Рішення № 137302654, 04.06.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2331/26

Провадження № 2/185/3302/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 червня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О. з участю секретаря судового засідання Гоцій А.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Зігун В.Ю. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В

Позивач 28.01.2026 року звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди. Позивач просить суд стягнути з відповідача у якості відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві, суму грошових коштів у розмірі 600 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що на виробництві загинув її чоловік в наслідок чого їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в сумі 600 000.00 грн.

Відповідач звернувся до суду з відзивом на позов у якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не подати до суду належні та допустимі докази в обґрунтування своїх позовних вимог. Самого згадування про фізичні та моральні страждання в позовній заяві недостатньо.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити, обґрунтовуючи обставинами викладеними в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнала, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.04.1977 року, який працював у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля».

Відповідно до акту форми Н-1 про нещасний випадок від 12 березня 1997 року встановлено, що нещасний випадок стався за наступних обставин: Східний вугільний скіп у головному стволі зупинився на позначці гор. 510 м. цьому. На посадовій площадці скіпс, під захистом металічної конструкції парасольки, знаходилися гірничий майстер ОСОБА_3 та двоє робітників. ОСОБА_3 не сходячи з посадочної площадки скіпс., розпитав електрослюсаря щодо роботи по ревізії обладнання вугільного завантаження. Потім ОСОБА_3 від`єднав карабін свого запобіжного поясу та став проходити на іншу сторону посадкового майданчика скіпс. В цей момент відбувся обвал гірничої маси з армування ствола. Ударом цієї маси було деформовано металеву конструкцію парасольки, а гірничий майстер ОСОБА_3 був збитий у стовбур впав у зумпфову частину стовбура гор. 585 м. та смертельно травмований.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Тобто, відповідач не створив таких умов праці, в яких чоловік позивача міг би виконувати покладені на нього обов`язки безпечно, внаслідок чого ОСОБА_3 загинув під час виконання роботи на робочому місці.

У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо моральна шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та в інших випадках, встановлених законом, така моральна шкода, відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю (частина друга статті 1168 ЦК України).

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 157 КЗпП України, у разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вжити погоджених з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, заходів, що забезпечать безпеку працівників.

Вина відповідача у смерті ОСОБА_3 і відповідно завдання моральної шкоди членам його сім`ї та рідним полягає у тому, що відповідач не забезпечив безпечних умов праці, у яких би ОСОБА_3 був забезпечений всім необхідним для унеможливлення отримання травм, які стали наслідком його смерті. Положення вищезазначених нормативно-правових актів вказують на наявність у позивача правових підстав пред`явити вимоги до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення на її користь моральної шкоди, завданою смертю чоловіка - ОСОБА_3 .

Також відповідно до ст. 26 ЗУ «Про охорону праці», - Роботодавець зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог з охорони праці іншим юридичним, фізичним особам і державі, на загальних підставах, передбачених законом.

Отже, позивач втративши свого чоловіка, рідну людину, опору в житті, батька їх дитини, що має безповоротну дію, зазнала душевних страждань, що призвело до істотних вимушених змін у житті позивача, яка втратила турботу, моральну та матеріальну підтримку близької людини. Чоловік позивача ОСОБА_3 був завжди для дружини опорою та підтримкою, кожного разу допомагав з вирішення різноманітних питань, що виникали в повсякденному житті позивача. ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача та її чоловіка народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . Позивач втратила чоловіка та батька її дитини, залишилася без моральної підтримки, подальшої допомоги у вихованні дитини та засобів існування. Позивач внаслідок фатальної помилки та вини відповідача була вимушена покладатися лише на себе у вихованні дитини та її фінансовому забезпеченні, що є дуже складним для матері-одиначки. ОСОБА_3 надзвичайно любив своїх дружину та сина, багато працював, щоб його сім`я ні в чому не мала потреби, тому фактично він був їх єдиною підтримкою та опорою. Позивач з чоловіком мали чудові стосунки, побудовані на довірі та взаємоповазі, були справжньою міцною сім`єю. Позивач пишалася своїм чоловіком, він для неї став еталоном честі, порядності, доброти, поваги до суспільства і кожного громадянина.

Позивач отримувала від свого чоловіка як матеріальну допомогу, крім того вона отримувала від ОСОБА_3 допомогу з дитиною, у побуті та ін., оскільки він завжди піклувався і підтримував морально свою дружину. Позивача не полишають думки про смерть чоловіка, що навіює на неї смуток, спричиняє душевні страждання та майже щоразу викликає головні болі, знервованість та болі в області серця. Для неї дуже важко сприймається той факт, що вона втратила свого чоловіка у молодому віці, при тому що якихсь тяжких захворювань він не мав і смерть його наступила несподівано для всіх, а не від якоїсь хвороби, що може хоч якось людину підготувати морально до настання в майбутньому втрати та смерті рідної людини. Після загибелі чоловіка позивачка була вимушена самостійно виховувати неповнолітню дитину, нести повну відповідальність за її матеріальне забезпечення, виховання та розвиток, що супроводжувалося постійним психологічним напруженням, тривожністю та емоційними переживаннями.

Моральна шкода, завдана позивачці, полягає у глибоких душевних стражданнях, втраті відчуття стабільності та безпеки, необхідності докорінно змінити життєві плани та спосіб життя. Такі страждання мають тривалий характер, оскільки втрата чоловіка є непоправною та не може бути усунута з плином часу. У зв`язку з тим, що чоловік позивача помер, позивач позбавилась можливості отримувати ті позитивні емоції від життя, ту турботу та допомогу в організації життя і побуту, у тому числі матеріальну допомогу, яку отримувала до смерті чоловіка, а також допомогу у вихованні їх спільної дитини.

Виходячи з принципу розумності та справедливості, з урахуванням встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про те, що розмір моральної шкоди завданої позивачу у зв`язку зі смертю на виробництві її чоловіка складає 200 000.00 гривень.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути витрати на судовий збір в сумі 1331.20 гривень.

Керуючись ст.ст.2,12,19,81,89,263,265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (ЄДРПОУ 00178353) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) у відшкодування моральної шкоди 200 000.00 гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (ЄДРПОУ 00178353) на користь держави витрати на судовий збір в сумі 1331.20 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 11 червня 2026 року.

Суддя: В. О. Головін