Ухвала суду № 137307439, 14.05.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/10888/25 1-кс/335/1764/2026

14 травня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , представника власника майна- адвоката ОСОБА_5 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025080000000180 від 12.09.2025 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст.369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025080000000180 від 12.09.2025 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст.369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначила, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025080000000180 від 12.09.2025 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст.369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України.

За ч.3 ст.368 КК України за фактом вимагання неправомірної вигоди від громадян посадовими особами медичних закладів за вчинення дій, що входять до їх компетенції з метою подальшого ухилення від мобілізації;

За ч. 3 ст. 362 за фактом того, що посадова особа, будучи медичним працівником КНП «Міська лікарня №4» ЗМР, у зв`язку з чим є особою, яка має право на доступ до електронної медичної інформаційної системи охорони здоров`я, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання в інформаційно телекомунікаційній системі Helsi змінила інформацію, шляхом доповнення її недостовірною інформацією про фіктивну взаємодію лікаря та пацієнта.

За ч. 1 ст. 209 КК України за фактом отримання інформації про легалізацію грошових коштів, одержаних злочинним шляхом фізичними особами, яка набула у власність майно за рахунок грошових коштів, отриманих від злочинної схеми з вимагання та одержання неправомірної вигоди за «створення історії хвороби», шляхом підробки (виготовлення) офіційних медичних документів, організації фіктивного лікування для подальшого безпідставного встановлення групи інвалідності, пов`язаної з професійним захворюванням;

За ч.3 ст.369-2 КК України за фактом того, що посадова особа державного медичного закладу охорони здоров`я, налагодила злочинну схему з одержання неправомірної вигоди від військовозобов`язаних громадян за вплив на прийняття рішень посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, з метою отримання ними відстрочки та ухилення від мобілізації.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що до вищевказаних злочинів перевіряється причетність громадянки ОСОБА_4 , яка працює лікарем-отоларингологом КНП "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги" ЗМР, яка провела прийом ОСОБА_6 за результатами прийому оформлено консультаційний висновок на підставі фіктивного аудіометричного дослідження (аудіограми), з метою отримання неправомірної вигоди.

В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, отримано ухвалу слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 28.04.2026 року на проведення обшуку приміщення домашньої адреси лікаря отоларинголога ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . В ході проведення обшуку 06.05.2026 за вказаною адресою, виявлено і вилучено: телефон moto e 13 імеі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; два аркуша формату А4 з рукописним текстом; повідомлення від КНР «МЛ №4» ЗМР від 30.03.2026 на 1 арк.; грошові кошти у сумі 7 140 євро.

Так, речі і документи, які вилучені під час обшуку у ОСОБА_4 , в розумінні ст. 98 КПК України є речовими доказами у кримінальному провадженні так як вони є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Вилучені речі і документи під час проведення обшуку є речовими доказами, в розумінні ст. 98 КПК України, так як

- у вилучених мобільних телефонах може міститися інформація щодо переписки службових осіб між собою на іншими особами щодо вчинення кримінального правопорушення, або копії документів щодо пацієнтів, але для цього необхідно провести огляд вилучених предметів, провести судову комп`ютерно-технічну експертизу для того, щоб встановити наявність таких документів на вказаних мобільних телефонах, але для цього необхідні спеціальні знання та в порядку ст. 243 КПК України тому є необхідним залучення судових експертів для проведення такого виду експертизи і при її проведенні предметом дослідження будуть саме мобільні телефони;

- медична документація, необхідна для перевірки правомірності її видання та проведення судової почеркознавчої експертизи для встановлення приналежності почерку та підписів медичним працівникам, так як без оригіналів документів не можливо провести даний вид судової експертизи, а вилучений блокнот, в якому містяться зразки почерку особи, також необхідний для судової почеркознавчої експертизи в якості вільних зразків почерку. В тому числі, вилучена медична документація підлягає перевірці правомірності видачі таких документів та чи не є вони підробленими, тому всі речі і документи необхідні органу досудового розслідування для проведення судових експертиз так як проводиться збирання доказів у кримінальному провадженні для проведення повного, всебічного та об`єктивного досудового розслідування;

- вилучені грошові кошти, набуті кримінально протиправним шляхом та були предметом вчинення злочину.

Враховуючи вище викладене, метою накладення арешту на вилучене майно є збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується. З метою досягнення дієвості цього провадження та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та-або користування, як визначено ч. 1, п. 7, ч. 2ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України.

У зв`язку з тим, що службові особи, розуміючи, що їх незаконні дії викрито правоохоронними органами, при поверненні їм вилучених документів і речей, можуть їх знищити, спотворити відображену в них інформацію, що зашкодить меті досудового розслідування та зашкодить проведенню повного, об`єктивного та всебічного досудового розслідування, які підтверджують і спростовують вину службових осіб лікувального закладу.

При вирішенні питання про арешт майна, який накладається з метою збереження речових доказів, необхідно врахувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та відповідність його критеріям речових доказів, зазначених у ст. 98 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

При поданні клопотання на слідчого покладено обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України довести необхідність такого арешту та наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Враховуючи вищевказані документи і речі є речовими доказами, в розумінні ст. 98 КПК України, та як вони є матеріальними об`єктами, які зберегли на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження в сукупності з іншими доказами, які необхідні органу досудового розслідування для проведення судових експертиз.

На даний час існує сукупність підстав вважати, що зазначені вище речі зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та є доказом його вчинення, оскільки є предметом протиправних дій, тому з метою збереження речових доказів зазначені речі підлягають арешту.

В органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що зазначені речі та документи, відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу та слідчим винесено відповідну постанову про визнання їх речовими доказами.

Враховуючи вищезазначене, орган досудового розслідування вважає що вилучені під час проведення обшуку речові докази мають важливе значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, доведення вини причетних до злочину осіб, а також можливого виявлення інших кримінальних правопорушень, вчинених як вказаною особою, і іншими особами, з метою збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, слідчий просить накласти арешт на майно, яке вилучено під час проведення обшуку 06.05.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: телефон moto e 13 імеі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; два аркуша формату А4 з рукописним текстом; повідомлення від КНР «МЛ №4» ЗМР від 30.03.2026 на 1 арк.; грошові кошти у сумі 7140 євро.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримала та просила його задовольнити.

В судовому засіданні представник власника майна проти клопотання слідчого заперечував частково, зазначив, що ОСОБА_4 має статус свідка, заперечує проти накладення арешту на грошові кошти в сумі 7140 Євро, оскільки ці кошти є коштами сина ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , та не одержані в наслідок вчинення кримінального правопорушення, тому просив в цій частині клопотання відмовити.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025080000000180 від 12.09.2025 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст.369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що до вищевказаних злочинів перевіряється причетність громадянки ОСОБА_4 , яка працює лікарем-отоларингологом КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР, яка провела прийом ОСОБА_6 за результатами прийому оформлено консультаційний висновок на підставі фіктивного аудіометричного дослідження (аудіограми), з метою отримання неправомірної вигоди.

На підставі ухвали слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 28.04.2026 року проведено обшук приміщення домашньої адреси лікаря отоларинголога ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході проведення обшуку 06.05.2026 за вказаною адресою, виявлено і вилучено: телефон moto e 13 імеі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; два аркуша формату А4 з рукописним текстом; повідомлення від КНР «МЛ №4» ЗМР від 30.03.2026 на 1 арк.; грошові кошти у сумі 7 140 євро.

Постановою слідчого від 06.05.2026 року вилучені речі та документи визнані речовими доказами.

Слідчий звернулася до слідчого суді з клопотанням про арешт вилученого майна, в межах встановленого ч. 5 ст. 171 КПК України строку.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя керується тим, що згідно зі статтею 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

За змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зокрема у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).

Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна (частина четверта статті 170 КПК України).

Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя вважає доведеним, що вилучені речі та документи, а саме телефон moto e 13 імеі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; два аркуша формату А4 з рукописним текстом; повідомлення від КНР «МЛ №4» ЗМР від 30.03.2026 на 1 арк., відповідають критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, оскільки вони можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто мають значення речових доказів.

Також слідчий суддя вважає доведеними, що в разі не накладення арешту на ці вилучені речі та документи, існує ризик їх знищення.

Отже, матеріали клопотання доводять наявність правових підстав для накладення арешту на вилучені телефон moto e 13 імеі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; два аркуша формату А4 з рукописним текстом; повідомлення від КНР «МЛ №4» ЗМР від 30.03.2026 на 1 арк..

На переконання слідчого судді, накладення арешту на майно ОСОБА_4 в цій частині відповідає потребам досудового розслідування та не матиме негативних наслідків, оскільки арешт носить тимчасовий характер, пов`язаний зі здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечення збереження речових доказів.

Враховуючи вищенаведене, клопотання слідчого необхідно задовольнити частково та накласти арешт на телефон moto e 13 імеі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; два аркуша формату А4 з рукописним текстом; повідомлення від КНР «МЛ №4» ЗМР від 30.03.2026 на 1 арк..

Однак, що стосується накладення арешту на грошові кошти у сумі 7140 євро, слідчий суддя погоджується з доводами представника власника майна, саме ці гроші є власністю сина ОСОБА_4 , що підтверджено письмовими доказами, на противагу слідчого, що беззаперечних підстав, що саме ці гроші добуті злочинним шляхом не встановлено, отже доводи клопотання про накладення арешту в цій частині не підлягають задоволенню, а відтак права та інтереси власника майна в даному випадку підлягають захисту.

Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025080000000180 від 12.09.2025 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст.369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України- задовольнити частково.

Накласти арешт, з метою збереження речових доказів,на майно, яке вилучене під час проведення обшуку 06.05.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- телефон moto e 13 імеі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ;

- два аркуша формату А4 з рукописним текстом;

- повідомлення від КНР «МЛ №4» ЗМР від 30.03.2026 на 1 арк.;

В іншій частині в задоволенні клопотання слідчого відмовити.

На підставі ст. 175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Роз`яснити, що накладений арешт може бути скасований у порядку, визначеному статтею 174 КПК України.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1