Рішення № 137308283, 09.06.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/3740/26

Провадження 2/465/3844/26

РІШЕННЯ

Іменем України

09.06.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Баран О.І.,

з участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ:43950742, місцезнаходження: м. Київ, проспект Соборності, буд.30-А, прим 321),

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС),

предмет позову: стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

21 квітня 2026 року уповноважений представник позивача звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 72493122 від 08.09.2022 в розмірі 30 345,00 грн, що складається із:

8 500,00 грн - заборгованості за тілом кредиту,

2 720,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами,

19 125,00 грн - заборгованості за комісією.

Також просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи, судове засідання у справі призначено на 09.06.2026 (а.с. 66-67).

8 червня 2026 року через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 18516/26) (а.с. 74-81).

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Аргументи позивача

Позовна заява мотивована укладенням відповідачем із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Договіру позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 72493122 від 08.09.2022 та отримання відповідних коштів, із встановленням строків їх повернення та сплати процентів за користування ними. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором позики виконало, та надало позичальнику грошові кошти у розмірі 8 500,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_2 , вказану ним при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Заперечення відповідача

Відповідач з вимогами позовної заяви не погодився в частині стягнення комісії за договором позики у розмірі 19 125,00 грн, оскільки така складова витрат виходить за межі умов укладеного договору позики. Окрім цього, заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У судове засідання, призначене на 09.06.2026, сторони не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 08.09.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 72493122 (надалі - Договір) (а.с. 7зворот - 10).

Відповідно до п.1. Договору, за цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики (а.с. 7 зворот).

Поняття грошових зобов`язань, які використовуються у Договорі:

1.1. Проценти - грошові кошти, що нараховуються на Суму Позики і є платою за користування такою Позикою (Договором передбачено базову процентну ставку, знижену процентну ставку (відносно базової) та процентну ставку за понадстрокове користування позикою, яка не застосовується в період карантину, розміри ставок визначені Договором)?

1.2. Пеня - грошові кошти, що нараховуються на Суму Позики у передбачених Договором випадках за невиконання Позичальником умов Договору (не застосовується в період карантину).

Визначення «комісії» у понятті грошових зобов`язань, які використовуються у Договорі відсутнє.

Сторони у п. 2. Договору також погодили:

суму кредиту 8 500,00 грн (п. 2.1. Договору);

строк позики / строк договору 20 днів (п. 2.2. Договору);

базову процентну ставку / день 2,5% (фіксовану) (п. 2.5. Договору);

дату надання позики - 08.09.2022, дату повернення позики - 28.09.2022 (п. 2.3. Договору);

знижену процентну ставку/день - 1%;

процентну ставку за понадстрокове користування позикою - 2,70%;

пеню - 2,70%

орієнтовну реальну річну процентну ставку - 2686,49%;

орієнтовну загальну вартість позики - 10 200,00 грн.

Сплату комісії умовами Договору не передбачено.

Додатком №1 до Договору встановлено:

8 500,00 грн - чиста сума кредиту;

1 700,00 грн - проценти за користування кредитом;

0,00 грн - комісія за надання кредиту;

9,00 грн - інші послуги кредитодавця;

0,00 грн - комісійний збір;

0,00 грн - інша плата за послуги кредитного посередника;

0,00 грн - за розрахунково-касове обслуговування (а.с. 9 зворот).

Відповідно до п. 5.2. Договору, Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (TM «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ТМ «MYCREDIT»).

Відповідно до п. 15. Договору, інформація про умови, що дозволяють зміну процентної ставки. У разі якщо Позичальник не дотримується умов Офіційних правил програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (TM «MYCREDIT») та/або правил постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ТМ «MYCREDIT»), знижена процентна ставка, визначена п. 2 Договору, припиняє свою дію та застосовується базова процентна ставка, визначена п.п. 2.3. п.2 Договору. В такому разі Проценти, нараховані за зниженою процентною ставкою, підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою та сплачується Позичальником в повному обсязі за весь період Строку Позики. Процентна ставка може бути змінена на підставі укладеної між Позикодавцем та Позичальником додаткової угоди до Договору.

Пунктом 6 Договору встановлено, що позичальник має право продовжити строк користування Позикою (пролонгація). Продовження строку користування Позикою здійснюється за зверненням Позичальника в електронній формі через особистий кабінет Позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації Позичальником такого права. Ініціювання Позичальником продовження Строку Позики відбувається без змін умов Договору в бік погіршення для Позичальника. При продовженні строку користування позикою (пролонгації) процентна ставка за кожен день продовження буде розраховуватись за базовою процентною ставкою, визначеною в п.п. 2.3. п. 2 Договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між Сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням Строку Позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між Сторонами та відображаються Позичальнику в особистому кабінеті (а.с. 8).

Відповідно до п. 20 Договору, цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Пунктом 22 Договору встановлено, що позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою Системи BankID НБУ.

У п. 23 Договору зазначено про те, що Договір укладено із використанням мобільного застосунку MyCredit - кредит онлайн на карту. Сторони узгодили наступний спосіб надсилання (у тому числі повторного) підписаного Договору Позичальнику: примірник Договору надсилається на електронну пошту Позичальника, вказану в Договорі. Примірник Договору також доступний Позичальнику в особистому кабінеті. Засвідчена копія Договору на папері надається Позичальнику за його письмовим зверненням, яке розглядається у порядку та строки, визначені Законом України «Про звернення громадян».

Позичальником Договір із Додатком №1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «1UcDB625zY» (а.с. 28).

У п.28 Договору «Юридичні адреси та реквізити сторін, окрім анкетних даних позичальника, даних документа, яким його документовано, РНОКПП, також вказано засоби зв`язку позичальника (тел.: НОМЕР_3 , e-mail: mashagordon@ukr.net), рахунок: НОМЕР_2 (а.с. 9, 10). Аналогічна дані вказано у

Паспортом споживчого кредиту (позика на умовах повернення в кінці строку позики) Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), підписаним відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «0iiNRSt2aY», встановлено спосіб та строк надання кредиту - Безготівковим шляхом (кредитні кошти надаються шляхом переказу на банківську картку споживача) на строк, визначений договором (а.с. 10 зворот). Там же встановлено орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі), 10 200,00 грн (а.с. 11).

У подальшому, 28.09.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору (надалі - Додаткова угода).

Пунктом 1 Додаткової угоди сторони домовились продовжити строк позики та викласти п. 2.2. п. 2 Договору в новій редакції: «2.2. Строк Позики: 28 днів», із визначенням дати її повернення - 06.10.2022 (а.с. 12).

Умови Договору в частині комісії залишено без змін.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, що підтверджується даними довідки ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000114132/ТНПП від 22.01.2026, де вказано дату платежу 08.09.2022, №платежу fecb029b-d58d-4f0b-9bc6-c2599d18336c (а.с. 16 зворот).

Указане також підтверджується копією платіжної інструкції №fecb029b-d58d-4f0b-9bc6-c2599d18336c (а.с. 17).

Згідно з розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за Договором за період 08.09.2022 - 04.01.2023, станом на 01.03.2023 заборгованість відповідача становила 30 345,00 грн. (а.с. 14-16).

5 січня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу №031-050123 від 05.01.2023 (надалі Договір факторингу-1), відповідно до п.1.1. умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується передати такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб (а.с. 22).

Відповідно до п. 2.1.3. Договору факторингу-1, перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги (а.с. 22 зворот).

На підтвердження сплати фактором клієнту суми фінансування за Договором факторингу №031-050123 від 05.01.2023 до позовної заяви також додано копію платіжної інструкції №767 від 06.03.2023 (а.с.29).

Також позивачем додано копію витягу з Реєстру прав вимог від 01.03.2023 за Договором факторингу №031-050123 від 05.01.2023, у якому за №3989 вказано боржника, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , № Договору 72493122 від 08.09.2022, заборгованість у розмірі 30 345,00 грн, що складається із:

8 500,00 грн - заборгованості за тілом кредиту,

21 845,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами (а.с. 28 зворот).

Надалі, 17.12.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» також укладено Договір факторингу № 17/12/25-01 (надалі - Договір факторингу-2) (а.с. 29 зворот -35 зворот).

Відповідно до п.2.1. Договору факторингу-2, у відповідності до умов цього Договору, Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та надає за плату Клієнту Фінансування (Ціну Договору) за відступлення прав вимоги у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Пунктом 2.2. Договору факторингу-2 встановлено, що загальний розмір заборгованостей складає 134 672 347,28 грн, згідно з Реєстром боржників (Додаток 1), які складаються Сторонами в паперовому вигляді та у формі електронного документа (Додаток 4).

Пунктом 3.1.3. Договору факторингу-2 встановлено, що право вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього Договору та Реєстру боржників до нього, після чого Фактор стає Кредитором щодо Боржників стосовно їх Заборгованостей за Кредитними договорами. Разом з Правами вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим Договором (а.с. 30).

Відповідно до п.4.1. Договору факторингу-2 сторони домовились, що Фінансування (ціна Договору) складає 2 498 737,99 грн.

На підтвердження сплати фактором клієнту суми фінансування за Договором факторингу-2 до позовної заяви також додано копію платіжної інструкції №14 від 17.12.2025 (а.с.39 зворот).

Також позивачем додано копію витягу з Реєстру прав вимог від 17.12.2025 за Договором факторингу-2, у якому за №5346 вказано боржника, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , № Договору 72493122 від 08.09.2022, заборгованість у розмірі 30 345,00 грн, що складається із:

8 500,00 грн - заборгованості за тілом кредиту,

21 845,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами (а.с. 39).

Станом на день розгляду справи зобов`язання за кредитним Договором відповідачем належним чином не виконано, доказів зворотного суду не надано.

Оцінка судом

Щодо укладення між первинним кредитором та відповідачем кредитного договору

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено статтею 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, відтак акцептуючи пропозицію первинного кредитора відповідач електронними підписами одноразовими ідентифікаторами у Договорі визнав та погодився на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання ними грошових коштів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище Договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом первісного кредитора підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється їх воля, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що відповідач всі умови Договору цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони Договору діяли свідомо, були вільні в його укладенні, вільні у виборі контрагента та умов Договору.

Оскільки вказаний Договір, який підписаний сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, суд дійшов висновку про те, що між первісним кредитором та відповідачем як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Щодо доведення факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

На підтвердження укладення договорів факторингу і переходу до позивача права вимоги за кредитним договором укладеним первісним кредитором з відповідачем, позивач надав суду копії відповідних доказів, описаних вище, які є достатніми для доведення факту переходу до нього права вимоги за кредитним договором укладеним між відповідачем та первісним кредитором.

Відтак, позивачем доведено факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором укладеним між відповідачем із первісним кредитором. Позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за вказаним кредитним договором

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на нового кредитора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від нового кредитора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги кредитора справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Тому наявність чи відсутність доказів повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов`язанні не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо заявленої суми стягнень.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Суд дійшов висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Після підписання Договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки.

Суд вважає доведеним факт перерахування первинним кредитором відповідачу кредитних коштів за Договором у сумі 8 500,00 грн, що відповідачем також не оспорюється, відтак вимоги в цій частині щодо стягнення тіла кредиту є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо процентів та комісії, суд зазначає про таке.

Зі змісту Договору позики та Додатків до нього встановлено, що сторонами погоджено суму позики, строк користування нею та проценти за користування кредитними коштами. Водночас умовами Договору не передбачено обов`язку позичальника сплачувати комісію. Також у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки відсутні будь-які платежі за комісією за надання кредиту, комісією за обслуговування кредитної заборгованості чи іншими комісійними платежами.

Відповідно до ст. 626, 628, 638 ЦК України зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а договір є обов`язковим для виконання сторонами лише в межах погоджених ними прав та обов`язків. Крім того, відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний до укладення договору повідомити споживача про всі витрати за кредитом, а умови щодо платежів споживача повинні бути визначені договором про споживчий кредит.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до Реєстрів прав вимог до зазначених вище договорів факторингу ТзОВ «ФК «Сіті Колект» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , за Договором 72493122 від 08.09.2022, у сумі 30 345,00 грн, що складається із:

8 500,00 грн - заборгованості за тілом кредиту,

21 845,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами (а.с. 39).

При цьому комісія в структуру заборгованості не входить.

У зв`язку з цим суд зазначає, що в силу принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Отже, суд не може змушувати учасника процесу діяти процесуально якимось іншим чином, ніж поступає цей учасник процесу.

ТзОВ «ФК «Сіті Колект» у позовній заяві чітко визначило складові заявленої до стягнення заборгованості.

За таких обставин є всі підстави для стягнення заявленої суми процентів, однак повністю відсутні підстави для стягнення комісії, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 11 220,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено 2 622,40 грн судового збору (а.с. 7, 61).

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 11 220,00 грн, що становить 36,97 % (11 220,00 х 100 % :30 345,00), а тому судовий збір у пропорційному розмірі - 984,29 грн потрібно покласти на відповідача.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Крім цього, представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пункт 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України визначає однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу разом із першою заявою по суті спору, шляхом подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).

Згідно із частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Частиною 3 ст.137 ЦПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до змісту додаткової постанови від 30.01.2025 у справі № 923/69/22 Верховний Суд наголосив на тому, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України (ч. 1 ст. 86 ГПК України), суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України (ст. 74 ГПК України) сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. 76-80 ЦПК України.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії:

- договору про надання правничої допомоги №ДО-20260202/001 від 02.02.2026, укладеного між адвокатом Богомоловим Віктором Вікторовичем та ТзОВ «ФК «Сіті Колект» (а.с. 49-50);

- заявки № 246 від 01.04.2026 про надання правової допомоги (а.с. 51 зворот);

- витягу акта №246 від 01.04.2026 (а.с. 52);

- платіжної інструкції про оплату за Договором №ДО-20260202/001 від 02.02.2026 (а.с. 52 зворот).

Згідно з наданими доказами позивач поніс витрати на правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн за надання таких послуг:

- усної консультації (з вивченням документів) - 3 год. по 2 000,00 грн на суму 6 000,00 грн;

- складання позовної заяви про стягнення заборгованості для подачі до суду - 1,8 год. по 5 000,00 грн на суму 9 000,00 грн.

Відповідачем подано заперечення на клопотання про розподіл судових витрат у справі, вказавши на те, що заявлена сума не співмірна із предметом позовних вимог.

Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), принципу «pactasuntservanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому уст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі № 910/15191/19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, основні засади (принципи) цивільного судочинства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року № 910/7032/17).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях: від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», заява № 72277/01 (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», заяви №№ 30675/06, 30785/06, 32818/06, 34468/06 та 49001/06 (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04 (пункт 268), від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11 (пункт 95), від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004, заява N 66561/01 (аункт 88), зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Докази, які підтверджують оплату позивачем наданих адвокатом послуг не є визначальними для розгляду заяви представника позивача, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Суд відзначає, що складова надання професійної правової допомоги, визначена адвокатом у п. 1 на суму 6 000,00 грн охоплюються послугою з підготовки та подання позовної заяви (9 000,00 грн) і не підлягає виокремленню, про що також неодноразово зазначає і Верховний Суд, має організаційний характер та зводяться до єдиної дії - формування правової позиції позивача та є складовими підготовки позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги.

Крім цього, відсутні й підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій /усних та письмових/ правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації (додаткова постанова Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 756/8241/20).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про доведеність розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн, які підлягають подальшому розподілу пропорційно задоволеним вимогам позивача.

Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 327,30 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи у суді.

На підставі викладеного та керуючись ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» 11 220 (одинадцять тисяч двісті двадцять) гривень 00 копійок заборгованості за договором позики № 72493122 від 08.09.2022.

У задоволені решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» 3 327 (три тисячі триста двадцять сім) гривень 30 копійок витрат на професійну правничу допомогу та 984 (дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 29 копійок витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.06.2026.

Суддя: Баран О.І.