Рішення № 137305341, 04.06.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11563/25

Провадження №: 2/755/3172/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

"04" червня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарі - Мовчан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд:

1) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до їх повноліття;

2) визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 ;

3) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1 211,20 грн.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона проживала з відповідачем однією сім`єю без офіційної реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання у них народилось двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_6 . На момент звернення до суду сторони разом не проживають, спільне господарство не ведуть, а діти проживають із позивачкою та знаходиться повністю на її утриманні. Зазначає, що після припинення спільного проживання відповідач не цікавиться матеріальним забезпеченням дітей, їх навчанням та вихованням, належної участі у житті дітей не приймає, а тому позивачка вимушена поставити питання про стягнення аліментів в судовому порядку. Як було зазначено вище, діти наразі проживають з позивачкою, яка не тільки забезпечує комфортне проживання, а й займається всебічним розумовим та духовним розвитком дітей. А тому, враховуючи вище, позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утримання двох дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щомісячно у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову до досягнення нею повноліття.

Стосовно позовних вимог в частині визначення місця проживання дітей позивачка зазначила наступне. Відповідач до весни 2024 року підтримував спілкування з доньками та час від часу брав дітей до себе додому, іноді міг забрати їх зі школи і провести з ними разом вихідні, купував їм невеликі подарунки. В березні 2024 року відповідач виїхав за кордон та до цього часу до України не повернувся. Після виїзду за кордон відповідач припинив здійснювати будь-які фінансові витрати на дітей, а також перестав брати участь у їх навчанні, вихованні, розвитку фізичних, духовних і моральних здібностей дітей. Позивачка проживає з дітьми в м. Києві в орендованій квартирі. Окрім цієї квартири у розпорядженні сім`ї позивачки знаходиться ще одна квартира у м. Києві, де вона зареєстрована. Позивачка самостійно опікується забезпеченням належних умов для проживання дітей, піклується про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створює належні умови для розвитку їх природних здібностей. Позивачка зазначила, що працює в департаменті маркетингу е-ком ТОВ «Сільпо-Фуд» та займає посаду менеджера інтернет маркетингу, має стабільний дохід. Діти навчаються в закладах освіти та отримують необхідний розвиток та знання відповідно до свого віку. Також доньки відвідують різноманітні гуртки, заклади альтернативної освіти, спортивні секції, зокрема, айкідо, шахи, курси акторської майстерності. Позивачка вказала, що вона активно сприяє різноманітному розвитку дітей, забезпечує регулярну оплату цих додаткових занять та супроводжує дітей до гуртків. Крім того, вона піклується і про здоров`я дітей, створює умови для регулярного обстеження їх у лікарів, за необхідності оплачує всі необхідні медичні послуги, ліки та препарати, а також все необхідне для нормального та здорового функціонування дітей. Ба більше, весь свій вільний від роботи час та вихідні дні позивачка проводить з дітьми та приділяє їм максимум уваги і турботи. Все вищевикладене свідчить про те, що проживання разом з позивачкою повністю відповідає якнайкращим інтересам дітей. В свою чергу, відповідач не піклується про навчання дітей, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не надає дітям необхідного виховання та умов для отримання ними освіти. Діти проживають з матір`ю і вона утримує їх самостійно. На думку позивачки, діти повинні проживати саме з нею, оскільки вона має стабільний самостійний дохід, її робочий графік дозволяє відвозити дітей до школи, займатися з ними підготовкою до уроків, проводити разом дозвілля та іншим чином піклуватися про них. Вона проживає у квартирі із сучасним ремонтом та обладнанням, де створені всі умови для проживання та виховання дітей, є умови для занять і відпочинку, меблі з дитячими книгами та іграшками. У дітей є коло друзів, які разом з ними проводять спільний час. Позивачка виховує дітей у гармонії та любові, приділяє їм багато часу, займається їх розвитком та повністю забезпечує їх, саме тому вважає за доцільне визначити місце проживання дітей з нею. Крім того, позивачка зазначила, що не чинитиме жодних перешкод для спілкування батька із доньками і готова зі свого боку сприяти тому, щоб діти не були позбавлені піклування та уваги батька.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25.06.2025 (головуючий суддя - Яровенко Н.О.) відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

21.07.2025 від представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_7 надійшло клопотання про заміну третьої особи на належну, а саме на Службу у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва (головуючий суддя - Яровенко Н.О.) постановленою в судовому засіданні 23.07.2025, без оформлення окремого процесуального документа, задоволено клопотання представника позивачки і замінену третю особу: Службу у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на Службу у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.

26.09.2025 від представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_7 надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва (головуючий суддя - Яровенко Н.О.) від 08.10.2025 задоволено клопотання представника позивачки та витребувано від Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації висновок щодо доцільності визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - ОСОБА_1 .

02.12.2025 від представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_8 надійшла заява, у якій остання просила суд провести засідання без сторони позивачки, постановити ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва (головуючий суддя - Яровенко Н.О.) від 02.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

30.12.2025 до суду від начальника Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації - Касянчук М.В. надійшла заява, у якій остання просила розглядати справу за відсутності представника та винести вішення відповідно до законодавства України з максимальним врахуванням інтересів дітей. До заяви долучено висновок Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 25.12.2025 № 101-11529 про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та акт обстеження умов проживання від 05.11.2025.

Розпорядженням керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва № 299 від 06.02.26, відповідно до п.п.2.3.44, 2.3.46 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, здійснено повторний автоматичний розподіл вказаної судової справи між суддями.

12.02.2026 цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей, передана в провадження судді Катющенко В.П., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24.03.2026 цивільну справу прийнято до свого провадження суддею Катющенко В.П., розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання.

12.05.2026 від представника третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації - Касянчук М.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника. Додатково просили винести рішення відповідно до діючого законодавства з максимальним врахуванням інтересів дитини.

04.06.2026 від представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_8 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Додатково у заяві зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. При цьому, у разі неявки відповідача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у жодне судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, в тому числі і шляхом розміщення оголошення в мережі Інтернет на порталі Судова влада на сторінці Дніпровського районного суду міста Києва, про причини неявки відповідач суд не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторони позивача та відповідача, та за згодою сторони позивача ухвалити заочне рішення.

Згідно із частиною 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.9).

ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.10).

Як вбачається з довідки про доходи від 16.05.2025 № 001714/СФ, ОСОБА_1 з 01.11.2023 працює в ТОВ «СІЛЬПО_ФУД», Департамент маркетингу е-ком та за її сума доходу за період з 01.04.2024 по 30.04.2025 за виключенням аліментів та інших утримань становить 1 018 292,69 грн (а.с.11).

29.08.2024 між Ліцей Ольшанський та ОСОБА_1 , що є матір`ю ОСОБА_10 , укладено Договір № 2/1/2 про надання освітніх послуг (а.с.35-38). Вартість послуги за період одного навчального року становить 2 500 грн (п.4.3 Договору) (а.с.36).

Згідно витягу до Договору на надання консультаційно-інформаційних послуг в рамках проєкту альтернативної освіти «Наша Школа» № 1 від 15.05.2025, ФОП ОСОБА_11 засвідчила, що ОСОБА_1 сплатила протягом травня 2024 року по травень 2025 року відповідно до Договору про надання послуг з тимчасового догляду за дітьми та/або позашкільної освіти грошові кошти у загальній сумі 156 000 грн (а.с.39).

15.05.2025 засновницею проєкту альтернативної освіти «Наша Школа» ОСОБА_11 складена психологічна характеристика учениці 2 класу проекту альтернативної освіти «Наша Школа» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, зазначено, що ОСОБА_5 дуже відкрита у спілкуванні з дітьми, легко йде на контакт, дружня, з усіма знаходить спільну мову. ОСОБА_5 проявляє потяг до навчальних дисциплін, при цьому від природи має гострий розум, посидючість та самодисципліну. Вона демонструє загальний високий рівень володіння навчальним матеріалом практично з усіх дисциплін. Підтвердженням її високого рівня є Свідоцтво досягнень за 1 клас, а також Диплом за І місце у XXIV Всеукраїнській олімпіаді з математики, який проводився на базі ОСОБА_12 ліцею у березні 2025 року. ОСОБА_5 добре розуміє відношення між предметами, діями, явищами, вміє проводити причинно-наслідкові зв`язки. Також серед улюблених предметів дівчинки - живопис, творчість, майстрування, на додачу до математики та природознавства, коли разом з вчителем діти досліджують навколишній світ. Любить читати і обговорювати зміст почутого. Висновки, які може запропонувати ОСОБА_5 , часто влучні та змістовні. ОСОБА_5 також любить спорт, активні заняття на свіжому повітрі, ігри на вулиці з іншими дітьми. Вона брала участь у шаховому турнірі у цьому навчальному році у своїй віковій групі, а також виборола Диплом на змаганнях з айкідо. І у випадку як шахів, так і айкідо, саме шкільні тренери звернули увагу на її здібності та можливості і рекомендували матері заохотити дитину взяти участь у змаганнях. ОСОБА_5 є дитиною, з якою легко співпрацюють вчителі, вона відкрита та охоче йде на контакт. Також постійно є у центрі всіх дитячих розваг, їй потрібно товариство як дорослих, так і однолітків. Можна сказати, що вона є улюбленицею усього шкільного проекту. Протягом двох років перебування у проекті ОСОБА_5 постійно проявляла рівний емоційно-психологічний стан, що свідчить про її підтримку у родинному колі. Адміністрація проекту, класний керівник та психолог школи постійно перебувають у контакті з мамою ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , що допомагає швидко та злагоджено вирішувати будь-які питання щодо навчання та дозвілля дитини (а.с.53-54).

05.11.2025 Службою у справах дітей та сім`ї Дарницької РДА в місті Києві проведено обстеження умов проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 та складено акт обстеження умов проживання від 05.11.2025. Встановлено, що житло розміщене на другому поверсі 26 поверхового будинку та складається з трьох кімнат. Житло орендоване, для дітей облаштована окрема кімната, у якій розміщено двоповерхове ліжко, диван, два письмові столи, стільці, дві полиці для книжок, тумба для зберігання речей, є місце для розвитку та навчання. У висновку вказано, що діти проживають з матір`ю та її співмешканцем, умови для проживання та розвитку дітей створені (а.с.116).

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з частинами 2, 8, 9 статті 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частина 1, 2 статті 155 СК України).

У відповідності до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За нормами частин 2 та 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно із статтею 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За нормами статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У своїй постанові від 16.01.2019 по справі № 487/2480/17 Верховний Суд визначив, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Згідно висновку від 25.12.2025 № 101-11529 про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 (а.с.117).

У висновку встановлено, що малолітні діти, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилися під час спільного проживання батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стосунки між якими не склалися. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом із матір`ю, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де для проживання, розвитку та навчання дітей створено належні умови, про що працівниками служби складено відповідний акт від 05.11.2025. З`ясовано, що мати отримує самостійний дохід достатній для утримання останніх. Зі слів матері, діти не знають про розгляд судової справи щодо визначення їх місця проживання в зв`язку з чим заперечила проведення бесіди з дітьми щодо вказаного питання, пояснюючи, що це погано вплине на їх психоемоційний стан. Батько дітей ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Питання щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації 11.12.2025, на якому була присутня мати дітей. ОСОБА_1 зазначила, що батько дітей до весни 2024 року підтримував спілкування з доньками, але з березня 2024 року виїхав за межі України та припинив брати будь-яку участь в житті останніх. Мати одноосібно займається вихованням, розвитком та утриманням малолітніх дітей. Саме тому виникла необхідність у правовому закріпленні встановлення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати самостійно піклується про стан здоров`я дітей (декларація від 08.12.2023 з комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Дарницького району м. Києва). Діти відвідують заклад освіти «Ліцей Ольгинський» згідно з договором про надання освітніх послуг. У спілкуванні з дітьми мати батькові не перешкоджає. ОСОБА_2 , на телефонні дзвінки спеціаліста служби не відповідає, на виклики не з`являється (а.с.117).

Верховний Суд у своїх позиціях також звертає увагу, що у усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Судом встановлено, що малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.12.2020 у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) зазначено: «закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.11.2021 в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини».

З огляду на викладене, з урахуванням наданих до суду доказів, наявність у позивачки облаштованого житлового приміщення для дітей, її участі у вихованні доньок та ставленні до неї, піклування про їх стан здоров`я та розвиток, взаємозв`язок та тісний контакт, наявність заробітку, що дозволяє забезпечувати дітей, пристосованості дитини до умов проживання та оточуючого середовища, кола спілкування та наявності друзів, та, виходячи із найкращих інтересів дітей, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також, суд наголошує, що визначення місця проживання дітей з матір`ю не впливатиме на їх взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Згідно зі статтею 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина 2 статті 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір`ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов`язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім`ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в статті 7 Сімейного кодексу України.

Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частинами 1, 2 статті 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За вимог статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (стаття 182 СК України).

Відповідно до частини 1 статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (частина 3 статті 183 СК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум для дітей: дітей віком від 6 до 18 років - 3 196 гривень.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи убачається, що позивачка проживає разом із дітьми, які перебувають на її утриманні. При цьому, відповідач є особою працездатного віку, законодавчо на останнього покладено обов`язок забезпечення утримання та виховання власних дітей, у зв`язку з чим, враховуючи вимоги статті 182 СК України, з урахуванням усіх істотних обставин справи, беручи до уваги, що відповідачем не подано до суду жодних заперечень, суд доходить висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з дати звернення до суду і до повноліття дітей, що буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей та відповідатиме принципам розумності та справедливості.

У відповідності до частини 1 статті 191 СК України аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто з 23.06.2025.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки в силу пункту 3 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка була звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення аліментів, з урахуванням частини 6 статті 141 ЦПК України, статті 4 Закону України «Про судовий збір», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» із відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

В порядку статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає до стягнення судовий збір, що був сплачений позивачкою при зверненні до суду з вимогою про визначення місця проживання дітей у розмірі 1 211,20 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 24, 51 Конституції України, ст. ст. 7, 141, 150, 155, 160, 161, 179-183, 191 Сімейного кодексу України, ст. 29 Цивільного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 263, 265, 280-281, 354, 450 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (код в ЄДРПОУ: 37448223, вул. Ялтинська, 14, м. Київ) про стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 23.06.2025 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 11.06.2026.

Суддя: