто, ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі ОСОБА_1 , а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності, згідно з чинним законодавством.

Враховуючи вищезазначене, експертна команда ЦОФСО прийняла рішення про підтвердження рішення ЕК, яке оскаржувалось позивачем.

Результати розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення ЕК, відповідно до наказу МОЗ України від 10.12.2024 №2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» оформлені у вигляді:

- протоколу розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 09.03.2026 року №1808/26/2141;

- рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 09.03.2026 року №1808/26/2141;

- витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 09.03.2026 року №1808/26/2141.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №1808/26/2141 від 09.03.2026 року, оскільки йому не було встановлено групи інвалідності, не було визначено відсоток втрати професійної працездатності, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наказом МОЗ України від 26.10.2024 №1809 затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ.

Пунктом 8 Положення №1809 було встановлено, що Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми.

З 01.01.2025 року в повному обсязі набули чинності положення Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

Абзацом 2 пункту 3 Постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» було встановлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року.

Абзацом 2 пункту 5 Постанови №1338 встановлено, що медико-експертні справи, скарги та документи, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я, передаються підприємству, установі або організації, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров`я, на які покладені права і обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та відповідного наказу Міністерства охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), наказом МОЗ України від 03.12.2024 року №2022 права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи було покладено на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 03191673).

Наказом МОЗ України від 03.12.2024 №2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи» було також затверджено Положення про Центр оцінювання функціонально стану особи, яким визначені повноваження Центру оцінювання функціонального стану особи, зокрема, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико-соціальної експертизи.

Права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи визначаються Положенням про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженим наказом МОЗ України від 03.12.2024 року № 2022 та Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим Постановою КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338.

Відповідно до підпунктів 6, 7 пункту 10 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи до повноважень Центру оцінювання належить, зокрема, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико-соціальної експертизи, - перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, куди направлено особу Центром оцінювання, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу. У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до пункту 18 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи Центр оцінювання має право, зокрема, розглядати скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1 до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та відповідних клопотань особи.

Відповідно до Постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Згідно абзаців 1-4 пункту 68 розділу «Оскарження результатів оцінювання» Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг:

вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується, відео-та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності);

заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника);

за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.

Відповідно до абзаців 5-8 пункту 68 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, за результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про:

1) підтвердження оскарженого рішення експертної команди;

2) скасування оскарженого рішення експертної команди;

3) формування нового рішення щодо результату оцінювання.

У даному випадку, 12.12.2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" зі скаргою, в якій просив здійснити перегляд рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №240/25/3802/В, рішення №240/25/3802/Р від 20.11.2025 року.

З метою уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності для подальшого прийняття експертного рішення в межах чинного законодавства, Центром оцінювання функціонального стану особи у період з 06.01.2026 року по 15.01.2026 року проведено повне медичне обстеження ОСОБА_1 під час перебування у стаціонарі відділення експертизи, відновлення функціонування і тифлореабілітації, що підтверджується Випискою із медичної карти стаціонарного хворого №95.

09.03.2026 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами проведеного ретельного аналізу медико-експертної справи ОСОБА_1 , з урахуванням медичних результатів під час стаціонарного обстеження на базі ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» встановлено, що «анатомо-функціональні порушення опорно-рухового апарату, внутрішніх органів у легкому ступені обмежують життєдіяльність пацієнта та не відповідають критеріям встановлення групи інвалідності.

Підстави для встановлення групи інвалідності та % втрати працездатності відсутні, попереднє рішення ЕК підтверджено.

Підстава: Постанова КМУ №1338 від 15.11.2024 року».

Тобто, ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі ОСОБА_1 , а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством.

Враховуючи вищезазначене, експертна команда ЦОФСО прийняла рішення про підтвердження рішення ЕК, яке оскаржувалось позивачем.

Результати розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення ЕК, відповідно до наказу МОЗ України від 10.12.2024 №2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» оформлені у вигляді:

- протоколу розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 09.03.2026 року №1808/26/2141;

- рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 09.03.2026 року №1808/26/2141;

- витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 09.03.2026 року №1808/26/2141.

У даному випадку, Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи в період вивчення медичної документації було належним чином враховано стан здоров`я, наявні діагнози, тривалість хвороби, обмеження життєдіяльності, та фахівцями спеціалізованого медичного органу розглянуті усі документи (виписки, консультаційні висновки, історію хвороби).

Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що придатний до військової служби у мирний час.

Отже, оцінка висновку МСЕК, яким, зокрема визначається ступінь втрати працездатності та інвалідність особи, з медичного критерію не вирішується судом, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері.

Таким чином, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 та від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18, встановлених обставин в даній справі, суд приходить до висновку, що спірне рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО прийняте відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою КМУ від 15 листопада 2024 року №1338, Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженого наказом МОЗ України від 03.12.2024 №2022, є правомірним та скасуванню не підлягає.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник