Ухвала суду № 137305340, 11.06.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2026 р.

м. Київ

справа № 755/8607/26

провадження № 4-с/755/84/26

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Пархоменко К.В.,

розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: начальник Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барановська Світлана Миколаївна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», на бездіяльність державного виконавця, -

УСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просить визнати бездіяльність начальника Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барановської С.М., що полягає у не знятті арешту, накладеного на майно та кошти боржника ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 44662838 - протиправною; зобов`язати начальника Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барановську С.М. зняти арешт з майна та коштів боржника ОСОБА_1 , який накладено в межах виконавчого провадження № 44662838.

Заявник мотивує свої вимоги тим, що згідно 10.09.2014 року державним виконавцем Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області було відкрито виконавче провадження № 44662838 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 755/2444/14-ц від 25.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованості в розмірі 10 741,47 грн. та сплаченого третейського збору у розмірі 241,12 грн. 12.09.2014 року винесено постанову про арешт майна боржника та зареєстровано обтяження в Державному реєстрі речових прав. 22.09.2014 року винесено постанову про звернення стягнення на кошти боржника. 18.11.2014 року виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», але арешт не знято. Виконавчий лист повторно до виконання не пред`являвся, стягнення не здійснюється. Однак станом на день звернення з даною скаргою до суду арешт, накладений в межах вищезазначеного виконавчого провадження не скасовано. 07.05.2026 року заявник звернувся до Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту з коштів заявника, яку начальником виконавчої служби залишено без задоволення, посилаючись на відсутність виконавчого провадження, що є підставою звернення заявника з даною заявою до суду.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, однак скарга містить клопотання про розгляд справи за відсутності заявника та його уповноваженого представника.

Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового розгляду скарги повідомлені належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надіслано до суду письмове пояснення, відповідно до якого зауважено, що з 27.04.2018 року новим кредитором та правонаступником АТ «Дельта Банк» за кредитним договором № 002-16025-100608 від 10.06.2008 року, який був укладений з позивачальником ОСОБА_1 , є ТОВ «ФК Кредит-Капітал».

Разом з тим, згідно матеріалів справи та ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 20.03.2014 року у справі № 755/2444/14-ц, не встановлено, за яким договором було стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» згідно рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2011 року по справі № Д-3167/11.

Згідно положення частини другої статті 450 Цивільного процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до наступного.

Згідно положення ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Право на звернення до суду є строковим. Скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи (частина перша статті 449 Цивільного процесуального кодексу України).

Таким чином, ураховуючи отримання заявником оскаржуваних постанов державного виконавця 15.05.2026 року, заявником дотримано процесуальний строк оскарження дій державного виконавця, що є підставою розгляду скарги заявника по суті його вимог.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»)

Так, судом встановлено, що в межах виконавчого провадження № 44662838 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 755/2444/14-ц від 25.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованості в розмірі 10 741,47 грн. та сплаченого третейського збору у розмірі 241,12 грн., державним виконавцем Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області постановою від 10.09.2014 року було відкрито виконавче провадження № 44662838 та 12.09.2014 року винесено постанову про арешт майна боржника та зареєстровано обтяження в Державному реєстрі речових прав. 22.09.2014 року винесено постанову про звернення стягнення на кошти боржника.

18.11.2014 року державним виконавцем Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження було закрито.

Згідно Листа начальника Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барановської. С.М. від 14.05.2025 року № 19.10-37/8636 начальником Відділу відмовлено ОСОБА_1 у знятті арешту з коштів боржника, накладеного державним виконавцем Відділу в межах виконавчого провадження № 44662838, оскільки наразі виконавчий документ у Відділі на виконанні не перебуває.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи із норм статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з частинами другою та третьою статті 451 Цивільного процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Положеннями пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції 1999 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадку визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, визначено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, виконавець, керуючись частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні приписи містяться у статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), відповідно до яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19) від 12 жовтня 2022 року у справі № 203/3435/21).

Так, судом встановлено що постановою державного виконавця Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області закінчено відносно заявника ОСОБА_1 виконавче провадження № 44662838 з примусового виконання виконавчого листа № 755/2444/14-ц, виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 25.03.2014 року, у зв`язку із визнанням судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження. Однак, Відділом відмовлено заявнику ОСОБА_1 у знятті арешту/заходів забезпечення виконання судового рішення, вжитого з метою його виконання.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про визнання неправомірною бездіяльності виконавчої служби та необхідність зняття арешту/заходів забезпечення виконання судового рішення, вжитого щодо майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 44662838. При цьому зняття заходів забезпечення виконання судового рішення уповноважена особа виконавчої служби зобов`язана була вчинити у позасудовому порядку, шляхом винесення відповідної постанови згідно вимог частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону 1999 року) або статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону 2016 року) та пункту 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5.

Враховуючи те, що виконавче провадження відносно заявника, на виконання якого накладено арешт на майно боржника, завершено, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, бездіяльність виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна заявника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння його майном.

Верховним Судом у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 203/3435/21 зауважено, що особа, яка була боржником у виконавчому провадженні, позбавлена іншого способу захисту свого права на мирне володіння майном, аніж оскарження дій виконавця щодо незняття арешту із належного йому майна.

При цьому Верховний Суд виходить із того, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

При цьому, Колегією суддів зауважено, що безпідставними є аргументи касаційної скарги про те, що для скасування накладеного на майно боржника арешту необхідним є відновлення відповідного виконавчого провадження, оскільки у цій правовій ситуації відмова зняти арешт з майна боржника унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи: начальник Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барановська Світлана Миколаївна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», на бездіяльність державного виконавця є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року № 6, ст.ст. 258-261, 268, 352-354, 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: начальник Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барановська Світлана Миколаївна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», на бездіяльність державного виконавця задовольнити.

Визнати бездіяльність начальника Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барановської С.М., що полягає у не знятті арешту, накладеного на майно та кошти боржника ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 44662838 протиправною.

Зобов`язати начальника Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барановську С.М. зняти арешт з майна та коштів боржника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), який накладено в межах виконавчого провадження № 44662838.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасники судового розгляду мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 11 червня 2026 року.

Суддя: В.І. Галаган