Ухвала суду № 137308284, 13.05.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/8513/25

1-р/465/2/26

У Х В А Л А

Іменем України

13.05.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

засудженого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції заяву (клопотання) ОСОБА_4 про роз`яснення вироку Франківського районного суду м. Львова від 12.11.2025 року у справі №465/8513/25, -

ВСТАНОВИВ:

У проваджені Франківського районного суду м. Львова перебувало кримінальне провадження №12025141360000999 від 21.05.2025 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307 КК України, ОСОБА_6 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307 КК України, ОСОБА_4 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.ч.2, 3 ст.307 КК України (справа №465/8513/25).

Вироком Франківського районного суду м. Львова від 12.11.2025 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.ч.2, 3 ст.307 КК України, та призначено йому покарання:

- за ч.1 ст.263 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 307 КК України - у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч.3 ст.307 КК України з урахуванням положень ст.69-1 КК України - у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі положень ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 13.08.2025 року у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, більш суворим, визначеним даним вироком, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 постановлено рахувати з 26.07.2025 року, тобто з часу його фактичного затримання та поміщення під варту.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувано ОСОБА_4 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 26.07.2025 року до часу набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Вирок Франківського районного суду м. Львова від 12.11.2025 року оскаржувався засудженими в апеляційному порядку. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 12.03.2026 року у задоволенні апеляційно скарги засуджених відмовлено, вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням від 23.12.2025 року, яке за своїм змістом є заявою про роз`яснення вироку Франківського районного суду м. Львова від 12.11.2025 року у справі №465/8513/25.

У поданій заяві ОСОБА_4 просить надати йому роз`яснення щодо того, яке саме належне йому майно підлягає конфіскації за вироком суду.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 свою заяву підтримав, при цьому, додатково зазначив, що у вироку суду не прописано конкретного переліку майна, яке підлягає конфіскуванню в дохід держави, а для нього важливо знати, чи може бути в порядку виконання вироку суду конфіскована належна йому квартира.

Прокурор ОСОБА_3 при розгляді заяви засудженого зазначив, що у резолютивній частині вироку Франківського районного суду м. Львова від 12.11.2025 року чітко вказано про застосування до ОСОБА_4 , окрім основного покарання у виді позбавлення волі, також обов`язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна. При цьому, суд у випадку конфіскації всього майна не має обов`язку перелічувати усе майно засудженого, яке підлягає конфіскації, адже це питання вирішується на стадії виконання вироку після його звернення до виконання. Саме тоді здійснюється пошук, опис майна та звертається на нього стягнення. З урахуванням наведеного прокурор вказав на необґрунтованість поданої засудженим заяви та просив у задоволенні такої відмовити, врахувавши, що будь-яких неточностей чи незрозумілостей постановлений вирок не містить.

Перевіривши зміст та доводи заяви засудженого ОСОБА_4 , заслухавши пояснення учасників провадження, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява про роз`яснення вироку Франківського районного суду м. Львова від 12.11.2025 року не підлягає задоволенню.

Так, відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 369 КПК України визначено, що судовими рішеннями є вироки, ухвали та постанови. Згідно з приписами ч. 2 ст. 110 цього Кодексу судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 КПК України.

У ст.380 КПК України передбачено, що у випадках, коли судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

Роз`яснення судового рішення можливе у випадку, якщо воно є нечітким за змістом, містить положення, які викликають суперечки щодо неоднакового тлумачення висновків суду і розуміння, у тому числі під час виконання. При цьому, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення так само, як і вирішувати питання, що не були предметом судового розгляду. Тому, у випадку, якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

Якщо судове рішення, яке є результатом судового провадження та яким вирішено питання, що становило предмет його розгляду, за виключенням рішення слідчого судді апеляційного суду ухваленого в порядку, передбаченому главою 21 КПК України, є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст (ч.1 ст.380 КПК України, постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18.11.2019 року у справі №367/3068/17).

Роз`яснення судового рішення має значення не саме по собі, а в контексті його правильного виконання з урахуванням змісту рішення і волі суду, який його ухвалив. Метою роз`яснення судового рішення є його удосконалення для правильного розуміння учасниками судового провадження, органом виконання судового рішення. Роз`яснення судового рішення спрямоване на усунення незрозумілості, що ускладнює його реалізацію. Суть роз`яснення судового рішення полягає не в роз`ясненні мотивів, які покладені в основу рішення, а в роз`ясненні рішення з метою наступного його виконання (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 1-26/04 та від 08.08.2019 року у справі № 202/4467/14-к).

Отже, правовий механізм роз`яснення судового рішення впроваджений з метою виправлення недоліків судового акту та полягає в усуненні його незрозумілості, викладенні судового рішення у більш зрозумілій формі. У зв`язку з цим суд не роз`яснює мотиви прийняття судового рішення та не змінює його зміст, а, виходячи із кола суб`єктів звернення із заявою, може роз`яснити лише те рішення, яке підлягає виконанню.

Таким чином, роз`яснення рішення це викладення рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

А тому, роз`ясненню підлягає лише незрозуміле судове рішення, зумовлене його нечіткістю за змістом, можливістю різного тлумачення висновків суду, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, та тих осіб, котрі будуть здійснювати його виконання. Це дає змогу усунути недоліки судового рішення, які стосуються недотримання його ясності та визначеності.

Механізм, визначений у ст.380 КПК України, не може використовуватися, якщо учасник процесу не згоден з мотивами судового рішення, порушує питання про внесення змін або нових даних у судове рішення.

При цьому, роз`яснюючи вирок, суд не вправі змінювати його зміст, тобто не має права змінювати зміст відомостей, викладених у судовому рішенні.

Бажання засудженого ОСОБА_4 знати чіткий перелік майна, яке підлягає конфіскації за вироком суду, не є відповідно до ст.380 КПК України підставою для його роз`яснення.

Текст вироку Франківського районного суду м. Львова від 12.11.2025 року складено відповідно до вимог ст.ст.370, 374 КПК України з посиланням на норми чинного законодавства України, викладено чіткими зрозумілими реченнями і не містить у собі труднощів для розуміння його точного змісту.

У резолютивній частині вироку чітко зазначено про застосування до ОСОБА_4 обов`язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна, що відповідає положенням ст.ст.59, 307 КК України. При цьому, підлягає врахуванню те, що згідно з ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого; якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. З наведеного слідує, що при конфіскації усього майна засудженого перелік такого майна у вироку не зазначається. Визначення конкретних об`єктів конфіскації є обов`язковим тільки у випадку, коли конфіскації підлягають лише окремі предмети. А тому, враховуючи, що у вироку до ОСОБА_4 застосовано додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, підстав для деталізації конкретних видів і переліку такого майна немає. Резолютивна частина вироку стосовно засудженого ОСОБА_4 є чіткою та зрозумілою, не допускає подвійних трактувань і роз`яснення не потребує.

Враховуючи зазначене, заява ОСОБА_4 про роз`яснення судового рішення, постановленого у формі вироку, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.380 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити засудженому ОСОБА_4 у задоволенні його заяви (клопотання) від 23.12.2025 року про роз`яснення вироку Франківського районного суду м. Львова від 12.11.2025 року у справі №465/8513/25.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1