Ухвала суду № 137307444, 14.05.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/10888/25 1-кс/335/1775/2026

14 травня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025080000000180 від 12.09.2025 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст.369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025080000000180 від 12.09.2025 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст.369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначила, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025080000000180 від 12.09.2025 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст.369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України.

За ч.3 ст.368 КК України за фактом вимагання неправомірної вигоди від громадян посадовими особами медичних закладів за вчинення дій, що входять до їх компетенції з метою подальшого ухилення від мобілізації;

За ч. 3 ст. 362 за фактом того, що посадова особа, будучи медичним працівником КНП "Міська лікарня №4" ЗМР, у зв`язку з чим є особою, яка має право на доступ до електронної медичної інформаційної системи охорони здоров`я, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання в інформаційно телекомунікаційній системі Helsi змінила інформацію, шляхом доповнення її недостовірною інформацією про фіктивну взаємодію лікаря та пацієнта.

За ч. 1 ст. 209 КК України за фактом отримання інформації про легалізацію грошових коштів, одержаних злочинним шляхом фізичними особами, яка набула у власність майно за рахунок грошових коштів, отриманих від злочинної схеми з вимагання та одержання неправомірної вигоди за «створення історії хвороби», шляхом підробки (виготовлення) офіційних медичних документів, організації фіктивного лікування для подальшого безпідставного встановлення групи інвалідності, пов`язаної з професійним захворюванням;

За ч.3 ст.369-2 КК України за фактом того, що посадова особа державного медичного закладу охорони здоров`я, налагодила злочинну схему з одержання неправомірної вигоди від військовозобов`язаних громадян за вплив на прийняття рішень посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, з метою отримання ними відстрочки та ухилення від мобілізації.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що до вищевказаних злочинів перевіряється причетність громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є колишнім працівником ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь", у вчиненні злочинів виконує роль посередника шляхом підшукування осіб («клієнтів») для участі в злочинній схемі.

В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, отримано ухвалу слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 29.04.2026 року на проведення обшуку автомобіля VOLKSWAGEN GOLF VARIANT д.н.з. НОМЕР_1 який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В ході проведення обшуку 06.05.2026 року було виявлено і вилучено наступні речі і документи: протокол ехокардіографії на ім`я ОСОБА_4 від 28.11.2025.

Так, речі і документи, які вилучені під час обшуку у ОСОБА_4 , в розумінні ст. 98 КПК України є речовими доказами у кримінальному провадженні так як вони є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Вилучені речі і документи під час проведення обшуку є речовими доказами, в розумінні ст. 98 КПК України, так як медична документація, яка була виготовлена на ім`я ОСОБА_4 потребує детального огляду та підтвердження законності її видачі, тому всі речі і документи необхідні органу досудового розслідування для проведення судових експертиз так як проводиться збирання доказів у кримінальному провадженні для проведення повного, всебічного та об`єктивного досудового розслідування.

Враховуючи вище викладене, метою накладення арешту на вилучене майно є збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується. З метою досягнення дієвості цього провадження та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та-або користування, як визначено ч. 1, п. 7, ч. 2ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України.

Тому, у зв`язку з тим, що службові особи, розуміючи, що їх незаконні дії викрито правоохоронними органами, при поверненні їм вилучених документів і речей, можуть їх знищити, спотворити відображену в них інформацію, що зашкодить меті досудового розслідування та зашкодить проведенню повного, об`єктивного та всебічного досудового розслідування, які підтверджують і спростовують вину службових осіб лікувального закладу.

При вирішенні питання про арешт майна, який накладається з метою збереження речових доказів, необхідно врахувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та відповідність його критеріям речових доказів, зазначених у ст. 98 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

При поданні клопотання на слідчого покладено обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України довести необхідність такого арешту та наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Враховуючи вищевказані документи і речі є речовими доказами, в розумінні ст. 98 КПК України, та як вони є матеріальними об`єктами, які зберегли на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження в сукупності з іншими доказами, які необхідні органу досудового розслідування для проведення судових експертиз.

На даний час існує сукупність підстав вважати, що зазначені вище речі зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та є доказом його вчинення, оскільки є предметом протиправних дій, тому з метою збереження речових доказів зазначені речі підлягають арешту.

В органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що зазначені речі та документи, відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу та слідчим винесено відповідну постанову про визнання їх речовими доказами.

Враховуючи вищезазначене, орган досудового розслідування вважає що вилучені під час проведення обшуку речові докази мають важливе значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, доведення вини причетних до злочину осіб, а також можливого виявлення інших кримінальних правопорушень, вчинених як вказаною особою, і іншими особами, з метою збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, слідчий просить накласти арешт на майно, яке вилучене під час проведення обшуку 06.05.2026 року в салоні автомобіля VOLKSWAGEN GOLF VARIANT д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме протокол ехокардіографії на ім`я ОСОБА_4 від 28.11.2025.

Слідчий клопотання підтримала та просила його задовольнити, надавши письмову заяву.

В судове засіданні власник майна не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання без участі представника.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025080000000180 від 12.09.2025 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст.369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України.

На підставі ухвали слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 29.04.2026 року надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF VARIANT», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення та фіксації відомостей про обставини вчиненого кримінального правопорушення, що в подальшому можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, а також виявлення та вилучення документів і речей.

В ході проведення обшуку 06.05.2026 року було виявлено і вилучено наступні речі і документи: протокол ехокардіографії на ім`я ОСОБА_4 від 28.11.2025.

Постановою слідчого від 06.05.2026 року вилучений документ визнано речовим доказом.

Слідчий звернулася до слідчого суді з клопотанням про арешт вилученого майна, в межах встановленого ч. 5 ст. 171 КПК України строку.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя керується тим, що згідно зі статтею 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

За змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зокрема у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).

Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна (частина четверта статті 170 КПК України).

Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя вважає доведеним, що вилучені речі відповідають критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, оскільки вони можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто мають значення речових доказів.

Зокрема вилучені під час обшуку документи можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Також слідчий суддя вважає доведеними, що в разі не накладення арешту на вилучені документи, існує ризик їх знищення або наявних на них слідів кримінального правопорушення. Отже, матеріали клопотання доводять наявність правових підстав для накладення арешту на вилучені документи.

На переконання слідчого судді, накладення арешту відповідає потребам досудового розслідування та не матиме негативних наслідків, оскільки арешт носить тимчасовий характер, пов`язаний зі здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечення збереження речових доказів.

Враховуючи вищенаведене, клопотання слідчого необхідно задовольнити та накласти арешт на майно, яке вилучене під час проведення обшуку 06.05.2026 року в салоні автомобіля VOLKSWAGEN GOLF VARIANT д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме протокол ехокардіографії на ім`я ОСОБА_4 від 28.11.2025.

Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025080000000180 від 12.09.2025 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст.369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України- задовольнити.

Накласти арешт, з метою збереження речових доказів, на майно, яке вилучене під час проведення обшуку 06.05.2026 року в салоні автомобіля VOLKSWAGEN GOLF VARIANT д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме протокол ехокардіографії на ім`я ОСОБА_4 від 28.11.2025.

На підставі ст. 175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Роз`яснити, що накладений арешт може бути скасований у порядку, визначеному статтею 174 КПК України.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1