Ухвала суду № 137310522, 10.06.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/20103/23

Провадження №6/523/557/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 року м. Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої судді: Кремер І.О.,

з участю секретаря судових засідань: Павлова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса подання головного державного виконавця Пересипького відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кравченко Ярослава Олександровича про застосування до боржника примусового приводу,-

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець Пересипського відділу ДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ Кравченко Я.О. звернувся до суду із поданням, в якому просить суд постановити ухвалу про привід боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом № 523/20103/23 виданим Пересипським районним судом м. Одеси від 19.09.2025 року.

Обґрунтовуючи вимоги даного подання вказує на те, що на примусовому виконанні головного державного виконавця Пересипького відділу ДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ Кравченко Я.О. знаходиться виконавчий лист № 523/20103/23 виданий Пересипським районним судом м. Одеси від 19.09.2025 року про зобов`язання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за власний рахунок звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта, а саме одноповерхової прибудови до нежитлового приміщення першого поверху будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

На сьогоднішній день рішення суду боржником не виконано, самочинно збудований об`єкт не знесено, земельну ділянку не звільнено.

04.11.2025 року постановою головного державного виконавця Пересипького відділу ДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ Кравченко Я.О. було відкрито виконавче провадження ВП № 79496674 з виконання виконавчого листа № 523/20103/23 виданий Пересипським районним судом м. Одеси від 19.09.2025 року.

Після спливу строку для добровільного виконання державним виконавцем боржнику неодноразово направлялися виклики про необхідність з`явитися до відділу державної виконавчої служби для надання пояснень щодо невиконання рішення суду та участі у проведені виконавчих дій. Боржник на виклики не з`являється, причин неявки не повідомляє.

Державним виконавцем також здійснювалися виходи за місцем знаходження об`єкта нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, буд. 32, про що складені відповідні акти державного виконавця.

Під час виходів встановлено, що рішення суду не виконано, самочинно збудований об`єкт не демонтовано, доступ до об`єкта ускладнений, боржник для участі у виконавчих діях не з`являється.

В ході вказаного виконавчого провадження державним виконавцем Краченком Я.О. 15.01.2026 року було винесено постанову про накладення штрафу та 09.02.2026 року було винесено постанову про накладення штрафу.

Ухилення боржника від явки до органу державної виконавчої служби унеможливлює подальше вчинення виконавчих дій, а саме вручення вимог, відібрання пояснень, складання акту про невиконання рішення, а також організацію примусового виконання рішення щодо знесення самочинно збудованого об`єкта.

Таким чином, рішення суду до сьогоднішнього дня боржником не виконано, тоді як сам боржник від виконання рішення суду ухиляється, не вживає заходів щодо виконання рішення суду.

Головний державний виконавець Кравченко Я.О. в судове засідання не з`явився. Однак, у поданому до суду поданні просив суд проводити розгляд справи за його відсутності.

Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, сповіщалась судом про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного висновку.

Згідно приписів ч. 1 ст. 438 ЦПК України, розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

Пунктом 26 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку під час примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), а також вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю державних виконавців, приватних виконавців та інших осіб, які беруть участь у вчиненні виконавчих дій, здійснює привід у виконавчому провадженні.

Привід за своєю правовою природою є заходом процесуального примусу, що полягає у затриманні і примусовому доставлені особи задля забезпечення її участі у провадженні у випадках, якщо цю особу було належним чином викликано, але вона не з`явилася без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття.

Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім`я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання (перебування), роботи, служби чи навчання, підстави застосування приводу, час, коли необхідно особу доставити і місце доставки особи, суб`єкт, якому доручається здійснити привід.

Згідно приписів ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні подання виконавця, суд має перевірити вчинення державним, приватним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення всіх можливих виконавчих дій, та з`ясувати наявність доказів, які б свідчили, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде встановлено протилежне. Наявність умислу та обставин, які є предметом посилання суб`єкта подання про привід боржника як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні головного державного виконавця Пересипького відділу ДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ Кравченко Я.О. знаходиться виконавчий лист № 523/20103/23 виданий Пересипським районним судом м. Одеси від 19.09.2025 року про зобов`язання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за власний рахунок звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта, а саме одноповерхової прибудови до нежитлового приміщення першого поверху будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

На сьогоднішній день рішення суду боржником не виконано, самочинно збудований об`єкт не знесено, земельну ділянку не звільнено.

04.11.2025 року постановою головного державного виконавця Пересипького відділу ДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ Кравченко Я.О. було відкрито виконавче провадження ВП № 79496674 з виконання виконавчого листа № 523/20103/23 виданий Пересипським районним судом м. Одеси від 19.09.2025 року.

Після спливу строку для добровільного виконання державним виконавцем боржнику неодноразово направлялися виклики про необхідність з`явитися до відділу державної виконавчої служби для надання пояснень щодо невиконання рішення суду та участі у проведені виконавчих дій. Боржник на виклики не з`являється, причин неявки не повідомляє.

Державним виконавцем також здійснювалися виходи за місцем знаходження об`єкта нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, буд. 32, про що складені відповідні акти державного виконавця.

Під час виходів встановлено, що рішення суду не виконано, самочинно збудований об`єкт не демонтовано, доступ до об`єкта ускладнений, боржник для участі у виконавчих діях не з`являється.

В ході вказаного виконавчого провадження державним виконавцем Кравченком Я.О. 15.01.2026 року було винесено постанову про накладення штрафу та 09.02.2026 року було винесено постанову про накладення штрафу.

Разом з тим, вирішуючи питання про застосування приводу, суд виходить з того, що такий захід процесуального примусу може бути застосований лише за наявності належних та достатніх доказів того, що боржник був належним чином повідомлений про необхідність явки до державного виконавця, однак без поважних причин не з`явився та свідомо ухилився від виконання відповідного обов`язку.

Суд звертає увагу, що матеріали подання не містять належних та допустимих доказів отримання боржником ОСОБА_1 постанови державного виконавця від 04.11.2025 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 79496674.

Зокрема, до подання не додано доказів вручення зазначеної постанови боржнику особисто, доказів її направлення рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, а також відомостей про повернення поштової кореспонденції чи відмову боржника від її отримання.

За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості дійти беззаперечного висновку про те, що боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, обізнаний про встановлені строки добровільного виконання рішення та про наслідки їх невиконання.

Крім того, матеріали подання не містять належних доказів отримання боржником викликів державного виконавця, на які останній посилається як на підтвердження ухилення від виконання рішення суду. Сам факт направлення викликів без підтвердження їх вручення не може свідчити про свідоме ігнорування боржником вимог виконавця.

Суд також враховує, що державним виконавцем не надано доказів того, що боржник вчиняв будь-які дії, спрямовані на приховування свого місця проживання, перешкоджав здійсненню виконавчих дій, відмовлявся від отримання кореспонденції або іншим чином свідомо уникав виконання рішення суду.

Накладення на боржника штрафів у межах виконавчого провадження саме по собі не є безумовним доказом умисного ухилення від виконання судового рішення та не звільняє державного виконавця від обов`язку довести наявність передбачених законом підстав для приводу боржника.

Суд враховує, що привід за своєю правовою природою пов`язаний із примусовим обмеженням свободи пересування особи та може бути застосований лише за умови беззаперечного встановлення факту ухилення від виконання законних вимог виконавця. Водночас наявність невиконаного судового рішення, відкритого виконавчого провадження та навіть накладення штрафів не є безумовним доказом умисного ухилення боржника від явки до виконавця.

Верховний Суд у своїх правових висновках неодноразово звертав увагу на те, що застосування заходів примусу у виконавчому провадженні повинно відповідати принципу пропорційності та ґрунтуватися на належних доказах свідомого невиконання особою процесуальних обов`язків, а не на припущеннях щодо її поведінки.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд доходить висновку, що державним виконавцем не надано належних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про необхідність явки до органу державної виконавчої служби та умисно ухилялася від виконання законних вимог державного виконавця, а тому підстави для застосування до неї приводу, передбачені п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 438 ЦПК України, відсутні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання головного державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кравченка Я.О. про застосування приводу боржника ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 438 ЦПК України, ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання головного державного виконавця Пересипького відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кравченко Ярослава Олександровича про застосування до боржника примусового приводу відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. На ухвалу протягом 15 днів з дня її складення може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 10 червня 2026 року.

Суддя Пересипського

районного суду м. Одеси: І.О. Кремер