Постанова № 137304438, 10.06.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2188/26

Провадження № 3/635/1093/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю серетаря ОСОБА_1

захисника адвоката Ткач В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

15.02.2026 р. об 11-30 год. у м. Мерефа по вул. Дніпровська,293 водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом CITROEN C ELYSEE, д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Мерефа, вул. Дніпровська 293, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою DRAGER ALKOTEST 6820 ARLJ та у закладі охорони здоров`я відмовився. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

06.04.2026 р. до суду надійшла заява адвоката Мотальової-Кравець В.Ю. про закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, в якій захисник посилалася на те, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, який поспішав з дому на військову службу і мав бути на місці дислокації у с. Богуслав, Дніпропетровської області о 14.00 год. Після зупинки працівник поліції попросив відкрити багажник та надати посвідчення водія та технічний паспорт на транспортний засіб. Поліцейський повідомив що буде складений протокол за ст. 130 КУпАП, оскільки ніби то почув запах алкоголю, проте інших ознак сп`яніння не було озвучено. Їх і не може бути оскільки водій був тверезий. Зі слів ОСОБА_2 він повідомив поліцейському що є військовослужбовцем і поспішає на службу, від обстеження на стан алкогольного сп`яніння не відмовляється, оскільки впевнений що тверезий, проте просить швидше провести процедуру оскільки дуже поспішає та хвилюється що отримає сувору догану від Командира. На що працівник поліції повідомив про відсутність на місці зупинки вимірювального засобу «Драгер» і запропонував почекати «годину другу» поки підвезуть. Або проїхати до медичного закладу у м. Харкові, але це буде ще довше. А далі взагалі почав чинити активний тиск та нав`язливо пропонували відмовитися від проходження тесту. Натякаючи, що у разі відмови від проходження на стан алкогольного сп`яніння то ОСОБА_2 одразу зможе поїхати далі взагалі не пояснивши наслідки цієї відмови. Після відмови від обстеження на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 таки видали тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом і дозволили їхати. Доданий до матеріалів справи в якості доказу відео-запис з фіксацією подій від 15.02.2026 року за участю водія ОСОБА_2 свідчить про те, що відео-фіксація адміністративного правопорушення відносно вказаної особи відбувалося з необґрунтованими неодноразовими перериваннями фіксації. Таким чином, відеозапис, долучений поліцейським до матеріалів справи на диску DVD не може бути взятий до уваги як належний доказ.

В судове засідання ОСОБА_2 не з`явився.

Захисник ОСОБА_2 адвокат Ткач В.О. просила закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_2 . Надала пояснення, аналогічні викладеним у письмовій заяві про закриття провадження у справі.

Суд, вислухавши захисника, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, вважає повністю доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України на водія покладено обов`язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Факт скоєння ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами, дослідженими судом:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 591940 від 15.02.2026 року, в якому викладені обставини порушення ОСОБА_2 п. 2.5 Правил дорожнього руху України;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під випливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ХОР ОКНЛ від 15.02.2026 року, в якому зазначено про те, що огляд ОСОБА_2 не проводився;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що огляд ОСОБА_2 не проводився, у зв`язку з відмовою останнього;

- зобов`язанням ОСОБА_2 не керувати транспортним засобом в зв`язку з виявленням у нього ознак алкогольного сп`яніння;

- довідкою інспектора СРПП Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області, відповідно до якої ОСОБА_2 отримував посвідчення водія;

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, яким підтверджений факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зазначені докази суд вважає належними та допустимими, виходячи з наступного.

Наданий суду відеозапис є в достатній мірі відтворює обставини скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Отже, ОСОБА_2 , будучи учасником дорожнього руху, зобов`язаний знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України, зокрема, обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння, а також наслідки відмови від такого огляду.

Посилаючись на тиск з боку працівників поліції, стороною захисту не надано суду доказів оскарження таких неправомірних дій в установленому законом порядку. А тому суд ставить під сумнів викладену стороною захисту версію подій. У ОСОБА_2 були відсутні об`єктивні підстави для відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Більш того, з відеозапису вбачається, що на запитання поліцейського ОСОБА_2 пояснив, що вжив пляшку пива.

Щодо доводів сторони захисту на відсутність у ОСОБА_2 ознак сп`яніння суд зазначає, що ознаки сп`яніння виявляються безпосередньо поліцейським при спілкуванні з водієм, що є підставою для обов`язку водія на вимогу поліцейського пройти відповідний огляд.

Відповідно до п.2, п.3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

На переконання суду, сукупності наявних в матеріалах справи доказів достатньо для доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи характер скоєного ОСОБА_2 правопорушення, ступінь його вини, особу порушника, стосовно якого даних, які б з негативного боку його характеризували, суду не надані, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд піддає останню адміністративному стягненню у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, 130 ч.1 КпАП України, Законом України «Про судовий збір» -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави (Отримувач коштів ГУК Харківськ обл/Харкiвобл/21081300; Код класифікації доходів бюджету 21081300; Код за ЄДРПОУ 37874947; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA168999980313020149000020001) у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на розрахунковий рахунок - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ) - 02895834, судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови складено 11.06.2026 р.

Суддя О.М. Якішина