Рішення № 137309043, 11.06.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/491/26

Провадження 2/681/661/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Горщара А.Г.

з участю секретаря судових засідань Салюк Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

У квітні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (далі Товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №30099 від 15.03.2025, яка становить 25 200,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 15.03.2025 по 10.03.2026 та 14 000,00 грн штраф за порушення умов кредитного договору, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та 10 000 грн витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.03.2025 між Товариством та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №30099 на суму 7 000 грн строком на 730 днів зі сплатою 1% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Позивач звертає стягнення на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 15.03.2025 по 10.03.2026.

Посилаючись на те, що відповідачка не виконує належним чином зобов`язання за договором, порушує його умови, просить суд стягнути із відповідачки заборгованості за нарахованими відсотками за кредитним договором, штраф за порушення умов, а також судові витрати по справі.

Відповідно до ухвали судді від 21.04.2026 у справі відкрито провадження, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

08.05.2026 ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому частково визнала позовні вимоги, а саме в частині стягнення 25 200 грн заборгованості за процентами, та просила відмовити в решті позову. Зазначила, що штраф нарахований під час дії воєнного стану, що суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим не підлягає стягненню. Також просила здійснити розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та стягнути з позивача понесені нею витрати на правничу допомогу.

11.05.2026 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що станом на 12.03.2026 заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 25 200,00 грн процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 15.03.2025 по 10.03.2026 відповідно до умов договору та 14 000,00 грн штрафу за порушення його умов. Посилаючись на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та положення Закону України «Про споживче кредитування», представник позивача вказав, що нарахований штраф є правомірним та підлягає стягненню з відповідачки. Також зазначив, що матеріали справи містять належні докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що 15.03.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та відповідачкою було укладено кредитний договір №30099, за яким останній надано кредит на суму 7 000 грн з фіксованою відсотковою ставкою 1% за один день користування кредитом, на строк 730 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів. Згідно з умовами даного договору, кредит надається переказом суми на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальниці. Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний позичальницею електронним підписом, одноразовим ідентифікатором 875476.

Згідно з п.п. 2.4.1. Договору, позичальник зобов`язується у встановлений договором строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом, штрафні санкції та повернути кредит.

Відповідно до даних Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки до Кредитного договору, сторони погодили, що загальна вартість кредиту складе 58 100 грн.

За даними довідки від 16.03.2026 виданої ТОВ «Пейтек» 15.03.2025 було успішно перераховано кошти за договором №30099 від 15.03.2025 на умовах фінансового кредиту в сумі 7 000 грн на карту № НОМЕР_2 .

Згідно з наданим позивачем детальним розрахунком заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за договором №30099 від 15.03.2025 станом на 10.03.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 46 200 грн за період з 15.03.2025 по 10.03.2026, яка складається із заборгованості тілом кредиту в сумі 7 000 грн, заборгованості за процентами в сумі 25 200 грн, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1% за кожен день користування кредитом (365,00% річних) та Графіку платежів, заборгованість за штрафами в розмірі 14 000 грн

23.04.2026 до суду надійшли витребувані докази з яких вбачається, що АТ «Універсал Банк» емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 . З даних руху коштів за картковим рахунком вищевказаної платіжної картки за договором №30099 за період 15.03.2025 20.03.2025 вбачається, що 15.03.2025 на картку зараховано переказ на загальну суму 7 000 грн.

Всупереч умовам Договору №30099 від 15.03.2025 відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконує, що створило заборгованість за відсотками у розмірі 25 200 грн та за штрафом в сумі 14 000 грн.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За положеннями ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 цього Кодексу).

За правилами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на зазначене, суд вважає, що кредитний договір №30099 від 15.03.2025, підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора та є укладеним.

Підписавши договір відповідачка посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, ними погоджено усі істотні умови договору, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме отримання кредитних коштів позичальницею, що і було здійснено сторонами.

Позивач довів належними та допустимими доказами заявлену до стягнення з відповідачки суму заборгованості за відсотками, яка нарахована відповідно до умов кредитного договору та яку ОСОБА_1 визнає.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про доведеність обставин щодо невиконання ОСОБА_1 зобов`язань по сплаті процентів за користування кредитним договором, у зв`язку з чим на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 25 200 грн 00 коп. за період з 15.03.2025 по 10.03.2026.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за штрафом та посилання на правомірність його нарахування на підставі внесення змін до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» Законом України № 3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», суд зазначає про таке.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Із зазначеного вище слідує, що законодавець звільнив позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022, та такі нарахування підлягають списанню.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 дійшов висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням відповідачкою грошових зобов`язань за кредитним договором №30099 від 15.03.2025, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

На підставі викладеного суд відхиляє доводи Товариства про правомірність нарахування штрафу та погоджується з доводами відповідачки про відсутність підстав для стягнення з неї 14 000,00 грн, оскільки така нарахована позивачем у період дії в Україні воєнного стану.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 25 200,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить 1 711,92 грн (25 200 грн становить 64,3% від 39 200 грн; 64,3% від 2662,40 грн становить 1 711,92 грн).

Позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено здійснення розподілу судових витрат на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені чи мають бути понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано договір про надання юридичних послуг №03/06/2024 від 03.06.2024, акт приймання-передачі наданих послуг №103 від 26.01.2026, витяг з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №103 від 26.01.2026 на суму 10 000 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.10.2018, довіреність від 31.12.2025 та платіжна інструкція №4298 від 30.01.2026.

Отже, суд приходить до висновку, що у зв`язку з частковим задоволенням позову на 64,3% від заявлених вимог, необхідно стягнути із відповідачки на користь позивача 6 430 грн документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, представницею відповідачки у відзиві на позовну заяву було заявлено про стягнення на користь відповідачки витрат на правничу допомогу в сумі 9 000 грн.

На підтвердження заявлених вимог додано: копію договору про надання правничої допомоги №1532 від 03.05.2026, детальний опис робіт (наданих послуг) від 07.05.2026, копія квитанції №1532 від 03.05.2026 про сплату ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9 000 грн на виконання договору №1532 від 03.05.2026.

Таким чином, відповідно до наведених вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню пропорційно сумі відхиленої частини позовних вимог 35,7% витрат на правничу допомогу, що становить 3 213 грн (9 000 грн * 35,7%/100%).

Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором №30099 від 15.03.2025 по нарахованим та несплаченим процентам за період з 15.03.2025 по 10.03.2026 у розмірі яка становить 25 200 (двадцять п`ять тисяч двісті) грн 00 коп.

У решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи - судовий збір в розмірі 1 711 (одна тисяча сімсот одинадцять) грн 92 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 430 (шість тисяч чотириста тридцять) грн 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 213 (три тисячі двісті тринадцять) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, 4, м. Київ, поштовий індекс 03124.

Відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.Г. Горщар